ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/18707/15
касаційне провадження № К/9901/25354/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2016 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Земляна Г.В., Межевич М.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 №00001042202.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Консалт менеджмент Україна» щодо придбання рекламних послуг № 0110 від 01.10.2014 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у ТОВ «Консалт менеджмент Україна» рекламні послуги, а саме - рекламні ролики, були використані Товариством у господарській діяльності, зокрема, розміщені як реклама на різних радіостанціях України, що підтверджено СD-диском із аудіо записом ефірів; Інспекцією використано лише інформацію з податкової інформації територіального органу ДПС за місцем реєстрації ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» - контрагента ТОВ «Консалт менеджмент Україна» та дані підсистеми АС «Податковий блок» щодо контрагента контрагента, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 00001042202.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ «Консалт менеджмент Україна» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту; зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та іншого суб`єкта господарювання, який мав взаємовідносини з контрагентом позивача, і жодним чином не доводять недобросовісності Товариства та відсутності реальності господарських операцій; Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину, укладеного між Товариством із ТОВ «Консалт менеджмент Україна», актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Товариство сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Консалт менеджмент Україна» у сумі 227966,00 грн. по податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість є меншою 10000,00 грн., що не дає можливості встановити номенклатуру товару (робіт, послуг), які було придбано; в податковому обліку податкові накладні відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 01.10.2014 по 31.10.2014; ТОВ «Консалт менеджмент Україна» у жовтні 2014 року сформувало податковий кредит у розмірі 5521,00 тис. грн. лише від ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД», яке реєструвало податкові накладні із номенклатурою товару: підшипник, вал, втулка, насос; від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 30.12.2014 № 51/7/10-13-22-0519 отримано податкову інформацію щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД», в якій вказано, що станом на дату надання податкової інформації ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» згідно інформаційно аналітичної системи «Податковий блок» суб`єкт господарювання має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації також встановлено, що за період жовтень 2014 року у ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання господарської діяльності.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 15.02.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з постачальником - ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» та покупцями за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, результати якої були оформлені актом № 674/26-56-22-02-03/33060695, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1307055,40 грн. за жовтень 2014 року.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство надало до перевірки рахунки на оплату товару, видаткові накладні, податкові накладні із номенклатурою «рекламні послуги» за жовтень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 1307055,40 грн., із яких 227966 грн. податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість є меншою 10000,00 грн., що не дає можливості встановити номенклатуру товару (робіт, послуг), які було придбано; в податковому обліку податкові накладні відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за період з 01.10.2014 по 31.10.2014; ТОВ «Консалт менеджмент Україна» у жовтні 2014 року сформувало податковий кредит у розмірі 5521,00 грн. лише від ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД», яке реєструвало податкові накладні із номенклатурою товару: підшипник, вал, втулка, насос; від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 30.12.2014 № 51/7/10-13-22-0519 отримано податкову інформацію щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД», в якій вказано, що станом на дату надання податкової інформації ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» згідно інформаційно аналітичної системи «Податковий блок» суб`єкт господарювання має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації також встановлено, що за період жовтень 2014 року у ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання господарської діяльності; оскільки в ході проведення аналізу даних не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» до підприємств-покупців, у зв`язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання передачі, товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що взаємовідносини між ТОВ «Консалт менеджмент Україна» та Товариством не спричиняють реального настання правових наслідків.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 00001042202, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 1307055,40 грн. - за основним платежем, 653527,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що: господарські операції між Товариством (замовником) та ТОВ «Консалт менеджмент Україна» (рекламістом, виконавцем) згідно договору про надання рекламних послуг № 0110 від 01.10.2014 підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, рахунками на оплату товару, видатковими та податковими накладними із номенклатурою «рекламні послуги», платіжними дорученнями, які не містять дефектів форми та змісту, регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63, контрагент ТОВ «Консалт менеджмент Україна», наявність яких не заперечувалась податковим органом.
Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій із вказаним вище контрагентом та використання придбаних у ТОВ «Консалт менеджмент Україна» рекламних послуг у господарській діяльності Товариство надало СD-диск із аудіо записом ефірів на різних радіостанціях України, зокрема, на Авторадіо, Джем ФМ, Європа-Плюс, Наше Радіо, Ретро ФМ, на яких були використані рекламні ролики.
Крім того, судами було встановлено, що згідно з даними з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Товариства за КВЕД були, зокрема: 73.11 - рекламне агентство, 72.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що аналіз придбаних Товариством послуг у ТОВ «Консалт менеджмент Україна» дає підстави стверджувати, їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності позивача.
При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на час укладення договору та виконання господарських зобов`язань за ним ТОВ «Консалт менеджмент Україна» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит по господарських операціях, здійснених із ТОВ «Консалт менеджмент Україна».
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду враховує, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування Товариством податкового кредиту були обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у податковій інформації, наданій органом ДПС за місцем реєстрації ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» - контрагента ТОВ «Консалт менеджмент Україна» без посилань на будь-які первинні бухгалтерські документи, а лише містить інформацію, наведену у податковій звітності ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД». При цьому, розбіжність між даними податкової звітності ТОВ «Платінум Ентерпрайз ЛТД» (сума податку на додану вартість 5521029,82 грн.) та даними ТОВ «Консалт менеджмент Україна» (сума податку на додану вартість 5521029,81 грн.) склала 0,01 грн. Доказів прийняття іншим територіальним органом державної податкової служби за місцем реєстрації контрагента податкових повідомлень-рішень на підставі проведених перевірок, якими б ТОВ «Консалт менеджмент Україна» були визначені податкові зобов`язання по господарських операціях, здійснених з Товариством, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк