ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 876/14/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду (головуючий Чус О. В.) від 06.08.2024
за заявою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький Гірничо-збагачувальний Комбінат"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 19.04.2024 у третейський справі № 14/1К-24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький Гірничо-збагачувальний Комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш"
про стягнення 204 840 грн 00 коп.
Учасники справи:
представник позивача - Савельєва Т.Д., адвокат;
представник відповідача - не з`явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 19.04.2024 Постійно діючий Регіональний Третейський суд України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) постановив у третейській справі № 14/1К-24 рішення (далі - Рішення) про задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Інгулецький Гірничо-збагачувальний Комбінат" (далі - Позивач) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (далі - Відповідач) на користь Позивача 204 840 грн 00 коп. штрафу за поставку обладнання неналежної якості за договором поставки від 05.04.2019 № 3100-08 (далі - Договір) та 2 048 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
1.2. 05.07.2024 Позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.
1.3. Заява обґрунтована ухваленням Рішення, що набрало чинності та не скасоване, однак яке не було добровільно виконано Відповідачем та вимагає примусового виконання.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 06.08.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив про задоволення заяви Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду, видачу наказу щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 204 840 грн 00 коп. штрафу за поставку обладнання неналежної якості за Договором та 2 048 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.
2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду, оскільки це чинне рішення ухвалено складом суду, що відповідає вимогам закону, у справі, підвідомчій третейському суді, відсутні підстави для скасування Рішення Третейського суду, відсутні докази визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження в Договорі, укладеному між сторонами, а також відсутністю визначення в Рішенні способів захисту, які не передбачені законами України.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 05.04.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № 3100-08.
Пунктом 9.2 Договору, зокрема визначено, що спори та розбіжності, які виникають у зв`язку з виконанням даного Договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група у відповідності до Регламенту вказаного суду.
3.2. Відповідач добровільно не виконав Рішення Третейського суду.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
4.1. 26.08.2024 Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та ухвалити нову - про відмову Позивачу у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.
5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
5.1. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, зокрема, статей 2, 75 частини першої статті 236, пунктів 4, 7 частини першої статті 355 ГПК України, та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 3, 16, 17, 21, 23 Закону України "Про третейські суди", а також положень Регламенту Третейського суду, оскільки
1) Відповідача як сторону у справі не було належним чином повідомлено про склад колегії третейського суду у третейській справі № 14/1К-24 та про наявність цієї третейської справи, чим Відповідач був позбавлений права у цій справі на участь в судовому засіданні, наданні пояснень та заперечень;
2) при розгляді третейської справи щодо стягнення донарахувань на суму основного боргу (похідна вимога), третейський суд у цій справі не дослідив підстави стягнення суми основного боргу та безпідставно послався на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України;
3) суд першої інстанції не надав оцінки та не зазначив в оскаржуваній ухвалі про подане Відповідачем клопотання, яке не було розглянуто, чим апеляційний суд позбавив Відповідача права на належний захист в судовому засіданні, ознайомленні з матеріалами справи, поданні доказів та реалізації гарантованих процесуальних прав.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника, наголошуючи на тому, що Третейський суд належним чином повідомляв Відповідача про розгляд справи відповідної, направляючи поштові повідомлення за останньою відомою адресою Відповідача щодо обрання суддів для розгляду справи, про призначені у справі судові засідання, врахував, зокрема, неявку представника Відповідача у перше призначене судове засідання в Третейському суді 22.03.2024, через що розгляд справи був відкладений на іншу дату. Тоді як Відповідач свідомо нехтував своїми процесуальними правами під час провадження у справі у Третейському суді, а Рішення Третейського суду і оскаржувана ухвала апеляційного суду ухвалені із дотриманням вимог законодавства.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів
7.1. За змістом частини другої статті 24, частини другої статті 25 та частини другої статті 253 ГПК України справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
7.2. Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
7.3. У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: (1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; (2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; (3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; (4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; (5) третейська угода визнана недійсною; (6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; (7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; (8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; (9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".
7.4. Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.
Суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів - до висновків наведених, зокрема в постановах від 12.09.2018 у справі № 917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 01.08.2019 у справі № 910/8991/17, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі № 873/93/20, від 11.04.2023 у справі № 874/13/22, від 12.09.2023 у справі № 873/124/22, від 09.01.2024 у справі № 873/472/23, від 02.07.2024 у справі № 873/47/24.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічним висновком суду в оскаржуваному рішенні та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 2 пункту 5.1).
7.5. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини, зокрема і за результатами дослідження Судом як судом апеляційної інстанції матеріалів третейської справи № 14/1К-24, щодо:
- погодження сторонами в пункті 9.2 укладеного між ними Договору поставки умов про розгляд всіх спорів та розбіжностей, які виникають у зв`язку з виконанням даного Договору або які стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, та не будуть врегульовані шляхом переговорів, у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група у відповідності до Регламенту вказаного суду (пункт 3.1).
- відсутності та ненадання скаржником доказів визнання недійсною цієї Третейської угоди компетентним судом;
- ухвалення 19.04.2024 Третейським судом у третейській справі № 14/1К-24 Рішення - про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 204 840 грн 00 коп. штрафу за поставку обладнання неналежної якості за Договором та 2 048 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом (пункт 1.1);
- не встановлення ні обставин, ні підстав для скасування Рішення Третейського суду компетентним судом;
- відсутності доказів добровільного виконання боржником (Відповідачем) Рішення Третейського суду у справі № 14/1К-24 (пункт 3.2);
- не встановлення інших, передбачених законом (пункт 7.3) підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду;
- не спростування наведених обставин Відповідачем;
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом перешкод для задоволення вимог Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду та про відсутність підстав для відмови у задоволенні цих вимог Позивача.
7.6. Суд відхиляє аргументи скаржника (підпункт 1 пункту 5.1) щодо допущеного Третейським судом під час здійснення провадження та ухвалення Рішення у третейській справі № 14/1К-24 процесуального порушення, а саме неповідомлення належним чином Відповідача як сторони у справі про склад колегії Третейського суду у справі № 14/1К-24, про наявність такої справи та позбавлення Відповідача права у цій справі на участь в судовому засіданні, наданні пояснень та заперечень з огляду на таке.
Господарський суд досліджує третейську справу та ухвалене в ній рішення лише на предмет наявності / відсутності тих процесуальних порушень, які є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду в силу прямої вказівки в законі (пункт 7.3).
Тоді як у цій справі таких порушень, зокрема і за результатами дослідження Судом як судом апеляційної інстанції матеріалів третейської справи № 14/1К-24, не встановлено (пункт 7.5), а стверджувані Відповідачем в апеляційній скарзі процесуальні порушення з боку Третейського суду не належать до тих, що є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.
7.7. Суд також відхиляє аргументи скаржника (підпункт 3 пункту 5.1) про ненадання судом першої інстанції оцінки та не зазначення в оскаржуваній ухвалі про подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду цієї справи, оскільки з огляду на своєчасне повідомлення судом першої інстанції Відповідача та його обізнаність про час і місце проведення судового засідання 06.08.2024 у цій справі, підстави для зазначеного клопотання Відповідача, наявність у Відповідача зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, нез`явлення представника Відповідача в судове засідання 15.10.2024 в суд апеляційної інстанції без повідомлення про причини такої неявки наведене процесуальне порушення з боку суду першої інстанції, яке не заперечується Судом, між тим не призвело до ухвалення неправомірного рішення в цій справі.
7.8. Таким чином висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про наявність підстав для видачі на задоволення поданої у цій справі заяви Позивача наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи.
У зв`язку з викладеним та відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
7.9. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 25 129 240 269 270 275 276 282 356 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 876/14/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк