ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №826/7916/17
адміністративне провадження №К/9901/64232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №826/7916/17
за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Келеберди В.І. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Вівдіченко Т.Р., суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Державна авіаційна служба України звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" заборгованість із сплати державних зборів за період з вересня по листопад 2013 року та за грудень 2014 року на загальну суму 8 883 420, 44 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі положень статті 12 Повітряного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819 «Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях», звітів про діяльність ПрАТ «Авіакомпанія МАУ» згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів повітряних транспортом, відповідач має сплачувати збори до Державіаслужби, через що йому пред`явлено рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу повітряним транспортом за період з вересня по листопад 2013 року та за грудень 2014 року на загальну суму 8 883 420, 44 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що встановлені постановою Уряду №819 ставки зборів, застосовані позивачем при формуванні та пред`явленні відповідачу рахунків-фактур, не створюють для останнього обов`язку по їх сплаті, оскільки такі встановлені не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України. Застосована позивачем ставка збору встановлена в Додатку до Положення №819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування Фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.
5. З посиланням на положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України, пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, частини п`ятої статті 20 Закону України від 6 вересня 2012 року №5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі - Закон №5203-VI) суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивач використав ставки державного збору, які не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Положенням №819, такі збори не справляються після набрання чинності Законом №5203-VI та втрати у зв`язку з цим чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Державна авіаційна служба України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що сплату суб`єктами авіаційної діяльності державних зборів, зокрема, за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України передбачено пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України та Положенням №819. Вказані збори не є податковими і висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що їх сплата не передбачена законом, є помилковими.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.
10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 12 червня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 11 червня 2019 року №690/0/78-19.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу Державної авіаційної служби України прийнято до провадження.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 24 квітня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державна авіаційна служба України відповідно до рахунків-фактур №98 від 17 грудня 2013 року на суму 2 986 271, 84 грн, №2 від 11 січня 2014 року на суму 2 632 983, 20 грн, №9 від 29 січня 2014 року на суму 2 332 538, 26 грн, №20к від 29 січня 2014 року на суму 198 833, 87 грн, № 10 від 06 лютого 2014 року на суму 2 244 249, 78 грн, №28к від 06 лютого 2014 року на суму 274 815, 33 грн, здійснила нарахування державних зборів до Державного фонду за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, на загальну суму 8 883 420, 44 грн, які пред`явила до сплати позивачу.
14. Суми зборів, зазначених у рахунках-фактурах, розраховані відповідачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року №889, відповідно до якої постанову Кабінету Міністрів від 28 вересня 1993 року №819 "Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" (далі - Постанова №819) викладено у новій редакції та затверджено Положення про державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Положення № 819).
15. У рахунках-фактурах позивача застосовані ставки збору, що містяться у Додатку в колонці "Державні послуги" розділу ІІ "Експлуатація авіаційної техніки" в пункті 5 "Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній", яким встановлено наступні розміри державного збору за державну послугу - видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній:
- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць;
- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви -140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 доларів США за маршрут.
У розділі "Додаткові показники коригування розмірів державного збору" передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку:
- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 долара США;
- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
16. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій констатували, що позивач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, встановлені додатком до Положення №819 (в редакції Постанови №889), який є підзаконним нормативно-правовим актом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
17. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
18. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Відповідно до частин першої-третьої статті 12 Повітряного кодексу України загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - витрати, пов`язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації. Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності:
1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;
4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;
5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
6) з авіаційної безпеки;
7) з інших передбачених законом надходжень.
За частиною шостою статті 12 Повітряного кодексу України кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях в обсязі, затвердженому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, використовуються на утримання штату працівників та інші витрати уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов`язані із забезпеченням виконання його функцій, на фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах, визначених законодавством.
Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 12 Повітряного кодексу України платежі, що підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов`язковими для всіх суб`єктів авіаційної діяльності.
Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
20. Згідно з пунктом 2 Положення №819 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд утворюється за рахунок: державних зборів за сертифікацію, реєстрацію і перереєстрацію повітряних суден, аеродромів, сертифікацію авіаційного персоналу та експлуатантів авіаційної техніки, сертифікацію юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи, пов`язані з розробленням, виготовленням, ремонтом і технічним обслуговуванням авіаційної техніки, за видачу дозволів на бортові радіостанції тощо; державних зборів за видачу дозволів на використання комерційних прав (далі - державні збори), розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України; добровільних внесків юридичних і фізичних осіб; інших надходжень згідно з умовами законодавства України.
Згідно з пунктом 4 цього Положення збори сплачуються юридичними і фізичними особами в розмірах згідно з додатком.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ додатка до Положення №819 у разі видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній в межах України та/чи міжнародних повітряних ліній державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у визначених розмірах, що стягуються зі споживача.
21. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 26 листопада 2001 року №139/821 (чинні у період, за який Державна авіаційна служба України стягує заборгованість; далі-Ліцензійні умови) Ліцензійні умови є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, і видаються на здійснення цього виду діяльності (пункти 1.4, 1.6).
За пунктами 2.4.17 і 2.4.18 цих Умов суб`єкт господарювання має подавати щомісячні звіти щодо виконаних перевезень за встановленою формою, затвердженою згідно з установленим порядком; своєчасно перераховувати до Фонду державні збори згідно з Положенням №819.
За змістом пункту 3 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року №520 (далі - Положення №520) одним з основних завдань Державіаслужби є забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Відповідно до пункту 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами (далі суб`єкти авіаційної діяльності) у розмірах згідно з додатком.
Додатком до Положення №819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг і з сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативними актами ставки зборів не визначено.
В пункті 5 Додатку в останній колонці під назвою «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
Відповідно до частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.
За частинами другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.
Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 2-1) власні надходження бюджетних установ; 3) інші неподаткові надходження.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Аналіз наведених норм законодавства у їх системному зв`язку дав підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовими, по суті відплатними платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу він належить до категорії неподаткових. Законодавець визначив призначення цих коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду, суб`єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги.
24. Державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України).
25. Наведене правове регулювання спірних правовідносин дає підстави вважати, що державні збори, за заборгованість зі сплати яких подано цей позов, не є податком.
26. Державні збори передбачені Повітряним кодексом України і за своєю суттю належать до неподаткових джерел надходження Державного бюджету України; відповідач як суб`єкт авіаційної діяльності мав обов`язок їх утримати (при наданні послуг з перевезення) та сплатити (як того вимагав позивач).
27. Оскільки держані збори до Державного спеціалізованого фонду не є податком, доводи відповідача про відсутність на законодавчому рівні усіх складових елементів податку в цій частині є безпідставними.
28. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України не є податком, а розрахунок, який направила Державна авіаційна служба, як і вимога про сплату заборгованості не мають законних підстав, адже з набранням чинності Законом №5203-VI підстав для сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду немає. Тобто основний підхід судів попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи ґрунтувався на тому, що сплата державних зборів, визначених, зокрема, в пунктах 3 4 Повітряного кодексу України, суперечить вимогам інших законодавчих актів (Податковому кодексу України, Закону №5203-VI) та Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, до якої Україна приєдналася 10 серпня 1992 року.
29. Між тим, на дату звернення з касаційною скаргою набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року в справі № 826/17492/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, а згодом - ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року), якою положення пунктів 5, 6 розділу II Додатку до Положення №819 визнано незаконними і нечинними з 1 січня 2014 року (дата набрання чинності Законом № 5203-VI). На зазначену обставину вказав відповідач як на підтвердження відсутності правових підстав для нарахування йому державного збору.
30. У справі встановлено, що при розрахунку державного збору Державна авіаційна служба України застосувала ставки збору, визначені в пункті 5 розділу ІІ Додатку до Положення № 819.
31. Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється періодом, протягом якого Положення №819 (в частині ставок державного збору) визнано нечинним. На дату виникнення заборгованості, яку просить стягнути позивач, пункт 5 розділу ІІ Додатку до Положення №819 був чинним. Також він був чинним на час звернення з цим позовом (березень 2014 року) до Господарського суду м. Києва. В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року провадження у справі було припинено у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
32. Та обставина, що на дату касаційного перегляду цієї справи вказаний пункт визнано нечинним (з 1 січня 2014 року) не може заперечити того, що в період, коли виникли спірні правовідносини він фактично діяв і ставки, визначені Положенням №819, Державна авіаційна служба України застосовувала. Так само їх мали б застосовувати авіаперевізники, надаючи послуги з перевезення пасажирів і багажу.
33. У цьому зв`язку колегія суддів насамперед зауважить, що підставою для звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 826/17492/16 (на яку вказує Авіакомпанія «МАУ» у своєму відзиві) слугувало те, що позивач (у тій справі) не погоджувався з правомірністю того, що у загальну вартість польоту було закладено збір за пасажира у розмірі, еквівалентному 2 долари США. З цього приводу суди першої та апеляційної інстанцій, які розглядали справу № 826/17492/16, з`ясували, що в липні 2016 року позивач (у справі №826/17492/16) здійснив авіапереліт за маршрутом «Київ - Бургас (Болгарія) - Київ», відтак вирішив дізнатися у свого туроператора про складові вартості перельоту. Отримана інформація згодом слугувала приводом оскаржити Положення №819 і в підсумку суди, розглядаючи справу №826/17492/16, погодилися з доводами позивача в тій частині.
34. Судячи зі встановлених у справі №826/17492/16 обставин, у липні 2016 року авіаперевізник (у тій справі) заклав у загальну вартість перевезення державний збір за пасажира.
35. З наведеного можна дійти висновку про те, що Авіакомпанія «МАУ» як ліцензований авіаперевізник, яка в той самий період надавала послуги з авіаперевезення пасажирів та багажу, також мала чи могла би утримувати з пасажирів і власників багажу збір за перевезення за ставками, визначеними пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положенням №819. Та обставина, що згодом правові підстави визначення розміру державного збору до Державного спеціалізованого фонду за перевезення пасажирів та багажу зазнали змін (у зв`язку з прийняттям вказаного судового рішення у справі №826/17492/16) не може заперечити того, що такі підстави існували в минулому, (зокрема у період, за який виникла заборгованість), як і позбавити відповідача обов`язку сплатити до державного бюджету кошти, які він отримав на підставі правових норм, які згодом в судовому порядку визнано нечинними.
36. В контексті спірних правовідносин для цієї справи визначальним, на думку колегії суддів, є сутнісний підхід Суду до правової оцінки ситуації, яка склалася у зв`язку зі змінами у правовому регулюванні і способом застосування цих законодавчих змін. У цій справі зміни у правовому регулюванні зумовлені судовим рішенням у справі №826/17492/16, на яке посилається відповідач, доводячи відсутність підстав стягувати з нього державний збір, розрахований відповідно до Порядку №819. Але якщо норми цього порядку діяли раніше, були обов`язковими і їх виконували, то говорити про безпідставність вимог позивача після того, як їх визнано нечинними в контексті спірних правовідносин є недоречним.
37. Після набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року у справі №826/17492/16 (залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року) Положення №819 викладено в новій редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182 (яка набрала чинності з 29 березня 2017 року). Розмір державного збору за перевезення пасажирів та кожну тонну багажу постановою також передбачено.
38. Тобто, наведене дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій вирішували цей спір лише через правове регулювання відносин щодо фінансування витрат на авіаційну діяльність в аспекті правової природи державного збору за перевезення пасажирів та багажу, тобто законність його сплати/стягнення як такого. Проте, в контексті цієї справи важливе значення для її правильного вирішення має також господарська діяльність відповідача у сфері надання послуг з авіаперевезення, зокрема його участь як суб`єкта авіаційної діяльності у механізмі акумулювання і сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду. У цьому зв`язку поза увагою суди попередніх інстанцій залишили істотні для цієї справи питання, зокрема не з`ясували, хто є платником цього збору, за які послуги, який механізм формування державного збору і його співвідношення з комерційним господарюванням авіаперевізника.
39. З урахуванням зазначеного судам також потрібно з`ясувати, чи закладав відповідач у загальну вартість наданих послуг з авіаперевезень (протягом спірного періоду) збір за перевезення пасажирів та вантажу; якщо так, то чим керувався, коли визначав його ставку, чи отримав (фактично) ці кошти і на яку суму.
40. Після того, як будуть з`ясовані всі ці обставини можна вирішувати по суті вимоги Державної авіаційної служби України про стягнення до Державного бюджету України державного збору за перевезення кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за спірний період.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
43. За частинами четвертою, п`ятою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
44. Переглянувши в межах доводів касаційної скарги оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій справі колегія суддів дійшла висновку, що суди фактично не дослідили і не оцінили зміст правовідносин, що склалися між сторонами спору, залишивши не з`ясованими обставини, які мали істотне значення для правильного вирішення справи.
IХ. Судові витрати
45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 344 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в справі №826/7916/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С.А. Уханенко