ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9921/17
адміністративне провадження № К/9901/40732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9921/17
за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування рішення, порушеної
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів Губської Л.В., Парінова А.Б.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 14 липня 2017 року № 321, прийняте за результатами повної перевірки декларації позивача за 2015 рік.
2. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення прийнято поза межами граничного строку для проведення повної перевірки; висновки про незазначення ОСОБА_1 відомостей про нерухоме майно та зазначення недостовірних відомостей про доходи зроблені без врахування наданих пояснень та підтверджуючих документів та є помилковими. Так, у позовній заяві вказано, що житловий будинок (с. Комінтернове, Донецька область) загальною площею 49,9 кв.м, що належить на праві власності його дружині, був демонтований як непридатний до експлуатації; у позивача відсутні будь-які дані про нарахування коштів управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя в розмірі 7 776,30 грн як "інші доходи", а при заповненні відомостей декларації ОСОБА_1 керувався відомостями органу Пенсійного фонду України; у декларації помилково вказано як члена сім`ї декларанта дочку ОСОБА_2 , оскільки з вересня 2015 року вона навчається на денній формі навчання у Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого та проживає в гуртожитку у місті Харкові, тому позивач не має обов`язку декларувати доходи, отримані дочкою.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. У зв`язку із надходженням заяви голови правління Громадської організації «ТОМ 14» про декларування ОСОБА_1 недостовірної інформації про об`єкти нерухомості НАЗК прийняло рішення від 04 квітня 2017 року № 127 про проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації за 2015 рік.
4. З метою проведення повної перевірки декларації НАЗК подано запити про надання інформації до Пенсійного фонду України, Національного банку України, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, Державної фіскальної служби України, Державної служби з питань праці та інших органів, та використало інформацію, отриману зокрема з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
5. Крім того, НАЗК звернулось до позивача із запитом від 11 травня 2017 року № 52-08/14477/17 про надання інформації, у якому просило надати пояснення та/або копії підтвердних документів щодо: будинку загальною площею 49,9 кв.м, місцезнаходження: с. Комінтернове Донецької обл., що належить на праві власності ОСОБА_3 (член сім`ї декларанта) та земельної ділянки, на якій розташовано будинок, відомості про які не зазначено в розділі 3 декларації; доходів, отриманий у вигляді пенсії, відомості про який зазначено в розділі 11 декларації; доходів, отриманий ОСОБА_1 , як інші доходи, у розмірі 7776,30 грн, виплачених Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя протягом 1 кварталу 2015 року, відомості про який не зазначено в розділі 11 декларації; доходів, отриманих у вигляді стипендії ОСОБА_2 у розмірі 3300,00 грн, відомості про які не зазначено в розділі 11 декларації.
6. На зазначений запит позивачем надано пояснення, отримане відповідачем 25 травня 2017 року. У вказаному поясненні позивача повідомив про наступне.
6.1. Будинок загальною площею 49,9 кв.м, місцезнаходження: с. Комінтернове Донецької обл. знесений через непридатність до експлуатації, і вже понад 7 років такого будинку не існує, а земельна ділянка, на якій розташовувався будинок, у 2011 році відчужена третій особі, на підтвердження чого позивач надав відповідачу копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та витяг з Державного реєстру правочинів.
6.2. При визначенні розміру отриманого доходу позивач керувався відомостями управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя; дані про виплату вказаним управлінням коштів у розмірі 7 776,30 грн відсутні, на підтвердження чого надав копію довідки Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 17 травня 2017 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, згідно з якою за 2015 рік ОСОБА_1 всього нараховано 90 630,80 грн, виплачено 83 553,22 грн.
7. По суті цих обставин, судом першої інстанції встановлені таке.
7.1. Дружина позивача - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 24 жовтня 2008 року, посвідченого приватний нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №2304, прийняла у власність жилий будинок (с. Комінтернове, Донецька обл.); вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці Комінтернівської сільської ради; на вказаній земельній ділянці розташовано: жилий будинок, загальною площею 49,9 кв. м. літ. А1, убиральня літ. Б, огорожа № 1, колонка № 2.
7.2. Згідно з актом від 01 листопада 2011 року, складеним Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Новоазовського району", який міститься у технічному паспорті на будинок по АДРЕСА_1 , за результатами обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено відсутність будь-яких будівель на ділянці, наявна споруда - паркан №1.
7.3. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 листопада 2011 року, укладеного із ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого у реєстрі за №2843, ОСОБА_3 продала земельну ділянку з кадастровим номером 1423683000:01:000:0611, площею 0,1965 га, яка розташована: АДРЕСА_1 .
7.4. У подальшому інформація про знищення об`єкта нерухомого майна внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом від 03 серпня 2017 року №93551072.
7.5. Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб), наданими як відповідь на запит від 04 квітня 2017 року №2, зазначається про нарахування ОСОБА_1 суми доходу у розмірі 7 776,30 грн за ознакою доходу 127.
7.6. Листом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, від 24 липня 2017 року №10551/04 позивача повідомлено, що за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачу нараховано пенсію у розмірі 90 630,80 грн, фактично виплачено 83 553,22 грн, удовідці від 17 травня 2017 року всі нараховані та виплачені суми вказані вірно, додаткових перерахувань, не вказаних у довідці від 17 травня 2017 року, Управлінням не здійснювалось.
7.7. У листі від 28 липня 2017 року №11134/04, адресованому ОСОБА_1 , Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя повідомило, що у звіті за формою №1ДФ за 1 квартал 2015 року Управлінням відображено суму, з якої утримано податок у розмірі 7 776,30 грн, сума податку - 1 166,44 грн; сума у розмірі 7 776,30 грн входить до складу доходу загальної суми пенсії за 2015 рік, яка становить 90 630,80 грн (вказана у довідці від 17 травня 2017 року), отже, 7 776,30 грн не є додатковим доходом.
7.8. Згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання у м. Маріуполь 18 серпня 2015 року та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 вересня 2015 року.
8. У подальшому, НАЗК прийняло рішення від 14 липня 2017 року № 321 «Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої позивачем, яким, зокрема, вирішило:
8.1. У частині з`ясування достовірності задекларованих відомостей.
ОСОБА_1 при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (унікальний ідентифікатор документа - 088be857-5849-41ea-92de-8d77d0ae9793) порушив вимоги пунктів 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму меншу 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, підстави для притягнення суб`єкта декларування до адміністративної відповідальності відсутні.
8.2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.
8.3. За результатами перевірки на наявність конфлікту інтересів порушень не виявлено.
8.4. Встановити строк для подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями - 30 календарних днів з дня прийняття цього рішення.
8.5. Вказане рішення мотивоване зазначенням ОСОБА_1 недостовірних даних стосовно розміру об`єкта задекларованого майна та невнесенням відомостей про майно, що належить на праві власності члену сім`ї (дружині), у розділі 3 декларації, та зазначенням недостовірних даних стосовно розміру отриманих доходів, як самого суб`єкта декларування так і члена його сім`ї (дочки) у розділі 11 декларації, а саме:
- за результатами повної перевірки декларації НАЗК встановило, у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації позивач зазначив загальну площу квартири 87,9 кв.м, натомість, відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 4 квітня 2017 року № 84245239 загальна площа квартири становить 89,7 кв.м;
- у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації позивач не відобразив відомості про житловий будинок ( с. Комінтернове, Донецька обл.) загальною площею 49,9 кв.м, що належить на праві власності члену його сім`ї (дружині). Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 4 квітня 2017 року №84245312, члену сім`ї позивача (дружині) на праві власності належить житловий будинок ( с. Комінтернове, Донецька обл.) , загальною площею 49,9 кв.м Відповідно до наданих пояснень позивача, вищезазначений будинок був демонтований як непридатний до експлуатації. Однак, будь-яких підтвердних документів цього факту позивачем надано не було. Земельна ділянка (с. Комінтернове, Донецька обл.) загальною площею 0,1965 га, на якій був розташований будинок, продана іншій особі 20 листопада 2011 року, що підтверджується наданою до пояснень копією договору купівлі-продажу земельної ділянки 20 листопада 2011 року. При цьому, підтверджуючих документів щодо демонтажу житлового будинку, а також заяви власника щодо внесення змін до державного реєстру позивачем до НАЗК надано не було. У зв`язку з цим при проведенні повної перевірки пояснення позивача не були враховані через неналежне аргументування;
- у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації позивач не відобразив відомості про доходи, отримані від УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, в розмірі 7 776,30 грн як "інші доходи". Згідно з наданим поясненням у позивача відсутні будь-які дані про нарахування коштів Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя в розмірі 7 776,30 грн як "інші доходи". Однак, недостовірність вищенаведених відомостей підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб) від 4 квітня 2017 року №2;
- у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації не відображено відомості про доходи, отримані членом його сім`ї (дочкою) у вигляді стипендії в розмірі 3 300,00 грн, нараховані Національним юридичним університетом ім. Ярослава Мудрого. Відповідно до наданих суб`єктом декларування пояснень, його дочка з вересня 2015 року навчається на денній формі навчання Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого та проживає в гуртожитку. За таких підстав відомості про отриману стипендію не внесені до декларації, а інформація про члена його сім`ї (донька) є помилковою.
В наданих на запит НАЗК поясненнях суб`єкт декларування висловив оціночні судження, що він помилково вказав доньку членом сім`ї вже після того, як дізнався про те, що за результатами повної перевірки декларації виявлено недостовірність відомостей.
Також, у наданих суб`єктом декларування поясненнях були відсутні копії документів, що підтверджують факт навчання його доньки ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі.
9. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку про недоведеність обставин, зазначених у спірному рішенні, що має наслідком його скасування.
11.1. Щодо неправильного зазначення у декларації загальної площі квартири суд першої інстанції звернув увагу, що НАЗК не запитувало у позивача інформації та документального підтвердження з приводу даного епізоду, а у запереченні проти позову вказане порушення не зазначається, відповідно, зазначена помилка не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення та не є предметом спору.
11.2. Наявні у матеріалі докази свідчать, що жилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 49,9 кв.м був знищений, а, отже, фізично не існував. У свою чергу, НАЗК не зверталось за місцем зберігання реєстраційної справи для отримання відомостей про право власності на зазначений будинок, що свідчить про відсутність у відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення достовірних відомостей про спірний об`єкт нерухомого майна.
11.3. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які б підтверджували, що позивач отримав додатковий дохід у розмірі 7 776,30 грн, який не відображено у складі доходів за 2015 рік. НАЗК не доведено вжиття ним заходів по з`ясуванню причин розбіжностей між даними органів Пенсійного фонду України та даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і не з`ясовано достовірних даних про розмір нарахованого позивачу доходу.
11.4. Станом на останній день звітного періоду - 31 грудня 2015 року, дочка позивача спільно з ним не проживала, тому, за відсутності доказів протилежного, ОСОБА_2 не вважається членом сім`ї позивача у розумінні Закону України "Про запобігання корупції". Помилкове зазначення позивачем ОСОБА_2 як члена сімї не впливає на будь-яку іншу зазначену ним у декларації інформацію, зокрема на розмір отриманих доходів, здійснених витрат та обсяги наявного майна.
11.5. З огляду на недоведення відповідачем факту зазначення позивачем у декларації відомостей, які не відповідають дійсності, враховуючи порушення строку проведення повної перевірки декларації, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
12. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції НАЗК подало апеляційну скаргу.
13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу НАЗК задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
14. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з висновку, що у відповідача була відсутня можливість прийняти інше, ніж оскаржуване, рішення.
14.1. Посилання суду першої інстанції на те, що неправильне зазначення у декларації загальної площі квартири не є предметом спору, є помилковими, оскільки, як вбачається із тексту оскаржуваного рішення, таке порушення відповідачем було встановлено.
14.2. Висновки відповідача у спірному рішенні про недостовірні відомості в частині незазначення суб`єктом декларування у декларації житлового будинку (с. Комінтернове, Донецька обл.), який згідно з даними реєстрів належить члену сім`ї суб`єкта декларування (дружині) на праві власності, є вірними та такими, що відповідають наявним у відповідача матеріалам станом на день проведення перевірки.
14.3. Зазначивши доньку як члена своєї сім`ї у декларації, позивач зобов`язаний зазначити відомості про доходи, отримані таким членом сім`ї. Позивач не звертався до НАЗК з приводу виправлень у декларації. У зв`язку з таким, відповідач у спірному рішенні правомірно дійшов висновку про невідображення позивачем доходу члена сім`ї (доньки), що є недостовірними відомостями та порушенням пункту 7 частини першої статті 46 Закону.
14.4. У розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки» позивач правомірно не відобразив відомості про доходи, отримані від управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, в розмірі 7 776,30 грн як «інші доходи». Разом з тим, відповідач, даючи висновок в цій частині, виходив з наявної у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків інформації про суму нарахованого доходу за ознакою 127 «інший дохід», водночас позивач у своїх поясненнях на запит НАЗК зазначив з цього приводу лише про те, що у нього не збереглася довідка, яку він отримав від ПФУ раніше.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
15. 19 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2017 року.
16. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
16.1. Зауважує, що суд апеляційної інстанції замість перевірки обґрунтованості спірного рішення відповідача та покладення на нього обов`язку доказування правомірності свого рішення, фактично переклав обов`язок спростування висновків відповідача на позивача, чим допустив порушення вимог статей 2 77 КАС України.
16.2. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів спростування доводів позовної заяви та висновків суду першої інстанції щодо порушення НАЗК встановлених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56 (далі - Порядок № 56) строків проведення повної перевірки, чим допустив порушення вимог статей 77 242 322 КАС України.
16.3. Також наполягає, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки положенням пункту 12 розділу ІІІ Порядку у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу IV Порядку, з яких слідує, що відомості, вказані у декларації вважаються достовірними, доки НАЗК не з`ясує їх неправдивість.
16.4. Наполягає, що з приводу неправильного зазначення площі належної позивачу квартири пояснення відповідачем не відбиралось, чим допущено порушення пункту 12 розділу ІІІ Порядку.
16.5. Також вказує, що суд апеляційної інстанції застосувавши до спірних правовідносин положення статті 349 Цивільного кодексу України, допустив застосування матеріального закону, який не підлягав застосуванню, оскільки ця норма не регулює питання декларування відомостей про об`єкти нерухомості. Натомість, враховуючи, що житловий будинок (с. Комінтернове, Донецька обл.) станом на дату подання позивачем декларації за 2015 рік відсутній внаслідок фактичного знищення, він не міг бути зазначений у декларації.
16.6. Крім того, наполягає, що оскільки донька позивача станом на останній день звітного періоду не проживала разом з позивачем, відомості про неї не повинні були вноситись позивачем у розділ 1 декларації, як про члена сім`ї, у зв`язку з чим відсутній і обов`язок внесення у декларацію відомостей про її доходи.
16.7. Також звертає увагу, що внаслідок залишення без змін спірного рішення відповідача у частині незазначення доходів, отриманих від УПФУ в Орджонікідзевському районі м Маріуполя в розмірі 7776,30 грн, позивача фактично зобов`язано задекларувати дохід, який він не отримував, тобто внести недостовірні відомості до декларації.
17. 19 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Смокович М.І., судді Білоус О. В., Стрелець Т. Г.
18. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року задоволено заяву судді Смоковича М. І. про самовідвід, відведено суддю Смоковича М. І. від розгляду справи № 826/9921/17.
20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року № 1450/0/78-20 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
22. Від відповідача 17 квітня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів та вимог такої заперечує просить залишити оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
22.1. Зокрема, вказує що Порядком не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки декларації матеріалів та складання і прийняття рішення.
Позиція Верховного Суду
Застосування норм права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
23. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).
24. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
26. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 8 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
28. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 8 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням НАЗК рішення за результатами повної перевірки декларації позивача за 2015 рік, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» та надано строк для подання позивачем декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями.
30. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1700-VII).
33. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
34. Пунктом 8 частини першої статті 11 Закон № 1700-VIІ передбачено, що до повноважень НАЗК належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
35. Згідно із положеннями статті 1 указаного Закону суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
36. Відповідно до підпункту «е» пункту 1 статті 3 Закону № 1700-VIII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури.
37. Частиною першої статті 45 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
38. За змістом частини першої статті 50 Закону № 1700 повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
39. Механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700 визначає Порядок № 56.
40. Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 56 визначено, що рішення про проведення перевірки приймається на визначених Законом підставах у випадку, якщо Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація повинна стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені.
41. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття Рішення про проведення перевірки. Про прийняття Рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття.
42. Пунктом 14 розділу ІІІ Порядку № 56 визначено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:
1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;
2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
43. Відтак, перевірка повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів.
44. Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Порядку № 56 встановлено, що перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).
Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.
45. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:
1) прийняття Рішення про проведення перевірки;
2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;
4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;
5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
46. Із аналізу пункту 6 розділу III Порядку № 56 слідує, що повна перевірка декларацій розпочинається Рішенням про її проведення і закінчується Рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку проведення повної перевірки законодавством не передбачено.
47. Колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доводилось, що в межах цієї справи мало місце передбачене пунктом 15 розділу ІІІ Порядку № 56 зупинення перебігу строку призначеної відповідачем повної перевірки декларацій позивача.
48. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:
1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;
3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.
49. Згідно з пунктами 9, 11 розділу ІІІ Порядку № 56 у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.
Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації. Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.
50. З аналізу наведених вище правових норм слідує висновок, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться НАЗК шляхом аналізу відомостей про об`єкти декларування, зазначені в декларації суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування, а при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись також і відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.
51. Тобто, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об`єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.
52. Водночас, проведення перевірки Національним агентством декларацій передбачає встановлену Порядком процедуру, яка визначає чітку послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій.
53. Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII визначено Порядком № 56, згідно з положеннями якого НАЗК у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом № 1700-VII та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.
54. Отже, колегія суддів вважає помилковими доводи НАЗК щодо відсутності граничних термінів для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки декларації матеріалів і прийняття рішення та наголошує, що такі доводи з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. НАЗК створюється відповідно до Закону № 1700-VII і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у частині другій статті 19 Конституції України.
55. Визначена Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює термін вчинення повноважень НАЗК щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
56. Натомість, неприйняття у передбачений законом строк рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.
57. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах неодноразово висловлені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 жовтня 2019 року у справі № 520/10698/18, від 7 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 640/1007/19, від 23 червня 2020 року у справі № 807/270/18.
58. Як встановлено судами попередніх інстанцій, повна перевірка декларації позивача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, розпочата НАЗК на підставі рішення від 4 квітня 2017 року №127 про проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації за 2015 рік.
59. Разом з тим, оскаржуване рішення НАЗК прийнято лише 14 липня 2017 року, тобто на 99 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки.
60. Ураховуючи строки, встановлені для проведення повної перевірки декларацій позивача, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване позивачем рішення прийняте поза межами строку, встановленого для перевірки декларацій.
61. Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності, ставить під сумнів результати самої перевірки та є підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.
62. Отже, колегія суддів Верховного Суду констатує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення НАЗК, зокрема, враховуючи порушення строку проведення повної перевірки декларації. Натомість, суд апеляційної інстанції не надав оцінку судовому рішенню суду першої інстанції у цій частині.
61. Поряд із установленими процесуальними порушеннями, допущеними відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, у межах правил визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд надає оцінку наступним доводам касаційної скарги.
62. Так, з приводу невідображення ОСОБА_1 в декларації відомостей про житловий будинок ( с. Комінтернове, Донецька обл.) загальною площею 49,9 кв.м, що належить на праві власності члену його сім`ї (дружині), колегія суддів зазначає таке.
63. За змістом частини першої статті 46 Закону № 1700 у декларації зазначаються відомості, зокрема, об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
64. Рішенням НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3 затверджені Роз`яснення що застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (далі - Роз`яснення № 3), згідно з пунктом 11 яких, більшість об`єктів декларування, зокрема нерухомість, декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Якщо зазначені об`єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності суб`єкта декларування або членів його сім`ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді.
65. Висновки відповідача в спірному рішенні в частині встановлення невідображення ОСОБА_1 в декларації відомостей про житловий будинок ( с. Комінтернове, Донецька обл.) загальною площею 49,9 кв.м, здійснені на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04 квітня 2017 року №84245312, відповідно до якої вказаний будинок належить на праві власності члену його сім`ї (дружині).
66. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з актом від 1 листопада 2011 року, складеним Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Новоазовського району», який міститься у технічному паспорті на будинок по АДРЕСА_1 , за результатами обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено відсутність будь-яких будівель на ділянці, наявна споруда - паркан № 1 .
69. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 9 листопада 2011 року, укладеного із ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого у реєстрі за №2843, ОСОБА_3 продала земельну ділянку з кадастровим номером 1423683000:01:000:0611, площею 0,1965 га, яка розташована: АДРЕСА_3 .
70. Про зазначені вище обставини позивач вказав у наданому до НАЗК поясненні, у якому повідомив, що згаданий вище будинок знесений через непридатність до експлуатації, і вже понад 7 років такого будинку не існує, а земельна ділянка, на якій розташовувався будинок, у 2011 році відчужена третій особі, на підтвердження чого надав відповідачу копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 листопада 2011 року та витяг з Державного реєстру правочинів.
71. Колегія суддів також враховує, що у подальшому інформація про знищення об`єкта нерухомого майна внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом від 3 серпня 2017 року № 93551072.
72. Згідно з частинами першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
73. Отже, саме на відповідача у даній справі процесуальним законом покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення.
74. Крім того, за змістом пункту 9 ІІІ Порядку № 56 у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань.
75. Разом з тим, відповідач свого обов`язку щодо здійснення повної перевірки декларації позивача, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту до Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Новоазовського району» з метою перевірки, наданих позивачем пояснень щодо відсутності житлового будинку ( с. Комінтернове, Донецька обл. ) загальною площею 49,9 кв.м станом на останній день звітного періоду, та, відповідно, не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення у цій частині.
76. Відтак, наявними у справі письмовими доказами спростовується висновок НАЗК про невідображення ОСОБА_1 в декларації відомостей про житловий будинок. У даному контексті, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність об`єкта нерухомості в натурі, виключає обов`язок суб`єкта декларування відображати в декларації відомості про знищений об`єкт нерухомості.
77. В частині встановлення порушення щодо неправильного зазначення у декларації загальної площі квартири колегія суддів зазначає таке удами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що НАЗК, в порушення вимог пункту 12 розділу III Порядку № 56, не запитувало у позивача жодних письмових пояснень та/або документального підтвердження з приводу даного епізоду, які, в разі їх надходження, є обов`язковими до розгляду та врахування під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
78. Щодо висновків відповідача в оскаржуваному рішенні, про невідображення позивачем у розділі 11 декларації "Доходи, у тому числі подарунки" декларації відомості про доходи, отримані від УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, в розмірі 7 776,30 грн як "інші доходи", колегія суддів зазначає таке.
79. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач правомірно не відобразив відомості про доходи, отримані від УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя в розмірі 7 776,30 грн як «інші доходи».
80. Також, слід врахувати, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, сума у розмірі 7776,30 грн відображена у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків як нарахована позивачу УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя за 1 квартал 2015 року входить до складу загальної суми пенсії, нарахованої позивачу за 2015 рік у розмірі 90 630,80 грн.
81. Натомість, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач отримав додатковий дохід у розмірі 7 776,30 грн, який не відображено у складі доходів за 2015 рік.
82. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням відсутності у справі доказів, які б вказували на отримання позивачем від УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя доходу в розмірі 7 776,30 грн, висновки НАЗК про невідображення в декларації відповідних відомостей є помилковими.
83. Щодо необхідності зазначення позивачем у декларації за спірний період відомостей про доходи, отримані ОСОБА_2 у вигляді стипендії в розмірі 3 300,00 грн колегія суддів зазначає наступне.
84. Статтею 1 Закону № 1700 визначено, що члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
85. За загальним правилом в декларацію включається інформація про членів сім`ї станом на останній день звітного періоду.
86. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання у м. Маріуполь 18 серпня 2015 року.
87. Станом на останній день звітного періоду (31 грудня 2015 року), дочка позивача спільно з ним не проживала.
88. Підсумовуючи наведене, у сукупності із установленими процесуальними порушеннями щодо строку проведенняпроведення повної перевірки, допущеними відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
89. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.
що судом апеляційної інстанції помилково скасовано правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
90. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
91. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
92. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/9921/17 підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року - залишенню в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
93. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, в силу частини першої статті 139 КАС України з відповідача стягуються всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
94. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, а саме: у суді касаційної інстанції 1409,60 грн судового збору, наявні підстави для їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/9921/17 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року - залишити в силі.
3. Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев`ять гривень шістдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов