ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №826/6456/17
провадження №К/9901/5026/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/6456/17
за позовом Народного депутата України ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича про визнання протиправними дій та бездіяльності,
за касаційною скаргою Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Огурцов О.П.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Беспалова О.О. та Степанюка А.Г.,
І. Суть спору
1. У травні 2017 року Народний депутат України ОСОБА_1 (далі - позивач, Народний депутат України ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича (далі - відповідач, Голова ВРУ Парубій А.В. про визнання протиправними дій та бездіяльності, в якому просив:
1.1 визнати протиправною бездіяльність Голови ВРУ Парубія А.В. у вигляді не оголошення, не поставлення на голосування поданих народним депутатом України ОСОБА_1 до повторного другого читання пропозицій до Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 та ненадання йому можливості виступити по їх суті на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року;
1.2 визнати протиправними дії Голови ВРУ Парубія А. В. на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року у вигляді поставлення на голосування пропозиції перейти до голосування в цілому Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 без завершення розгляду всіх пропозицій.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року попри чітко визначені законодавством повноваження, було допущено ряд порушень Регламенту Верховної Ради України затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI, зокрема статей 27, 45, 50, 120, 121, 124, що унеможливило реалізацію позивачем його права законодавчої ініціативи як ініціатора внесення пропозицій до Проекту Закону № 4493, а саме, відповідач шляхом протиправної бездіяльності не забезпечив на пленарному засіданні належне обговорення та голосування поправок та пропозицій, що були внесені народними депутатами України, зокрема, позивачем, до Проекту Закону № 4493 до повторного другого читання. Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що між позивачем та відповідачем відсутній публічно - правовий спір, який потребує вирішення у порядку адміністративного судочинства, оскільки має існувати прямий зв`язок здійснення владних - управлінських функцій відповідачем по відношенню до позивача, з огляду на відсутність безпосередньої підпорядкованості і обов`язку виконати владні - управлінські приписи суб`єкта владних повноважень, що випливає із завдання адміністративного судочинства. Також відповідач посилався на те, що дії вчинені на одній зі стадій законодавчого процесу не є здійсненням владних управлінських функцій. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд закрити провадження у справі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Супровідним листом від 11 квітня 2017 року № 805-04-11/17 народним депутатом України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 93 Конституції України, частини першої статті 12 Закону України "Про статус народних депутатів України" та статей 89, 116 Регламенту Верховної Ради України, в порядку законодавчої ініціативи внесено пропозиції до проекту Закону України "Про ринок електричної енергії України" (реєстраційний від 21 квітня 2016 року № 4493). До зазначеного листа було додано текст пропозиції на 15 аркушах та порівняльну таблицю на 26 аркушах.
5. 13 квітня 2017 року відбулось пленарне засідання Верховної Ради України. На вказаному засіданні розгляд проекту Закону України «Про ринок електричної енергії України» почався з доповіді першого заступника голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Домбровського О.Г. щодо цього законопроекту та внесених до нього пропозицій і поправок, про порядок їх обговорення і відповідного голосування.
6. Доповідач запропонував почати розгляд законопроекту з 78-ми «ключових» поправок (поправки № № 4, 76, 99, 108, 111, 124, 153, 167, 179, 197, 200, 203, 205, 207, 210, 211, 224, 228, 235, 239, 242, 266, 272, 273, 280, 287, 288, 290, 306, 336, 356, 358, 363, 384, 390, 394, 395, 402, 405, 408, 410 - 414, 416, 422, 430, 435, 438, 441, 450, 453, 458, 465, 476, 491, 500, 502, 509, 524, 561, 584, 599, 624, 636, 637, 644, 651, 655, 668, 678, 679, 687, 695, 698, 715). Зазначені поправки було підтримано Верховною Радою України («за» - 260 народних депутатів України).
6.1. Головуючий після цього на пленарному засіданні запропонував обговорення усіх інших поправок народних депутатів України, які не були проголосовані.
6.2. Після голосування за 176 поправку, яку не було підтримано, головуючий зазначив, що до нього «звернулись представники фракції з дуже жорсткою вимогою голосувати», і він має право «провести консультації» з головами фракцій і надав слово голові депутатської фракції Політичної партії «Об`єднання «САМОПОМІЧ» ОСОБА_3 . Після цього головуючий поставив на голосування пропозицію трьох депутатських фракцій перейти до голосування за законопроект (реєстр № 4493) в цілому, що було підтримано Верховною Радою України з другої спроби «за» - 243 народних депутати України (при першій спробі - 221 народний депутат України). Законопроект (реєстр № 4493) було прийнято Верховною Радою України в другому читанні та в цілому («за» - 277 народних депутатів України).
7. Народний депутат України ОСОБА_1 вважаючи протиправною бездіяльність Голови ВРУ Парубія А.В. у вигляді не оголошення, не поставлення на голосування його поданих до повторного другого читання пропозицій до Проекту Закону "Про ринок електричної енергії України" № 4493 та ненадання йому можливості виступити по їх суті на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року та протиправними дії у виглядів поставлення на голосування пропозиції перейти до голосування в цілому Проекту Закону "Про ринок електричної енергії України" № 4493 без завершення розгляду всіх пропозицій.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, позов задоволено:
8.1 визнано протиправною бездіяльність Голови ВРУ Парубія А.В. у вигляді не оголошення, не поставлення на голосування поданих народним депутатом України ОСОБА_1 до повторного другого читання пропозицій до Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 та ненадання йому можливості виступити по їх суті на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року.
8.2 визнано протиправними дії Голови ВРУ Парубія А. В. на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року у вигляді поставлення на голосування пропозиції перейти до голосування в цілому Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 без завершення розгляду всіх пропозицій.
9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Головою ВРУ Парубієм А.В. було допущено бездіяльність у вигляді не оголошення, не поставлення на голосування поданих народним депутатом України ОСОБА_1 до повторного другого читання пропозицій до Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 та ненадання йому можливості виступити по їх суті на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року та з порушенням вимог Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» поставлення на голосування пропозиції перейти до голосування в цілому Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 без завершення розгляду всіх пропозицій.
9.1. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідача не щодо законодавчого процесу, а саме щодо процедурних дій, які полягають у наявності у відповідача повноважень щодо надання права виступу на пленарному засіданні Верховної Ради та оголошення поданих пропозицій до проектів законів.
IV. Касаційне оскарження
10. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Голова ВРУ Парубій А.В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 21 лютого 2019 року.
11. У касаційній скарзі Голова ВРУ Парубій А.В., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі.
12. В обґрунтування касаційної скарги Голова ВРУ Парубій А.В. зазначає, що суд апеляційної інстанції, на його думку, дійшов до не правильного висновку, що позивач оскаржує дії та бездіяльність відповідача не щодо законодавчого процесу, а саме щодо процедурних дій, які полягають у наявності у відповідача повноважень щодо надання права виступу на пленарному засіданні Верховної Ради та оголошення поданих пропозицій до проектів законів проте не врахував положення пункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 5, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 75, пункту 3 статті 85, статті 88 Конституції України, висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 та від 17 жовтня 2002 року № 17-ра/2002, пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року № 8 і приписів 48 Регламенту Верховної Ради України.
12.1. Додатково заявник касаційної скарги аналіз норм Конституції України та Регламенту Верховної Ради України свідчить про те, що Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів та Президента України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконують управлінських функцій, а реалізовують свої повноваження щодо законодавчої діяльності, що дає підстави зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема і Окружного адміністративного суду місті Києва, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів, при утриманні від їх підписання чи оприлюднення.
13. 26 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/6456/17.
14. 11 березня 2019 року справа № 826/6456/17 надійшла до Верховного Суду.
15. 13 березня 2019 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якій позивач спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
16. 12 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року № 766/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів Кашпур О.В., Смоковича М.І.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Приписами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
23. Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
23.1. публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
24. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26.1. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
27. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
28. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
28.1 хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
28.2 хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
28.3 хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
29. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
30. Питання предметної юрисдикції адміністративних судів унормовано, серед іншого, статтею 19 КАС України, за приписами частини першої якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
31. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України.
32. Отже КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
33. Основним Законом України гарантовано здійснення народом влади також через сформовані у встановленому Конституцією та законами України порядку органи законодавчої, виконавчої, судової влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
34. За принципом поділу державної влади в Україні, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України.
35. За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.
36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі № 1-6/2002 повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
38. В мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об`єктом судового конституційного контролю.
39. Отже, народні депутати України, у тому числі Голова Верховної Ради України є безпосередніми суб`єктами законодавчої процедури, оскільки в конституційно встановлених межах беруть участь у правовідносинах, пов`язаних із розглядом, ухваленням та набранням чинності законів України.
40. Згідно з нормами статті 88 Конституції України, Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
41. Голова Верховної Ради України: 1) веде засідання Верховної Ради України; 2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів; 3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України; 4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
42. Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
43. Верховний Суд звертає увагу, що частиною другою статті 1 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (у редакції станом на момент виникнення правовідносин, далі - Регламент) передбачено, що саме Регламентом встановлюється порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначається законодавча процедура, процедура розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.
44. Розділом IV Регламенту Верховної Ради України визначено стадії законодавчого процесу, якими є: прояв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, прийняття закону, його підписання та оприлюднення.
45. Норми глави 20 Регламенту "Розгляд законопроектів у другому читанні" визначають порядок і послідовність розгляду законопроектів на цій стадії законодавчої процедури. Згідно з ними Верховна Рада України, створені нею з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України, обрані нею Голова Верховної Ради України та його заступники, народні депутати України в порядку і строки, визначені Регламентом, реалізують дії з розгляду законопроектів, які за змістом, способами, прийомами, цілепокладанням і юридичною природою є проявами (вираженням, властивостями) функції законотворення.
46. Такі дії, зокрема й дії Голови Верховної Ради України не є управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про:
47.1 визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України Парубія А.В. у вигляді не оголошення, не поставлення на голосування поданих народним депутатом України ОСОБА_1 до повторного другого читання пропозицій до Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 та ненадання йому можливості виступити по їх суті на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року;
47.2 визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Парубія А. В. на пленарному засіданні 13 квітня 2017 року у вигляді поставлення на голосування пропозиції перейти до голосування в цілому Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 без завершення розгляду всіх пропозицій.
48. Тобто, вказані позовні вимоги стосуються дій (бездіяльності) Голови Верховної Ради України Парубія А.В. щодо дотримання Регламенту під час розгляду Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 у другому читанні.
49. Отже, вимоги, зазначені у позовній заяві, стосуються виключно законотворчої діяльності, а не владно-управлінських функцій Голови Верховної Ради України.
50. Таким чином, оскільки позивач оскаржує дії (бездіяльність) Голови Верховної Ради України Парубія А.В. щодо дотримання Регламенту під час розгляду Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493 у другому читанні то перевірка оскаржуваних дій (бездіяльності) не може бути здійснена в порядку адміністративного судочинства.
51. Ураховуючи, що відповідач, під час проведення розгляду Проекту Закону «Про ринок електричної енергії України» № 4493, не виконував владних управлінських функцій, а реалізував свої повноваження з питань, віднесених до його компетенції як єдиного органу законодавчої влади в Україні, такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
52. За приписами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
53. Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
54. Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній, Верховний Суд вважає, що позивачу необхідно роз`яснити, що вимоги, викладені у позовній заяві, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
55. При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18.
Керуючись статтями 3 341 345 349 354 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича задовольнити.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року скасувати.
3. Провадження у справі № 826/6456/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
М.І. Смокович