ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/5349/18
адміністративне провадження № К/9901/66225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року в справі № 826/5349/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» до Антимонопольного комітету України, Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи», про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» (далі - ТОВ «ТД «Редут») звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АК України), Міністерства оборони України (далі -МО України), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (далі - ТОВ «Тактичні системи»), у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення АК України (Постійно діючої адміністративної колегії АК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель) № 2652-р/пк-пз від 23 березня 2018 року;
- зобов`язати АК України (Постійно діючу адміністративну колегію АК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель) задовольнити скаргу ТОВ «ТД «Редут» від 07 березня 2018 року № 1133/к щодо порушення МО України порядку проведення відбору за переговорною процедурою для потреб оборони на закупівлю код за ДК 021:2015-3581 індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) та відмінити відбір учасників переговорної процедури закупівлі ДК 021:2015-3581 індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) (оголошення UA-2018-01-24-002700-с);
- скасувати рішення тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент), оформлене протоколом засідання тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року № 75/32/13;
- зобов`язати МО України провести переговорну процедури закупівлі ДК 021:2015-3581 індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) (оголошення UA-2018-01-24-002700-с) у повній відповідності з вимогами Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, закрито провадження в справі у частині позовних вимог про скасування рішення тендерного комітету МО України про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент), оформленого протоколом засідання тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року № 75/32/13.
Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що мають місце договірні правовідносини між замовником та учасником закупівлі, що виключають розгляд справи в частині позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ «ТД «Редут» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що спір в частині позовних вимог про скасування рішення тендерного комітету МО України про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент), оформленого протоколом засідання тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року № 75/32/13 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки рішення органу оскарження щодо результатів визначення переможця переговорної процедури закупівлі є рішенням суб`єкта владних повноважень.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу МО України, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
У поясненнях на касаційну скаргу ТОВ «Тактичні системи» просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Рух касаційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2018 року для розгляду справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач: Гімон М.М., судді: Мороз Л.Л., Кравчук В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТД «Редут» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року № 874/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям: Єзерову А.А., Чиркіну С.М.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року №63/0/78-20, у зв`язку із зміною спеціалізації призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям: Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
24 січня 2018 року на вебпорталі Уповноваженого органу було оприлюднено оголошення про проведення МО України процедури закупівлі - переговорної процедури для потреб оборони, предмет закупівлі - індивідуальне обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент): лот 1. Бойове спорядження (35812300-2) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент); лот 2. Бойове спорядження (35812300-2) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент); лот 3. Бойове спорядження (35812300-2) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент). Код за ДК 021:2015-3581 індивідуального обмундирування (код за ДК 021:2015 - 35812300-2 Бойове спорядження). Замовник закупівлі - МО України.
Встановлений замовником кінцевий строк для подання учасниками своїх цінових пропозицій, з урахуванням внесених змін до оголошення, становив 12 лютого 2018 року. Участь у вказаній переговорній процедурі закупівлі прийняли двоє учасників - ТОВ «ТД «Редут» і ТОВ «Тактичні системи».
В результаті проведених переговорів за переговорною процедурою на закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) на засіданні тендерного комітету МО України було вирішено відповідно до пунктів 1, 7 частини першої 1 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» відхилити пропозицію щодо закупівлі вказаного речового майна ТОВ «ТД «Редут» за лотом 2, у зв`язку з тим, що вказаний учасник не надав документів про підтвердження відповідності товару технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі, визначеним замовником та не усунув недоліки у поданих документах упродовж 24 годин з моменту ознайомлення з такими недоліками під час проведення переговорів (що зафіксовано у протоколі засідання тендерного комітету Міноборони від 28 лютого 2018 року № 75/32/10).
05 березня 2018 року на засіданні тендерного комітету МО України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) було вирішено: прийняти пропозиції іншого учасника процедури закупівлі - ТОВ «Тактичні системи» за всіма трьома лотами; визначено переможцем переговорної процедури закупівлі за трьома лотами та вирішено укласти договір на закупівлю з ТОВ «Тактичні системи». Дане рішення тендерного комітету Міноборони оформлено протоколом від 05 березня 2018 року № 75/32/13.
05 березня 2018 року на вебпорталі Уповноваженого органу оприлюднено оголошення - повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «Тактичні системи». За наслідками проведеної процедури закупівлі МО України з ТОВ «Тактичні системи» укладено договір № 286/3/18/110 від 19 березня 2018 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відомості про що опубліковані на вебпорталі Уповноваженого органу.
На розгляд АК України надійшла скарга ТОВ «ТД «Редут» від 07 березня 2018 року № 1133/к щодо порушення МО України порядку проведення відбору за переговорною процедурою для потреб оборони на закупівлю код за ДК 021:2015-3581 індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент) та створення незаконних преференцій для одного з учасників.
За результатами розгляду скарги постійно діючою Адміністративною колегією АК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято рішення від 23 березня 2018 року № 2652-р/пк-пз, яким ТОВ «ТД «Редут» відмовлено в задоволенні скарги.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували наступні висновки відповідача: цінова пропозиція скаржника була правомірно відхилена замовником процедури закупівлі з підстави відсутності у складі цінової пропозиції скаржника до кінцевого строку подання пропозиції висновку щодо відповідності наданого учасником зразка предмета речового майна нормативним документам та зразку-еталону, виданого Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України; відсутнє підтвердження про порушення іншим учасником процедури закупівлі - ТОВ «Тактичні системи» вимог оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент).
Не погоджуючись із рішенням АК України, ТОВ «ТД «Редут» звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої, третьої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
За приписами статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Отже до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Разом з тим, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору в справі, у частині позовних вимог, є рішення тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (3581) (Окуляри захисні балістичні або еквівалент), оформлене протоколом засідання тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року № 75/32/13.
За наслідками проведеної переговорної процедури закупівлі МО України з ТОВ «Тактичні системи» укладено договір № 286/3/18/110 від 19 березня 2018 року про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відомості про що були опубліковані в той же день на веб-порталі Уповноваженого органу.
Тобто на момент звернення позивача до суду із цим позовом мало місце виникнення договірних правовідносин між замовником та учасником закупівлі (ТОВ «Тактичні системи»).
Таким чином позов ТОВ «ТД «Редут» в частині позовних вимог про скасування рішення тендерного комітету про намір укласти договір фактично подано на поновлення прав позивача у сфері договірних відносин.
Договір, укладений суб`єктом владних повноважень на реалізацію своєї компетенції у сфері управління, проте на підставі вільного волевиявлення, на засадах рівності сторін, відповідно до норм цивільного законодавства, є цивільним, а не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування.
Згідно з пунктами 5, 9, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;
замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав;
переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Частиною першою статті 36 цього Закону встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З урахуванням указаних обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що спір в частині позовних вимог підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 травня 2016 року в справі № 826/7230/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 819/829/17.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6 124 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що цей спір в частині позовних вимог про скасування рішення тендерного комітету МО України про намір укласти договір, оформленого протоколом засідання тендерного комітету МО України від 05 березня 2018 року № 75/32/13, не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року в справі № 826/5349/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк