ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2021 року
Київ
справа №826/7457/16
адміністративне провадження №К/9901/6504/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами заяву Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1.У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, (далі у тексті цієї постанови також Генштаб ЗСУ, відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі у тексті цієї постанови також ГУ ПФ України у м. Києві), у якому просив:
-визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;
-зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги;
-визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення його пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% та зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення його пенсії з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.
2.В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, та з неї було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то в силу положень частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та розрахунку розміру пенсії.
3.З огляду на наведене, позивач наполягав, що відповідач протиправно не включив винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення, а також неправомірно видав довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4.Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
5.Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016, в частині відмови у визнанні протиправною відмови Генерального штабу Збройних Сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% та зобов`язання Генерального штабу Збройних Сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1 , до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% - скасовано, і в цій частині ухвалено нову постанову про задоволення позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 залишено без змін.
7.Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
8.Згідно з позицією апеляційного суду, оскільки з щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження служби, були нараховані та сплачені страхові внески, то така винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії.
9.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній станом на вказану дату, оскільки обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки.
10.У вищевказаній ухвалі наведені мотиви й про те, що, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, і викладені в ній висновки не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки не спростовують доводи суду апеляційної інстанції, а заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.
11.Крім того, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі також відзначив, що аналогічні правовідносини були предметом перегляду Верховним Судом України (постанова від 20.10.2015 справа №559/3342/14-а), а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
12.Короткий зміст вимог заяви та процесуальні дії у справі
13.У січні 2018 року відповідач подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
14.У зазначеній заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
15.Ухвалою Верховного Суду України від 23.05.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
16.Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
17.Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
18.Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2021 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 30.03.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19.Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що полковник запасу ОСОБА_1 проходив військову службу в Центральному ракетно-артилерійському управлінні Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України на посаді заступника начальника відділу забезпечення артилерійським озброєнням управління забезпечення ракетно-артилерійським озброєнням.
20.Наказом Міністра оборони України від 15.01.2016 №34 позивача звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті.
21.Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2016 №56 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з 02.03.2016, з подальшим зарахуванням на військовий облік до Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату.
22.При звільненні відповідно до вимог пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
23.Крім того, як зазначено у позовній заяві та встановлено судом першої інстанції, після звільнення з військової служби у запас позивачу відповідачем за останні 24 календарних місяці видано довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
24.Згідно листа від 12.04.2016 №305/539 Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України відповідно до пункту 8 Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 за №1540/21852, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У цьому ж листі повідомлено, сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснювалась з усіх видів грошового забезпечення, які виплачувались ОСОБА_1 , в тому числі й з щомісячної додаткової грошової винагороди.
25.Згідно грошового атестату Ф.2 серії ЗУ №225857 від 09.03.2016, довідки Ф.21 вих. №305/241 від 17.03.2016 та листа від 12.04.2016 №305/539 до переліку складових одноразової грошової допомоги при звільнені, яку розраховано позивачу, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60% грошового забезпечення включена не була.
26.Згідно довідки від 12.04.2016 №305/323 позивачу виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода за березень 2014 - лютий 2016 у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
27.У відповідності до листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12.04.2016 №305/539 розрахунок вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 здійснено з наступних складових грошового забезпечення: окладу за військове звання - 135, 00 грн.; посадового окладу - 1474, 00 грн.; надбавки за вислугу років 35% - 563, 15 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань 50% - 1086, 08 грн.; надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 15% - 221, 10 грн.; премії 380% - 5601, 20 грн. Разом - 9 080, 53 грн.
28.Розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 склав 104426,10 грн. (9 080,53 * 23 * 50% - 104426, 10), де: 23 - це кількість повних календарних років служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України; 50% - розмір місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно вимог пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
29.Згідно грошового атестату Ф.2 серії ЗУ №225857 від 09.03.2016, довідки Ф.21 вих. №305/241 від 17.03.2016, виданих Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 також входить щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60%.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
30.В обґрунтуванні вимог заяви Генштаб ЗСУ посилається на те, що викладений у постанові суду апеляційної інстанції у цій справі та фактично підтриманий Вищим адміністративним судом України висновок про наявність правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється розмір пенсії, не відповідає правовій позиції, раніше викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 у справі №638/21271/15-а (касаційне провадження №К/800/22106/16).
31.Зокрема, заявник звертає увагу, що у вищезгаданому судовому рішенні Вищого адміністративного суду України колегія суддів дійшла, на його переконання, протилежного висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки її виплата дозволена за наявності наказу командира(начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) в залежності від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата такої винагороди не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсій військовослужбовцям.
32.Оскільки, на думку заявника, вищевказане свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, то у даному випадку Генштаб ЗСУ вважає, що подана ним заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановленої у цій справі, підлягає задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33.Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній після 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
34.За приписами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
35.При цьому, колегія суддів відзначає, що невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
36.Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
37.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
38.Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.
39.З огляду на вищевказане, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет), про що також зазначала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19. Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст (права й обов`язки).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40.У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли між військовослужбовцем (особою офіцерського складу) та органом, у якому він проходив службу (у даному випаду Збройних Силах України), і який уповноважений складати і подавати до органів, що призначають і виплачують пенсію, довідки про розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії.
41.Предмет спору стосувався дій відповідача стосовно відмови у включенні до довідки про розмір грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється розмір пенсії, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
42.Тобто, суть спору у справі, яка розглядається, зводилась до вирішення питання, зокрема, про те, чи має право позивач на виплату пенсії, яка призначається за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вищевказаної винагороди та на її включення до довідки про складові грошового забезпечення, з якої обчислюється розмір такої пенсії.
43.Суд апеляційної інстанції, вирішуючи цей спір, дійшов висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
44.У справі ж №638/21271/15-а (касаційне провадження №К/800/22106/16), на яку, посилається заявник як на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016), спірні правовідносини також виникли з приводу відмови уповноваженого органу (відповідного обласного військового комісаріату) включити до довідки про складові грошового забезпечення, з яких позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
45.У вищевказаній справі Вищий адміністративний суд України, постановляючи ухвалу від 25.10.2016) дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 №889, не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки має тимчасовий, несистемний характер, оскільки на її розмір впливає особиста поведінка військовослужбовця, який її отримує, виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника), її розмір не є фіксованим, виплата здійснюється у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України на відповідний рік, тому вона не може бути врахована при призначенні пенсії військовослужбовцям.
46.Вищенаведене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних по суті судових рішень у подібних правовідносинах.
47.Перевіряючи наведені у заяві доводи, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне навести такі мотиви.
48.Верховний Суд України вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії військовослужбовця, щомісячної додаткової грошової винагороди. Зокрема, в постанові від 20.10.2015 №21-2942а15 міститься така правова позиція.
49.Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
50.До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
51.Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
52.Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
53.Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
54.Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.
55.Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
56.Така правова позиція висловлена й Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 (№21-70а15).
57.Ухвала ж Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017, щодо перегляду якої Верховним Судом України подано заяву Генштабу ЗСУ, в частині доводів і вимог цієї заяви, вищевикладеним правовим позиціям не суперечить і їм відповідає. Судом касаційної інстанції, при постановленні вищевказаної ухвали, правильно застосовані норми матеріального права, правильно вирішено цей спір.
58.Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, встановлено, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
59.У відповідності до абзацу першого частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
Висновки за результатами розгляду заяви
60.Ураховуючи, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017, яку просить переглянути заявник, судом касаційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права і правильно вирішено цей спір, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Генштабу ЗСУ про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України.
61.Керуючись статтями 235-242 243 244 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Генерального штабу Збройних Сил України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачН.В. Коваленко
Судді:Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний