08.02.2023

№ 826/6783/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/6783/17

адміністративне провадження № К/9901/18231/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді - Федотов І.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр Державного земельного кадастру") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатської області (далі - Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області) від 4 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Закарпатській області, сплачений ДП «Центр державного земельного кадастру» судовий збір у розмірі 5297,61 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 січня 2017 року Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатської області прийнято рішення №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Закарпатської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за період з 21 січня 2014 року по 29 грудня 2016 року застосовано штраф у розмірі 189543,16 грн та за вказаний період нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску 163631,09 грн.

Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів було визначено наступні суми, що підлягають сплаті за: січень 2014 року - 29433,43 грн з терміном сплати до 20 лютого 2014 року; лютий 2014 року - 42577,95 грн з терміном сплати до 20 березня 2014 року; березень 2014 року - 44908,38 грн з терміном сплати до 22 квітня 2014 року; квітень 2014 року - 42312,02 грн з терміном сплати до 20 травня 2014 року; травень 2014 року - 49228,73 грн з терміном сплати до 20 червня 2014 року; червень 2014 року - 47085,86 грн з терміном сплати до 20 липня 2014 року; липень 2014 року - 41179,18 грн з терміном сплати до 20 серпня 2014 року; серпень 2014 року - 42324,29 грн з терміном сплати до 22 вересня 2014 року; вересень 2014 року - 44102,37 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2014 року; жовтень 2014 року - 41189,63 грн з терміном сплати до 20 листопада 2014 року; листопад 2014 року - 40536,56 грн з терміном сплати до 22 грудня 2014 року; грудень 2014 року - 51407,69 грн з терміном сплати до 20 січня 2015 року; січень 2015 року - 40914,82 грн з терміном сплати до 20 лютого 2015 року; лютий 2015 року - 49300,23 грн з терміном сплати до 20 березня 2015 року; березень 2015 року - 47838,98 грн з терміном сплати до 20 квітня 2015 року; квітень 2015 року - 56513,34 грн з терміном сплати до 20 травня 2015 року; травень 2015 року - 79936,67 грн з терміном сплати до 22 червня 2015 року; червень 2015 року - 60830,89 грн з терміном сплати до 20 липня 2015 року; липень 2015 року - 63642,21 грн з терміном сплати до 16 вересня 2015 року; серпень 2015 року - 62877,67 грн з терміном сплати до 21 вересня 2015 року; вересень 2015 року - 53216,12 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2015 року; жовтень 2015 року - 52766,49 грн з терміном сплати до 20 листопада 2015 року; листопад 2015 року - 56910,65 грн з терміном сплати до 21 грудня 2015 року; грудень 2015 року - 55860,81 грн з терміном сплати до 20 січня 2016 року; січень 2016 року - 19884,62 грн з терміном сплати до 22 лютого 2016 року; лютий 2016 року - звіт не подано; березень 2016 року - 18085,40 грн з терміном сплати до 21 квітня 2016 року; квітень 2016 року - 7382,02 грн з терміном сплати до 20 травня 2016 року; травень 2016 року - звіт не подано; червень 2016 року - 10578,21 грн з терміном сплати 9 серпня 2016 року; липень 2016 року 3604,40 грн з терміном сплати до 22 серпня 2016 року; серпень 2016 року - 6594,77 грн з терміном сплати до 20 вересня 2016 року; вересень 2016 року - 8111,06 грн з терміном сплати до 20 жовтня 2016 року; жовтень 2016 року - 8364,07 грн з терміном сплати до 21 листопада 2016 року; листопад 2016 року - 8720,99 грн з терміном сплати до 20 грудня 2016 року.

Вказане рішення Ужгородської ОДПІ від 4 січня 2017 року №0000111302 вручено Закарпатській регіональній Філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 26 січня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до ГУ ДФС у Закарпатській області зі скаргою від 3 лютого 2017 року №5/495, яка рішенням від 10 березня 2017 року № 662/10/07-16-10-01-45 залишена без розгляду, у зв`язку з порушенням 10-ти денного строку подання скарги, встановленого статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 3 розділу II Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу.

В подальшому ДП «Центр державного земельного кадастру» було подано повторну скаргу на рішення від 4 січня 2017 року №0000111302 до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 20 квітня 2017 року № 8345/9/99-99-11-02-02-25 скаргу залишила без розгляду, у зв`язку із тим, що первинна скарга була залишена без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем законодавчо встановленого 10-ти денного строку для її подання, а тому повторна скарга не підлягає розгляду.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення від 4 січня 2017 року №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є безпідставним та прийнятим з порушенням норм законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні жодні докази щодо погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, що є порушенням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, суд зазначив, що справа не містить доказів того, що контролюючий орган звертався до ДП «Центр державного земельного кадастру» із вимогою про стягнення недоїмки, до звернення із вимогою про стягнення зазначених штрафу і пені, а також доказів того, що оскаржуване рішення приймалось за результатами перевірки.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Закарпатській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанції скасувати, позовну заяву ДП «Центр державного земельного кадастру» залишити без розгляду, а у випадку відмови справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий судовий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою, підставою для відкриття касаційного провадження є посилання скаржника на порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року (справа № 826/18531/16), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, у скарзі відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів судове рішення Верховного Суду відповідно до якого пеня/штраф по єдиному соціальному внеску може бути застосований контролюючим органом лише за результатами перевірки, оформленої згідно норм ПК України.

Також, контролюючий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема на те, що суд першої інстанції протиправно залишив без розгляду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, а суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні такого, посилаючись на недопустимому у даному випадку норму статті 56 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

ДП «Центр державного земельного кадастру», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі в частині відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно закрити, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад адміністративного судочинства, закріплених у частині третій статті 2 КАС України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Як вже було зазначено, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норм касаційний перегляд справи з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року справі №923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 та від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судових рішень є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Як підтверджується змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у справі, про касаційний перегляд якої просить ГУ ДПС у Закарпатській області, для цілей вирішення цього спору у судів виникли питання щодо правомірності прийняття контролюючим органом 4 січня 2017 року рішення №0000111302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Так, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийнято за відсутності підстав передбачених чинним законодавством. Зокрема, судами, як першої та апеляційної інстанцій в обґрунтування рішень про задоволення позову та скасування зазначеного рішення вказано, що останнє прийнято за відсутності жодного доказу щодо погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, що є порушенням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», рішення прийнято не за результатами перевірки проведеної та призначеної відповідно до приписів Податкового кодексу України, а також відповідачем не надано жодних доказів того, що останній звертався до ДП «Центр державного земельного кадастру» із вимогою про стягнення недоїмки, до звернення із вимогою про стягнення зазначених штрафу і пені. Тобто, на думку судів, прийняттю рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску мало передувати прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску.

У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування рішень судів посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2020 року (справа №826/18531/16), яка на його думку, ухвалена у подібних правовідносинах.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки обставини у вказаній вище справі є відмінними ніж у цій справі. Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», дає підстави для висновку, що адміністрування єдиного внеску, контроль за правильністю та своєчасністю його нарахування, сплатою, в тому числі застосування штрафних санкцій та нарахування пені належить виключно до повноважень органу доходів та зборів, відтак є помилковими висновки суду апеляційної інстанції, щодо неправомірності спірного рішення виключно із-за відсутності формального погодження з Пенсійним фондом.

При цьому, згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи №826/18531/16, рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було прийнято лише після несплати позивачем сум недоїмки згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, яка передувала прийняттю рішення.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з підстав правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив повністю, вказавши, що оскаржуване рішення податкового органу винесено без погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, та на підставі скасованої в судовому порядку вимоги про сплату єдиного внеску.

Разом з тим, Верховний Суд постановою від 24 квітня 2020 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, про не можливість перевірити касаційним судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору, оскільки фактичні обставини по справі встановлено не в повному обсязі.

Отже, Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №826/18531/16 не сформовано остаточну правову позицію, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у такій постанові Верховного Суду, є безпідставним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справи № 826/18531/16, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника, які відповідають підставам для касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України про допущені судами процесуальні порушення, а саме ГУ ДПС у Закарпатській області у касаційній скарзі посилається на те, суд першої інстанції протиправно залишив без розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно частини першої статті 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами частини другої статті 262 вказаного Кодексу, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно проколу від 19 червня 2018 року суд ухвалив продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання учасників справи.

Клопотання контролюючого органу про залишення позовної заяви ДП «Центр державного земельного кадастру» без розгляду направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва 10 грудня 2019 року, що підтверджено штампом на поштовому конверті.

За правилами частини другої статті 240 КАС України, заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду під час розгляду справи по суті, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.

Що стосується посилання ГУ ДПС у Закарпатській області у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності відповідача, оскільки останній не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає про необґрунтованість такого твердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем повістка-повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги ГУ ДФС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року на 24 червня 2020 року отримана представником контролюючого органу 9 червня 2020 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІ а.с. 235).

Таким чином, доводи скаржника про допущені судами першої та апеляційної інстанцій процесуальні порушення при ухваленні оскаржуваних рішень, як підстави для їх скасування, не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги в частині підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що не знайшли свого підтвердження у цій справі, не підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 349 КАС України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 3 328 339 341 345 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області в частині підстави відкриття, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх