ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №826/19771/16
провадження №К/9901/48526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бояринцевої М. А., суддів: Васильченко І. П., Вєкуа Н. Г., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1.1. визнати протиправними та скасувати рішення про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, які оформлені протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 28/03/15, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 27 квітня 2015 року № 132/7, протоколом № 45/04/16 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 21 квітня 2016 року, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 24 травня 2016 року № 348/7;
1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України всі записи про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень на підставі протоколів рішення дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 26 березня 2015 року № 28/03/15, від 21 квітня 2016 року № 45/04/16, наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 27 квітня 2015 року № 132/7, наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 24 травня 2016 року № 348/7.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, ухвалені всупереч статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, як стверджує позивач, за весь період часу з дня видачі свідоцтва та до припинення його дії, він жодного дня не був та не здійснював діяльності арбітражного керуючого, у жодній справі про банкрутство не призначався господарським судом ні розпорядником майна, ні керуючим санацією, ні ліквідатором.
2.1. Вважаючи, що рішення дисциплінарної комісії, якими застосовано до позивача дисциплінарні стягнення, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про їх скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 01 березня 2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № 142 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.
4. До відділу контролю за діяльністю арбітражних керуючих та супроводу процедур банкрутства Департаменту з питань банкрутства надійшла службова записка завідувача сектору навчання арбітражних керуючих Департаменту з питань банкрутства Городецької В. В. щодо арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які не пройшли підвищення кваліфікації у 2014 році.
5. На підставі вказаної службової записки 13 березня 2015 року заступником директора Департаменту - начальником відділу контролю за діяльністю арбітражних керуючих та супроводу процедур банкрутство внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 391 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації у 2014 році. До переліку арбітражних керуючих включено, в тому числі, ОСОБА_1 .
6. На засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 26 березня 2015 року прийнято рішення (протокол № 28/03/15) про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли протягом 2014 року підвищення кваліфікації, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді попередження та рекомендовано арбітражним керуючим, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) без зазначення строку їх дії і в установленому законодавством порядку замінили їх на свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте не пройшли протягом 2014 року підвищення кваліфікації, пройти підвищення кваліфікації протягом ІІ кварталу 2015 року (крім арбітражних керуючих, офіси яких знаходяться на території Луганської та Донецької областей, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя).
7. Заступником голови Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 26 березня 2015 року внесено Міністерству юстиції України подання № 288 про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
8. Наказом Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року № 132/7 накладено на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
9. У зв`язку з тим, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не пройдено підвищення кваліфікації, 03 березня 2015 року директором Департаменту з питань судової роботи та банкрутства внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 631 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації протягом ІІ кварталу 2015 року. До переліку арбітражних керуючих включено, в тому числі, ОСОБА_1 .
10. На підставі вказаного подання на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 21 квітня 2016 року прийнято рішення (протокол № 45/04/16) про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, зокрема на позивача.
11. Головою Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 21 квітня 2016 року внесено Міністерству юстиції України подання № 481 про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
12. Наказом Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 348/7 накладено на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було встановлено факт подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей або встановлення відповідачем факту відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки, а тому до позивача не могло бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, яке накладається лише у двох випадках, визначених пунктом 7.6.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мін`юсту від 27 червня 2013 року № 1284/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок).
15. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційній скарзі представник Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
17. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції доводів відповідачів стосовно того, пунктом 4.20 Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), їх підготовки у справах про банкрутство страхових організацій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2012 року № 1973/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 02 січня 2013 року за № 6/22538, чітко визначено про здійснення Департаментом моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації, Департамент вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо застосування до таких осіб дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством.
17.1. Наголошує, що відсутність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, не є підставою для нерозгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
18. Водночас позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Положеннями частин першої та другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
27. Згідно з частиною першою статті 103 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
28. Пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
29. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
31. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
32. Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.
33. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
34. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
35. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
36. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються рішення про накладення на нього як арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, які оформлені протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 28/03/15, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 27 квітня 2015 року № 132/7, протоколом № 45/04/16 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 21 квітня 2016 року, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 24 травня 2016 року № 348/7.
37. Однак, з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 16 грудня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом).
38. Перевіряючи законність накладення на позивача дисциплінарного стягнення, суди не врахували, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, оскільки оскаржувані рішення ухвалено у березні - квітні 2015 року та у квітні-травні 2016 року, а позов подано 16 грудня 2016 року.
39. При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялось та, відповідно, судами це питання не вирішувалося.
40. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зважаючи на відсутність у матеріалах адміністративної справи належних, допустимих і достатніх доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду. При цьому суд апеляційної інстанції залишив указане питання поза увагою.
41. Верховний Суд, своєю чергою, у силу приписів статті 341 КАС України обмежений у праві зібрання нових доказів і додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
43. Судам під час нового розгляду необхідно дослідити причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду на предмет їх поважності, за необхідності - витребувати у позивача відповідні пояснення та докази, і, за наявності підстав для поновлення цього строку, ретельно дослідити спірні правовідносини та надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України.
ІV. Судові витрати
44. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 344 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич