№ 873/96/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 873/96/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників сторін:

ТОВ "Агрохім-Партнер" - адвокат Бонтлаба В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 (в частині відмови в задоволені заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу)

у справі № 873/96/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор»

про стягнення заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агрохім-Партнер"» до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агрофірма Бізнес-Вектор» про стягнення заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань, позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» за договором поставки товару № 11/22/ЛВ від 20.01.2022 суму заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язання у загальному розмірі 8 748 742,11 грн та третейський збір у сумі 25 500,00 грн.

ТОВ «Агрохім-Партнер» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22.

Також заявник просив суд стягнути з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1 240,50 грн.

Крім того, заявник у порядку статей 42 46 123 126 129 ГПК України повідомив апеляційний господарський суд про намір понесення витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги із Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» за розгляд заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22.

Заяву подано до апеляційного господарського суду в порядку статей 352 - 354 ГПК України та статей 5, 56 Закону України «Про третейські суди».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22 задоволено. Постановлено після набрання законної сили цією ухвалою, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22 видати накази наступного змісту:

- стягнути з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» за договором поставки товару № 11/22/ЛВ від 20.01.2022 суму заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язання у загальному розмірі 8748742,11 грн;

- стягнути з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» третейський збір у розмірі 25 500,00 грн;

- стягнути з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» 1240,50 грн судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Подання до суду заяви про покладення судових витрат на правничу допомогу

24.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ «Агрохім-Партнер» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за якою заявник просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на правничу допомогу, понесені в межах справи №873/96/22 у розмірі 12 125,00 грн.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 заяву представника ТОВ «Агрохім-Партнер» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 350,00 грн. Відмовлено у задоволенні решти заяви представника ТОВ «Агрохім-Партнер про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні решти вимог ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з підстав необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Судом встановлено, що надані адвокатом послуги, а саме: аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2022 у справі №30/22, направлення поштою заяви про видачу виконавчого документу відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду охоплюються послугою підготовка заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22, тому обґрунтованим в цій частині є витрачений час адвоката - 2,5 години, що становить 2 375,00 грн.

Щодо участі адвоката позивача у судовому засіданні з розгляду заяви про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі №30/22, яке відбулись 19.10.2022 та проводилось в режимі відеоконференції, суд визнав обґрунтованою вартість такої послуги 500,00 грн за одне судове засідання, з урахуванням часу тривалості судового засідання (близько 7 хвилин) та незначного часу його очікування (4 хвилини).

Що стосується додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката" в розмірі 7000,00 грн) при позитивному для клієнта рішенні, суд враховуючи критерії дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності, встановивши, що лише у цьому році заявником - представником ТОВ «Агрохім-Партнер» до Північного апеляційного господарського суду було подано близько 10 заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, інформація про які міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, та які за змістом є майже аналогічними (тотожними) змісту заяви у справі №873/96/22, дійшов висновку, що вказана послуга не була необхідною,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Агрохім-Партнер» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 в частині відмови в задоволені заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 575 грн; ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Агрохім-Партнер» про покладання на ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю; стягнути з ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» на користь ТОВ «Агрохім-Партнер» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 125 грн.

Аргументи апеляційної скарги полягають у наступному:

- суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №910/21516/17, від 24.07.2018у справі №918/560/16, від 06.03.2019 у справі №910/15357/17, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі №904/66/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18;

- суд не зазначив та не навів (окрім власного суб`єктивного пояснення/припущення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б давали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необґрунтованими та неправомірними;

- судом порушено положення частини 5 статті 126 ГПК України, адже зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не мас права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19);

- поза увагою суду залишилось положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом;

- висновок суду щодо відмови у задоволення до стягнення розміру додаткової винагороди ("гонорару") адвоката у випадку задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2022 у справі №873/33/22 у розмірі 7000,00 грн є протиправним та неправомірним. Адже обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги (подібний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21);

- витрати, які поніс позивач у розмірі 12 125,00,00 грн згідно з договором № 02-12-2020 про надання правової допомоги від 02.12.2020 Адвокатському Бюро "Василя Бонтлаба" є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до статей 123 126 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

До Верховного Суду від інших учасників справи не надходили відзиви на апеляційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо розгляду клопотання

ТОВ «Агрохім-Партнер» подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 873/96/22 на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в порядку статті 302 ГПК України.

Відповідно до статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

У даному випадку в силу вимог статті 253 ГПК України справу про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі № 30/22 Верховний Суд розглядає саме в апеляційному порядку, що позбавляє його можливості передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 ГПК України, за якою така передача є можливою лише судом, який розглядає справу в касаційному порядку.

Відтак, з урахуванням наведеного та вимог статті 302 ГПК України, що визначає підстави для передачі справи на розгляд на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Агрохім-Партнер».

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (статті 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу.

У частині 3 статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 - 2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Як встановлено судом першої інстанції, в заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі №30/22 позивач повідомив суд про те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правової допомоги в регіонах України, в яких знаходиться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення правової допомоги, які пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

На підтвердження наданих послуг та їх вартості Позивачем надано такі документи: договір № 02-12-2020 про надання правової допомоги (далі - договір), укладений між ТОВ «Агрохім-Партнер» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Василя Бонтлата»; додаткову угоду від 19.07.2022 до договору; додаткову угоду № 2 від 30.08.2022 до Договору, про доповнення розділу 5 Договору «Гонорар. Умови розрахунків» пунктами 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 в редакції цієї додаткової угоди № 2; акт № 15/22 від 19.10.2022 здачі-приймання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 02-12-2020; примірник платіжного документа про оплату правових послуг згідно договору № 02-12-2020 від 19.10.2022.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.12.2020 між ТОВ «Агрохім-Партнер» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Василя Бонтлата» (Бюро) укладено договір № 02-12-2020 про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами якого Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво у суді або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору (п. 1.1 Договору).

У пунктах 1.2, 2.1 договору визначено перелік послуг правової допомоги, які надає Бюро Клієнту та повноваження Бюро, надані Клієнтом.

Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює Адвокат Бонтлаб Василь Васильович на підставі документів передбачених процесуальним законодавством (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору і враховує обсяг і складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для виконання, досвід та кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини.

Бюро надає Клієнту електронною поштою або в паперовому вигляді акт здачі-приймання виконаної правової допомоги в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п. 5.2 Договору).

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині проведення взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 6.1 Договору). Додатковою угодою від 19.07.2022 до Договору сторони врегулювали відносини електронного документообігу, який набирає чинності з 19.07.2022 та діє протягом дії Договору.

Додатковою угодою № 2 від 30.08.2022 до Договору (далі - додаткова угода № 2) сторони вирішили розділ 5 Договору «Гонорар. Умови розрахунків» доповнити пунктами 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 та викласти їх у наступній редакції:

« 5.1.1 Вартість однієї години надання правової допомоги Бюро складає від 900,00 гривень до 1 400,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу надання правової допомоги в регіонах України, так і рекомендовані ставки здійснення надання правової допомоги, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону».

« 5.1.2 Вартість участі представника Бюро як безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні відповідного суду, так і в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів складає від 1 500,00 гривень до 2 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників)».

« 5.1.3 Розмір додаткової оплати (гонорару) Бюро за прийняття позитивного для Клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог Клієнта, а також повного або часткового відхилення протилежних Клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників)».

Інші умови договору № 02-12-2020 про надання правової допомоги від 02.12.2020, не обумовлені цією додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання (п. 2 додаткової угоди №2).

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами і діє протягом дії договору (п. 3 додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктом 1 Акта № 15/22 від 19.10.2022 здачі-приймання правової допомоги згідно договору Адвокатом надано Клієнту правову допомогу на загальну суму 12 125,00 грн, з яких:

- аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2022 у справі № 30/22, договору поставки товару №11/22/ЛВ від 20.01.2022, укладеного між ТОВ «Агрохім-Партнер» та ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» - 0,5 годин;

- підготовка заяви (вих. № 28-3/09 від 28.09.2022) про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі №30/22. . Направлення поштою заяви про видачу виконавчого документу відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду - 2,5 години;

- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 873/96/22 - 0,5 годин;

- участь адвоката Василя Бонтлаба у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/96/21 із розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМ-ПАРТНЕР» про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22, яке відбулось 19.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника ТОВ «Агрохім-Партнер» із застосуванням програмного забезпечення «EasyCon», підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 800,00 грн.

- додаткова оплата («гонорар успіху адвоката») у випадку задоволення заяви ТОВ «Агрохім-Партнер» про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22 - 7 000,00 грн.

У п. 2 вказаного Акта сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги Бюро складає 950,00 грн, участь у судовому засіданні - 1 800,00 грн, додаткова оплата («гонорар успіху адвоката») у випадку задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22 - 7 000,00 грн (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 873/96/22 задоволено заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі № 30/22).

В пункті 3 Акта №15/22 від 19.10.2022 закріплено, що загальна вартість наданої правової допомоги склала 12 125,00 грн.

Відповідно до пункту 4 Акта, сторони фінансових та інших претензій згідно договору № 02-12-2020 про надання правової допомоги від 02.12.2020 одна до одної не мають. Правова допомога надана у повному обсязі. Підписанням даного Акта Клієнт стверджує про повне виконання Бюро надання правової допомоги на загальну суму 12 125,00 грн.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом Бонтлабом В.В. послуг, а також подані документи, Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3350,00 грн та відмовив у задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з підстав необґрунтованості заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд виходить з того, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Зазначене узгоджується з аргументами апеляційної скарги ТОВ Агрохім-Партнер» про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Разом з тим суд зауважує, що слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене частиною четвертою статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі, що розглядається, частково відмовляючи відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані Адвокатом Клієнту послуги, а саме: аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2022 у справі №30/22 про стягнення заборгованості, Договору поставки товару № 11/22/ЛВ від 20.01.2022 (укладений між ТОВ «Агрохім-Партнер» та ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор») охоплюються послугою підготовка заяви (вих. №28-3/09 від 28.09.2022) про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі №30/22 за позовом ТОВ «Агрохім-Партнер» до ТОВ «Агрофірма Бізнес-Вектор» про стягнення заборгованості. Направлення поштою заяви про видачу виконавчого документу відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду. А тому обґрунтованим в цій частині є витрачений час Адвоката - 2,5 години, що становить 2 375,00 грн.

Участь адвоката Василя Бонтлаба у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/96/21 із розгляду заяви ТОВ «Агрохім-Партнер» про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у справі №30/22, яке відбулись 19.10.2022, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вартість такої послуги 500,00 грн за одне судове засідання, з урахуванням часу тривалості судового засідання (близько 7 хвилин), час його очікування є незначним (4 хвилини), судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, отже, адвокатом не було витрачено час на дорогу до суду, надані у судовому засіданні усні пояснення представника позивача, відображені у письмовій заяві позивача у даній справі.

Крім того, представник відповідача у судове засідання 03.11.2022 не з`явився, заперечень щодо заяви про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі №30/22 апеляційному господарському суду не надавав.

Відтак, позивачу під час розгляду заяви про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.09.2022 у третейській справі №30/22 в порядку глави 2 розділу VIII ГПК України - видача наказу на примусове виконання рішення третейського суду, не потрібно було витрачати значний час на підготовку та надання апеляційному господарському суду своїх доводів на заперечення відповідача.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що участь у судовому засіданні є дійсною та необхідною послугою у цій справі, що підтверджується матеріалами справи, водночас, надана послуга не потребувала виконання додаткового обсягу робіт (наданих послуг), а тому обґрунтованим є висновком суду першої інстанції про задоволення заяви в частині витрат на правову допомогу, пов`язаних із участю адвоката в судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суду 19.10.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що послуга щодо виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 873/96/22 - 0,5 години, що становить 475,00 грн визнається обґрунтованою, оскільки матеріали справи містять докази виконання позивачем ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 873/96/22 шляхом подання письмових пояснень.

Що стосується "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду в розмірі 7000,00 грн колегія суддів враховує таке.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді вимоги заяви в частині додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З матеріалів справи вбачається, що у п.п 5.1 та 5.3 Договору зазначено, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід, кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини. Акт здачі-приймання виконаної правової допомоги підписується сторонами і фіксує факт надання правової допомоги, яка передбачена цим договору.

Таким чином виходячи із змісту вказаного вище договору, в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як «гонорар успіху» від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

У Додатковій угоді № 2 до договору № 02-12-2020 від 02.12.2020 сторони також не погоджували вартість додаткової оплати «гонорару успіху».

Аналіз положень договору № 02-12-2020 від 02.12.2020 та додаткової угоди № 2 до договору дає підстави для висновку про те, що зазначені документи не можуть свідчити про безумовну домовленість його сторін про порядок обчислення гонорару, оскільки не передбачають чіткого розміру додаткової оплати при позитивному для клієнта рішенні та порядку визначення саме такої суми. Акт здачі приймання виконаної правової допомоги також не встановлює порядок розрахунку гонорару (погодинно чи фіксовано), що виключає об`єктивну можливість встановити домовленість сторін щодо необхідності сплати саме заявлену суму (7 000,00 грн), її обґрунтованість та співмірність наданим адвокатом послугам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованість заявлених ТОВ "Агрохім-Партнер» до стягнення судових витрат в якості "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні в розмірі 7000,00 грн, враховуючи при цьому, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду, а оцінюються не лише через те, що вони дійсно понесені, але й з урахуванням критеріїв їх реальності та розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Доводи апеляційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Касаційним господарським судом відхиляються.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не суперечить висновкам у наведених постановах щодо врахування при визначенні суми відшкодування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 05.10.2022 у справі № 873/27/22, колегією суддів відхиляються, зважаючи на те, що у вказаній справі Верховний Суд діяв як суд апеляційної інстанції, а не як суд касаційної інстанції.

При цьому, доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених вище постановах Верховного Суду.

Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Судом першої інстанції не було зменшено розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а відмовлено у відшкодуванні судових витрат частково з підстав їх необґрунтованості.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, а відтак оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 в частині відмови у задоволенні зави про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Агрохім-Партнер» - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 в частині про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 873/96/22 прийнята відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 25 129 240 253 269 270 275 276 281 - 284 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» залишити без задоволення.

3. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі № 873/96/22 в частині відмови в задоволені заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Жуков С.В.