№ 826/1935/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2020 року

Київ

справа №826/1935/16

адміністративне провадження №К/9901/16496/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/1935/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Слюзенка Володимира Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року (прийняту у складі судді Погрібніченка І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Межевича М.В., суддів: Бужак Н.П., Сорочка Є.О.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Окружний адміністративний суд міста Києва 06 квітня 2016 року протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 29 квітня 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суб`єкта владних повноважень щодо застосування наслідків нікчемності до договорів банківських рахунків є чинним та позивачем не оскаржується. Отже, за вказаних обставин грошові кошти, внесені на поточний рахунок позивача, відкритий згідно з договором банківського рахунку фізичної особи № 27442980/11/Т від 17.09.2015, не є вкладом, а гарантії, визначені статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на позивача не поширюються. Крім того, суд зазначив, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернена до неналежної особи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 24 травня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року - без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 12 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Слюзенка Володимира Олександровича.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року.

10. 06 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Коваленко Н.В., Кравчук В.М.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 №684/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника позивача, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10 вересня 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. 17 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку фізичної особи № 27442980/11/Т (далі - Договір № 27442980/11/Т).

Згідно з пп. 1.1 п. 1 Договору № 27442980/11/Т, Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) № НОМЕР_1 в 980 (надалі - «рахунок» як для однини, так і для множини) у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього Договору.

17 вересня 2015 року позивачем було отримано на власний поточний рахунок № НОМЕР_1 кошти в національній валюті у розмірі 201 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 17 вересня 2015 року.

На підставі постанови правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» від 15 вересня 2015 року № 607/БТ, банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, зокрема для ПАТ «Банк «Національні інвестиції» установлені такі обмеження в його діяльності:

- не здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих витрат, та за відсотковими ставками, вищими, ніж середні по банківській системі;

- не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» від 17 вересня 2015 року № 613, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2015 року прийнято рішення № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким з 18 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Національні інвестиції» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно.

22 вересня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. прийнято рішення у вигляді наказів № № 30 та 32, відповідно, «Про перевірку вкладів фізичних осіб», «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів».

Результати перевірок комісій оформлено Протоколами 1/4 засідання комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, укладених ПАТ «Банк «Національні інвестиції», за період з 18.09.2014 до 18.09.2015 від « 05» листопада 2015 року та № 4 засідання комісії з перевірки правочинів (в т.ч. договорів), укладених АТ «Банк «Національні інвестиції», за період з 18.09.2014 до 18.09.2015 від « 11» листопада 2015 року.

13 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. прийнято рішення у вигляді наказу «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» № 56/1-ос, пунктом першим якого, операції, правочини, договори, перелік яких наведено в Додатку № 1, визнано нікчемними відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У переліку операцій, правочинів, договорів, які визнано нікчемними згідно з п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є Додатком № 1 до наказу № 56/1-ос від 13.11.2015, значиться правочин від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів в сумі 201 000,00 грн. з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з призначенням платежу «Повернення позики згідно договору безпроцентної позики між фізичними особами б/н від 28.08.2015. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов`язано з підприємницькою діяльністю».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 01 грудня 2015 року № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року № 214 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Національні інвестиції» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на два роки з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно.

Повідомленням від 02.12.2015 позивача повідомлено про нікчемність правочину в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів в сумі 201 000,00 грн. з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з призначенням платежу «Повернення позики згідно договору безпроцентної позики між фізичними особами б/н від 28.08.2015. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов`язано з підприємницькою діяльністю».

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних" прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Частиною другою статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону №679-XIV).

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність" рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Верховний Суд зазначає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду в межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.

Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

Велика Палати Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року у справі №816/378/16 дійшла висновку про неохоплення судовими рішеннями цього Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

Як зазначила Велика Палати Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивач набув статусу вкладника банку і, відповідно, на нього поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

При цьому законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 02 грудня 2015 року, адресованому позивачу, зазначається, що правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 201 000,00 грн. з поточного рахунку, відкритого в АТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_2 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку.

Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунка ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства.

Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі № 816/378/16.

Відтак, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000,00 грн. за вкладом (рахунком) в АТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду.

Водночас, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що заявляючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо невключення до загального реєстру вкладників позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки загальний реєстр вкладників не складається та не затверджується Уповноваженою особою Фонду, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

19. Згідно частин 1, 3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

20. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

21. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір у сумі 2 976,49 грн (до суду першої інстанції в розмірі 1 102,4 грн, апеляційної інстанції - 1212,64 грн, касаційної інстанції - 661,45 грн, що підтверджується квитанціями від 03 лютого 2016 року, 13 травня 2016 року, 12 червня 2017 року, відповідно).

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9960/15.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ «Банк «Національні інвестиції» пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 139 341 344 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Слюзенка Володимира Олександровича задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 826/1935/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000,00 грн. за вкладом (рахунком) в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 826/1935/16 - залишити без змін.

6. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 488,25 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 25 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій