ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа №855/2/24
адміністративне провадження № А/990/21/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Губської О. А., Жука А. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рейтаровської О.С.,
представників позивача - Денисенка О. М., Рященко М. І.,
представників відповідача - Тіхонової І. С., Діманової Т. А., Дубаневича О. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу політичної партії «Голос» на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (суддя-доповідач Чаку Є. В., судді: Коротких А. Ю., Єгорова Н. М.) у справі за позовом політичної партії «Голос» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу,
І. Суть спору
05 серпня 2024 року політична партія «Голос» (далі - позивач, ПП «Голос», Партія) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ НАЗК від 25 червня 2024 року № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос».
На обґрунтування позиції ПП «Голос» зазначила, що обставини, на які посилається НАЗК, як на підставу прийняття оскаржуваного наказу, не свідчать про вчинення позивачем порушень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 17-7 Закону України «Про політичні партії в Україні». Водночас, надані ПП «Голос» документи належним чином підтверджують понесення витрат, відомості про які внесені до Звіту за ІІІ квартал 2020 року, а висновок НАЗК про недостовірність відомостей, внесених до Звіту за ІІІ квартал 2020 року, є необґрунтованим.
Також позивач зазначив, що витрати, щодо яких НАЗК дійшло висновку про недостовірність, здійснювались не за рахунок коштів, що надійшли з державного бюджету, оскільки позивач є власником трьох поточних рахунків.
Крім того, ПП «Голос» наголошує про недотримання відповідачем порядку проведення перевірки звітності політичних партій, оскільки оскаржуваний наказ було видано на підставі Висновку № 831, складеного в порядку та за формою, затвердженими рішенням НАЗК від 08 вересня 2016 року № 26 «Про затвердження Положення про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру», що не підлягало застосуванню.
Позивач уважає, що внаслідок видання оскаржуваного наказу ПП «Голос» позбавлена права на отримання державного фінансування, чим поставлено під загрозу її фінансову спроможність, розвиток, а також чесну та вільну політичну конкуренцію.
ІІ. Установлені судом фактичні обставини справи.
18 березня 2024 року ПП «Голос» було подано до НАЗК Звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2020 року.
З метою встановлення додаткових обставин щодо витрат, зазначених позивачем у звіті, НАЗК направило на адресу ПП «Голос» відповідні запити, у відповідь на її Партія надала свої письмові пояснення.
18 червня 2024 року НАЗК складено Акт про проведення аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2020 року та підготовлено Висновок про результати аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 18 червня 2024 року № 831, який затверджений наказом НАЗК від 19 червня 2024 року № 159/24 (далі - Висновок № 831).
У пункті 3 Висновку № 831 зазначено:
«У п. 1.3 Звіту «Відомості про здійснення платежів з рахунку відшкодування витрат з фінансування передвиборної агітації політичної партії» розділу IV «Відомості про здійснення платежів з рахунків політичної партії залежно від виду рахунку» Партією відображені відомості про здійснення витрат у розмірі 1 000 000,00 грн на користь юридичної особи - ТОВ «Мейнтіс» (ідентифікаційний код 40821717), у зв`язку зі здійсненням господарської операції з надання Товариством послуг Партії згідно договору від 07.08.2020. На підтвердження таких відомостей Партією було надано: Договір від 07.08.2020 року; Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2020 року на суму 1 000 000,00 грн та інші документи (пояснення) щодо виконання умов вказаного договору.
Проте така інформація, у тому числі інформація, викладена в документах, які надані Партією на підтвердження відомостей у Звіті, спростовується інформацією, що отримана Національним агентством від органів державної влади (ДБР, ДПС України), бази даних ІС «Податковий блок», ЄДРСР, а відтак, є недостовірною (детальний опис наведено в розділі ІІІ Акту про проведення аналізу Звіту Партії). Як наслідок, Партією включено недостовірні відомості до Звіту на суму 1 000 000,00 грн щодо господарської операції з ТОВ «Мейнтіс» (ідентифікаційний код 40821717) по договору від 07.08.2020.
Відомості, що стосуються витрат Партії на користь ФОП ОСОБА_1 за Договором про надання послуг від 03.08.2020 № 11, а також витрат на користь ФОП ОСОБА_2 згідно з додатковою угодою від 03.06.2020 № 2 по договору від 06.04.2020 № 06/04-1п, що відображені у п. 1.3 Звіту «Відомості про здійснення платежів з рахунку відшкодування витрат з фінансування передвиборної агітації політичної партії» Партії на загальну суму 274 000,00 грн, спростовуються відомостями, отриманими Національним агентством із загальнодоступних джерел, а також документами, наданими Партією на підтвердження таких відомостей, а відтак, є недостовірними (договір від 03.08.2020 № 11, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.09.2020 № 1 та від 23.09.2020 № 2, договір від 03.08.2020 № 11, додаткова угода від 03.06.2020 № 2, додаткова угода від 13.06.2020 № 2 до договору про надання послуг від 06.04.2020 № 06/04-1п, акт приймання - передачі наданих послуг від 30.06.2020, банківська виписка по рахунку Партії, офіційний веб-сайт Верховної Ради України).
Зазначене є порушенням пункту 5 розділу II Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.07.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2016 за № 1185/29315, та підставою для прийняття Національним агентством рішення про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17-7 Закону України «Про політичні партії в Україні» до усунення Партією причин, що зумовили зупинення державного фінансування її статутної діяльності».
За результатами аналізу Звіту Партії за ІІІ квартал 2020 року та на підставі Висновку № 831, НАЗК виявлено включення недостовірних відомостей до цього Звіту про витрати ПП «Голос» на загальну суму 1 274 000,00 грн.
25 червня 2024 року НАЗК прийнято наказ № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос»», яким вирішено зупинити державне фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос» (ідентифікаційний код 39651598) до усунення політичною партією причин, що зумовили зупинення державного фінансування її статутної діяльності.
Указані обставини стали підставою для звернення ПП «Голос» до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи наказ від 25 червня 2024 року № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос», НАЗК діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Так, Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком відповідача про порушення ПП «Голос» пункту 5 розділу II Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а саме: включення до Звіту про витрати Партії за ІІІ квартал 2020 року недостовірних відомостей за господарськими операціями з ТОВ «Мейнтіс», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1 274 000,00 грн.
Стосовно операцій ПП «Голос» з ТОВ «Мейнтіс» колегія суддів першої інстанції зазначила, що починаючи з 29 листопада 2018 року ТОВ «Мейнтіс» не подавалися до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (4 ДФ). Повідомлення про прийняття працівників на роботу відсутні. Водночас, 27 листопада 2018 року за рішенням контролюючого органу ТОВ «Мейнтіс» було анульовано свідоцтво платника ПДВ, у зв`язку з неподанням до органу державної податкової служби декларації з ПДВ та/або подання такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Крім того, листом від 16 травня 2024 року № 6535/5/99-00-04-03-01-05 Державна податкова служба України повідомила відповідача про те, що за 2020 рік ТОВ «Мейнтіс» фінансову та податкову звітність не подавало, інформація щодо нарахованих та сплачених доходів відсутня, а тому НАЗК правомірно не встановило в ході проведення аналізу Звіту даних, які б вказували на реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Мейнтіс» протягом звітного періоду.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що долучений до матеріалів справи Акт приймання-передачі наданих послуг, складений ТОВ «Мейнтіс», є узагальнюючим документом, який не розкриває змісту та обсягу наданих послуг, не дає змогу ідентифікувати, які саме послуги надавались, та перевірити правильність формування ціни на послуги. З вказаного Акту неможливо встановити, кому конкретно були надані усні юридичні консультації, місце надання таких консультацій та їх обсяг.
Також, суд першої інстанції послався на матеріали кримінального провадження № 62021000000000979 від 20 листопада 2021 року за фактами можливих протиправних дій службових осіб Партії, копію Висновку аналітичного дослідження Державної податкової служби України, протоколи допитів свідків ОСОБА_3 (який на момент укладення з ПП «Голос» договору був засновником ТОВ «Мейнтіс» та кінцевим бенефіціарним власником) та ОСОБА_4 (директор ТОВ «Мейнтіс») та вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року у кримінальній справі № 760/13019/22, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.
Стосовно недоведеності витрат по фінансовим операціям ПП «Голос» з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 колегія суддів першої інстанції виходила з того, що договори та додаткові угоди, згідно умов яких виконавці робіт беруть на себе зобов`язання підготувати аналітичні висновки та пропозиції до законопроектів, які будуть використані Партією для формування політичної позиції з відповідних питань, укладені до моменту реєстрації таких законопроектів у Верховній Раді України.
Пояснення ПП «Голос» про те, що через великий обсяг документації останньою було помилково долучено до Звіту одну з неактуальних версій договору та додаткову угоду, у якій містилася помилка в даті укладання, суд першої інстанції вважає безпідставними, оскільки такі пояснення спростовуються іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Щодо доводів позивача про порушення НАЗК порядку проведення перевірки звітності політичної партії, Шостий апеляційний адміністративний суд зауважив, що звіти в паперовій формі та на електронних носіях інформації, подані в порядку та спосіб, що визначені Законом України від 05 квітня 2001 року № 2365-III «Про політичні партії в Україні» в редакції, яка діяла на день опублікування Закону України від 19 грудня 2019 року № 410-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання і протидії політичній корупції» (до початку функціонування електронної системи) перевіряються в порядку та за процедурою, визначеною нормативно-правовим актом Національного агентства, прийнятим на виконання статті 17 Закону № 2365-ІІІ в редакції, яка діяла на день опублікування Закону № 410-IX, тобто, відповідно до Положення про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 вересня 2016 року № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2016 року за № 1264/29394.
Водночас, суд першої інстанції наголосив, що достовірне відображення у звітах політичних партій необхідної для перевірки інформації є ключовою вимогою для отримання ними державного фінансування. У даному випадку негативні наслідки були зумовлені діями самої ПП «Голос», яка в порушення встановлених законодавчих норм включила до поданого до НАЗК Звіту недостовірні відомості. При цьому, відсутність державного фінансування статутної діяльності політичної партії не позбавляє партію отримувати матеріальну та фінансову підтримку у формі внесків, що дозволено Законом № 2365-ІІІ.
ІV. Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи
У апеляційній скарзі ПП «Голос», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове про задоволення позову. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача та прийняв упереджене судове рішення.
ПП «Голос» зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач в силу об`єктивних причин не може мати у своєму розпорядженні інформації та доказів наявності у ТОВ «Мейнтіс» матеріально-технічної бази та достатньої кількості працівників юристів для надання послуг з юридичних консультацій, оскільки ПП «Голос» та ТОВ «Мейнтіс» є окремими юридичними особами, які не пов`язані між собою через власників (засновників) або третіх осіб. Позивач ніколи не збирав, не зберігав і не обробляв персональні дані фізичних осіб, які безпосередньо надавали послуги від імені товариства.
Водночас ПП «Голос», посилаючись на правову позицію Верховного Суду (постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 640/1437/21, від 17 червня 2021 року у справі № 826/1158/18, від 05 липня 2023 року у справі № 160/10973/22, від 29 серпня 2023 року у справі № 120/1580/19-а та ін.) зазначає, що протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві, доказове значення може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Крім того, позивач зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформаційних характер і не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Скаржник зауважує, що обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом. При цьому, позивач зазначає, що вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року у кримінальній справі № 760/13019/22 не містить жодних фактів, які б підтверджували недостовірність інформації, вказаної ПП «Голос» у Звіті за ІІІ квартал 2020 року.
Також, позивач стверджує, що рішення суду про визнання недійсними договорів, укладених між ПП «Голос» та контрагентом ТОВ «Мейнтіс», не ухвалювалося, а тому в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України ці договори є правомірними та дійсними, відтак, належним чином підтверджують здійснення господарської операції та понесення партією відповідних витрат.
Що стосується взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , скаржник зазначає, що в ході укладання та виконання договору від 03 серпня 2020 року № 11, сторонами узгоджувалися різні тексти цього договору, у тому числі, вже після реєстрації законопроектів, аналіз яких було здійснено ФОП ОСОБА_1 . Однак, через великий обсяг документації, яка одночасно готувалася та подавалася до НАЗК у зв`язку з відновленням звітування політичних партій, позивачем було помилково надано одну з неактуальних версій договору, що у певний момент узгоджувалась з ФОП ОСОБА_1 . При цьому, правильною є версія договору від 03 серпня 2020 року № 11, надана ПП «Голос» у відповідь на запит НАЗК від 29 травня 2024 року № 50-20/38616-24.
Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 , ПП «Голос» зазначає, що при складенні тексту Додаткової угоди № 2 було допущено одруківку у даті і замість « 13.06.2020» було вказано « 03.06.2020», і версію з одруківкою було спершу підписано сторонами. У зв`язку з цим при здійсненні платежу від 03 липня 2020 року у розмірі 24 000,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 було помилково невірно зазначено дату Додаткової угоди № 2. Крім того, з метою усунення описки у призначенні платежу, 10 вересня 2024 року позивачем було направлено до обслуговуючого банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлення про виявлену помилку.
Однак, на думку позивача, вказані вище доводи та пояснення безпідставно не були враховані Шостим апеляційним адміністративним судом під час розгляду цієї справи, що свідчить по упереджене ставлення колегії суддів першої інстанції.
Також скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що за час перебування колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у нарадчій кімнаті (8 хвилин) неможливо технічно підготувати повний текст оскаржуваного судового рішення, який складається з 13 сторінок. Позивач уважає, що рішення приймалося не в нарадчій кімнаті за результатами розгляду справи, заслуховування сторін та вивчення матеріалів справи, а в іншому місці та в інший час.
НАЗК подало відзив на апеляційну скаргу, у якому, не погоджуючись з доводами позивача, просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що ПП «Голос» включила до поданого нею за ІІІ квартал 2020 року Звіту недостовірні відомості про витрати за господарськими операціями з ТОВ «Мейнтіс», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 1 274 000,00 грн. Установлені НАЗК під час реалізації своїх повноважень обставини не були спростовані позивачем під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції.
Відповідач зазначив, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження зазначених в позовній заяві та апеляційній скарзі доводів, а обмежився лише власним тлумаченням характеру спірних правовідносин виключно на свою користь.
Відповідач наголошує, що зі змісту Положення про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням НАЗК від 08 вересня 2016 року № 26, убачається, що достовірність відомостей у Звіті політичної партії підтверджується не тільки шляхом співставлення відповідних даних з первинними документами, які містять інформацію щодо руху коштів, а й з іншими джерелами інформації. У цьому контексті НАЗК не обмежене у використанні відомостей, які можуть бути отриманні ним як самостійно, так і від фізичних чи юридичних осіб або державних органів. Тобто, аналіз повноти й достовірності у Звіті відомостей здійснюється шляхом зіставлення і звірки цього Звіту з доданими до нього документами, а також з інформацією, отриманою від інших джерел.
НАЗК зауважує, що постанови Верховного Суду, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не містять застереження про те, що вирок, який прийнятий на підставі угоди про визнання винуватості, не може бути врахований судом в рамках розгляду адміністративних, цивільних чи господарських судових справ. Дане виключення, на яке посилається скаржник, стосується доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах кримінального провадження щодо інших осіб.
Також відповідач зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про політичні партії в Україні» партія, статутна діяльність якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету, повинна відповідально ставитися до вибору своїх контрагентів, попередньо здійснювати перевірку їх ризиковості і надійності, тобто зважено підходити до укладення правочинів, які в подальшому будуть відображені нею у поданому до НАЗК Звіті.
V. Рух апеляційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Голос» на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року на підставі статті 289-5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Витребувано з Шостого апеляційного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 855/2/24. Встановлено відповідачу строк до 19 вересня 2024 року для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні (з повідомленням сторін) на 20 вересня 2024 року на 14 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представники відповідача заперечували щодо задоволення апеляційної скарги. Уважають, що рішення суду першої інстанції є законним та таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 36 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ).
Стаття 14 Закону № 2365-ІІІ установлює, що Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Надання матеріальної та фінансової підтримки політичним партіям здійснюється у формі: 1) внесків на підтримку партій; 2) державного фінансування статутної діяльності політичних партій у порядку, встановленому цим та іншими законами України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону № 2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.
Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Фінансову звітність політичної партії визначено статтею 17 Закону № 2365-III.
Так, приписами згаданої статті закону встановлено, що політичні партії, місцеві організації політичних партій ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку, проводять щорічний внутрішньопартійний фінансовий аудит своєї діяльності, а також проходять зовнішній незалежний фінансовий аудит у випадках, передбачених цим Законом.
Політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (у тому числі її місцевих організацій, які у встановленому порядку набули статусу юридичної особи) шляхом його заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Форма та порядок подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру затверджуються Національним агентством з питань запобігання корупції.
Копії документів, що підтверджують відображені у звіті про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру відомості, надаються політичною партією на письмовий запит Національного агентства з питань запобігання корупції протягом 15 робочих днів після надходження відповідного запиту.
Подані звіти політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включаються до Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції.
Національне агентство з питань запобігання корупції забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Звіти політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (в тому числі подані з порушенням встановленого цим Законом строку) перевіряються Національним агентством з питань запобігання корупції у строк, що не перевищує 60 днів з дня їх надходження.
Перевірка звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включає в себе аналіз:
1) своєчасності подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;
2) повноти інформації, поданої у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;
3) достовірності інформації, поданої у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;
4) дотримання політичною партією вимог щодо використання грошових коштів виключно у безготівковій формі;
5) правомірності здійснення фізичними та юридичними особами внесків на користь політичної партії;
6) дотримання політичною партією вимог закону в частині реагування на випадки отримання внесків, здійснених фізичною чи юридичною особою з порушенням вимог законодавства;
7) дотримання політичною партією вимог законодавства щодо проведення щорічного внутрішньопартійного фінансового аудиту та проходження зовнішнього незалежного аудиту фінансової звітності.
За результатами перевірки звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції складає висновок, у якому відображаються результати проведеного аналізу, а також детальний виклад змісту всіх порушень із зазначенням ужитих заходів реагування (у разі виявлення порушень).
Порядок проведення перевірки звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а також форма висновку, що складається за результатами такої перевірки, затверджуються Національним агентством з питань запобігання корупції.
Висновки, підготовлені за результатами перевірки звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, публікуються на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції у межах загального строку, визначеного частиною двадцять першою цієї статті. При цьому з них вилучається інформація з обмеженим доступом, а персональні дані - знеособлюються.
У разі виявлення під час перевірки звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру чи під час перевірки інформації про порушення законодавства у сфері фінансування політичних партій ознак порушення вимог законодавства Національне агентство з питань запобігання корупції письмово звертається до політичної партії з пропозицією надати пояснення для з`ясування відповідних обставин. Політична партія надає такі пояснення протягом 10 робочих днів з дня отримання зазначеної пропозиції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Згідно зі статтею 17-7 Закону № 2365-III державне фінансування статутної діяльності політичної партії зупиняється за рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції у разі, зокрема: 2) подання політичною партією звіту про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оформленого з грубим порушенням встановлених вимог, або звіту, який містить недостовірні відомості про майно політичної партії чи кошти або витрати політичної партії в розмірі більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року.
Національне агентство з питань запобігання корупції приймає рішення про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії до усунення політичною партією причин, що зумовили зупинення державного фінансування її статутної діяльності.
У разі усунення політичною партією причин, які зумовили зупинення державного фінансування її статутної діяльності, Національне агентство з питань запобігання корупції не пізніш як через п`ять днів після отримання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру з усунутими недоліками розглядає питання про відновлення державного фінансування статутної діяльності відповідної політичної партії. Державне фінансування статутної діяльності політичної партії відновлюється з початку кварталу, наступного за кварталом, в якому прийнято рішення про відновлення державного фінансування статутної діяльності політичної партії.
Поряд з цим, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII, до повноважень Національного агентства належать здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, звітів про надходження та використання коштів фонду агітації щодо ініціативи проведення всеукраїнського референдуму, звітів про надходження та використання коштів фонду всеукраїнського референдуму, звітів про надходження та використання коштів фонду ініціативної групи, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.
Своєю чергою, пунктом 4 розділу ІІ Положення про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 08 вересня 2016 року № 26 (далі - Положення № 26), визначено, що аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації здійснюється шляхом:
1) зіставлення та звірки відомостей, зазначених у Звіті, з доданими до Звіту документами, відомостями з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформацією, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті;
2) встановлення недостовірності відомостей про майно, кошти або витрати політичної партії, її місцевої організації.
Інформація у Звіті вважається неповною у разі неподання копій документів, що підтверджують відображені у Звіті відомості (у тому числі копій платіжних документів, довідок установ банків про рух коштів на рахунках), та/або незазначення всіх відомостей, які мають відображатися політичною партією, її місцевими організаціями у Звіті.
Недостовірними відомостями у Звіті є відображені у ньому відомості про майно, доходи, витрати, зобов`язання фінансового характеру політичної партії, її місцевих організацій, які не відповідають даним, що містяться в первинних облікових документах, відомостям з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформації, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті і які можуть бути спростовані.
Водночас, порядок складання та подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру до НАЗК, а також вимоги до розкриття елементів такого звіту визначаються Положенням про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженим рішення НАЗК від 28 липня 2016 року № 2, (далі - Положення № 2).
Розділ ІІ Положення № 2 установлює порядок та терміни подання політичними партіями Звіту до НАЗК.
Так, пункт 1 розділу ІІ згаданого Положення передбачає, що політичні партії щокварталу, але не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язані подати до Національного агентства Звіт (за підписами керівника політичної партії і головного бухгалтера (особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку), засвідченими печаткою політичної партії) у паперовій формі та в електронному вигляді.
За пунктом 5 розділу ІІ Положення № 2 Звіт має викладатися українською мовою. Відомості, що містяться у Звіті, повинні бути достовірними. Не допускається подання Звітів з виправленнями (закресленнями, підчистками тощо).
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Положення № 2 до Звіту додаються:
1) інформація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від кожної місцевої організації політичної партії, яка в установленому порядку набула статусу юридичної особи. Ця інформація додається шляхом заповнення відповідних розділів Звіту, що стосуються місцевої організації партії та обов`язково додається разом із Звітом політичної партії;
2) копії документів, що підтверджують відображені у звіті відомості (у тому числі копії платіжних документів, довідок установ банків про рух коштів на рахунках, копії фінансової звітності);
3) копії фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів політичної партії, її місцевих організацій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи, кандидата від політичної партії (місцевої організації партії) на відповідних загальнодержавних або місцевих виборах, що подаються до Центральної виборчої комісії згідно із законодавством про вибори (у разі проведення виборів);
4) Звіт в електронному вигляді, оформлений відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 цього розділу.
Державний контроль за дотриманням політичними партіями вимог щодо встановлення відповідності оформлення Звіту, включених до нього звітних даних вимогам законодавства, своєчасності подання Звіту, повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації, встановлення наявності або відсутності порушень законодавства щодо фінансування політичних партій або передвиборної агітації здійснюється НАЗК. Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу НАЗК необхідні документи та пояснення (пункти 14, 15 розділу ІІ Положення № 2).
VІІ. Висновки Верховного Суду.
Cпірні правовідносини стосуються правомірності дій і рішень НАЗК, вчинених та прийнятих під час перевірки квартального звіту Партії про її майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.
Верховний Суд зауважує, що з метою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції уважає, що крім детальної перевірки і правової оцінки доводів, наведених у апеляційній скарзі, необхідно повно та всебічно дослідити всі обставини справи та надані сторонами докази, а також дати їм належну правову оцінку.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Керівні принципи та доповідь щодо фінансування політичних партій, ухвалені Венеціанською комісією на її 46-ій Пленарній сесії (Венеція, 9-10 березня 2001 року), містять положення про те, що фінансування політичних партій з державних фондів має супроводжувати контроль за партійними рахунками з боку спеціальних державних органів (пункт 5).
У Рекомендації 2003(4) Комітету Міністрів Ради Європи «Про загальні правила боротьби з корупцією та фінансування політичних партій і передвиборної агітації» від 08 квітня 2003 року зазначено, що держави повинні забезпечувати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та передвиборчих кампаній. Незалежний моніторинг повинен включати нагляд за рахунками політичних партій та витратами в рамках передвиборчих кампаній, а також представляти і публікувати їх. Держави повинні встановлювати ефективні, пропорційні та переконливі санкції за порушення положень щодо фінансування передвиборчих кампаній (статті 14, 16).
Правила подібного змісту викладені також в Рекомендації 1516 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо фінансування політичних партій від 22 травня 2001 року (пункти 8.d, 8.e).
Згідно з частиною третьою статті 7 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V, установлено, кожна Держава-учасниця також розглядає можливість прийняття належних нормативно-правових актів й вжиття відповідних адміністративних заходів, сумісних із цілями цієї Конвенції й відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, з метою посилення прозорості у фінансуванні кандидатур на виборні державні посади та, у належних випадках, у фінансуванні політичних партій.
Водночас, за змістом норм законодавства України, які стосуються політичного фінансування, ключовим органом контролю за партійними фінансами є НАЗК, оскільки законодавець відніс до його повноважень здійснення контролю за законним і цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених їм з державного бюджету, а також за своєчасністю, повнотою й достовірністю фінансової звітності і, як наслідок, надав НАЗК повноваження застосовувати санкції. При цьому, аналіз повноти й достовірності відображених у звіті відомостей здійснюється НАЗК шляхом зіставлення і звірки цього звіту з доданими до нього документами, а також з інформацією з інших джерел.
Крім того, з системного аналізу норм Законів № 2365-ІІІ та № 1700-VII убачається, що НАЗК має повноваження аналізувати увесь пакет документів, який стосується звіту політичної партії, тобто й додатки, подані на підтвердження достовірності відомостей, відображених у звіті з наданням їм відповідної оцінки.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 640/1437/21, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття НАЗК наказу від 25 червня 2024 року № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос» стало порушення позивачем пункту 5 розділу II Положення № 2, а саме: включення до Звіту про витрати Партії за ІІІ квартал 2020 року недостовірних відомостей за господарськими операціями з ТОВ «Мейнтіс» (на суму 1 000 000,00 грн), ФОП ОСОБА_1 (на суму 250 000,00 грн) та ФОП ОСОБА_2 (на суму 24 000,00 грн), що становить загальну суму 1 274 000,00 грн.
Водночас, ПП «Голос» уважає, що ним дотримано вимоги Закону № 2365-ІІІ та Положення № 2 щодо надання достовірних відомостей у Звіті про витрати Партії за ІІІ квартал 2020 року та всіх необхідних додаткових документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами (ТОВ «Мейнтіс», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ).
При цьому, основні аргументи позивача зводяться до того, що висновки НАЗК базуються виключно на відомостях матеріалів кримінального провадження № 62021000000000979 від 20 листопада 2021 року та на підставі договорів та додаткових угод, які були надані партією до Звіту помилково.
Що стосується обґрунтувань апеляційної скарги ПП «Голос» про протиправність висновків відповідача у частині відображення у Звіті відомостей про здійснення витрат у розмірі 1 000 000,00 грн на користь юридичної особи - ТОВ «Мейнтіс», колегія суддів зазначає таке.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 07 серпня 2020 року між ПП «Голос» (замовник) та ТОВ «Мейнтіс» (виконавець), в особі директора ОСОБА_4 , який діяв на підставі Статуту, було укладено договір про надання послуг у сфері юридичного супроводження.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 09 вересня 2020 року № 2, виконавець надав, а замовник прийняв послуги з надання 369 усних консультацій та роз`яснень з питань практичних аспектів застосування Виборчого кодексу України для представників територіальних та місцевих організацій Партії щодо порядку проведення конференцій і зборів з питань висування кандидатів на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, можливості одночасного балотування на виборах, правового регулювання розміщення політичної реклами в мережі Інтернет, у тому числі соціальних мережах, порядку розміщення політичної реклами у період між початком виборчого процесу та висуванням і реєстрацією кандидатів на виборах, порядку збору внесків на підтримку територіальних та місцевих організацій Партії з використанням електронних платіжних систем, можливості розміщення 32 відеороликів територіальних організацій Партії до початку висування кандидатів на чергових місцевих виборах 2020 року, порядку отримання довідок про відсутність судимостей та внесення грошової застави для реєстрації кандидатів на місцевих виборах, процедури відкликання обраних депутатів місцевих рад.
Загальна вартість послуг за цим актом становить 1 000 000,00 грн, які 10 вересня 2020 року ПП «Голос» перерахувала на рахунок підприємства, що підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 .
Водночас, під час аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2020 року НАЗК не встановило дані, які б вказували на реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Мейнтіс» протягом звітного періоду.
Так, у матеріалах перевірки міститься Висновок аналітичного дослідження Державної податкової служби України про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мейнтіс» (за період з 30 листопада 2018 року по 31 грудня 2021 року), у якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Мейнтіс» (код ЄДПОУ 40821717) було анульовано 27 листопада 2018 року на підставі рішення контролюючого органу, причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій. У подальшому ТОВ «Мейнтіс» (код ЄДПОУ 40821717) було зареєстровано платником ПДВ лише 01 листопада 2021 року.
Тобто у період з 27 листопада 2018 року по 01 листопада 2021 року ТОВ «Мейнтіс» не могло здійснювати свою господарську діяльність як платник ПДВ, у зв`язку з відсутністю у нього діючого свідоцтва платника ПДВ.
Крім того, під час перевірки НАЗК установлено, що за період з 29 листопада 2018 року по 09 травня 2024 року ТОВ «Мейнтіс» не подано жодної звітності до органів Державної податкової служби, відсутня інформація про подання Товариством фінансової/статистичної звітності. Також, відсутні податкові звіти, в тому числі, й декларації з податку на прибуток платника єдиного податку першої - третьої групи, платника ПДВ та відомості про об`єкти оподаткування. Указане підтверджується інформацією, що міститься в ІС «Податковий блок».
Також, у рамках проведення перевірки поданого ПП «Голос» Звіту, НАЗК направило до Державної податкової служби України запит від 01 травня 2024 року № 50-19/30388-24, з метою отримання інформації та документів щодо подання ТОВ «Мейнтіс» фінансової, податкової звітності, а також актів перевірок за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
У відповідь на цей запит, відповідач отримав лист від 16 травня 2024 року № 6535/5/99-00-04-03-01-05, у якому Державна податкова служба України повідомила про те, що за 2020 рік ТОВ «Мейнтіс» фінансову та податкову звітність не подавало, інформація щодо нарахованих та сплачених доходів відсутня.
Крім того, НАЗК отримало від Державного бюро розслідувань матеріали кримінального провадження № 62021000000000979 від 20 листопада 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частини першої статті 159-1 КК України, серед яких були протоколи допитів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, під час допиту ОСОБА_3 (який на момент укладення з ПП «Голос» договорів був засновником ТОВ «Мейнтіс» та кінцевим бенефіціарним власником), зокрема, заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «Мейнтіс» та вказав, що з ОСОБА_4 не знайомий.
Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 установлено, що останній повідомив, що ніякого відношення до реєстрації на своє ім`я та до фінансово-господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Мейнтіс» не має. З приводу фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Мейнтіс» із ПП «Голос» повідомив, що ніяких договорів, угод, актів виконаних робіт не підписував та не укладав, робіт на замовлення ПП «Голос» не виконував. Послуги - усні консультації, юридична експертиза документів правового характеру -договорів, контрактів, установчих документів, представництво інтересів ПП «Голос», в тому числі, в судових інстанціях, не надавав. Акт від 09 вересня 2020 року на загальну суму 1 000 000,00 грн про надання 369 усних консультацій роз`яснень з питань практичних аспектів застосування Виборчого кодексу, порядку проведення конференцій та зборів, порядку отримання довідок про відсутність судимостей, внесення застави для реєстрації кандидатів в місцевих виборах, не складав та не підписував, а також не уповноважував нікого на виконання даних робіт.
Тобто, особи, які згідно документації ТОВ «Мейнтіс» є власником та директором товариства, заперечили щодо своєї причетності до його господарської діяльності, у тому числі й до підписання з ПП «Голос» договору та акту приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 1 000 000,00 грн.
До матеріалів справи відповідач також долучив вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року у кримінальній справі № 760/13019/22, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені вище обставини є достатніми та належними доказами недостовірністі заявлених витрат політичної партії по господарським операціям з ТОВ «Мейнтіс», а тому висновки НАЗК у цій частині є правомірними.
На обґрунтування позиції щодо безпідставності врахування судом першої інстанції згаданих вище матеріалів кримінальної справи, ПП «Голос» посилається на постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 826/1158/18, і зазначає, що протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві, доказове значення може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Також позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 липня 2023 року у справі № 160/10973/22, від 29 серпня 2023 року у справі № 120/1580/19-а та ін., стверджує, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції. Зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Колегія суддів звертає увагу, що наведена ПП «Голос» у апеляційній скарзі судова практика не свідчить про те, що інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманому на стадії досудового розслідування, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження, не є належним доказом у адміністративній справі.
Так, у вказаних позивачем справах, Верховний Суд наголосив на тому, що відповідні протоколи можуть бути визнані як доказ за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 420/8830/20, від 21 травня 2020 року у справі № 823/1598/17, від 31 січня 2024 року у справі № 640/1595/21, Верховний Суд наголосив на тому, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову. Суд зауважив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Вказаний протокол допиту надано суду апеляційної інстанції та зазначено в доводах апеляційної скарги. Натомість судом не було надано йому оцінку в сукупності з іншими письмовими доказами.
Більш того, Верховний Суд зазначає, що у вказаному випадку інформація, що міститься в протоколах допитів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також була відображена у Висновку аналітичного дослідження Державної податкової служби України від 28 серпня 2023 року № 444/99-00-08-01-01-20/40821717.
Стосовно посилань скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 759/10575/16-к, від 24 травня 2023 року у справі № 202/11070/22, колегія суддів звертає увагу, що у згаданих постановах Верховний Суд сформував наступний правовий висновок «…Обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи…».
Тобто, вказані постанови суду не містять в собі застереження про те, що вирок, прийнятий на підставі угоди про визнання винуватості, не може бути врахований судом в рамках розгляду адміністративних, цивільних чи господарських судових справ. Дане виключення, на яке посилається позивач, стосується доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах кримінального провадження щодо інших осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи ПП «Голос» про те, що матеріали кримінального провадження не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.
Також у апеляційній скарзі позивач зазначає, що він не може нести відповідальність за добросовісність свого контрагента, як платника податку. Відсутність в позивача інформації про осіб, які безпосередньо надавали послуги від імені ТОВ «Мейнтіс», а також інформації щодо матеріально-технічної бази товариства, не може ставитися в залежність тому, що ПП «Голос» було подано у Звіті недостовірні відомості.
Верховний Суд уважає такі доводи скаржника помилковими, оскільки державне фінансування статутної діяльності політичних партій є ключовим інструментом підвищення фінансової прозорості їх діяльності. Отримання політичними партіями коштів з державного бюджету зобов`язує їх бути прозорими, відкритими, доброчесними, та виключає будь-яку можливість зазначення у своїх звітах недостовірних відомостей. При цьому, партія, статутна діяльність якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету, повинна відповідально ставитися до вибору своїх контрагентів, попередньо здійснювати перевірку їх ризиковості та надійності, тобто зважено підходити до укладення правочинів, які в подальшому будуть відображенні нею у поданому до Національного агентства Звіті.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що партія навіть вже після укладення відповідних договорів, не позбавлена можливості, здійснювати моніторинг своїх контрагентів, для того щоб бути обізнаною про можливі зміни, які безпосередньо можуть її стосуватися. Вчинення відповідних дій може убезпечити партію від можливих негативних ризиків, в тому числі й від зупинення державного фінансування її статутної діяльності.
Верховний Суд уважає, що той факт, що політичній партії на момент укладення договору невідомо про недобросовісність обраного нею контрагента, не звільняє її від відповідальності у вигляді прийняття рішення про зупинення чи припинення державного фінансування її статутної діяльності, у випадку встановлення НАЗК в ході проведення аналізу Звіту недостовірних відомостей.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині доведення НАЗК факту подання ПП «Голос» недостовірних відомостей у Звіті щодо витрат у розмірі 1 000 000,00 грн на користь юридичної особи ТОВ «Мейнтіс». При цьому, колегія суддів вважає правильними твердження Шостого апеляційного адміністративного суду про те, що отримані від ДБР матеріали кримінального провадження № 62021000000000979 від 20 листопада 2021 року правомірно були враховані НАЗК, як джерело інформації в сукупності з іншими доказами, що, в свою чергу, не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Що стосується доводів апеляційної скарги ПП «Голос» стосовно необґрунтованості висновків відповідача щодо операцій партії з ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 03 серпня 2020 року між ПП «Голос» та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 11, згідно умов якого виконавець робіт бере на себе зобов`язання підготувати аналітичні висновки та пропозиції до законопроектів, які будуть використані партією для формування політичної позиції з відповідних питань, а саме: аналітичні висновки на проекти законів № 3034а, 3039а, 3859-1, 3960, 3975. Загальна сума договору становить 250 000,00 грн.
За надані послуги ПП «Голос» було перераховано кошти ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 вересня 2020 року № 1 та від 23 вересня 2020 року № 2, (а саме: 24 вересня 2020 року - 138 000,00 грн; 25 вересня 2020 року - 112 000,00 грн).
Водночас, в ході проведення перевірки вказаної інформації НАЗК установлено, що на сайті Верховної Ради України у розділі «Картка законопроекту» законопроекти з відповідними реєстраційними номерами, про які зазначено в договорі на момент його укладання (03 серпня 2020 року), ще не були зареєстровані, зокрема:
1) дата реєстрації законопроекту № 3034а «Пропозиції Президента України до Закону про внесення змін до статті 591 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» - 27 серпня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/3672);
2) дата реєстрації законопроекту № 3039а «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з окремих операцій на період реалізації Договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов`язаної допомоги та інших питань державного боргу» - 28 серпня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/3739);
3) дата реєстрації законопроекту № 3960 «Проект Закону про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 06 серпня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/3553);
4) дата реєстрації законопроекту № 3975 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо утворення та ліквідації районних державних адміністрацій у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів» - 10 серпня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/3558).
З метою встановлення обставин, НАЗК скерувало ПП «Голос» запит про надання пояснень щодо встановлених обставин (лист від 29 травня 2024 року
№ 50-20/38616-24).
У відповідь на цей запит позивач направив на адресу відповідача пояснення, викладені у листі від 17 червня 2024 року № 17/06-3, у яких зазначив, що через великий обсяг документації, у зв`язку з відновленням звітування політичних партій, Партією було помилково подану одну з неактуальних версій договору, що у певний момент узгоджувалась з контрагентом, а також надано ще один договір від 03 серпня 2020 року № 11. При цьому, такий договір не містив в собі реєстраційних номерів щодо законопроектів, які на момент його укладання ще не були зареєстровані.
ПП «Голос» уважає, що як НАЗК, так і Шостим апеляційним адміністративним судом було безпідставно не взято до уваги пояснення позивача від 17 червня 2024 року № 17/06-3 та долучений до них інший екземпляр договору від 03 серпня 2020 року № 11, не надано належну оцінку тому, що позивач помилково надав неактуальний проект договору, і як наслідок, керувалися недоведеною інформацією.
Верховний Суд уважає такі доводи скаржника необґрунтованими, оскільки, як убачається з копії договорів, які містяться в матеріалах справи, повторно наданий договір від 03 серпня 2020 року № 11, в якому були визначені його істотні умови, містив в собі скріплені печатками підписи сторін, а відтак відповідний правочин є таким, що створює для них правові наслідки та відповідно не змінює чи припиняє зобов`язання за попереднім договором, що був долучений Партією до свого Звіту нібито як помилковий.
У свою чергу попередній договір від 03 серпня 2020 року № 11 (який був поданий позивачем разом зі Звітом і у якому зазначені реєстраційні номери щодо законопроектів) також містить в собі істотні умови та скріплені печаткою підписи сторін, тобто цей правочин теж вважається таким, що створює правові наслідки для сторін договору.
Отже, ПП «Голос» було надано НАЗК два окремих чинних договори, що регулюють одну й ту ж саму господарську операцію, створюють правові наслідки та за своїми ознаками мають однакову юридичну силу для сторін.
Докази того, що до Звіту ПП «Голос» було надано попередній неактуальний проект правочину, а не вже «новий» укладений договір, у матеріалах справи відсутні. При цьому, ПП «Голос» не було й надана ані НАЗК, ані до суду першої інстанції, ані з апеляційною скаргою, доказів розірвання договору від 03 серпня 2020 року № 11, який був наданий позивачем першочергово.
Поряд з цим, ураховуючи положення законодавства, що регулюють питання укладання договорів, колегія суддів уважає, що у НАЗК були відсутні правові підстави приймати до уваги твердження ПП «Голос» про помилковість направленого проекту первісного договору.
Більш того, у актах прийманні-передачі наданих послуг від 18 вересня 2020 року № 1 та від 23 вересня 2020 року № 2, що були долучені Партією до поданого за ІІІ квартал 2020 року Звіту вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснено підготовку аналітичних висновків на законопроекти та пропозиції до законопроектів, які будуть використанні ПП «Голос» для формування політичної позиції з відповідних питань, а саме: аналітичні висновки на проекти законів №№ 3034а, 3039а, 3859-1, 3960, 3975.
Тобто у актах виконаних робіт, які були складені більше ніж через місяць після укладення правочину, також містилися відповідні номери проектів законів, що у свою чергу є додатковим спростуванням тверджень позивача про те, що НАЗК було надано проект неактуальної версії правочину. Будь-яких доказів на спростування цього факту позивачем до суду не надано.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час проведення перевірки НАЗК доведено факт подання ПП «Голос» Звіту за III квартал 2020 року з недостовірними відомостями стосовно фінансових операцій, вчинених на виконання договору від 03 серпня 2020 року № 11, укладеного з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 250 000,00 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги ПП «Голос» стосовно необґрунтованості висновків відповідача щодо господарських операцій партії з ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 06 квітня 2020 року між ПП «Голос» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 06/04-1п про надання послуг з вивчення суспільної думки щодо політичних, соціальних, економічних подій, а також аналізу законопроектів, інших проектів актів, підготовка пропозицій до них.
03 червня 2020 року ПП «Голос» та ФОП ОСОБА_2 було підписано Додаткову угоду № 2 до договору № 06/04-1п. Так, в пункті 2 цієї Додаткової угоди зазначено, що юридичні послуги включають надання письмових юридичних висновків та коментарів на законопроекти, зареєстровані у Верховній Раді України, у тому числі, № 3618,3607.
Сторони домовились, що вартість юридичних послуг складає 24 000,00 грн. Акт приймання-передачі наданих в обумовленій Додатковій угоді послуг підписано сторонами 30 червня 2020 року, а кошти позивачем були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі - 03 липня 2020 року.
Разом з тим, під час перевірки НАЗК установила, що згадана Додаткова угода містила в собі інформацію щодо законопроектів № 3618, 3607, які на момент її укладання ще не були зареєстровані.
Так, згідно з відомостями, розміщеними на сайті Верховної Ради України у розділі «Картка законопроекту», убачається:
1) дата реєстрації законопроекту № 3607 «Проект Закону про Установу бізнес-омбудсмена в Україні» - 05 червня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/2695);
2) дата реєстрації законопроекту № 3618 «Проект Закону про рієлтерську діяльність в Україні» - 09 червня 2020 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/2724).
З огляду на зазначене, НАЗК скерувало ПП «Голос» запит про надання пояснень щодо встановлених обставин (лист від 29 травня 2024 року № 50-20/38616-24).
На вказаний запит ПП «Голос» повідомила, що Партією було помилково надано копію Додаткової угоди № 2, яка містила в собі помилку (одруківку) у даті, а саме « 03 червня 2020» замість « 13 червня 2020» та надано копію коректної версії Додаткової угоди № 2 (лист від 17 червня 2024 року № 17/06-3).
На обґрунтування позиції, ПП «Голос» уважає, що відповідачем і судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення позивача від 17 червня 2024 року № 17/06-3 та долученої до них коректної версії Додаткової угоди № 2.
Верховний Суд уважає ці доводи скаржника необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме: банківською випискою по рахунку ПП «Голос» № НОМЕР_1 , з якої вбачається, що у реквізитах банківської операції підставою для оплати послуг ФОП ОСОБА_2 було зазначено Додаткову угоду № 2 від 03 червня 2020 року по Договору № 06/04-1п від 06 квітня 2020 року.
Таким чином, банківська виписка, на підставі якої були перераховані кошти у розмірі 24 000,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 , містить в собі реквізити первісної Додаткової угоди, що була відображено ПП «Голос» у Звіті за ІІІ квартал 2020 року.
Колегія суддів зауважує, що навіть у разі допущення помилки у даті Додаткової угоди № 2 під час її підписання, ПП «Голос», як клієнт банку, заповнюючи реквізити платежу і перевіряючи їх, мав змогу одразу виявити таку помилку та вжити усі необхідні дії для її виправлення.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ПП «Голос» листом від 10 вересня 2024 року звернулася із повідомленням до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про наявність помилки у призначенні платежу на користь ФОП ОСОБА_2 «за надання послуг згідно Додаткової угоди № 2 від 13 червня 2020 року» не можуть вплинути на зміст спірних правовідносин, оскільки цей лист не підтверджує допущення описки, про яку стверджує позивач, а також такі дії повинні бути вчинені партією невідкладно, а не більше ніж через 4 роки після укладення Додаткової угоди.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що такий лист позивача не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін, оскільки у силу положень Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, після проведення (виконання) платіжних операцій Банк позбавлений права самостійно вносити зміни у реквізити платежу.
Підсумовуючи вищезазначене, Верховний Суд погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що НАЗК під час перевірки Звіту обґрунтовано встановив недостовірні відомості, надані ПП «Голос» щодо фінансових операції з ФОП ОСОБА_2 .
Водночас, колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на відсутність рішень суду про визнання недійсними укладених між ПП «Голос», ТОВ «Мейнтіс», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 правочинів не входять в предмет доказування в рамках цього спору, а відтак не заслуговують на увагу.
Що стосується доводів ПП «Голос» про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що склад колегії Шостого апеляційного адміністративного суду в ході розгляду справи проявив упередженість та в порушення статті 243 КАС України ухвалив рішення не в нарадчій кімнаті, колегія суддів зазначає таке.
Так, аргументи скаржника у цій частині ґрунтуються на тому, що колегія суддів першої інстанції видалилася до нарадчої кімнати о 12 год 31 хв, а о 12 год 39 хв оголосила вступну та резолютивну частини рішення (через 8 хвилин), при цьому перед оголошенням сторонам було повідомлено про наявність повного тексту рішення суду. На думку позивача, зазначене свідчить про те, що повний текст рішення суду був підготовлений заздалегідь.
З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне наголосити на тому, що положеннями процесуального законодавства не регламентовано час перебування суду у нарадчій кімнаті. Таким чином перебування суду у нарадчій кімнати, періоду часу якого, за міркуванням позивача, недостатньо для ухвалення рішення, не може свідчити про порушення судом вимог процесуального законодавства.
Вказане, у свою чергу, узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 459/2489/17, від 17 липня 2022 року у справі № 459/1224/20.
Крім того, у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 359/10291/19 Верховний Суд зазначив, що підготовка судді (колегії суддів) до розгляду справи може включати підготовку проектів судових рішень, що не свідчить про упередженість судді чи порушення процедури розгляду справи, адже суддя за результатами розгляду справи, може як взяти такий проект (чи один із альтернативних проектів) за основу та за необхідності відредагувати його, так і відхилити його, написавши повністю новий текст.
Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що в силу частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи зазначені вище обставини справи, Верховний Суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що під час проведення перевірки звітності позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. НАЗК довела правомірність висновків щодо порушення позивачем пункту 5 розділу II Положення № 2, а саме: включення до Звіту про витрати Партії за ІІІ квартал 2020 року недостовірних відомостей за господарськими операціями з ТОВ «Мейнтіс» (на суму 1 000 000,00 грн), ФОП ОСОБА_1 (на суму 250 000,00 грн) та ФОП ОСОБА_2 (на суму 24 000,00 грн), що становить загальну суму 1 274 000,00 грн. Як наслідок, наказ НАЗК від 25 червня 2024 року № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос» є правомірним і таким, що не підлягає скасуванню.
При цьому, доводи, якими ПП «Голос» обґрунтовує апеляційну скаргу, не спростовують висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених у рішенні від 11 вересня 2024 року.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Верховним Судом, як судом апеляційної інстанції не було установлено порушення норм матеріального та процесуального права Шостим апеляційним адміністративним судом при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року підлягає залишенню без змін.
VІІІ. Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 289-5 308 310 315 316 321 322 325 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу політичної партії «Голос» залишити без задоволення.
Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді О. А. Губська
А. В. Жук