ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 903/427/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (судді: Павлюк І. Ю., Демидюк О. О., Тимошенко О. М.)
та рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2019 (суддя Якушева І. О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"
до Державного комунального підприємства "Луцьктепло"
про стягнення 267 016,60 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 05.06.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз Україна") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (далі - ДП "Луцьктепло") 267 016,60 грн.
1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору 31.10.2016 №4890/1617-КП-2 щодо своєчасного здійснення розрахунків за природний газ, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 231 625,69 грн - пені за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 27.03.2017, 24 787,97 грн - три проценти річних за загальний період з 26.11.2016 по 27.03.2017 та 10 602,94 грн - збитків, завданих інфляцією за зобов`язаннями грудня 2016 року за період лютий-березень 2017 року.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.
2.1. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Луцьктепло" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 115 812,85 грн - пені, 24 787,97 грн - три проценти річних, 10 602,94 грн - збитків, завданих інфляцією. Відмовлено у задоволенні позову про стягнення 115 812,85 грн пені.
2.2. Аргументуючи судові рішення про часткове задоволення позову, суди, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 231 625,69 грн, встановили, що він є арифметично правильним.
Разом з тим, зважаючи, що відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, врахувавши доводи, викладені у цьому клопотанні, на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України дійшли висновку про зменшення пені на 50%.
Щодо нарахованих позивачем три проценти річних та збитків, завданих інфляцією, суди перевіривши розрахунок позивача, врахувавши порушення строку виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу, дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 115 812,85 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України, статей 224 226 233 Господарського кодексу України.
На думку скаржника, оскаржувані судові рішення в частині зменшення судом розміру пені прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи. Судами не було встановлено обставин, за наявності яких суд має підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України.
При цьому, суди не врахували, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов`язанням за договором постачання природного газу, судами взагалі не враховано майнових інтересів позивача у справі. Вказане свідчить про неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, а також визнання встановленими недоведених обставин.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Луцьктепло" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на їх прийнятті із дотриманням норм матеріального та процесуального права із врахуванням усіх фактичних обставин справи.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 31.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДП "Луцьктепло" (споживач) укладено договір постачання природного газу №4890/1617-КП-2, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
4.2. За змістом пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
4.3. Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
4.4. Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.5. Сторони визначили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору).
4.6. Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
4.7. У пункті 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
4.8. Додатковими угодами №1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 від 21.12.2016 та №5 від 24.01.2017 сторони вносили зміни до пункту 5.2 договору в частині зміни вартості 1000 куб. м природного газу, що поставляється за договором. Додатковою угодою №4 від 23.01.2017 доповнено та внесено зміни у пункти 1.2, 1.3, 2.3, 2.4, 2.5, 3.3, 7.1, 7.4, 11.3, додано пункт 11.9.
4.9. Суди також установили, що на виконання умов спірного договору позивач передав відповідачу в жовтні 2016 року - січні 2017 року природний газ на загальну суму 23 607 154,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
4.10. Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, переданого за період жовтень 2016 року - січень 2017 року, виконав в повному обсязі, але з порушенням строків оплати, визначених договором.
4.11. Внаслідок порушення строків оплати позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 231 625,69 грн за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 27.03.2017, три проценти річних у сумі 24 787,97 грн за загальний період з 26.11.2016 по 27.03.2017 та збитки, завдані інфляцією, у сумі 10 602,94 грн за зобов`язаннями грудня 2016 року за період лютий-березень 2017 року.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
5.2. Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача з оплати отриманого природного газу за спірним договором, здійснивши перевірку розрахунків пені, три проценти річних та збитків, завдані інфляцією, визнали обґрунтованими такі нарахування за спірний період.
5.3. Як вбачається із матеріалів касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України", рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 позивачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 115 812,85 грн пені, у зв`язку із зменшенням судом нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, в іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України в касаційному порядку не переглядаються.
5.4. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
5.5. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
5.6. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
5.7. Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
5.8. Суди попередніх інстанцій, врахувавши принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є підприємством державного сектора економіки, об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і суспільства, дійшли висновку про зменшення пені на 50%.
5.9. При цьому, місцевий суд, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, врахував, що: важливість збереження господарської діяльності відповідача як комунального підприємства, що забезпечує мешканців міста Луцька, навчальні заклади, дитячі садки, інших споживачів послугами теплопостачання; приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного договору; відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що основна заборгованість була перерахована ще до подачі позову до суду, прострочення оплати носило нетривалий характер; плата за спожитий природний газ залежала від оплати за теплову енергію підприємствами, організаціями та іншими споживачами, на підставі статті 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про можливість зменшення пені на 50%.
5.10. Крім того суди врахували, що позивач жодними належними та допустимими засобами доказування не довів, які негативні наслідки для його господарської діяльності виникли у зв`язку з незначним простроченням виконання зобов`язання відповідачем за газ у спірний період.
5.11. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги наведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені на 50%.
5.12. Колегія суддів зазначає, що нормами законодавства не врегульовано розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність, у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
5.13. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19.
5.14. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 Господарського кодексу України, та неналежне обґрунтування судами підстав для зменшення розміру пені, оскільки суди в повній мірі з`ясували всі обставини, передбачені зазначеною статтею та правильно застосували її положення.
5.15. Інші доводи викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин господарськими судами попередніх інстанцій, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. З огляду на установлені обставини справи, в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що у даному випадку господарські суди попередніх інстанцій правомірно скористалися наданим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, забезпечивши баланс інтересів сторін.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для часткового задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2019 у справі №903/427/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова