ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9093/16
адміністративне провадження № К/9901/45612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (судді - Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
в с т а н о в и в :
У червні 2016 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило:
стягнути заборгованість в розмірі 3 715 166,49 грн, в тому числі адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 583 992,15 грн та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 131 174,34 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно поданого позивачу звіту відповідача «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік» за формою №10-ПІ від 02.02.2016, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) фактично за звітний рік становить 7759, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб) - 265, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 310.
У 2015 році звітність за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів подано відповідачем до Солом`янського районного центру зайнятості у січні - квітні, липні - жовтні та грудні; Зміївською ТЕС до Зміївського районного центру зайнятості Харківської області за період січень - грудень; Трипільською ТЕС до Обухівського міськрайонного центру зайнятості Київської області за період січень - грудень; відокремленим підрозділом «Ременерго» ПАТ «Центренерго» до Черкаського міського центру зайнятості у травні, липні - вересні, листопаді та грудні.
Відповідачем не виконано 4-х відсоткового призначеного для працевлаштування інвалідів згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу, а саме - працевлаштовано 265 інвалідів з необхідних 310.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» від 07.11.2014 №1085-р, зокрема м. Світлодарськ (Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго») віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж Артемівського району Донецької області» від 20.05.2015 №458-VІІІ, змінено межі Артемівського району Донецької області, збільшивши територію Артемівського району на 1323 гектара земель за рахунок передачі до його складу 1111 гектарів земель, що знаходяться у віданні Миронівської селищної ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Миронівський), 212 гектарів земель - Світлодарської міської ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію міста Світлодарськ), та затверджено територію Артемівського району загальною площею 187300 гектарів.
Вуглегірською ТЕС звітність за формою №3-ПН щодо інформації про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році до Артемівського міського центру зайнятості не надсилалась у зв`язку з призупиненням Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» приймання для пересилання поштових відправлень до м. Світлодарська, а для пересування працівників Вуглегірської ТЕС автомобільними дорогами міжміського сполучення існувала фактична загроза їх життю та здоров`ю через бойові дії, що є загальновідомим фактом.
Апеляційним судом встановлено, що незважаючи на небезпечну ситуацію, що склалася на лінії зіткнення бойових дій у м. Світлодарську, на Вуглегірську ТЕС самостійно звернулася одна особа та була працевлаштована, що підтверджується наказом (розпорядженням) Вуглегірської ТЕС про прийняття на роботу від 08.12.2015 №694-к та відповідною довідкою до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0603277 від 01.12.2015.
Також встановлено, що відповідачем повідомлено до Солом`янського районного центру зайнятості, Зміївського районного центру зайнятості Харківської області, Обухівського міськрайонного центру зайнятості Київської області, Черкаського міського центру зайнятості про необхідність укомплектування вакансій, осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Вважаючи, що відповідачем не виконано відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році та в добровільному порядку не сплачено адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем не виконано чотирьох відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим товариство зобов`язано було сплатити адміністративно-господарські санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2017 позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 583 992,15 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем протягом 2015 року не здійснено усіх залежних від нього заходів для інформування компетентних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів та відповідно недопущення господарського правопорушення, що позбавило вказані органи можливості виконати свій обов`язок стосовно працевлаштування інвалідів.
При цьому судом першої інстанції відхилено доводи підприємства щодо неможливості інформування Дебальцевського центру зайнятості Донецької області про наявність вакансій для інвалідів у зв`язку з проведенням бойових дій на відповідних територіях, оскільки Вуглегірська ТЕС знаходиться на території Артемівського (Бахмутського) району, а відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення діяльності відповідного центру зайнятості та об`єктивної неможливості подання звітності.
За висновком суду першої інстанції відповідачем не спростовано об`єктивну можливість і потенційну спроможність виконати покладені на нього обов`язки щодо вжиття всіх заходів для працевлаштування інвалідів.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем протягом 2015 року не здійснено усіх залежних від нього заходів для інформування компетентних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів та позбавлено центр зайнятості виконати свій обов`язок щодо працевлаштування інвалідів. При цьому посилається на те, що відповідачем не надано доказів, зокрема завірених належних чином довідок та інших документів, на підтвердження припинення діяльності відповідного центру зайнятості та об`єктивної неможливості подання звітності.
Крім того, посилається на те, що подання звітів до центру зайнятості не звільняє підприємство від обов`язку працевлаштування інваліда або сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання 4-х відсоткового нормативу працевлаштування осіб з обмеженими можливостями (інвалідів).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини першої статті 181 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
В силу частини третьої статті 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI), чинного на час виникнення спірних правовідносин, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316).
Згідно пункту 1.3 Порядку №316, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.
Пунктом 2.1 Порядку №316 передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач вжив всі передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини відповідача, підстави для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на невиконання відповідачем у повному обсязі обов`язку щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що невиконання такого обов`язку відбулось з поважних причин, пов`язаних з проведенням в окремих районах Донецької та Луганської областей антитерористичної операції.
Висновки апеляційного суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах у справах №21-60а11, №804/6954/15, №807/545/17, №811/1314/18.
В решті доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і стосуються додаткової перевірки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук