ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/5781/17
адміністративне провадження №К/9901/48359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Коломияводоканал» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Сорочка Є. О., суддів Літвіної Н. М., Федотова І. В.) від 27 березня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства «Коломияводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Комунальне підприємство «Коломияводоканал» (далі - КП «Коломияводоканал») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), у якому просило визнати незаконною та скасувати постанову Комісії від 16 березня 2017 року № 286.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 23 січня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав незаконною та скасував постанову відповідача від 16 березня 2017 року № 286 в частині накладання штрафу на КП «Коломияводоканал» в розмірі 34 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Постановою Київського апеляційного адміністративного від 27 березня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, у квітні 2018 року КП «Коломияводоканал» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного від 27 березня 2018 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2018 року.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки суд апеляційної інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи.
За позицією скаржника, оскаржувана постанова НКРЕКП є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки КП «Коломияводоканал» виконало 9 з 11 порушень, встановлених Комісією.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 квітня 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою та ухвалою від 12 лютого 2020 року призначив цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, НКРЕКП на виконання свого наказу від 16 січня 2017 року № 1 з 07 по 27 лютого 2017 року провела плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою НКРЕКП від 10 серпня 2012 року № 279 (далі - Ліцензійні умови), за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за наслідком якої складений акт перевірки від 27 лютого 2017 року № 4.
16 березня 2017 року на засіданні НКРЕКП, яке було проведено у формі відкритого слухання, за результатами розгляду зазначеного вище акту перевірки Комісія прийняла постанову № 286 «Про накладення штрафу на КП «Коломияводоканал» за порушення Ліцензійних умов, відповідно до п. 1 якої на позивача накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн за такі порушення:
1) п. 2.1 Ліцензійних умов у частині дотримання вимог актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій і сфері централізованого водопостачання та водовідведення,
2) абзацу 3 ст. 14 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії» (далі - Закон № 1682-ІІІ) щодо обов`язкового виконання суб`єктами природних монополій рішень національних комісій регулювання природних монополій, а саме, постанови НКРЕКП від 13 червня 2014 року № 660 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Коломияводоканал»;
3) п. 2.1 Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року № 630 та постановою НКРЕКП від 14 грудня 2012 року № 381, щодо розроблення, затвердження інвестиційної програми та забезпечення її погодження і схвалення;
4) п. 1.4 Порядку встановлення вимог щодо провадження суб`єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщенім видів господарської діяльності суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП, від 04 лютого 2013 року № 15, щодо подання до Комісії щоквартальної інформації про витрати, доходи та прибутки з інших видів діяльності до 25 числа місяця, наступного після звітного періоду, за наростаючим підсумком;
5) п. 6, 7 Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 750, у частині щоденного перерахування на спеціальний рахунок коштів в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм, та використання коштів зі спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди;
6) п. 2.1 Правил організації звітності, що подається до НКРЕКП, затверджених постановою НКРЕКП, від 11 жовтня 2013 року № 202, у частині необхідності ґрунтування всіх показників звітів на достовірних даних первинного обліку, що забезпечує можливість порівняння і контролю даних;
7) підп. 2.2.1 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності у ліцензіата договорів (попередніх договорів) зі споживачами відповідно до чинного законодавства;
8) підп. 2.2.7 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності встановлених приладів обліку у кожній точці розподілу послуг;
9) підп.3.5.1 п. 3 5 Ліцензійних умов щодо повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; у разі виникнення таких змін протягом десяти робочих днів подання до органу ліцензування відповідного повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх засвідченими в установленому порядку копіями, які підтверджують зазначені зміни;
10) абзацу 1 підп. 3.5.2 п. 3.5 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог, установлених Комісією, щодо провадження господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, якщо така діяльність має вплив на ринок, що перебуває у стані природної монополії;
11) п. 3.7 Ліцензійних умов щодо забезпечення цільового використання коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів, одержаних у результаті провадження ліцензованої діяльності.
Пунктом 2 оскаржуваної постанови НКРЕКП КП «Коломияводоканал» зобов`язано у строк до 31 грудня 2017 року усунути порушення підп. 2.2.1 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності у ліцензіата договорів (попередніх договорів) зі споживачами відповідно до чинного законодавства та підп. 2.2.7 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності встановлених приладів обліку у кожній точці розподілу послуг.
Не погоджуючись із вказаною постановою Комісії від 16 березня 2017 року № 286, КП «Коломияводоканал» звернулося до суду з даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач правомірно прийняв постанову від 16 березня 2017 року №286, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн, оскільки КП «Коломияводоканал» не усунуло порушення, зазначені в акті перевірки від 27 лютого 2017 року № 4.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 22 Закону № 1540-VIII суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені Законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 1682-ІІІ національні комісії регулювання діяльності суб`єктів природних монополій накладають штрафи на суб`єктів природних монополій за: серед іншого, невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб`єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 85 000,00 грн).
Відповідно до підп. 2.2.1, 2.2.7 п. 2.2 Ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, зберігати протягом строку дії ліцензії документи (копії), які підтверджують достовірність даних, що зазначалися у документах, які подавалися органу ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»; вести бухгалтерський облік за ліцензованим видом діяльності з урахуванням вимог Порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 584.
Як зазначалось вище, п. 1 спірної постанови НКРЕКП на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн, зокрема, за порушення під. 2.2.1 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності у ліцензіата договорів (попередніх договорів) зі споживачами відповідно до чинного законодавства та підп. 2.2.7 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо наявності встановлених приладів обліку у кожній точці розподілу послуг.
Суд апеляційної інстанції встановив, що виявлені Комісією порушення частково усунуті позивачем під час проведення перевірки (9 з 11 порушень), а інші прийнято до уваги як такі, що будуть усунуті у майбутньому.
Судова колегія Верховного Суду наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на усунення виявлених перевіркою порушень. Такі докази скаржником не надані й суду касаційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо прийняття до уваги зауважень перевіряючих та гарантування їх дотримання у майбутньому, оскільки такі аргументи не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафу за виявлені Комісією порушення Ліцензійних умов.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Комісії від 16 березня 2017 року № 286 є законною і обґрунтованою, оскільки на час її прийняття КП «Коломияводоканал» не усунуло всі порушення.
Ураховуючи викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, усебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Коломияводоканал» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді А. А. Єзеров
С. М. Чиркін