ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 826/8161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Соледар-Сервіс",
представник позивача -Олексіюк М.В., адвокат (довіреність № 2 від -1.12.2021)
відповідач 1 - Національний банк України,
представник відповідача 1 - Крайдуба В.І. (в порядку самопредставництва),
відповідач 2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
представник відповідача 2 -Сидоренко Ю.А., адвокат (довіреність № 60-17992/21 від 30.12.2021)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк",
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Соледар-Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 30.09.2021
у складі судді: Ягічева Н.І.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 30.06.2022
у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М., (головуючий), Ткаченко Б.О., Суліма В.В.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Соледар-Сервіс"
до Національного банку України,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Соледар - Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Соледар - Сервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач 1, НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність НБУ, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" Коваленко О.В.;
- зобов`язати НБУ, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" Коваленко О.В. здійснити заходи, необхідні для подальшого належного обліку інформації про право власності ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" на 4 000 000,00 грн. на будь-якому поточному банківському рахунку ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс", шляхом передання відповідних повноважень від ПАТ "Фідобанк" до Філії ПАТ "Креді Агріколь Банк" або шляхом здійснення обліку належних ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" безготівкових коштів в розмірі 4 000 000,00 грн. НБУ самотужки.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2016 позивач направив ПАТ "Фідобанк" платіжне доручення № 85 про перерахування зі свого рахунку коштів у розмірі 4 000 000,00 грн., яке банк не виконав та не провів операцію за розрахунковим документом. На звернення до відповідачів з вимогою припинити блокувати належні позивачу кошти було отримано відмову. Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною.
2. Справа слухалась неодноразово.
3. Постановою від 28.04.2021 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" задовольнив частково;
3.1. скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, а провадження у справі № 826/8161/18 за позовом ТОВ "Соледар-Сервіс" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрив;
3.2. роз`яснив позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
3.3. ухвалою від 01.06.2021 Верховний Суд задовольнив заяву ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 826/8161/18;
3.4. справу № 826/8161/18 за позовом ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" до НБУ, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передав до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення господарського суду першої інстанції
4. Рішенням від 30.09.2021 Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовив.
4.1. Місцевим судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:
4.1.1. 15.08.2013 між ПАТ "Фідобанк" (далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) та ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" укладено договір банківського рахунку № 265167, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває для ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" поточний рахунок в національній валюті України та іноземних валютах;
4.1.2. 18.05.2016 позивач направив ПАТ "Фідобанк" платіжне доручення № 85 про перерахування зі свого рахунку коштів у розмірі 4 000 000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку від 20.05.2016. Разом з тим, ПАТ "Фідобанк" не провів операцію за розрахунковим документом та не повідомив про причини такого порушення;
4.1.3. 26.05.2016 позивач направив ПАТ "Фідобанк" лист № 31 від 26.05.2016, в якому просив виконати платіжне доручення № 85, однак листом-відповіддю від 22.06.2016 № 2-3-11-1/932ВА-01У за підписом уповноваженої особи ПАТ "Фідобанк" позивачу було повідомлено, що рішенням НБУ від 20.05.2016 № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку;
4.1.4. 04.12.2017 позивач звернувся до НБУ із зверненням-вимогою, в якому просив припинити блокування належних позивачу 4 000 000 грн., які обліковуються на рахунку, що веде ПАТ "Фідобанк", забезпечити здійснення платежів ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" засобами НБУ шляхом призначення уповноваженої НБУ належним чином функціонуючої установи/комерційного банку та забезпечити належне ведення рахунку ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" у гривні, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень про перерахування належних ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" коштів;
4.1.5. Листом-відповіддю від 29.12.2017 № 20-0004/8736729.12.2017 НБУ повідомив позивача, що для врегулювання зазначених позивачем відносин необхідно звернутись безпосередньо до уповноваженої особи ПАТ "Фідобанк";
4.1.6. 31.01.2018 позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із Зверненням-вимогою, схожим за змістом до того, яке направлялося до НБУ;
4.1.7. Листом-відповіддю від 01.03.2018 № 41-4680/805.03.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2413 від 10.11.2016 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фідобанк" і ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" визнано кредитором, вимоги включено до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
4.2. Також місцевим судом встановлено, що 19.07.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1265 на підставі постанови Правління Нацбанку України від 18.07.2016 № 142-рш у банку розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку О.В.
4.3. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача до банку із заявою № 265167/24655326 від 04.08.2016 про включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент звернення з позовом до суду відкликано ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації. Тому, враховуючи прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію банку, суд дійшов висновку, що задоволення вимог кредиторів банку, повинно здійснюватися виключно у межах процедури ліквідації відповідача та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.4. Суд зазначив, що ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" визнано кредитором, вимоги якого включено до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, тому, з моменту введення у ПАТ "Фідобанк" процедури тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" відноситься до кредиторів банку, задоволення вимог якого можливе виключно у межах процедури ліквідації банку, визначеної статтями 49-52 зазначеного закону.
4.5. Крім того, місцевий суд звернув увагу, що можливість здійснення заходів щодо подальшого належного обліку інформації про грошові кошти ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" на суму 4 000 000 грн. (запис про які відображений на розрахунковому рахунку у ПАТ "Фідобанк") на будь-якому іншому поточному банківському рахунку позивача, шляхом передання повноважень з обліку належних ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" безготівкових від ПАТ "Фідобанк" до Філії ПАТ "Креді Агріколь Банк" або шляхом здійснення НБУ обліку цих безготівкових коштів не передбачена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та чинним законодавством України, яке регулює банківську діяльність та обіг грошових коштів в цілому. Водночас суд зауважив, що підстави для ототожнення грошових коштів з цінними паперами та поширення на них (за аналогією права чи закону) правовий режим цінних паперів відсутні.
4.6. Суд зазначив про те, що долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок щодо правової природи коштів на банківському рахунку від 09.08.2021 не є належним доказом з огляду на положення частини першої статті 109 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд звернув увагу, що підстави позову та питання поставлені позивачем перед автором Висновку, чітко врегульовані Цивільним кодексом, Законом України "Про національний банк України", Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому відсутні підстави для застосування аналогії права чи закону.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою від 30.06.2022 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" залишив без задоволення;
рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 залишив без змін.
5.1. Апеляційний суд, з огляду на встановлені обставини, не погодився із доводами апеляційної скарги. Зіславшись на статтю 4 Закону України "Про Національний банк України", суд зазначив, що НБУ не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання, тому безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності НБУ, яка полягає у несвоєчасному виконанні платіжних доручень та у незабезпеченні належного ведення відкритого у ПАТ "Фідобанк" рахунку позивача.
5.2. Суд зазначив, що до функцій НБУ, визначених статтями 6, 7 Закону України "Про Національний банк України", не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком. Крім того, суд звернув увагу, що передача НБУ повноважень з обліку безготівкових коштів від неплатоспроможного банку до іншої установи чи обліковувати їх самотужки також не передбачено чинними законодавством України.
5.3. Також апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому не можуть бути задоволені позовні вимоги (у тому числі спірні) до відповідача.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
6. ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" 30.08.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 826/8161/18.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 826/8161/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022.
8. Ухвалою від 19.09.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №826/8161/18 за касаційною скаргою ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022;
повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 відбудеться 08.11.2022 о 11:15.
9. Від НБУ та Фонду гарантування фізичних осіб надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Соледар - Сервіс", в яких зазначені учасники справи просили касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Верховний Суд здійснює розгляд справи № 826/8161/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розгляд заяв та клопотань учасників справи
11. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивачем було заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
11.1. Зіславшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, а також правові позиції, викладені у постановах Верховного суду від 26.04.2018 у справі № 910/9345/17, від 26.06.2018 у справі № 915/1098/17 та від 25.05.2018 у справі № 915/628/17, скаржник зазначив, що переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність банку, який має виключне право розпорядження ними і, у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства, виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта і не є набувачем цих коштів, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів та його обов`язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на особові карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену законом.
11.2. Також скаржник зазначив, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 910/22703/16 висловився на підтримку віднесення власника коштів на розрахунковому рахунку до кредиторів банку, з чим позивач не погоджується та вважає, що аргументація, викладена у касаційній скарзі, цілком може бути застосована для спростування позиції Верховного суду в справі № 910/22703/16.
Разом з тим, колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке.
12. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами четвертою-шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
12.1. Заявник зазначив, що в цьому випадку існує необхідність у наданні компетентного правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо функцій банку під час уведення тимчасової адміністрації та ліквідації щодо здійснення зарахування грошових коштів на особові карткові рахунки одержувачів та ведення таких рахунків.
12.2. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.
12.3. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, місцевим та апеляційним судам результат вирішення конкретної судової справи.
12.4. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
12.5. Суд зазначає, що в клопотанні не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства та суперечність правових позицій у судовій практиці, на які здійснив посилання скаржник, у зазначеній правовій ситуації. Також скаржником не наведено доводів щодо наявності невизначеності поставлених судом правових питань на нормативному рівні та не надано аргументів щодо неможливості подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
12.6. При цьому, аналіз змісту постанови Верховного суду України від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, а також постанов Верховного суду від 26.04.2018 у справі № 910/9345/17, від 26.06.2018 у справі № 915/1098/17 та від 25.05.2018 у справі № 915/628/17, у зазначених спорах відповідачем було визначено банк, який не перебував у процедурі ліквідації, а також не було заявлено позовних вимог до НБУ та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на відміну від спору, за результатами розгляду якого було прийнято постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/22703/16, а також не застосовувались положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про Національний банк України". Тобто правовідносини у зазначених справах мають різний суб`єктний склад, статус учасників, визначений положеннями закону, інші обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин між учасниками.
Відтак, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки доводи скаржника не підтверджують наявність виключної правової проблеми ні за кількісним, ні за якісним критерієм, і можуть бути вирішені судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника
(ТОВ Фірма "Соледар - Сервіс")
13. Скаржник, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/9345/17, та від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15.
13.1. На думку скаржника, наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо відносин, які виникають на підставі договору банківського рахунку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
13.2. Скаржник аргументував необхідність скасування рішення суду, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази. Разом з тим, на думку скаржника, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (наявність майнового зобов`язання).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2 описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
18. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про визначення особи (між НБУ, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Фідобанк" та Філією ПАТ "Креді Агріколь Банк"), відповідальної за облік належних ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" безготівкових коштів в розмірі 4 000 000 грн., які були зараховані на рахунок позивача у ПАТ "Фідобанк, а також з метою забезпечення подальшого здійснення транзакцій із зазначеними коштами.
Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
19. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
20. Частиною першою статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
21. Також колегія суддів звертає увагу, що виходячи з аналізу частини першої, другої статті 1066 ЦК України та статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Крім того, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. При цьому, банк - це юридична особа, яка діє виключно на підставі банківської ліцензії, яка в свою чергу видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі.
Відтак, відсутність ліцензії на здійснення банківської діяльності позбавляє юридичну особу права здійснювати будь-які банківські операції.
22. Водночас частиною першою статті 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Отже, законом можуть бути передбачені обставини, за наявності яких клієнт може бути обмежений у розпорядженні грошовими коштами, розміщеними на рахунку у банку.
Щодо суті касаційної скарги
23. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що зважаючи на встановлені судами обставини та положення 509 1066 1074 1089 ЦК України, статей 2, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за наявності договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов`язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер.
24. Разом з тим, судами встановлено, що 19.07.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1265 на підставі постанови Правління Нацбанку України від 18.07.2016 № 142-рш у банку розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
25. Тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що в силу положень статей Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості.
26. При цьому, позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами та на нього поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
26.1. Також колегія суддів враховує, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів не встановили наявність передбачених законом підстав, у зв`язку з якими обмеження, встановлене зазначеною нормою, не поширюється на спірні правовідносини сторін.
27. Крім того, судами було встановлено, що на момент звернення з позовом до суду відкликано ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації, а ТОВ Фірма "Соледар-Сервіс" визнано кредитором, вимоги якого включено до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
28. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили і не надали оцінку основним доказам наявності права власності позивача на кошти, що обліковуються на рахунку в банку (Договір банківського рахунку від 15.08.2013 і виписка з рахунку від 18.05.2016) також є необґрунтованими, оскільки зі змісту судових рішень не вбачається наявність заперечень та сумнівів у суду щодо існування у скаржника рахунку у зазначеному банку, а також не вбачається заперечення факту щодо переведення та обліку коштів скаржника на суму 4 000 000 грн у ПАТ "Фідобанк".
28.1. Водночас зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник суперечить сам собі, оскільки зазначаючи, що він є власником коштів, які передані ним на рахунок банку і щодо яких банк на вимогу його клієнта має вчинити відповідні дії, водночас стверджує, що жодних вимог у ТОВ "Соледар-Сервіс" не має.
29. Також колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник неправильно тлумачить положення Закону України "Про Національний банк України", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ЦК України, оскільки наявність зобов`язання у НБУ сприяти забезпеченню здійснення платежів не є тотожним здійсненню функцій замість банку (у цьому випадку - ведення рахунку та забезпечення платежів), з яким у скаржника укладено договір банківського рахунку та який було уведено у процедуру ліквідації.
30. Верховний Суд також звертає увагу, що викладені скаржником аргументи ґрунтуються на довільному тлумаченні ним положень статті 1066 ЦК України та частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", без урахування положень статті 16 ЦК України та статті 1 ГПК України, оскільки відповідно до змісту зазначених норм особам надано право звертатися до господарського суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав (охоронюваних законом інтересів), зокрема, шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.
31.1. Разом з тим, для задоволення наведених позовних вимог необхідним є встановлення обставин неправомірного ухилення відповідача від виконання свого обов`язку та порушення у зв`язку з цим прав (охоронюваних законом інтересів) позивача. При цьому, за наявності встановленої законом заборони здійснювати задоволення вимог кредиторів банку під час тимчасової адміністрації та ліквідації, у господарського суду відсутні правові підстави до спонукання відповідачів здійснити відповідні дії всупереч забороні, встановленій законом та за відсутності прямо передбачених повноважень у НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відтак, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача не підлягали задоволенню, а задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
31. Зазначене також спростовує твердження скаржника про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки діями відповідача позивач не позбавлений свого майна, його вимоги у цій справі включені до реєстру вимог кредиторів ПAT "Фідобанк" та будуть задоволені у порядку черговості, визначеній статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
31.1. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання є законним і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
31.2. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки", N 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії", [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).
31.3. В контексті зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про необґрунтованість аргументів позивача щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зважаючи на мету Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та передбачені ним обмеження, оскільки у цьому випадку законом прямо визначено перелік дій та процедур, як застосовуються до банку, уведеного до процедури ліквідації, а також чітко визначено права та обов`язки як НБУ, так і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Висновки за результатами касаційного провадження
32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
33. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
34. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги з інших зазначених скаржником підстав касаційного оскарження слід відмовити.
Щодо судових витрат
35. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Соледар - Сервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 826/8161/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере