ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа №826/5951/17
адміністративне провадження № К/9901/50205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №826/5951/17.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визнати протиправними та скасувати:
вимогу № Ф-0000881306 від 06.04.2017 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 111510,62 грн.;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000891306 від 06.04.2017;
рішення про результати розгляду первинної скарги № 1998/к/26-15-10-02-06 від 20.03.2017;
податкове повідомлення-рішення № 0001791306 від 10.05.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 298 890 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0001781306 від 10.05.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати військового збору на 24 109,31 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0001801306 від 10.05.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 170 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 05.02.2018 в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що позивач фактично здійснювала діяльність з надання телекомунікаційних послуг, оскільки самостійно сплачувала кошти провайдеру (доступ до каналів електрозв`язку (Інтеренету), не включена до реєстру провайдерів, операторів телекомунікацій, не має відповідних ліцензій, та не мала права застосувати спрощену систему оподаткування, що свідчить про обґрунтованість спірних донарахувань.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000881306 від 06.04.2017. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000891306 від 06.04.2017. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001791306 від 10.05.2017, № 0001781306 від 10.05.2017, № 0001801306 від 10.05.2017. В іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у місті Києві оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 05.02.2018.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивач фактично здійснювала діяльність з надання телекомунікаційних послуг, оскільки самостійно сплачувала кошти провайдеру (доступ до каналів електрозв`язку (Інтеренету), не включена до реєстру провайдерів, операторів телекомунікацій, не має відповідних ліцензій, та не мала права застосувати спрощену систему оподаткування.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питання оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 02.12.2014 по 20.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 586/26-57-13-06/ НОМЕР_1 від 27.12.2016, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог статей 49, 177, 176, п. 16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України, статей 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» наслідок чого: занижено податок на доходи фізичних осіб на 273 180 грн.; занижено суму єдиного соціального внеску на 131 478,62 грн.; занижено суму військового збору на 19 287,45 грн.
Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.
ФОП ОСОБА_1 внесена до державного реєстру підприємців та здійснює наступні види діяльності: надання комбінованих офісних адміністративних послуг; надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого майна; надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів (основний вид); інша діяльність у сфері електрозв`язку; діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем.
У період з 02.12.2014 по 12.10.2016 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування (3 група платника єдиного податку).
Відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку за 2014-2016 роки позивач декларувала доходи від надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна та офісного устаткування.
Згідно пояснення від 19.12.2016 ФОП ОСОБА_1 надавала тільки місце для роботи на комп`ютері.
Разом з тим, надані до перевірки документи свідчать про фактичне отримання доходу від надання телекомунікаційних послуг (каналів електрозв`язку (Інтернет) кінцевим споживачам (абонентам) за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, із наданих договору оренди офісного обладнання № б/н від 01.04.2015 р. та акту прийому передачі від 01.04.2015 неможливо визначити устаткування, перелік, вид та вартість майна.
Водночас, відповідно до банківських виписок у 2015 та у період з 01.01.2016 по 12.10.2016 на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти у загальній сумі 1 289 350 грн. від мережевих клієнтів «Биплан» з призначенням платежу «За послуги».
У свою чергу, позивачем здійснювалась оплата за послуги зв`язку ТОВ «Навігатор-Онлайн» та ТОВ «Київські оптичні мережі».
На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що позивач фактично здійснювала діяльність з надання телекомунікаційних послуг (доступ до каналів електрозв`язку (Інтернет), не включена до реєстру провайдерів, операторів телекомунікацій, не має відповідних ліцензій та не мала права застосовувати спрощену систему оподаткування.
На підставі названого акту перевірки, та з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті:
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000891306 від 06.04.2017, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 15 563,79 грн.;
вимога № Ф-0000881306 від 06.04.2017 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розмірі 111 510,52 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0001791306 від 10.05.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 298 890 грн., у тому числі 239 112 грн. за основним платежем та 59 778 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0001781306 від 10.05.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання із сплати військового збору на 24 109,31 грн., у тому числі 19 287,45 грн. за основним платежем та 4 821,86 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0001801306 від 10.05.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 170 грн. за штрафними санкціями.
Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 219 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України до третьої групи віднесено фізичних осіб-підприємців, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності) та зв`язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).
За змістом підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб-підприємців, крім тих які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.04.2015 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення та офісного обладнання, за умовами якого остання прийняла у строкове платне користування приміщення загальною площею 653,6 кв.м у будинку АДРЕСА_1 .
Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2015 ФОП ОСОБА_1 були надані в оренду меблі та обладнання, у тому числі: комутатори, системні блоки, принтери, монітори.
За мовами договору № 1359-В від 01.03.2015 р. ТОВ «Навігатор-Онлайн» зобов`язалось надати ФОП ОСОБА_1 наступні послуги: підключення серверу по виділеній лінії зв`язку за адресою АДРЕСА_1 ; здійснення прийому та передачі мережевого трафіку.
Рахунки на оплату та банківські виписки свідчать, що позивачем сплачувалась абонентська плата за послуги Інтернет ТОВ «Навігатор-Онлайн» та ТОВ «Київські оптичні мережі».
Також, у 2015 році та у період з 01.01.2016 по 12.10.2016 на рахунок ФОП ОСОБА_1 надходили кошти від мережевих клієнтів «Биплан» з призначенням платежу «оплата за послуги».
Наведене свідчить, що позивач отримувала від ТОВ «Навігатор-Онлайн» та ТОВ «Київські оптичні мережі» послуги з доступу до мережі Інтернет, що не заперечувалось відповідачем під час проведення перевірки.
При цьому, на підтвердження факту, що позивачем провадилась діяльність з надання телекомунікаційних послуг, відповідачем до суду доказів не було надано.
Надходження коштів, в якості оплати за послуги, від мережевих клієнтів «Биплан» не може бути беззаперечним доказом того, що це були саме телекомунікаційні послуги.
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 статті 42 Закону України «Про телекомунікації» ліцензуванню підлягає діяльність у сфері телекомунікацій з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.
Стаття 1 названого Закону визначає, що канал електрозв`язку - це сукупність технічних засобів, призначених для перенесення електричних сигналів між двома пунктами телекомунікаційної мережі, і який характеризується смугою частот та/або швидкістю передачі; а технічні засоби телекомунікацій - обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовувала у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж, у зв`язку з чим доводи відповідача про необхідність позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими.
Відповідно до листа № 1572/А/26-15-12-02-14 від 26.02.2016 ДФС України надано роз`яснення, що платник податків може бути зареєстрованим платником єдиного податку за умови, що вид діяльності «Інтернет - провайдер телекомунікацій» (КВЕД 61.90) не підпадає під перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню відповідно до пункту 7 статті 42 Закону України «Про телекомунікації».
Крім того, листом № 02-2349/111 від 03.04.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електрозв`язку та інформатизації роз`яснила, що діяльність з надання послуг доступу до Інтернет не входить до переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Зважаючи на необґрунтованість доводів податкового органу про порушення податкового законодавства, викладених в акті перевірки, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Отже, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову є правильним та підлягає залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №826/5951/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова