№ 902/452/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 902/452/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор",

представник позивача - Колбаєв О.В., адвокат (довіреність від 08.01.2020 б/н, ордер від 21.04.2020 № 1025962, свідоцтво від 25.10.2017 № 4909),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон",

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор"

на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2019 (головуючий суддя Нешик О.С.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 (головуючий Саврій В.А., судді: Коломис В.В. і Дужич С.П.)

у справі № 902/452/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" (далі - Завод)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (далі - Товариство)

про стягнення 1 011 967,17 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Завод звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства про стягнення (з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог) заборгованості у розмірі 650 323,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання Товариством умов укладених між сторонами договору оренди спецтехніки з екіпажем (оператором, механіком) від 19.12.2018 № 191218/1 (далі - Договір оренди) та договору на виконання робіт від 19.12.2018 № 191218 (далі - Договір; разом - Договори) у частині здійснення обумовлених платежів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Заводу 16 758,04 грн - пені, 1 415,42 грн - 3 % річних, 5 222,40 грн - інфляційних втрат. Відмовлено в частині стягнення 450 779,20 грн - заборгованості, 101 053,07 грн - пені, 72 771,77 грн - 3% річних, 2 323,55 грн - інфляційних втрат.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- позовні вимоги у частині стягнення коштів за Договором є недоведеними та безпідставними;

- зобов`язання за Договором оренди в частині розрахунків Товариством виконано 04.06.2019, тобто з порушенням строку розрахунків за оренду екскаватора;

- неналежне виконання Товариством зобов`язань за Договором оренди в частині дотримання строків при проведенні розрахунків є підставою для застосування відповідальності, визначеної пунктом 8.3 Договору оренди та статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто стягнення з Товариства 16 758,04 грн - пені, 1 415,42 грн - 3% річних та 5 222,40 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та доведеним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Завод звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- виконання робіт підтверджується актами надання послуг від 25.03.2019 № 92, від 31.03.2019 № 119 та від 15.04.2019 № 175;

- підписання актів від 25.03.2019 № 92 та від 31.03.2019 № 119 за допомогою факсиміле зі сторони Товариства не суперечать попереднім взаємовідносинам сторін;

- суди помилково дійшли висновку про недоведеність Заводом обсягу виконаної роботи за актом від 15.04.2019 № 175, оскільки Договір не припинив свою дію, тому що жодної відповіді про згоду Товариства на пропозицію Заводу про дострокове припинення Договору не надійшло, як і не було підписано додаткової угоди про зміну строків його дії;

- акт службового розслідування є неналежним доказом, оскільки Товариство не зверталось до правоохоронних органів;

- суди не звернули уваги на те, що Товариство 02.05.2019 отримало рахунки з оплати робіт відповідно до сум, зазначених в актах надання послуг, і не надало жодного заперечення на акти після отримання рахунків;

- обсяг виконаних робіт підтверджено актом звірки розрахунків, а також прийняттям податкових накладних;

- журнал зважування є внутрішнім документом Товариства, при цьому роботи було розпочато у січні 2019 року, а записи в журналі ведуться з 20.02.2019, тому такий журнал не можна вважати належним доказом.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Товариства надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі його представника.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Заводу, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 19.12.2018 Товариством (замовник) та Заводом (виконавець) укладено Договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з дроблення та сортування граніту з використанням наступного обладнання:

- автономний самохідний модуль щокового дроблення Fintec 1107, який має такі характеристики: державний номер НОМЕР_2 , дата випуску 2008 рік, номер двигуна НОМЕР_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

- автономний самохідний модуль щокового дроблення Fintec 1080, який має такі характеристики: державний номер НОМЕР_4 , дата випуску 2008 рік, номер двигуна НОМЕР_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

- автономний самохідний модуль другої ситової сепарації Fintec 570, який має такі характеристики: державний номер НОМЕР_6 , дата випуску 2008 рік, номер двигуна НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Відповідно до пункту 1.3 Договору об`єкт, на якому будуть виконуватись роботи за цим договором, знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, с . Іванів, вул . Заводська , 1 .

Згідно з пунктом 1.4 Договору виконавець зобов`язується протягом строку дії даного договору виконувати роботи по дробленню і сортуванню граніту, в об`ємі орієнтовно 30 000 тонн гірничої маси на місяць. Готова продукція після процесу сортування переробленої гірничої маси - це гранітний щебінь фракції 5-20 мм, 0-5 мм.

Пунктом 2.3.7 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується своїми силами, за свій рахунок здійснювати технічне обслуговування обладнання протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору згідно показань ваг, встановлених на автономному самохідному модулі щокового дробіння Fintec 1107 про кількість переробленої гірничої маси (камінь необроблений) у кожний 15-ий день виконання робіт, складається акт виконаних робіт (додаток № 2) із зазначенням загальної кількості тонн переробленої продукції.

Згідно з пунктом 3.2 Договору передача робіт за Договором виконується шляхом підписання сторонами акта виконаних робіт. Строк підписання актів виконаних робіт - 3 календарних дня з дати його отримання від виконавця. Акт направляється замовнику шляхом направлення замовнику у вигляді скан-копій на електронну адресу andrey230882@gmail.com. При наявності заперечень чи відмови від підписання акта, замовник зобов`язаний повідомити про це виконавця не пізніше 3-х календарних днів з дати отримання акта, з наданням письмових пояснень. Підписаний акт у вигляді скан-копії направляється замовником на адресу електронної почти виконавця kalash.valentina.astor@gmail.com. У випадку непідписання замовником акта без надання письмових заперечень такий акт вважається прийнятим замовником у день його складання, а зобов`язання виконавця, передбачені даним Договором, виконаними належним чином і в повному обсязі. У подальшому, протягом 10 календарних днів з дати підписання, оригінал акта передається замовнику шляхом направлення "Новою поштою" чи вручається під підпис уповноваженій особі (за вибором виконавця). Замовник зобов`язаний повернути оригінал підписаного акта протягом 5 календарних днів від дати отримання.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що на підставі підписаного акта виконаних робіт виконавець надає замовнику рахунок на оплату виконаних робіт.

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість робіт дробіння за даним договором становить 60,00 грн з ПДВ без врахування вартості палива за 1 тонну гірської маси, яка надійшла на переробку. Кількість переробленої гірничої маси визначається у відповідності даних ваг, встановлених на автономному самохідному модулі подрібнення Fintec 1107.

Згідно з пунктом 4.3 Договору розрахунки за фактично виконаний об`єм робіт виконується замовником протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт і на основі виставлених рахунків на оплату.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до даного договору дійсні лише при умові, що вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Додатки до даного договору складають його невід`ємну частину.

Відповідно до пункту 9.2 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а у частині грошових зобов`язань - до повного і належного виконання.

Згідно з пунктом 9.4 Договору договір може бути розірвано достроково на вимогу будь якої із сторін шляхом направлення відповідного повідомлення іншій стороні за 15 календарних днів до запланованої дати розірвання.

На виконання умов Договору 20.12.2018 Заводом надано Товариству рахунок № 775 для здійснення авансового платежу на суму 180 000,00 грн.

21.12.2018 Товариством повністю сплачено 180 000,00 грн на підставі рахунка від 20.12.2018 № 775.

08.02.2019 Товариством у місці виконання робіт за Договором встановлено ваги автомобільні ТВА-80-20-18В(8)-Пф-М04/25(RC3).

15.03.2019 Заводом направлено Товариству лист № 1503/2-19 з проханням про дострокове припинення дії Договору з 31.03.2019 на підставі пункту 9.4 Договору.

Судами встановлено, що у період з 01.04.2019 по 03.04.2019 Завод вивіз обладнання, яке ним використовувалось для виконання робіт з дроблення та сортування граніту, про що свідчить відповідь ФОП Золіна Д.О. від 18.06.2019 № 18/06-19-1; акт № 01/04 здачі-приймання наданих послуг за договором-заявкою від 29.03.2019 № 29/03/2019-1 про автоперевезення надгабаритних вантажів з с.Іванів до с.Сокоринці; акт від 01.04.2019, яким зафіксовано вивіз спуцтехніки з місця її роботи за Договором.

20.05.2019 Товариством отримано від Заводу рахунки від 25.03.2019 № 74, від 31.03.2019 № 93, від 15.04.2019 № 138, від 20.12.2018 № 775, від 28.12.2018 № 781.

Товариством сплачено Заводу 742 000,00 грн.

04.06.2019 Товариством складено акт службового розслідування, в якому зазначено, що після надходження 03.06.2019 на його адресу позовної заяви було виявлено, що на примірниках актів надання послуг щодо підрядних робіт - дроблення та сортування граніту від 25.03.2019 № 92 та від 31.03.2019 № 119 використано факсиміле відтворення підпису директора.

До матеріалів справи додано:

- акт від 25.03.3019 № 92, який зі сторони замовника містить факсиміле керівника, що визнається сторонами;

- акт від 31.03.2019 № 119, який зі сторони замовника містить факсиміле керівника, що визнається сторонами;

- акт від 15.04.2019 № 175, який не підписаний замовником. Крім вказаного акта, у матеріалах справи міститься акт за тим же № 175 та від тієї ж дати 15.04.2019, який не містить підпису замовника.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2018 Заводом (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування спецтехніку, визначену у цьому договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне володіння та користування об`єкт оренди під керуванням екіпажу (оператора, механіка) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю оренду плату.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оренди розмір орендної плати становить 850,00 грн з ПДВ за одну мотогодину.

Згідно з пунктом 5.3 Договору оренди орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору два рази на місяць протягом 5-ти календарних днів після підписання акта про підтвердження користування об`єктом оренди, який є невід`ємною частиною даного договору і є основним документом для проведення розрахунків.

Пунктом 5.8 Договору оренди передбачено, що у відповідному акті про підтвердження користування об`єктом оренди, суму оренди у відповідному періоді, орендар перераховує орендодавцю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акта.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості у розмірі 650 323,45 грн.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З наведеної норми вбачається, що зобов`язання з оплати виникає за фактично виконану роботу.

Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтями 173 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором підряду.

До предмета доказування у даній справі входять обставини стосовно об`єму (обсягу) виконаних робіт за Договором.

При цьому у справі відсутні передбачені умовами Договору (пунктом 3.1) та нормами чинного законодавства первинні документи, зокрема, "дані ваг", на підставі яких сторони погодили формування актів виконаних робіт, та самі обопільно підписані акти.

Крім того, Завод посилався на акти надання послуг, два з яких (від 25.03.3019 № 92 та від 31.03.2019 № 119) містять факсиміле підпису замовника, а інший (від 15.04.2019 № 175) взагалі не підписаний замовником. Факт підписання актів за допомогою факсиміле визнано обома сторонами.

Частиною третьою статті 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документа. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису, і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

Водночас, сторонами у Договорі письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, а окрема угода не укладалась. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора Товариства на актах наданих послуг від 25.03.3019 № 92 та від 31.03.2019 № 119 не відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості в розмірі 216 489,20 грн, яка нарахована Заводом на підставі актів від 25.03.2019 № 92, від 31.03.2019 № 119.

Також судами встановлено, що наявні в матеріалах справи податкові декларації Товариства не відображають обсяг операцій за актами від 25.03.2019 № 92 та від 31.03.2019 № 119.

Що ж до вимог Заводу за актом надання послуг від 15.04.2019 № 175, то судами встановлено, що Заводом було направлено Товариству лист від 15.03.2019 № 1503/2-19, в якому зазначено: "Керуючись пунктом 9.4 розділу 9 Договору, просимо Вас припинити дію договору з 31.03.2019". Учасники справи також визнали, що лист отриманий Товариством 15.03.2019.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що можливість розірвання Договору в односторонньому порядку передбачена самим Договором, а також те, що лист від 15.03.2019 № 1503/2-19 підписаний уповноваженим представником сторони даного правочину, суди дійшли висновку, що Договір є розірваним з 31.03.2019, що відповідає положенням частини першої статті 651 ЦК України.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. З моменту припинення дії договору зобов`язання припиняються та умови договору не поширюються на сторін, у тому числі й умови договору про порядок складання актів виконаних робіт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається вивезення Заводом належної йому техніки з об`єкта замовника (Товариства), що підтверджує висловлений ним у листі від 15.03.2019 № 1503/2-19 намір щодо розірвання Договору.

З огляду на викладене, суди дійшли також висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства коштів у розмірі 234 390,00 грн, нарахованих Заводом на підставі акта від 15.04.2019 № 175.

Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів за Договором не підлягають задоволенню, оскільки вони є недоведеними та безпідставними.

З урахуванням висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення коштів за Договором не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення нарахованих Заводом штрафних та компенсаційних нарахувань відносно вказаної суми.

Приймаючи рішення в частині вимоги Заводу про стягнення з Товариства штрафних та компенсаційних нарахувань за Договором оренди, а саме: пені у розмірі 16 758,04 грн; інфляційних втрат у розмірі 5 222,40 грн та 3% річних у розмірі 1 415,42 грн, суди входили з того, що згідно з статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Згідно з частиною першою статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України, зокрема, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у пункті 8.3 Договору визначили міру відповідальності орендаря за прострочення останнім строків сплати орендних платежів орендодавцю, а саме: "пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення".

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що у матеріалах справи міститься акт від 28.02.2019 № 24 про надання послуг оренди екскаватора на загальну суму 174 250,00 грн та акт від 25.03.2019 № 93 про надання послуг оренди екскаватора на загальну суму 38 250,00 грн.

З урахуванням положень пункту 5.8 Договору оренди акт надання послуг від 28.02.2019 № 24 підлягав оплаті не пізніше 07.03.2019, а акт надання послуг від 25.03.2019 № 93 мав бути оплачений до 02.04.2019.

Водночас, Товариство оплатило оренду плату у розмірі 212 500,00 грн - 04.06.2019, що підтверджується випискою по рахунку Товариства.

Тобто зобов`язання за Договором оренди виконано Товариством з порушенням строку розрахунку за оренду екскаватора.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що вимоги Заводу щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором оренди, а саме 16 758,04 грн - пені, 1 415,42 грн - 3 % річних та 5 222,40 грн - інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України ?Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ? від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод будівельних матеріалів "Астор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 902/452/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко