ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа №826/8073/18
провадження № К/9901/20751/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.)
у справі № 826/8073/18
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України (відповідач 1), Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України (відповідач 2)
треті особи: Антитерористичний Центр при Службі безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, Державна фіскальна служба України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України, треті особи: Антитерористичний Центр при Службі безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна поліція України, Державна фіскальна служба України, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»; визнати протиправним та нечинним наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та нечинним п. 9 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99; Визнано протиправним та нечинним Наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення». В решті позову відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року.
5. Від Антитерористичного Центру при Службі безпеки України та Національної поліції України надійшли відзиви на касаційну скаргу, від Служби безпеки України надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких треті особи просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», якою Кабінет Міністрів України, зокрема постановив :
« 9. Фізичні особи здійснюють переміщення товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом за переліком та обсягами (вартість, вага, кількість), що затверджуються МТОТ».
7. Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, відповідно до п. 9, 31 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99, пп. 19 п. 4 Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 376, прийнято наказ від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
8. Наказом від 24 березня 2017 року № 39 затверджено Перелік товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення.
9. Пунктом 3 даного наказу установлено, що фізичні особи переміщують до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення в обох напрямках товари згідно з Переліком у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом.
10. Пунктом 4 наказу від 24 березня 2017 року № 39 установлено такі обсяги товарів (крім особистих речей та підакцизних товарів), що переміщуються фізичними особами:
через лінію зіткнення з неконтрольованої території на контрольовану територію та у зворотному напрямку - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 75 кг на одну особу;
з контрольованої території до гуманітарно-логістичних центрів - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 75 кг на одну особу;
з гуманітарно-логістичних центрів на неконтрольовану територію - товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 20000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 150 кг на одну особу.
11. Фізичні особи, що прямують через лінію зіткнення з неконтрольованої території до гуманітарно-логістичних центрів, мають право переміщувати особисті речі відповідно до Переліку.
Особисті речі та підакцизні товари переміщуються в обсягах, визначених в Переліку.
12. Згідно з переліком товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення дозволені такі товари:
Харчові продукти: борошно пшеничне, житнє; хлібобулочні вироби; макаронні вироби; крупи; яловичина; свинина; сало; м`ясо птиці; риба та морепродукти; ковбасні вироби; напівфабрикати; молоко; сметана; сири м`які, тверді; масло; яйця курячі; цукор; олія соняшникова; сіль; прянощі; овочі; фрукти; кондитерські вироби; діабетичні товари харчового призначення; вода питна (в тому числі бутильована); чай фасований в упаковках, призначених для роздрібної торгівлі, загальною вагою не більше, ніж 2 кг; кава в зернах (смажена або не смажена), кава мелена, кава розчинна, в упаковках, призначених для роздрібної торгівлі, загальною вагою не більше, ніж 2 кг.
Непродовольчі товари: побутова хімія; письмове та канцелярське приладдя; друкована продукція (періодичні видання, книги тощо) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби; одяг, білизна, взуття (та інша галантерея); дрібна побутова техніка; садово-городній інвентар та інструменти - не більше п`яти одиниць; один комплект (4 штуки) всесезонних або зимових, або літніх шин для легкових автомобілів, радіусом не більше 16 дюймів; лікарські засоби у визначенні Закону України "Про лікарські засоби" - не більше п`яти упаковок або п`яти одиниць кожного найменування; вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом.
Підакцизні товари: 200 сигарет, або 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів; 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22 %) алкогольних напоїв.
13. Перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян: товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки; одяг, білизна, взуття, що призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні; особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні (на особі в обґрунтованій кількості); платіжні картки - не більше 3 одиниць; один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю додаткового приладдя; переносні музичні інструменти - не більше двох штук; один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків; один переносний радіоприймач; стільникові (мобільні) телефони - не більше двох штук; один телевізор; переносний (стаціонарний) персональний комп`ютер - не більше однієї одиниці і периферійне обладнання та приладдя до нього; флеш-карти - не більше трьох штук; калькулятори, електронні книжки - не більше двох штук; звичайна та/або прогулянкова дитячі коляски на кожну дитину, яка перетинає лінію зіткнення разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - не більше однієї одиниці; дві інвалідні коляски на кожну особу з інвалідністю, а у разі відсутності особи з інвалідністю - не більше однієї одиниці; індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; лікарські засоби у кількості, що не перевищує п`яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини); один годинник; 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів; спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою; власні речі з ознаками користування (меблі, посуд, кухонне приладдя, побутова техніка, постіль та постільна білизна, книги, зошити, канцелярське приладдя, килими, картини, освітлювальні прилади, інструменти, дитячі іграшки) в разі переїзду особи на проживання з неконтрольованої території на контрольовану територію.
14. Вважаючи такими, що порушують права та законні інтереси, а також звужують їх зміст, пункти постанови № 99 та наказу №39, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року №99 (п. 9) та наказу від 24 березня 2017 року №39 Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
16. Суд першої інстанції відмовив у решті позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивачем в порушення вимог ч.1 ст.77 КАС України не доведено, в чому полягає порушення його прав та інтересів у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99 в частині, що не стосується переміщення фізичними особами товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
17. Шостий апеляційний адміністративний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив, що Кабінет Міністрів України наділений правом тимчасово обмежувати поставки окремих товарів і з метою наданих законом повноважень щодо захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин та умов, які його породжують Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції».
18. Колегія суддів дійшла висновку, що наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення» прийнято відповідно до вимог Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, а тому відсутні підстав для визнання його нечинними та таким, що підлягає скасуванню.
19. Суд апеляційної інстанції наголосив, що оскаржені ОСОБА_1 постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» та наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення», на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
20. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
21. Зокрема, скаржник посилається на те, що апеляційним судом не прийнято до уваги, що відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. Жодних доказів виправданості суспільному інтересу, а також інтересам національної і громадської безпеки встановленням обмежень прав фізичних осіб при здійсненні переміщення товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом відповідачами не надано.
22. ОСОБА_1 не погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про відсутність у нього порушеного права щодо частини позовних вимог та зазначає, що позивач є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а отже належить до суб`єктів правовідносин, у яких застосовуються Постанова № 99, Наказ № 39 та Перелік. Отже, саме на позивача розповсюджується обмеження щодо переміщення товарів у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі автомобільним транспортом за переліком та обсягами (вартість, вага, кількість).
23. Скаржник стверджує, що вказані підзаконні нормативно-правові акти суперечать спеціальній правовій нормі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
24. Антитерористичний центр при Службі безпеки України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що позивачем в скарзі не враховано норми ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відтак, такі обмеження допускаються Основним законом, а законом, що саме встановлює ці обмеження, є Законом України "Про боротьбу з тероризмом".
25. Про необхідність застосування Закону України "Про боротьбу з тероризмом" при дослідженні правомірності оскаржуваних рішень наполягає також і Служба безпеки України у своїх письмових поясненнях на касаційну скаргу.
26. Служба безпеки України вважає, що твердження позивача про те, що, встановивши обмеження переміщення відповідних товарів Кабінетом Міністрів України порушено вимоги ст. 14-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", є надуманими, оскільки зі змісту вказаної статті вбачається, що Кабмін наділений правом тимчасово обмежити поставки окремих товарів. При цьому не відбувається звуження прав позивача, як він помилково зазначає.
27. Антитерористичний центр при Службі безпеки України наполягає, що вищезазначені постанова та наказ є законним та такими, які відповідно п. 6 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" діють на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України будь-яких рішень щодо застосування норм вказаного Закону.
28. Також Антитерористичний центр при Службі безпеки України вважає, що з 29 жовтня 2019 року будуть введені положення новозатвердженого порядку (постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій») та відповідно постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» та наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення» не будуть використовуватися у своїй діяльності службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. У зв`язку з цим вимоги оскаржуваних позивачем постанови, наказу і переліку не будуть з вказаної дати порушувати нічиїх прав взагалі.
29. Національна поліція України у відзиві вказує на те, що районом проведення антитерористичної операції є територія Донецької та Луганської областей, частина якої є тимчасово неконтрольованою територією, тому метою прийняття вказаної постанови є забезпечення у контрольних пунктах в`їзду/виїзду протидії незаконному переміщенню товарів, а також встановлення контролю за переміщенням гуманітарної допомоги до району або з району проведення антитерористичної операції (через лінію зіткнення та/або в її межах). Суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про правомірність оскаржуваних нормативно-правових актів, прийнятих відповідачами в рамках реалізації норм Закону України "Про боротьбу з тероризмом", на підставі Конституції та законів України, в межах наданих законом повноважень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
31. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідачів здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
34. Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законами України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; Закон № 794-VII), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 та іншими нормативно-правовими актами.
35. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
36. Відповідно до ст. 3 Закону № 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
37. Згідно з положеннями ст. 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
38. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.
39. За приписами ст. 14-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.
40. На виконання ч. 1ст. 14-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" Службою безпеки України було розроблено проекти Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції та постанови Кабінету Міністрів України про його затвердження. Також відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України вказані проекти було направлено на погодження до заінтересованих державних органів.
41. Приписами ст. 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
43. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
44. Згідно зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
45. За приписами ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон №5207) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
46. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
47. Статтею 2 Закону № 5207 визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:
1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;
2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;
3) повагу до гідності кожної людини;
4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
48. Згідно з положеннями ст. 6 Закону № 5207, відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
49. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що обов`язковою ознакою дискримінації є встановлення факту обмеження (зменшення, звуження, позбавлення) права.
50. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 8 Закону № 5207 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації.
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
51. Пунктом 8 Порядку проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 61 передбачено, що у разі відсутності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта та висновок візуються керівником юридичної служби та повертаються структурному підрозділу органу виконавчої влади.
52. Суд апеляційної інстанції із пояснювальної записки до проекту оскаржуваної постанови від 01 березня 2017 року № 99, зокрема із п. 6-1 встановив, що у проекті акта відсутні положення, які містять дискримінацію.
53. У пояснювальній записці до проекту оскаржуваної постанови зазначається, що проект було розроблено відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачається, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.
Метою зазначеного проекту є визначення та введення на підзаконно єдиної державної позиції щодо переміщення товарів до районів або з проведення антитерористичної операції.
54. Також, преамбулою Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачається, що цей Закон прийнято з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов`язки органів виконавчої влади, об`єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв`язку із участю у боротьбі з тероризмом.
55. Серед повноважень Кабміну, визначених у ст. 20 Закону № 794-VII, серед іншого, є вживання заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров`я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку.
56. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону; забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції.
57. Слід погодитися з судом апеляційної інстанції про те, що саме з метою наданих законом повноважень щодо захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин та умов, які його породжують Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 01 березня 2017 року № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції».
58. Твердження позивача про те, що, встановивши обмеження переміщення відповідних товарів відповідачем 1 порушено вимоги ст. 14-1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", є необґрунтованими, оскільки зі змісту вказаної статті вбачається, що Кабінет Міністрів України наділений правом тимчасово обмежити поставки окремих товарів.
59. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова.
60. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним наказу Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення», слід врахувати таке.
61. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
62. Відповідно до п. 9 Постанови «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» від 01 березня 2017 року № 99 саме Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб надано право на визначення переліку обмежень щодо товарів, які можуть перевозитися до району або з району проведення антитерористичної операції.
63. Враховуючи положення п. 9 та 31 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, на виконання п. 3 Постанови № 99, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб видано наказ від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення».
64. Беручи до уваги вищевикладене, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наказ Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб від 24 березня 2017 року № 39 «Про затвердження Переліку та обсягів товарів, дозволених для переміщення до/з гуманітарно-логістичних центрів та через лінію зіткнення» прийнято у відповідності до вимог Положення, а тому відсутні підстави для визнання його нечинними та таким, що підлягає скасуванню.
65. Доводи касаційної скарги про не прийняття до уваги апеляційним адміністративним судом норми ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є необґрунтованими, оскільки апеляційний адміністративний суд відзначив, що запровадження обмежень щодо товарів які можуть перевозитися до району або з району проведення антитерористичної операції є невід`ємною складовою частиною боротьби з тероризмом.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Вказане положення Конституції України співвідноситься зі змістом ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції га першого Протоколу до неї, згідно якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
66. Суд апеляційної інстанції наголосив, що запровадження обмежень згідно із Наказом № 39 є пропорційними, оскільки обсяг товарів, їх зміст, вага тощо надають можливість щодо забезпечення особистих потреб громадян.
67. Верховний Суд погоджується з такими висновками.
68. Крім того, Суд враховує, що скасуванням оскаржуваних постанови та наказу можуть бути порушені права та інтереси інших осіб, на встановлення захисту особи, держави і суспільства від тероризму, на який спрямовано дію зазначених актів.
69. Інші доводи касаційної скарги не впливають на прийняття правильного рішення судом апеляційної інстанції.
70. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову.
71. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
72. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №826/8073/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб