№ 873/51/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 873/51/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк "

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Л.Л. Гарник) від 22.04.2021

за заявою ОСОБА_1

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

до ОСОБА_1

за участі третьої особи на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець"

про стягнення 2 000 000 доларів США.

Учасники справи:

представник позивача - Грищенко О.М., адвокат,

представник відповідача - Борсенко О.В., адвокат,

представник третьої особи - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1 22.03.2021 Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) постановив рішення (далі - Рішення) у третейській справі № 07/21 про задоволення позову Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - Позивач) про стягнення із ОСОБА_1 (далі - Відповідач) на користь Позивача 2 000 000 доларів США в рахунок часткового виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець" (далі - Третя особа) перед Позивачем за укладеним між ними кредитним договором № 00091.13-СВD від 08.08.2013 (далі - Кредитний договір), а також про стягнення з Відповідача на користь Позивача 25 000 грн 00 коп. третейського збору.

1.2 06.04.2021 Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування Рішення Третейського суду.

1.3 Заява мотивована існуванням підстав для скасування Рішення, так як Третейський суд, не дослідивши зміст третейського застереження в договорі поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 (далі - Договір поруки), укладеному між сторонами в забезпечення виконання зобов`язань Третьої особи за Кредитним договором, прийняв це Рішення у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до Закону, та у спорі, не передбаченому третейською угодою - за її відсутності, а тому не підлягав розгляду третейським судом, оскільки Третейський суд не врахував обставин припинення зобов`язання поруки у зв`язку зі зміною забезпеченого зобов`язання Позивача та Третьої особи у Кредитному договорі без згоди Відповідача як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 22.04.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив про задоволення заяви Відповідача та скасування Рішення Третейського суду.

2.2 Рішення суду мотивоване наявністю підстав для скасування Рішення Третейського суду, який не з`ясував наявність компетенції для розгляду даної справи, внаслідок чого прийняв Рішення у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки порука Відповідача, а відповідно - і третейське застереження, що містилось в умовах Договору поруки, припинили свою дію з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, - внаслідок зміни та збільшення обсягу відповідальності Відповідача як поручителя без його згоди, що були внесені до Кредитного договору згідно з договором від 07.08.2015 № 14 в частині строку користування кредитом шляхом його збільшення до 25.12.2015.

3. Встановлені судом обставини

3.1 Спір у Третейській справі стосується виконання зобов`язань за укладеним сторонами Договором поруки, відповідно до умов якого Відповідач-поручитель поручився перед Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (на теперішній час - Позивач), за виконання Приватним акціонерним товариством "Свинець" (на теперішній час - Третя особа) зобов`язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього, у тому числі, які збільшують основне зобов`язання (пункт 1.1).

3.2 Згідно з Кредитним договором банк надав позичальнику кредит в сумі 4 980 000 доларів США зі строком повернення до 07.08.2015 включно та зі сплатою процентів (плати за користування кредитом) в розмірі 12 % річних зі строком повернення до 07.08.2015 включно та зі сплатою процентів (плати за користування кредитом) в розмірі 12 процентів річних (пункт 1.2 Договору поруки).

У випадку порушення позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (пункт 1.3 Договору поруки).

У розділі четвертому Договору поруки сторони договору погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

3.3 Договір поруки укладено з метою забезпечення належного виконання боржником (Третьою особою) зобов`язань за Кредитним договором.

3.4 Згодом сторони Кредитного договору уклали додаткові договори до цього договору від 13.09.2013 № 1, від 30.09.2013 № 2 та сорок один договір про внесення змін до цього, в тому числі договір від 07.08.2015 № 14, відповідно до якого внесли зміни до пункту 1.1 Кредитного договору в частині строку користування кредитом шляхом його збільшення до 25.12.2015.

Докази укладення додаткової угоди до Договору поруки про зміну строку виконання умов основного зобов`язання до 25.12.2015 суду не надано.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

4.1 12.05.2021 Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та постановити нове рішення, яким повністю відмовити Відповідачу у задоволенні заяви про скасування Рішення Третейського суду.

5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

5.1 Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, скасував Рішення Третейського суду за відсутності передбачених для цього законом підстав, оскільки, вдавшись до з`ясування тих обставин, які не підлягають з`ясуванню при розгляді господарським судом заяви про скасування рішення третейського суду, тим самим переглянув по суті рішення Третейського суду та, відповідно, вийшов за межі своїх повноважень.

5.2 Суд дійшов помилкового висновку про припинення третейського застереження в Договорі поруки через його припинення, не врахувавши відповідні висновки Верховного Суду, зокрема в постанові від 11.03.2021 у справі 876/85/20, оскільки припинення дії договору, між тим не припиняє дії третейського застереження та не позбавляє сторін права на звернення до третейського суду з питань, які обумовлені таким третейським застереженням.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1 Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні власним обґрунтуванням, наведеним в заяві про скасування Рішення Третейського суду, а також аналогічні мотивам в оскаржуваному рішенні.

7. Апеляційне провадження

7.1 Суд не розглядає аргументи Відповідача у поданих Суду 05.08.2021 додаткових поясненнях від 05.08.2021, оскільки у цих аргументах Відповідач, всупереч положенням частини п`ятої статті 269 ГПК України (щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції), заявив інші ніж в першій інстанції підстави для вимог про скасування Рішення Третейського, тобто підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, згідно з первинними аргументами Відповідача у заяві про скасування Рішення Третейського суду (пункт 1.3), що були предметом розгляду в суді першої інстанції, підставою цих вимог стало посилання Відповідача на порушення Третейським судом при прийнятті Рішення норм щодо підвідомчості справи третейському суду відповідно до Закону, та у спорі, не передбаченому третейською угодою, через її відсутність за обставин припинення зобов`язання поруки у зв`язку зі зміною забезпеченого зобов`язання Позивача та Третьої особи у Кредитному договорі без згоди Відповідача як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Між тим, згідно з аргументами в поясненнях від 05.08.2021 Відповідач обґрунтував вимоги про скасування Рішення Третейського суду іншими підставами, заперечивши факт укладення сторонами Третейської угоди в Договорі поруки у зв`язку із порушення сторонами порядку оформлення Договору поруки, узгодженого сторонами в пункті 5.6 цього Договору, а саме через відсутність підписів сторін на першому аркуші Договору поруки, який містить умови з третейським застереженням (розділ 4).

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів

8.1 За змістом частини другої статті 24, частини другої статті 25 та частини другої статті 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

8.2 Частиною 1 статті 346 ГПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до частини 3 статті 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Частиною 4 цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статтею 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини 2 цієї статті ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

8.3 Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.

Суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів - до висновків наведених, зокрема в постановах: від 20.07.2021 у справі № 873/11/21, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 10.06.2021 у справах № 873/16/21, № 873/13/21, № 873/63/20, від 26.05.2021 у справі № 873/17/21, від 27.05.2021 у справі № 803/159/20 (провадження № 61-6528ав19).

8.4 Щодо порядку та умов передачі спору на вирішення третейського суду Суд звертається до положень Закону України "Про третейські суди", відповідно до статті 5 якого юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Статтею 6 цього Закону регламентовано питання підвідомчості справ третейському суду, якою визначено загальне правило, за яким третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, а також перелічені винятки з цього правила, до яких не належить справа, у якій винесено оскаржуване Рішення.

8.5 Порядок узгодження сторонами передачі спору на розгляд третейського суду встановлений статтею 12 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої:

- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша);

- якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди (частина друга);

- за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту (частина третя);

- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина четверта);

- третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди (частина п`ята);

- посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (частина шоста);

- у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (частина сьома);

- недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження (частина восьма);

- третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (частина дев`ята).

Отже третейська угода нерозривно пов`язана з основними правовідносинами між сторонами і поширює свою силу тільки на спори, які виникли чи можуть виникнути з основних правовідносин. Разом з тим, за своєю природою вона істотна відрізняється від основних матеріальних правовідносин і набуває автономного характеру. Тобто, фактично укладаючи один договір, юридично сторони укладають два - основний договір матеріально-правового характеру і третейську угоду у формі застереження. Прямий наслідок автономності третейської угоди полягає в тому, що дійсність основного договору не впливає на дійсність третейської угоди. При цьому, третейське застереження зберігає юридичну силу, зокрема, і у випадку, коли основний договір був розірваний сторонами.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 20.02.2018 у справі № 904/5464/16 та від 27.02.2018 у справі № 910/10275/16.

Посилаючись на наведену правову позицію, Суд виходить з подібності правовідносин у вказаних справах із правовідносинами у цій справі з огляду на передбачені Законом однакові правові наслідки як розірвання договору, так і припинення поруки, а саме - припинення відповідних зобов`язань (частина перша статті 559, частина друга статті 653 Цивільного кодексу України).

8.6 Щодо предмета регулювання за третейським застереженням та кола правовідносин, на які поширює свою дію третейське застереження, то включення третейського застереження до тексту договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосуванням механізмів врегулювання спорів.

При цьому, предметом третейської угоди може бути як спір, який існує на момент укладення такої угоди, так і будь-які інші спори в зв`язку з правовідносинами, що виникатимуть між сторонами у майбутньому при виконанні договірних зобов`язань, віднесених до компетенції третейського суду та передбачені третейською угодою.

У цьому висновку суд звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема в постановах від 04.10.2018 в справі № 910/8961/17, від 12.08.2019 у справі № 876/7/19, від 17.09.2020 у справі № 873/58/20 та від 10.06.2021 у справі № 873/13/21, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.

8.7 Водночас, за змістом частини третьої статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи тим самим принцип автономності арбітражної угоди.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові 28.08.2018 у справі № 906/493/16.

8.8 Натомість суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення наведеного не врахував та, не зважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини (пункт 3.3), а саме погодження сторонами у розділі четвертому Договору поруки тієї умови, що всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди, між тим не застосував при розгляді заяви Відповідача про скасування Рішення Третейського суду принцип автономності третейської угоди та дійшов помилкового висновку про припинення третейського застереження в Договорі поруки внаслідок припинення поруки з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, що призвів також до помилкового висновку про відсутність у Третейського суду компетенції для розгляду справи між сторонами з прийняттям оскаржуваного Рішення.

8.9 При цьому висновком про припинення третейського застереження в Договорі поруки внаслідок припинення поруки з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції також вийшов, всупереч встановленим законом правил (пункт 8.3), за межі повноважень господарського суду при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду та вдавшись при цьому до оцінки законності і обґрунтованості Рішення Третейського суду по суті заявлених та розглянутих третейських вимог в частині чинності/дійсності правовідносин між сторонами Договору поруки, а саме щодо чинності та виконуваності зобов`язань у правовідносинах поруки за правилами частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній до змін, внесених Законом України від 03.07.2018 р. N 2478-VIII, який введений в дію з 04.02.2019).

8.10 Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується із аналогічними аргументами скаржника (пункти 5.1, 5.2), відхиляє протилежні аргументи Відповідача (пункт 6.1) та зазначає, що умови третейського застереження в Договорі поруки в силу принципу автономності третейського застереження в ньому застосовуються при розгляді всіх спорів, що випливають з Договору поруки, у тому числі і у спірних правовідносинах, незалежно від чинності/припинення Договору поруки та правовідносин за ним, а тому правила розгляду всіх спорів, що випливають з Договору поруки, застосовуються відповідно до домовленостей сторін у цьому договорі, тобто відповідно до третейського застереження, яке у спірних правовідносинах (за відсутності обставин та доказів визнання його недійсним) є чинним, дійсним та виконуваним.

Отже Третейський суд в межах наданої компетенції, у спорі, передбаченому Третейською угодою, без виходу за її межі розглянув спір за вимогами Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором.

При цьому Суд враховує ненадання сторонами та учасниками доказів визнання недійсною Третейської угоди.

8.11 Таким чином суд першої інстанції, не встановивши обставин існування передбачених законом підстав для скасування Рішення Третейського суду, ухвалив незаконне рішення про його скасування, дійшовши помилкового висновку про відсутність у Третейського суду компетенції для розгляду справи у спорі між Позивачем як кредитором та Відповідачем як поручителем, в силу Договору поруки, за зобов`язаннями Третьої особи за Кредитним договором щодо стягнення суми боргу, а також дійшовши помилкового висновку про припинення третейського застереження в Договорі поруки внаслідок припинення поруки з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України.

8.12 У зв`язку із викладеним спростовуються висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного Рішення Третейського суду за вимогами Відповідача на підставі положень пункту 2 частини другої статті 350 ГПК України.

А тому Суд, виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі статтею 269 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування Рішення Третейського суду, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права

8.13 Таким чином, відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 та на підставі пункту 4 частини першої статті 277 ГПК України оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення (ухвали) - про відмову у задоволенні заяви Відповідача про скасування Рішення Третейського суду.

Керуючись статтями 25 129 240 269 270 275 282 351 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 873/51/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2021 у справі № 07/21.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков