ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №826/4431/16
адміністративне провадження №К/9901/41483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя - Коротких А.Ю.) у справі №826/4431/16 за позовом Приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000911306 від 23.02.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2016 №Ф-22У та рішення №0000931306 від 23.02.2016 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21.11.2016 (розглянута в порядку письмового провадження) адміністративний позов задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 30.11.2016 звернулася до апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.12.2016 відмовив у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору, а подану нею апеляційну скаргу залишив без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документа про сплату судового збору, та встановив строк терміном у п`ятнадцять днів з моменту отримання копії ухвали, для усунення виявлених судом недоліків.
З метою допуску до правосуддя, цією ж ухвалою суд роз`яснив апелянту, що він має право звернутись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до винесення апеляційною інстанцією рішення по суті, розстрочення сплати судового збору, за умови надання належних доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору на момент такого звернення.
Копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 було вручено представнику відповідача 23.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2017 подану відповідачем апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), повернув апелянту з підстав неусунення, з невідомих суду причин, недоліків встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.
Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 28.01.2017 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016. Одночасно відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Незадовільний майновий стан є обставиною, яка не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2017 визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, залишив подану апеляційну скаргу без руху встановивши строк терміном у тридцять днів з моменту отримання копії ухвали, протягом якого особа має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку. Також цією ж ухвалою відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав його необґрунтованості, та запропоновано скаржнику надати суду платіжний документ про сплату судового збору або докази, які б свідчили, що майновий/фінансовий стан відповідача перешкоджає такій сплаті.
Відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 про залишення апеляційної скарги без руху була вручена представнику апелянта 20.02.2017.
На виконання вимог вказаної ухвали, відповідач 02.03.2017 звернувся до суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт просить суд звільнити його від сплати судового збору та відкрити провадження у даній справі.
Разом з тим, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючим органом зазначено причин попуску процесуального строку аналогічні тим, що були вказані при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших обґрунтованих доводів та належних доказів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження відповідачем не наведено.
На переконання Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, саме об`єктивні причини, що не залежали від волі відповідача (відсутність коштів на рахунку податкового органу) унеможливили здійснення своєчасної сплати судового збору раніше та реалізації права апеляційного оскарження рішення суду в межах визначених нормани КАС України процесуальних строків. Також відповідач вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку з подальшим відкриттям провадження у справі, а неможливість сплати судового збору не повинна перешкоджати суб`єкту владних повноважень доступу до правосуддя.
На підтвердження доводів, наведених в клопотанні, щодо неможливості сплати судового збору, скаржник посилається на копію виписки з рахунків Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві та копію тимчасового кошторису на 2017 рік. Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про об`єктиві перешкоди для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 05.04.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), у зв`язку з визнанням наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №826/4431/16, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини шостої статті 108, статей 102 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та вказує на безпідставність прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому, відповідач окремо наголошує на регламентованість процесуальним законом права повторного звернення з апеляційною скаргу у разі повернення первісно поданої. Відповідач вважає, що незадовільний майновий стан є обставиною, яка не залежать від волі податкового органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
5. В свою чергу Приватним нотаріусом ОСОБА_1 було надіслало заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Стаття 129.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017):
8.1. Стаття 13.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
8.2. Частина друга статті 49.
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8.3. Частина перша статті 185.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
8.4. Частина друга статті 186.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
8.5. Частина четверта статті 189.
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Приписи частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
10. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.02.2017 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження. Наведені відповідачем у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними з огляду на ненадання жодних доказів поважності причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим Київський апеляційний адміністративний суд 05.04.2017 постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними доказами наявність обґрунтованих обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у клопотанні відповідача суд умотивовано визнав неповажними.
Крім того, суд також зауважив, що Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві не усунуто інші недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано суду документа про сплату судового збору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
11. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
12. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Як вказано вище, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, відповідачем було надано суду копію виписки з рахунків відповідача, а також копію тимчасового кошторису на 2017 рік.
Втім, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі, наприклад, звернення до контролюючого органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності оскарження судового рішення у даній справі, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідних дій щодо сплати судового збору у період з листопада 2016 по квітень 2017 року.
13. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
14. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
15. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Суд касаційної інстанції вважає, що вказані контролюючим органом причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними.
16. Таким чином, оскільки Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
17. З урахуванням частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №826/4431/16 - без змін.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341 344 345 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №826/4431/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду