ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2023 року
м. Київ
справа №826/20039/14
касаційне провадження № К/9901/4372/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Епель О.В.; судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.)
у справі № 826/20039/14
за позовом Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ»
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Приватне підприємство «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» (далі - ПП «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12 листопада 2014 року № 000313.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що об`єктом перевірки був розчинник для флексографічного друку (марки РФД-2), який не є спиртом, оскільки він містить у своєму складі домішки, які унеможливлюють його вживання та використання в подальшому як сировини для виготовлення алкогольної продукції. При цьому, позивач стверджував, що РФД-2 являє собою головну фракцію етилового спирту згідно з ТУ-18.401-97, тому не підпадає під норми зберігання в місцях, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру місць зберігання, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками останнього її розгляду рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2020 року позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на неможливість проведення судової експертизи через припинення виробництва об`єкта дослідження та відсутність відповідних зразків, усі сумніви щодо класифікації РФД-2 слід трактувати на користь позивача, не надаючи при цьому оцінку характеристикам речовини. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд погодився з висновками контролюючого органу щодо здійснення позивачем зберігання спирту у приміщенні, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, та щодо наявності достатніх правових підстав для застосування до нього відповідних штрафних санкцій. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що контролюючим органом у спірному рішенні вказано норму закону, яка визначає інший склад правопорушення, зазначивши, що це є виключно формальним недоліком, який жодним чином не впливає на сутність та зміст спірного рішення та підстави його прийняття.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2020 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/19136/14, від 22 серпня 2018 року у справі № 814/152/17.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ».
31 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням Міндоходів у м. Києві проведено фактичну перевірку платника з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2014 року № 26/151/21/24744461.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» внаслідок зберігання спирту у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту.
На підставі акта перевірки 12 листопада 2014 року відповідачем прийнято рішення № 000313 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 922 523,58 грн відповідно до абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД (2371б-14) та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.
Місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій.
Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачено, що виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту.
За правилами абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000,00 грн.
Аналіз вказаних норм свідчить, що приміщення, в яких здійснюється зберігання речовини, що відповідає товарній позиції за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2207 і є спиртом етиловим в розумінні чинного законодавства, підлягають внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання спирту (далі - Реєстр).
При цьому, зберігання суб`єктом господарювання спирту у приміщеннях, які не включені до Реєстру, тягне відповідальність у вигляді штрафу відповідно до абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».
Судовим розглядом встановлено, що платником здійснювалося зберігання розчинника для флексографічного друку (РФД-2) у кількості 89 502,96 кг за середньою ціною 21,45 грн за 1 кг на суму 1 922 523,58 грн у приміщенні, яке не внесено до Реєстру.
Належність вказаного розчину до спирту етилового як підакцизного товару підтверджується експертним висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та дослідження Міндоходів від 01 серпня 2014 року № 94/3-10.2/4266.
Крім того, з матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом у вказаному приміщенні позивача, а також із зазначеного експертного висновку вбачається, що частка спирту етилового у фракції головній (РФД-2) становить фактично 98,12 %, а тому відповідно до Національного стандарту України «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови» ДСТУ 7402:2013 є спиртовим дистилятом, класифікується у товарних позиціях 2207 за УКТ ЗЕД та є підакцизною продукцією.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 826/14877/15.
За таких обставин, Суд вважає безпідставними посилання платника на те, що розчинник для флексографічного друку (РФД-2) не є спиртом.
Крім того, як правильно зазначив апеляційний суд, з метою перевірки зазначених доводів позивача було призначено судову експертизу, але проведення такої експертизи виявилося неможливим внаслідок неподання позивачем на вимогу суду зразків розчинника РФД-2 для експертного дослідження.
Відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 грудня 2016 року № 11734/16-34 станом на 27 грудня 2016 року клопотання експерта не виконано - не надано для дослідження рідини розчинника РФД-2, у зв`язку з чим неможливо надати висновок судової експертизи у справі № 826/20039/14.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України в разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Враховуючи вказані обставини, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про належність розчинника РФД-2 до підакцизного товару - спирту етилового.
Відтак, є правомірними доводи відповідача про здійснення позивачем зберігання спирту у приміщенні, яке не внесено до Реєстру, та щодо наявності підстав для застосування до нього відповідних штрафних санкцій.
При цьому, є безпідставними висновки суду першої інстанції про недоведеність складу правопорушення, покладеного в основу застосування штрафу спірним рішенням, з огляду на те, що санкція абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» не відповідає встановленому порушенню та розміру штрафу, передбаченого нею, оскільки зі змісту спірного рішення встановлено, що позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абзацу одинадцятого частини другої статті 17 вказаного Закону. До того ж, розмір нарахованого позивачу штрафу, а саме 1 922 523,58 грн, відповідає вартості товару, виявленого контролюючим органом у місці зберіганні позивача, а отже відповідає розміру санкції, установленої абзацом одинадцятим частини другої Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», якою передбачено штраф у розмірі 100 % вартості товару, що знаходиться в такому місці зберігання.
Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з апеляційним судом щодо правомірності рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 12 листопада 2014 року № 000313.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/19136/14, від 22 серпня 2018 року у справі № 814/152/17, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається платник у відповідній частині, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді С. С. Пасічник
Р. Ф. Ханова