ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/3055/17
адміністративне провадження № К/9901/21893/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року (суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (головуючий суддя Ганечко О.М., судді Коротких А.Ю., Федотова І.В.)
у справі №826/3055/17
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру зайнятості
про визнання протиправним та скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Святошинського районного центру зайнятості м. Києва (далі - Святошинський РЦЗ), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Святошинського районного центру зайнятості м. Києва від 17 січня 2017 року № 7 «Про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю».
2. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року замінено неналежного відповідача Святошинський РЦЗ на належного - Київський міський центр зайнятості.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, позов задоволено.
4. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Київський міський центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року і відмовити у позові.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15 червня 2016 року ОСОБА_1 подав до Святошинського РЦЗ заяву про надання статусу безробітного. Згідно із заявою, з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного позивач ознайомлений.
7. Згідно з витягом з наказів Святошинського РЦЗ від 24 січня 2017 року, ОСОБА_1 з 15 червня 2016 року надано статус безробітного, а з 22 червня 2016 року по 16 червня 2017 року призначено допомогу по безробіттю і розпочато її виплату.
8. 04 жовтня 2016 року, під час перебування на обліку по безробіттю, позивачем укладено цивільно-правовий договір про співробітництво з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» від 04 жовтня 2016 року № 3887122, предметом якого є надання консультантом ОСОБА_1 посередницьких послуг за винагороду (комісійні).
9. Згідно з пунктом 1.1 договору консультант зобов`язався за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» надавати посередницькі послуги зазначені в пунктах 1.1-1.4 цього договору, у рамках діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» як страхового посередника на страховому ринку України від імені і за дорученням страховиків, а товариство зобов`язалося виплачувати консультанту винагороду (комісійні) в порядку та на умовах визначених цим договором. Відповідно до пункту 2.9 договору, прийняття результатів виконаних робіт здійснюється за актом виконаних робіт, яким, зокрема, підтверджується правильність нарахованих консультанту комісійних.
10. 21 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_1 договір було розірвано. За період дії договору дохід ОСОБА_1 не нараховувався та не виплачувався, що підтверджується довідкою від 12 грудня 2016 року №453, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП», а також відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, складеною ДПІ у Святошинькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 29 грудня 2017 року № 14106/Т/26-57-08-02.
11. 12 грудня 2016 року Святошинським РЦЗ отримано заяву ОСОБА_1 (вх. № 2596), в якій він повідомив центр зайнятості про те, що для більш глибокого вивчення теми по страхуванню життя 01-02 жовтня 2016 року він взяв участь у семінарі, який проводило Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП», з якою 04 жовтня 2016 року був підписаний договір про співробітництво. При цьому, позивач зазначив, що з 21 листопада 2016 року договір розірвано, за термін його дії жодних матеріальних чи фінансових благ ним отримано не було, роботи не виконувались, послуги не надавались, на підтвердження чого до заяви додано довідку від 12 грудня 2016 року № 453.
12. 12 грудня 2016 року, начальником відділу організації працевлаштування населення Зубрик Т.М., повідомлено заступника директора Святошинського РЦЗ про необхідність визначити шляхи подальшого проведення розслідування страхових випадків, у зв`язку з тим, що під час зіставлення первинних документів осіб з інформацією ПФУ, зокрема, щодо ОСОБА_1 , встановлено розбіжності, які полягають у наступному: особа, яка виконує роботи за цивільно-правовим договором, жовтень 2016 року. За цим фактом Святошинським РЦЗ ініційовано проведення перевірки надання послуг та отримання доходу ОСОБА_1 за вказаним договором.
13. Під час проведення розслідування, безпосередньо у роботодавця провідним інспектором з розслідування страхових випадків Аршениця Т.Ф. , встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» укладено договір цивільно-правового характеру від 04 жовтня 2016 року № 3887122. За період дії договору, з 04 жовтня 2016 року по 21 листопада 2016 року, ОСОБА_1 не нараховувались комісійна винагорода, акти виконаних робіт відсутні. Наведені обставини зафіксовані у складеному, за результатом проведеного розслідування, акті від 04 січня 2017 року № 1.
14. Крім того, на акті розслідування підпис позивача відсутній.
15. На підставі акта розслідування, згідно з пунктами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Святошинським РЦЗ прийнято рішення у формі наказу від 17 січня 2017 року № 7 про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
16. На виконання вказаного наказу Святошинським РЦЗ проведено розрахунок суми коштів, що підлягає відшкодуванню позивачем і, згідно з довідкою-розрахунком від 17 січня 2017 року № 05-28/155 за період з 04 жовтня 2016 року по 04 січня 2017 року, становить 17500,12 грн., та підготовлено повідомлення про відшкодування коштів від 18 січня 2017 року № 07-28/167, яке було отримано ОСОБА_1 особисто 20 січня 2017 року.
17. Підставою для повернення незаконно отриманих коштів зазначено ту обставину, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, належав до категорії зайнятого населення, що підтверджується актом розслідування від 04 січня 2017 року № 1, а відтак, матеріальне забезпечення отримав незаконно.
18. 23 січня 2017 року Святошинським РЦЗ листом № 06-28/297 повідомлено ОСОБА_1 про те, що за результатом розгляду його звернення від 12 грудня 2016 року вх.№ 2596, на підставі акта розслідування від 04 січня 2017 року № 1, прийнято рішення про повернення коштів з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати особі забезпечення та надання соціальних послуг.
19. Згідно з витягом з наказів Святошинського РЦЗ від 24 січня 2017 року, наказом від 24 січня 2017 року № НТ170124 ОСОБА_1 з 04 січня 2017 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з припиненням реєстрації безробітного відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункти 1, 2 пункту 37 Порядку від 20 березня 2013 року № 198; у зв`язку зі встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення», підпунктом 8 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та підпункту 2 пункту 1 частини 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
20. Не погоджуючись із діями та рішеннями Святошинського РЦЗ, позивач скористався правом їх оскарження в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою на дії Святошинського РЦЗ до Київського міського центру зайнятості, та з доповненням до скарги, зареєстрованими за вх. № Т-11/11-13 від 26 січня 2017 року та № Т-11/11-13/1 від 01 лютого 2017 року. За результатом розгляду зазначеної скарги, Київським міським центром зайнятості прийнято рішення про відмову у її задоволенні, про що було повідомлено позивача листом від 09 лютого 2017 року № 20-1299.
21. Вважаючи дії працівників Святошинського РЦЗ протиправними, а оскаржуваний наказ таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку зумовлюється укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду, а тому, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тож неповідомлення (несвоєчасне повідомлення) цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення. Підставою для проведення перевірки є відповідний наказ керівника центру зайнятості, однак, всупереч вимогам чинного законодавства в межах спірних правовідносин, відповідний наказ керівником Святошинського РЦЗ не приймався, перевірка щодо позивача була проведена на підставі протоколу. В акті розслідування відсутні як підпис позивача, так і відмітка спеціаліста центру зайнятості про відмову позивача від його підписання, що свідчить про те, що цей акт всупереч вимогам чинного законодавства для ознайомлення позивачу наданий не був. Оскаржуваний наказ підписано Святошинським РЦЗ у спосіб, не дозволений чинним законодавством, зокрема із прийменником «за», внесеним рукописним способом, та без зазначення посади і прізвища особи, яка його підписала, що свідчить про порушення вимог законодавства щодо його оформлення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
23. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, помилкове встановлення істотних обставин справи.
24. Зокрема, скаржник не погоджується з висновком судів в частині того, що підставою проведення перевірки є саме наказ керівника центру зайнятості, оскільки прийняте рішення директором Святошинського районного центру зайнятості було оформлено належним чином та відповідає за змістом Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13 грудня 2009 року № 60/62 (далі - № 60/62).
25. На думку відповідача, суди, приймаючи рішення не врахували той факт, що наказ не спростовує суті виявлених порушень позивачем в сфері зайнятості населення, правовідносини яких, регулюються Конституцією України, Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Цивільним Кодексом України та іншими актами законодавства.
26. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів та стверджує про відсутність порушень законодавства в своїх діях, а також наголошує на необґрунтованості касаційної скарги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
29. За приписами частин 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
30. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
31. Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
32. За змістом статті 45 цього Закону реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
33. Згідно з пунктом 6 Порядку №60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
34. Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
35. Пунктом 2 Порядку № 60/62 визначено, що розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
36. У пункті 3 Порядку №60/62 передбачено, що рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.
37. Суди попередніх інстанцій встановили, що 04 січня 2017 року Святошинським РЦЗ проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безпосередньо у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» (роботодавця) шляхом звірки (перевірки) надання послуг та отримання доходу позивачем за вказаним договором, за результатом якого складено акт розслідування № 1. Підставою проведення звірки (перевірки) став протокол засідання комісії з розслідування страхових випадків Святошинського РЦЗ від 13 грудня 2016 року № 26, на підставі чого, у подальшому, прийнято наказ від 17 січня 2017 року № 7 про відшкодування позивачем незаконно отриманих коштів, виплачених, як допомога по безробіттю.
38. Суди врахували, що наказ керівником Святошинського РЦЗ не приймався, перевірка щодо позивача була проведена на підставі протоколу, про що зазначено в акті перевірки.
39. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті розслідування, відсутні, як підпис позивача (надіслання у встановленому порядку), так і відмітка спеціаліста центру зайнятості про відмову позивача від його підписання, що свідчить про те, що даний акт для ознайомлення позивачу наданий не був, що вказує на порушення Святошинським РЦЗ встановленої чинним законодавством процедури проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.
40. Встановлені судами обставини свідчать про те, що відповідач не в повній мірі дотримався вимог чинного законодавства при проведенні перевірки.
41. Щодо суті порушення колегія суддів враховує таке.
42. Як встановлено судами, підставою для повернення незаконно отриманих коштів відповідач зазначив ту обставину, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, відносився до категорії зайнятого населення, що підтверджується актом розслідування від 04 січня 2017 року №1.
43. Позивач як особа в статусі безробітного, проінформував центр зайнятості про укладений цивільно-правовий договір від 04 жовтня 2016 року з порушенням встановленого законом триденного строку.
44. Разом з тим, як вбачається з аналізу наведених вище норм, факт та обставини допущеного позивачем порушення повинні були встановлені відповідачем шляхом проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним згідно з Порядком №60/62.
45. У ході розслідування відповідач мав перевірити не тільки строки, в які ОСОБА_1 повідомив про укладання цивільно-правового договору, а й з`ясувати чи обґрунтованою була виплата матеріального забезпечення як безробітному у період дії відповідного договору.
46. Верховний Суд неодноразово розглядав справи про стягнення суми незаконно виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю у випадках, коли особа виконувала певну роботу або надавала послуги на громадських засадах (безкоштовно) або мала певний статус, проте фактично не здійснювала відповідної діяльності.
47. Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 немає правових підстав для задоволення позову про стягнення суми незаконно виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю, з огляду на те, що особа (яка мала статус фізичної особи-підприємця) на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснювала, прибутків від такої діяльності не отримувала.
48. У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/9897/20 зроблено висновок про те, що виконання особою на громадських засадах (безоплатно) обов`язків голови правління ОСББ «Молодість», членом якого він є, не є підставою для позбавлення статусу безробітного та не свідчить про недобросовісність дій особи при зверненні до центру зайнятості, оскільки повідомлення такої інформації не впливає на рішення про надання статусу безробітного, призначення (виплату) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
49. До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 686/3357/17 (особа виконувала обов`язки голови ліквідаційної комісії Хмельницького регіонального відділення Аграрного фонду України на безоплатній основі).
50. Застосовуючи вищенаведений підхід колегія суддів вважає, що необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги, є отримання доходу (прибутку) від здійснюваної діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.
51. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час перебування на обліку по безробіттю, позивачем укладено цивільно-правовий договір про співробітництво з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» від 04 жовтня 2016 року № 3887122. Вказаний договір було розірвано 21 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_1 . Згідно з довідкою від 12 грудня 2016 року №453, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП», а також відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, складеною ДПІ у Святошинькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 29 грудня 2017 року № 14106/Т/26-57-08-02 з 04 жовтня 2016 року по 21 листопада 2016 року, дохід ОСОБА_1 не нараховувався та не виплачувався.
52. ОСОБА_1 у своїй заяві від 12 грудня 2016 року, адресованій Київському міському центру зайнятості та численних поясненнях, наданих судам у цій справі, зокрема відзиві на касаційну скаргу, підтверджує, що ніяких актів виконаних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕУЛАЙФ ГРУП» не було підписано, не одержано ні матеріальних, ні фінансових благ, послуги за цивільно-правовим договором не виконувалися.
53. Враховуючи встановлені судами обставини у сукупності, недоліки Святошинського РЦЗ м. Києва, допущені під час розслідування, та те, що ОСОБА_1 не отримав жодного доходу в результаті укладення цивільно-правового договору, Верховний Суд вважає, що наказ Святошинського РЦЗ м. Києва від 17 січня 2017 року № 7 «Про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю» є необґрунтованим, прийнятий без дотримання всіх вимог чинного законодавства, тому вірно скасований судами попередніх інстанцій.
54. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду.
55. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
57. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №826/3055/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб