ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/617/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" (далі - ТОВ "Поділля Бетон Сервіс", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 (головуючий - суддя Матвійчук В.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (головуючий - суддя Гудак А.В., судді: Олексюк Г.Є., Мельник О.В.)
у справі №902/617/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Юніт Україна" (далі - ТОВ "Енерго Юніт Україна"
до ТОВ "Поділля Бетон Сервіс",
про стягнення 236 293,15 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. ТОВ "Енерго Юніт Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" 236 293,15 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 15.02.2022 вони з відповідачем уклали договір № 09-22 оренди обладнання, на виконання якого 16.02.2022 відповідачу відвантаженj дизельний генератор FG Wilson Р275НЕ2 (s/n 221501/03) у шумопоглинаючому капоті - 1 шт. У зв`язку з повною відсутністю оплати за оренду дизель-генератора з початку періоду оренди, керуючись підпунктом 7.1.3. договору, на електронну адресу ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" надсилалось повідомлення про розірвання договору N2 09-22 оренди обладнання, у якому також надіслана вимога негайно повернути дизельний генератор орендодавцеві ТОВ "Енерго Юніт Україна". 29.04.2022 дизель-генератор повернений з оренди, тому загалом термін оренди обладнання склав з 16.02.2022 до 29.04.2022 тобто 73 дні. Відтак за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 222 000,00 грн. Окрім того, за порушення термінів оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення 912,33 грн - 3% річних та 13 380,82 грн пені.
Розгляд справи попередніми судовими інстанціями
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, позов задоволено.
4. Від ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" 15.05.2023 до суду надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 за нововиявленими обставинами.
5. Заяву мотивовано тим, що під час ухвалення рішення у справі № 902/617/22 суд дійшов висновку, що відповідач користувався обладнанням у період договору з 16.02.2022 по 29.04.2022, і на цій підставі стягнув орендну плату. Водночас, військова частина НОМЕР_1 листом від 12.04.2023 повідомила про те, що з 24.02.2022 по 29.04.2022 обладнання, яке розміщувалось на території військової частини НОМЕР_1 , не використовувалось та не працювало, оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України (в т.ч. і в Черкаській області) введено воєнний стан. З огляду на неможливість використання обладнання з 24.02.2022, відповідач, посилаючись на положення частини другої статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини четвертої статті 762, частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважає позов необґрунтованим. При цьому відповідач зазначив, що протягом усього періоду оренди йому не було відомо про такі обставини, оскільки його представників не було на місці знаходження обладнання. Крім того, про це було невідомо і не могло бути відомо і під час судового розгляду, зокрема, щодо відсутності електропостачання, доступу будь-яких осіб до місця знаходження обладнання, позаяк військова частина повідомила про це після завершення розгляду справи.
Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Поділля Бетон Сервіс". Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі 902/617/22 залишено в силі. Стягнуто з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на користь ТОВ "Енерго Юніт Україна" 3375,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" як на нововиявлені, не мають одночасно трьох умов, наявність яких є необхідною умовою віднесення до нововиявлених, тобто таких, які можуть бути підставою для перегляду вказаного рішення в порядку глави 3 розділу ГПК України.
8. Суд виходив з того, що під час розгляду справи №902/617/22 відповідачем, як доказ неможливості використання ним обладнання, надано лист військової частини №350/143/769 від 12.08.2022, згідно зі змістом якого, починаючи з 24.02.2022, доступ будь-яких осіб на територію військової частини НОМЕР_1 був заборонений у зв`язку з введенням воєнного стану згідно з Указом Президента України №61/2022 від 24.02.2022. Починаючи з 27.02.2022 генератор був демонтований. Суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про те, що йому не було відомо про неможливість доступу до обладнання та його використання в період з 24.02.2022 по 29.04.2022, адже саме на неможливості використання обладнання у спірний період відповідач обґрунтовував свою позицію при розгляді справи у відзиві на позовну заяву. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені заявником у спірних правовідносинах обставини не належать до нововиявлених, адже такі були йому відомими під час розгляду справи №902/617/22, а заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до необхідності здійснити нову оцінку доказів через заперечення відповідачем обставин щодо фактично використання орендованого обладнання, однак це не є нововиявленою обставиною.
9. Крім того, суд визнав заяву ТОВ "Енерго Юніт Україна" про стягнення судових витрат обґрунтованою та документально підтвердженою, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на користь ТОВ "Енерго Юніт Україна" 9 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 залишено без змін ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023. Стягнуто з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на користь ТОВ "Енерго Юніт Україна" 3375,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 за нововиявленими обставинами, а також щодо правомірності стягнення з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на користь ТОВ "Енерго Юніт Україна" 9 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням того, що відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду першої інстанції не подано.
12. Крім того, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3375,00 грн, понесені ТОВ "Енерго Юніт Україна" під час розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 року у справі №902/617/22 є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають стягненню у заявленому розмірі з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у частині стягнення судових витрат та рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 та відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ "Енерго Юніт Україна".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах під час воєнного стану, а саме: не визначено можливість повного дослідження обставин, пов`язаних з участю військової частини у правовідносинах, зокрема, щодо витребування доказів та повідомлення обставин, які не могли бути відомі стороні під час розгляду справи.
13. Також скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а саме: частини четверту, шосту статті 762 ЦК України та частину другу статті 286 ГК України.
14. Крім того, скаржник зазначає, що стягуючи з нього витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 129 ГПК України вказав, що на відповідача покладаються витрати у разі задоволення позову, а не іншої заяви, про відмову у якій постановлено ухвалу, а тому відповідно прийшов до розширення трактування цієї норми, відійшовши від принципу необхідності суворого та буквального тлумачення норми процесуального права.
Позиція інших учасників справи
15. Відзив від ТОВ "Енерго Юніт Україна" до Суду не надходив.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 у справі №902/617/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І.Б.
17. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №902/617/22 за касаційною скаргою ТОВ "Поділля Бетон Сервіс".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
18. Предметом касаційного розгляду у цій справі є ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №902/617/22.
19. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
20. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
21. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
23. Частинами четвертою і п`ятою статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
24. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі №19/028-10/13).
25. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
26. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 15.01.2020 у справі №916/24/17).
27. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
28. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
29. При цьому, колегія суддів враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
30. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
31. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
32. На обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 за нововиявленими обставинами, заявник посилається на лист військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2023 у якому зазначено про те, що з 24.02.2022 по 29.04.2022 обладнання, яке розміщувалось на території цієї військової частини, не використовувалось та не працювало, оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України (в т.ч. і в Черкаській області) введено воєнний стан. ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" зазначило, що протягом усього періоду оренди йому не було відомо про такі обставини, оскільки його представників не було на місці знаходження обладнання. Крім того, про це було невідомо і не могло бути відомо і під час судового розгляду, зокрема, щодо відсутності електропостачання, доступу будь-яких осіб до місця знаходження обладнання, позаяк військова частина повідомила про це після завершення розгляду справи.
33. Водночас, колегія суддів зазначає, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами.
34. Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
35. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16.
36. Верховний Суд також зауважує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
37. Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №902/617/22 за нововиявленими обставинами, відповідач посилається на ті обставини, які були йому відомі або могли бути відомі, оскільки саме на неможливість використання ним обладнання (дизель-генератор) у спірний період відповідач обґрунтовував свою позицію при розгляді справи у судах попередніх інстанцій.
38. Верховний Суд наголошує, що, посилаючись в касаційній скарзі на здійснення судами попередніх інстанцій неналежної оцінки доказів на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, скаржник просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову лише з формальних міркувань, фактично безпідставно вимагаючи перегляду судового рішення по суті в повному обсязі, що суперечить вимогам частини четвертої статті 320 ГПК України.
39. Вказані доводи відхиляються касаційним судом, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки вже встановлених судами обставин та досліджених доказів, що стосуються предмету спору, а намагання скаржника довести суду касаційної інстанції неправомірність прийнятих у справі судових рішень щодо розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суперечить положенням Розділу IV Глави 3 ГПК України, що регулює порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
40. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником у спірних правовідносинах обставини не належать до нововиявлених, а заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до необхідності здійснити нову оцінку доказів через заперечення відповідачем обставин щодо реального та фактичного використання орендованого обладнання. Втім питання реального використання цього обладнання не є ключовим для стягнення орендної плати за договором оренди, у період його дії з 16.02.2022 до 29.04.2022, адже це не впливає на правову кваліфікацію щодо належного/неналежного виконання обов`язків у контексті оплати за користування орендованим обладнанням.
41. Скаржник не надав касаційному суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій в контексті неправильного застосування судами положень статей 320-325 ГПК України.
42. Також одним із доводів касаційної скарги є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах під час воєнного стану, що стосується можливості повного дослідження обставин, пов`язаних з участю військової частини у правовідносинах, зокрема, щодо витребування доказів та повідомлення обставин, які не могли бути відомі стороні під час розгляду справи.
43. Верховний Суд відхиляє вказані доводи з огляду на таке.
44. Як вже зазначалось, предметом касаційного оскарження у справі №902/617/22 є ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023.
45. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим для з`ясування законності чи необґрунтованості оскаржуваної ухвали не має істотного значення обставина непідтвердження зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відповідне посилання скаржника ґрунтується на помилковому ототожненні ним підстави касаційного оскарження, яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті (передусім оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, що нормативно врегульовані окремо (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 31.08.2021 у справі № 910/27779/14, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14). Вказане свідчить про відсутність у Верховного Суду підстав для формування правових висновків у цій справі.
46. Колегія суддів також зазначає, що касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
47. Щодо незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: частин четвертої, шостої статті 762 ЦК України та частини другої статті 286 ГК України, які необхідно було застосувати, на думку скаржника, Верховний Суд зазначає таке.
48. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, яка має свої особливості, вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, тому питання щодо не застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме частин четвертої, шостої статті 762 ЦК України та частини другої статті 286 ГК України залежить виключно від доведеності/недоведеності у кожному конкретному випадку наявності тих фактичних обставин які: існували під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; є істотними для розгляду справи, тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
49. Колегія суддів зауважує, що не може бути здійснено перегляд застосованих судом норм права, якщо наведені стороною фактичні обставини як нововиявлені не впливають на істотність даних обставин для розгляду справи та не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення.
50. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються.
51. Щодо доводів касаційної скарги з приводу безпідставного покладення судом першої інстанції на ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" витрат на правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.
52. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
53. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
54. Відповідно до частин першої, третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
55. Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
56. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
57. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
58. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
59. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
60. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
61. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
62. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
63. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
64. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79, 112).
65. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
66. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
67. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
68. Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат з складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
69. Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (такий же висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
70. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції за розгляд заяви ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" про перегляд рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі № 902/617/22 за нововиявленими обставинами на суму 9 450,00 грн ТОВ "Енерго Юніт Україна" надало суду такі документи: копію договору №342/21 про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2021 укладений Адвокатським бюро "Валько Ігор та партнери" в особі керуючого партнера Валька Ігоря Вікторовича (виконавець) та ТОВ "Енерго Юніт Україна" (замовник); копію додатку №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №342/21 від 20.12.2021; копію додаткової угоди №1 від 08.10.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2021 №342/21, якою продовжили строк дії договору; копію ордера №1239238 від 09.06.2022, виданого АБ "Валько Ігор та партнери" адвокату Валько І.В.; копію акту-рахунку №16 прийому-передачі послуг від 24.06.2023; копію платіжної інструкції №534 від 29.06.2023.
71. Надаючи правову оцінку поданим ТОВ "Енерго Юніт Україна" доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування витрат на правничу допомогу, з урахуванням ставки адвоката Валька І.В., є обґрунтованим та документально підтвердженим. Крім того, судом враховано, що ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
72. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані ТОВ "Енерго Юніт Україна" на обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів ТОВ "Енерго Юніт Україна", а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із виконаним адвокатом обсягом робіт, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 450,00 грн, понесені ТОВ "Енерго Юніт Україна" під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, підлягають стягненню у заявленому розмірі з ТОВ "Поділля Бетон Сервіс".
73. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що посилання скаржника на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи та не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених ТОВ "Енерго Юніт Україна" витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, скаржником не наведено.
74. Доводи скаржника зазначених висновків не спростовують.
75. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу з правильним застосуванням норм статей 123 126 129 ГПК України з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру.
76. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що пунктом першим частини четвертої статті 129 ГПК України чітко визначено, що на відповідача покладаються витрати у разі задоволення позову, а не іншої заяви про відмову у якій постановлено ухвалу, а суд першої інстанції дійшов до розширення трактування даної норми, відійшовши від принципу необхідності суворого та буквального тлумачення норми процесуального права, з огляду на таке.
77. Як убачається з матеріалів справи, розглянувши заяву ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі № 902/617/22, суд першої інстанції постановив ухвалу від 18.07.2023, якою відмовив у її задоволенні, тобто ухвалив судове рішення на користь позивача у цій справі, що є підставою для відшкодування позивачу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом вищевказаної заяви ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" відповідно до наведених приписів господарського процесуального законодавства, що відповідає принципам господарського судочинства, визначених у пунктах 1, 2, частини другої статті 2 ГПК України та положенням частини другої статті 2 ГПК України. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у додатковій ухвалі від 15.06.2023 року у справі №874/9/22.
78. Верховний Суд також зазначає, що у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 і в частині стягнення витрат на правову допомогу. Водночас, у касаційній скарзі скаржник не навів жодних доводів у чому полягає незаконність покладення на ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" витрат на правову допомогу, понесених ТОВ "Енерго Юніт Україна" під час апеляційного провадження, та які норми права порушені судом апеляційної інстанції, стягуючи такі витрати з скаржника.
79. Таким чином, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження у справі та Судом не встановлено порушенням судами попередніх інстанцій норм права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
80. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
81. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у правовому, так і процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
83. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
84. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ТОВ "Поділля Бетон Сервіс" у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022, у зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, в тому числі і щодо витрат на правничу допомогу.
Судові витрати
85. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Бетон Сервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 902/617/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос