ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №826/26660/15
касаційне провадження №К/9901/31933/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуюча суддя - Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/26660/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2015 № 0004492207 і № 0004502207.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 11.11.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 627 207 208 Цивільного кодексу України, статей 138 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що судами не надано оцінку усім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також не вжито усіх процесуальних заходів з метою встановлення реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж». Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заявленого позивачем клопотання про виклик свідка - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» ОСОБА_1 , у зв`язку з виникненням сумнівів, що викладені у протоколі допиту свідка в межах кримінального провадження № 42014000000000259 пояснення були надані саме ним, а не особою, яка є його повним тезком.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.04.2015 та з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», за результатами якої складено акт від 13.07.2015 № 27/26-58-22-07-11/32202809.
На підставі зафіксованих у вказаному акті перевірки висновків про допущення позивачем порушень вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України відповідачем 05.08.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0004492207, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113027,00 грн., в тому числі: в сумі 90422,00 грн. за основним платежем та в сумі 22606,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0004502207, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 56596,00 грн., в тому числі: в сумі 45277,00 грн. за основним платежем та в сумі 11319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Допущення порушень вищезазначених положень податкового законодавства податковий орган пов`язує з неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, податку на додану вартість та витрат відповідно за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» щодо придбання товарів та послуг.
В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що такі операції не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки контрагент позивача за адресою місцезнаходження відсутній, свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» анульовано 1 липня 2015 року, декларація з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року не подана, а за січень 2015 року - подана, але прийнята до відома, декларація з податку на прибуток за 2014 рік до податкової інспекції не подавалася.
Крім того, податковим органом враховано отриманий разом з листом Генеральної прокуратури України від 20.05.2015 № 17/1/1-32830-14 протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_1 , згідно з яким останній не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», а надані ним невідомим особам оригінали документів були використанні для створення названої юридичної особи без його відома та згоди.
За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 № 0004492207 та № 0004502207 вказані акти індивідуальної дії залишено без змін.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість позиції Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» (в особі керівника Мережко В.М.) як замовником/покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» (в особі керівника ОСОБА_1.) як виконавцем/продавцем укладено ряд письмових договорів, а саме:
договір від 28.11.2014 № 13/34 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання території заводу та прилеглих територій замовника за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліку. Обов`язки сторін визначені у пункті 4 даного договору, зокрема, виконавець зобов`язаний: забезпечити збереження матеріальних цінностей і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання ним своїх обов`язків, своєчасно повернути відповідне майно замовнику, а замовник, в свою чергу, - чітко, ясно і своєчасно визнавати виконавцю завдання, які відповідають покладеним на нього обов`язкам; своєчасно надавати виконавцю доступ до приміщень; відшкодовувати витратив виконавця, пов`язані з виконанням договору; після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту отримання;
договір від 28.11.2014 № 13/33 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Інші умови договору аналогічні за змістом договору від 28.11.2014 № 13/34;
договір від 01.12.2014 № 15/37 про надання послуг, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з лазерної різки металу на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;
договір від 01.12.2014 № 15/38 про надання послуг, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з термодиффузіонного оцинковування металовиробів на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;
договір від 01.12.2014 № 14/36, предметом якого є поставка продавцем і передача у власність покупцеві товарно-матеріальних цінностей, визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами, на умовах відстрочки сплати коштів за продукцію. Згідно з пунктом 2 цього договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (за Правилами Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька, 99.
Між вказаними сторонами також був укладений договір від 26.11.2014 № 14/35, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» (як продавець) зобов`язувалося поставити і передати покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» матеріальні цінності, визначені специфікаціями та/або рахунками-фактури, на умовах відстрочки сплати коштів за продукцію. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (за Правилами Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 43.
У підтвердження виконання умов вищевказаних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» позивачем надано судам копії таких документів: рахунки на оплату; акти надання послуг за місяці грудень 2014 року і січень 2015 року: щодо лазерної різки металу; щодо термодиффузіонного оцинковування металовиробів; щодо прибирання виробничих та офісних приміщень і вивозу сміття; щодо прибирання прилеглих територій і території заводу та вивозу сміття; видаткова накладна на поставку позивачу обладнання (полуавтомат А-9518А); податкові накладні; видаткові накладні на поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» товарно-матеріальних цінностей (заготовок з металу та інших металевих виробів); платіжні доручення; протоколи про залік взаємних вимог від 31.12.2014 та 30.01.2015 щодо припинення грошових зобов`язань.
В якості документального підтвердження використання спірних послуг та товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності позивач надав судам копії таких документів: договори про надання послуг від 01.10.2013 № 28/10, від 08.08.2013 № 16/08, від 03.04.2014 № 01/16, від 04.04.2014 № 01/17, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» як виконавцем зі своїм співзасновником Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕМКО», щодо надання послуг з прибирання виробничих і офісних приміщень, прилеглої території та території заводу за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99, послуг з термодиффузіонного оцинковування металовиробів, послуг з лазерної різки металу, які за своїм змістом аналогічні відповідним спірним договором позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж»; акти виконаних робіт та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; видаткова накладна на поставку Приватному підприємству «Станкомаш» обладнання (полуавтомат А-9518А) у кількості 1 штуки.
Вищезазначені докази оцінені судами попередніх інстанцій як такі, що не є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж».
Так, у матеріалах справи відсутні первинні документи, зокрема товарно-транспортні накладні, щодо постачання товарів від продавця до покупця на виконання договорів від 26.11.2014 № 14/35 та від 01.12.2014 № 14/36.
Крім того, під час вирішення справи позивач не надав судам усних або письмових пояснень з питань порядку та способу транспортування вантажів (реалізованих товарів) за такими правочинами з урахуванням віддаленості пункту доставки.
У договорах від 28.11.2014 № 13/33, № 13/34, від 01.12.2014 № 15/37 та № 15/38 щодо надання послуг відсутні відомості про розрахунок вартості таких послуг. При цьому окремо копій таких розрахунків, а також технічних завдань й іншої документації щодо робіт з обробки металовиробів з доказами їх передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» позивач судам не надав.
Також, матеріалами справи не підтверджується факт передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» необхідних для виконання спірних послуг матеріалів, незважаючи на те, що умовами правочинів такі умови передбачені.
У ситуації, що розглядається, не пред`явлено позивачем і первинних документів щодо руху (оприбуткування, обліку та списання) на підприємстві товарно-матеріальних цінностей (товарів), отриманих від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» та реалізованих останньому.
В матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем повного розрахунку з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» за спірними договорами та/або відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед контрагентом.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає об`єктивною позицію судів попередніх інстанцій про непідтвердження реальності оспорюваних поставок між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж».
Більше того, судами попередніх інстанцій враховано, що усі пред`явлені позивачем документи, складені за наслідками спірних господарських операцій, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» були підписані директором ОСОБА_1 який заперечує своє відношення до участі у створенні та господарській діяльності очолюваного суб`єкта господарювання.
Так, податковим органом пред`явлено копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 15.05.2015, складеного працівником підрозділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві у рамках кримінального провадження №42014000000000259, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.
З тексту вказаного протоколу свідка вбачається, що повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве показання) та статтею 385 Кримінального кодексу України (відмова свідка від показання), ОСОБА_1 показав, що в листопаді 2014 року він на замовлення невідомих осіб виконував платні ремонті роботи в квартирі, та на прохання останніх надав їм оригінали своїх документів на час виконання робіт. Про те, що його документи були використанні при реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» йому стало відомо від працівників податкової міліції. ОСОБА_1 засвідчив, що він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності названої юридичної особи, жодних документів щодо вказаного підприємства не підписував.
Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» для встановлення: чи дійсно показання у протоколі допиту свідка від 15.05.2015 були надані саме ним, а не іншою особою, яка є його повним тезком.
Відповідно до частини четвертої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді апеляційної інстанції) свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
З відтвореного запису судового засідання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що позивач, заявляючи клопотання про виклик свідка, вказав, що відомості про місце проживання (перебування) такого свідка йому не відомі.
Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовувалися у позивача обставини, щодо яких такий свідок може дати показання. Однак, позивач не зміг мотивувати ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ані в касаційній скарзі наявність у нього обґрунтованих сумнів з приводу надання показань у межах кримінального провадження №42014000000000259 саме особою, яка є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж» та якою підписано первинні документи за спірними поставками.
Однак, у протоколі допиту свідка, який наявний у матеріалах справи, вказано як назву суб`єкта господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», яке очолює свідок ОСОБА_1 так й ідентифікаційний код вказаної юридичної особи - 39473760.
За таких обставин, формальне посилання на те, що пред`явлений податковим органом протокол допиту свідка містить показання іншої особи, аніж зазначено в такому протоколі, є лише безпідставним припущенням та не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції положень процесуального закону в даному випадку.
Позивач у касаційній скарзі зазначає, що наявність у нього податкових накладних та інших документів, складених за наслідками господарських операцій, вказує на правомірність віднесення відповідних сум, сплачених у зв`язку з придбанням відповідних товарів (послуг), до складу податкового кредиту та витрат.
Утім, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. У процесі розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій з достатньою повнотою дослідили первинні документи, складені за наслідками вчинення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісбудмонтаж», та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального їх виконання, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а з оцінки усіх доказів у сукупності.
Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій, яких вони стосуються, адже для податкового обліку значення має саме постачання товарів (послуг) тим контрагентом, який вказаний в первинних документах.
Отже, враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емко Інвест» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі № 826/26660/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк