ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа №826/20304/16
касаційне провадження № К/9901/25366/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)
у справі № 826/20304/16
за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,
треті особи: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, Компанія Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп Лтд),
про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», треті особи: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, Компанія Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп Лтд), в якому просило стягнути з рахунків платників податків, відкритих у банках, обслуговуючих таких платників податків, - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», Нафтогазвидобувного управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», відповідальних за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24.12.1997, та договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ, від 24.12.1997 на користь державного бюджету суми податкового боргу: по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 785 191 860,88 грн; по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату у розмірі 14 940 026,96 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2018 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», - управляючого за договором простого товариства про спільну виробничу (інвестиційну) діяльність з освоєння та розробки родовищ вуглеводнів (без створення юридичної особи) № 999/97 від 24.12.1997, яке відповідальне за подання податкової звітності та сплату податків від імені та за рахунок спільної діяльності за вказаним договором, податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 800131887,84 грн, що виник в рамках спільної діяльності за договором № 999/97 від 24.12.1997, а саме шляхом:
- стягнення з рахунків Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», виявлених державним виконавцем під час примусового виконання вказаного рішення, податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 785191860,88 грн;
- стягнення з рахунків Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», виявлених державним виконавцем під час примусового виконання вказаного рішення, податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 14940026,96 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову від позову у зв`язку зі сплатою боргу задоволено. Прийнято відмову Головного управління ДПС у Полтавській області від позову. Визнано нечинним рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2018. Провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», треті особи: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, Компанія Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп Лтд) про стягнення заборгованості закрито.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що положеннями Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість повернення судового збору в разі закриття провадження у справі, проте крім випадку закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову і визнання судом такої відмови, що і має місце в спірних правовідносинах. Відтак, підстави для задоволення заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про ухвалення додаткового рішення про присудження за рахунок ПАТ «Укрнафта» суми сплаченого судового збору за подання даного адміністративного позову відсутні. Також колегія суддів зазначила, що в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 вирішено питання про судові витрати позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про присудження за рахунок ПАТ «Укрнафта» суми сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 12001978,32 грн на користь Головного управління ДПС у Полтавській області.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Головне управління ДПС у Полтавській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зазначає, що стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок сплати боргу відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України. Позивач послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2021 у справі № 200/6826/20-а, згідно з яким тлумачення статей 139 140 КАС України у їх взаємозв`язку дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви всі понесені позивачем у справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь. При цьому, обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі № 826/20304/16.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що сплата ПАТ «Укрнафта» до державного бюджету грошових коштів на підставі відповідних платіжних доручень, що призвело до погашення податкового боргу, здійснювалася за вільним волевиявленням ПАТ «Укрнафта» за черговістю виникнення податкового боргу на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Тобто, на думку відповідача, у цьому випадку відсутня така підстава як задоволення вимог позивача відповідачем, передбачена в статті 140 КАС України, як передумова розподілу судових витрат у визначений цією статтею спосіб.
Крім того, ПАТ «Укрнафта» вважає, що у випадку відмови позивача від позову на стадії апеляційного та касаційного провадження, повернення позивачу судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви, нормами КАС України також не передбачено.
ПАТ «Укрнафта» просить суд врахувати правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 10.09.2020 у справі №804/2923/16, за змістом якої сплачений позивачем судовий збір при зверненні із позовом до суду може бути розподілений лише судом першої інстанції. У випадку відмови позивача від позову на стадії апеляційного та касаційного провадження судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, не розподіляється, можливим є лише повернення скаржнику з державного бюджету у відповідності до статті 142 КАС України сплаченого ним судового збору за подання, відповідно, апеляційної чи касаційної скарги. Стягнення судового збору за подання позовної заяви з відповідача у випадку відмови позивача від позову на стадії апеляційного та касаційного перегляду не допускається ні в порядку розподілу судових витрат, ні в порядку повернення судового збору.
З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви про повернення судового збору. ПАТ «Укрнафта» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
За змістом частин першої - третьої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
У справі, яка розглядається, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову від позову у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу задоволено. Прийнято відмову Головного управління ДПС у Полтавській області від позову. Визнано нечинним рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2018. Провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», треті особи: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, Компанія Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп Лтд) про стягнення заборгованості закрито.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.
В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб`єкта владних повноважень.
З огляду на викладене правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана позивачем ухвала суду апеляційної інстанції щодо відмови в стягненні судового збору, сплаченого Головним управлінням ДПС у Полтавській області за подання позовної заяви, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. А. Васильєва
Р. Ф. Ханова