ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/26387/15
касаційне провадження № К/9901/36469/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (головуючий суддя - Саприкіна І.В.; судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/26387/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2015 № 0006042207.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01.08.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.01.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, зазначає, що станом на дату складення акта перевірки відповідно до даних Інформаційної системи «Податковий блок» у позивача обліковувалась розбіжність щодо податкових зобов`язань з податку на додану вартість при взаємовідносинах із Приватним підприємством «Партнер-Україна», у зв`язку з невідображенням контрагентом у податковій звітності коригування показників податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками повернення товару.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 20.08.2015 № 515/1-22-07/35917124.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з безпідставним проведенням коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у бік їх зменшення, оскільки покупцем - Приватним підприємством «Партнер-Україна» не відображено коригування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками повернення товарно-матеріальних цінностей.
При цьому Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звертала увагу на те, що останню декларацію з податку на додану вартість подано контрагентом позивача за грудень 2012 року; свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Партнер-Україна» анульовано 29.01.2014; на момент проведення перевірки підприємство мало стан 14 - визнано банкрутом.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 № 0006042207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1200100,00 грн. за основним платежем та 600050,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За правилами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що 29.12.2012 між позивачем (продавець) та Приватним підприємством «Партнер-Україна» (покупець) укладено договір № ДГ-К956 на поставку аміачної селітри в мішках, виконання якого підтверджується рахунком-фактурою від 29.12.2012 № СФ-0005950, видатковою накладною від 29.12.2012 № РН-0009708, податковою накладною від 29.12.2012 № 597.
За наслідками здійснення цієї господарської операції Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» включено до складу податкових зобов`язань суму податку на додану вартість у розмірі 1200010,00 грн.
Крім того, між позивачем (зберігач) та Приватним підприємством «Партнер-Україна» (поклажодавець) укладено договір від 29.12.2012 № 2912/1 про надання послуг з відповідального зберігання (схову) попередньо реалізованої аміачної селітри, за наслідками чого складено акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 29.12.2012 № 1.
03.01.2013 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» від Приватного підприємства «Партнер-Україна» надійшов лист про розірвання договору від 29.12.2012 № ДГ-К956 та повернення товару. 04.01.2013 між сторонами укладено додатковий договір № 1 про розірвання договору про надання послуг з відповідального зберігання (схову) від 29.12.2012 № 2912/1.
На підтвердження повернення товару позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну (повернення) від 03.01.2013 № ВП-0000001 та акт приймання-передачі (повернення) майна на відповідальне зберігання від 03.01.2013 № 2.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» у зв`язку з поверненням товару складено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 03.01.2013 № 25 до податкової накладної від 29.12.2012 № 597, який скеровано контрагенту та, відповідно, зареєстровано в Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
За результатами здійснення зазначеної операції позивачем 19.02.2013 до декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року додано розрахунок коригування сум податку на додану вартість, яким зменшено податкові зобов`язання на 1200010,00 грн. у зв`язку з поверненням товару.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 192.3 статті 193 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Отже, за встановлених судами обставин позивачем у повному обсязі виконано передбачені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із поверненням товарно-матеріальних цінностей.
Відповідачем, у свою чергу, не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено жодних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції з метою ухилення від сплати податку на додану вартість.
Посилання органу доходів і зборів на невідображення контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» у податковій звітності коригування показників податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками повернення товару, як на підставу для висновку про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії, суди цілком об`єктивно відхилили.
Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, а відтак якщо остання не виконала свого зобов`язання щодо коригування податкового кредиту, сплати податку або мінімізувала свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
За таких обставин висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі № 826/26387/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк