№ 904/2226/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/2226/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)

від 13.06.2022

у справі № 904/2226/21

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Алмира Групп», ОСОБА_2

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_3

відповідача 1 - не з`явилися

відповідача 2 - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «Алмира Групп» (далі - ПП «Алмира Групп»), ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018;

- визнати недійсною розписку до договору купівлі-продажу частки до статутного капіталу ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018;

- визнати недійсним реєстраційний запис в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12241050019027842 від 13.09.2018, щодо реєстрації власником (засновником) ПП «Алмира Групп» ОСОБА_2 ;

- зобов`язати суб`єкта вчинення реєстраційних дій, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», провести державну реєстрацію зміни учасника ПП «Алмира Групп», а саме, зареєструвати засновником ПП «Алмира Групп» ОСОБА_1 .

1.2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не підписувалися ні договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, ні розписка до зазначеного договору, що свідчить про шахрайські дії зі сторони відповідачів, та підтверджується експертним висновком, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12020040000000.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі №904/2226/21 позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; провадження у справі в частині визнання недійсним реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12241050019027842 від 13.09.2018, щодо реєстрації власником (засновником) ПП «Алмира Групп» ОСОБА_2 закрито; в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , місцевий господарський суд виходив з підтвердженої матеріалами справи відсутності у ОСОБА_1 наміру на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп», оскільки особистого підпису у вказаному договорі ОСОБА_1 не ставив, що є підставою для визнання недійсним цього договору згідно з статтями 203 205 Цивільного кодексу України.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі №904/2226/21 скасовано частково, відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в іншій частині рішення залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції прийняв надані ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції докази: копію висновку експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №3132-21 за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020040000000369 від 27.07.2021 та дійшов висновку про те, що матеріали справи у своїй сукупності, в тому числі обставини, встановлені під час розгляду справи №903/393/20, свідчать про більшу вірогідність існування обставин щодо відчуження позивачем його частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп» на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, тобто існування відповідного волевиявлення позивача й, відповідно, непідтвердженість обставин, якими обґрунтовував позивач свої вимоги щодо недійсності цього договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №904/2226/21, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 03.11.2020 у справі №920/611/19 від 24.02.2021 у справі №910/1873/20.

3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судове рішення прийнято за участю судді, якому заявлено відвід та частину третю статті 310 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний призначити експертизу у справі.

3.7. ОСОБА_1 у поясненнях підтримав вимоги касаційної скарги. Також ОСОБА_1 подав заяву, якою просив суд зупинити дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №904/2226/21 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Разом з тим, з огляду на прийняття судом касаційної інстанції постанови, заяву слід залишити без розгляду.

3.8. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Алмира Групп», укладеного 07.09.2018 з гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 став власником 100% корпоративних прав та відповідно єдиним учасником (власником) цього підприємства та його директором, про що були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису № 12241050017027842 від 10.09.2018.

ОСОБА_1 12.09.2018 як власником ПП «Алмира Групп» було прийнято рішення №9/2018 про передачу права власності ОСОБА_2 та внесено зміни до Статуту підприємства, проте ОСОБА_1 залишився на посаді директора.

На підставі зазначеного рішення, 13.09.2020 були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни складу засновників, а саме записом №12241050019027842, було змінено власника підприємства ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Позивач не погоджуючись з рішенням № 9/2018 від 12.09.2018, для захисту своїх прав звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема, з вимогою про визнання його недійсним.

Як зазначив позивач, на стадії апеляційного перегляду справи №904/393/20 відповідачем-2 ( ОСОБА_2 ) було подано клопотання про залучення до матеріалів справи завіреної копії договору купівлі-продажу частки статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018 та копії розписки, засвіченої свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З копії наданого позивачем договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» (далі - договір) від 12.09.2018 встановлено, що даний договір підписаний ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець передає покупцю свою частку в розмірі 100 % у статутному капіталі Приватного підприємства «Алмира Групп».

Інформація про підприємство: а) повне найменування: Приватне підприємство «Алмира Групп»; б) код ЄДРПОУ 34498617; в) юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 28 Л; д) статутний капітал: 200,00 грн (пункт 1.2 договору).

Згідно із пунктом 1.4 договору продавцю належить частка у статутному капіталі підприємства у розмірі 100 % статутного капіталу підприємства.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна частки, що складає 100 % статутного капіталу підприємства, становить 20 000,00 грн.

Оплата вартості частки, вказаної у пункті 2.1 договору здійснена покупцем в день підписання цього договору (пункт 2.2 договору).

В положенні пункту 3.4 договору вказано, що після укладення даного договору та виконання своїх обов`язків сторонами, сторони зобов`язані забезпечити внесення змін до Статуту підприємства та зареєструвати їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 4.1 договору за настання обставин, зазначених в пункті 3.4 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до підприємства, що були передбачені відчужуваною часткою.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк договору починає свій перебіг у момент визначений у пункті 9.1 цього договору та закінчується днем, коли сторонами остаточно будуть виконані всі зобов`язання за даним договором (пункт 9.1 договору).

З копії розписки до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства «Алмира Групп» від 12.09.2018 встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі «Алмира Групп» підтверджується факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 20 000,00 грн за продаж частки, яка складає 100 % статутного капіталу в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» на користь ОСОБА_2 .

В 4 абзаці наданої розписки зазначено (далі мовою оригіналу): "Подтверждаю, отсутствие каких-либо претензий к ОСОБА_7 , а также, свидетельствую о добровольном подписании, без принуждения, даной расписки".

Дана розписка складена в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які своїми підписами засвідчили факт передачі грошових коштів.

Позивач стверджує, що спірний договір він не укладав, договір та розписку особисто не підписував, що свідчить про фальсифікацію та підробку його підпису, порушує надані йому чинним законодавством права на добровільне волевиявлення.

Позивач 16.03.2021 звернувся до Слідчого відділу відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо надання інформації по матеріалам кримінального провадження №12020040000000369 від 16.04.2021.

Листом від 17.03.2021 № 438/43-Ж-1 Дніпровським районним управлінням поліції відділенням поліції № 8 ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 , що по вказаному кримінальному провадженню була проведена судово-почеркознавча експертиза, відповідно до висновку якої підпис від імені ОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу частки в статному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018 та в розписці від 12.08.2018 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Після чого, 25.05.2021 позивач звернувся з адвокатським запитом про надання йому належним чином завіреного висновку судового експерта, за результатами судової почеркознавчої експертизи, щодо підписів від імені ОСОБА_1 , проведеної у кримінальному провадженні за № 1202004000000369, внесеному в ЄРДР 16.04.2020.

Листом від 02.06.2021 Слобожанська окружна прокуратура повідомила позивача про те, що відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, він не являється стороною у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, в Слобожанської окружної прокуратури відсутні правові підстави для надання інформації та копій процесуальних документів по вказаному провадженню.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, розписки до договору купівлі-продажу частки до статутного капіталу ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, реєстраційного запису в єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12241050019027842 від 13.09.2018 та зобов`язання суб`єкта вчинення реєстраційних дій, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», провести державну реєстрацію зміни учасника ПП «Алмира Групп».

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.3. Частиною другою статі 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

5.4. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

5.5. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

5.6. Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.7. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, відповідно до статей 16 203 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

5.8. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належність доказів передбачена статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлена допустимість доказів, у відповідності до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі №904/393/20 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Алмира Групп» та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення власника ПП «Алмира Групп» №9/2018 від 12.09.2018 та визнання недійсними реєстраційних записів в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12241050019027842 від 13.09.2018 щодо реєстрації власника (засновника) ПП «Алмира Групп», та Статуту підприємства в редакції від 12.09.2018 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 позов задоволено повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №904/393/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі № 904/393/20 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі № 904/393/20 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Під час апеляційного перегляду справи №904/393/20 апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 розпорядився власними корпоративними правами на свій розсуд згідно з власними майновими інтересами, відповідність волевиявлення щодо відчуження частки в статутному капіталі підприємства його внутрішній волі підтверджено укладеним договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018 та рішенням власника ПП «Алмира Групп» № 9/2018 від 12.09.2018.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №904/393/20 залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2021.

Переглядаючи постанову апеляційного суду у справі № 904/393/20, Верховний Суд зазначив, що спірне рішення власника ПП «Алмира Групп», оформлене протоколом №9/2018 від 12.09.2018, було прийняте безпосередньо самим позивачем як власником ПП «Алмира Групп» та містить пряме посилання на укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп».

Верховний Суд також врахував той факт, що позивач, який особисто прийняв спірне рішення, тим самим визнав факт продажу ним ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп» у розмірі 100%, підтвердив своє волевиявлення на відчуження цієї частки за правочином, що спростовує його доводи про неукладення такого договору.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі №904/393/20 також була предметом перегляду за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 , втім ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021 залишена в силі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що судом вже встановлений факт існування волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження належної йому частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп» на користь ОСОБА_2 , який зокрема підтверджується рішенням власника ПП «Алмира Групп», оформленого протоколом № 9/2018 від 12.09.2018, в позові про визнання недійсним якого було відмовлено судом апеляційної інстанції у справі №904/393/20.

Втім, місцевим господарським судом наведених обставин не враховано. Висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 вільного волевиявлення на відчуження частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп» на користь ОСОБА_2 фактично ґрунтується лише на відсутності на договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018 підпису ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-21/7419-ПЧ від 11.03.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12020040000000369.

5.10. Крім того, як вбачається із оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів частини другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду висновок експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3132-21 за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020040000000369 від 27.07.2021, копія якого була подана апелянтом разом з апеляційною скаргою, а також на запит апеляційного суду одержана від Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції всупереч вимогам статей 80, 81, 86, 236 не вчинено необхідних дій для повного та всебічного з`ясування обставин справи, та з формальних причин (пропуск строку та порушення порядку подання) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про витребування доказів необхідних для прийняття обґрунтованого та законного рішення у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 06.09.2021 подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про витребування від уповноважених осіб Слобожанської окружної прокуратури копії висновків експертів, які було отримано за результатом призначення 04.06.2021 експертиз в ході кримінального провадження № 12020040000000369, які стосуються підписів на договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Алмира Групп», укладеного 12.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та на розписці до цього договору.

Клопотання ОСОБА_2 було обґрунтовано отриманням інформації про складення висновків лише на час звернення з клопотанням та неможливістю самостійного отримання цих доказів у зв`язку з відсутністю в останнього процесуального статусу в кримінальному провадженні №12020040000000369. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подане клопотання відповідало вимогам частин першої та другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, і суд першої інстанції, виходячи з обставин справи та приписів статей 2 7 11 13 15 118 119 Господарського процесуального кодексу України, мав усі підстави для поновлення строку на подання клопотання та витребування необхідних доказів.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 06.02.2019 у справі №916/3130/27, від 18.06.20202 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, до уваги не приймається, оскільки висновки у зазначених справах стосуються прийняття доказів, датованих вже після прийняття рішення місцевим господарським судом, тобто доказів, яких не існувало на момент розгляду справи по суті судом першої інстанції.

5.11. Згідно з висновком експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №3132-21 за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020040000000369 від 27.07.2021 підпис від імені ОСОБА_1 в загальній графі «Продавець» договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп», укладеному 12.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаний самим ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1 в загальній графі «Подпись» розписки, складеної 12.09.2018 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп», укладеному 12.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаний самим ОСОБА_1 .

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами почеркознавчих експертиз підпису ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп», укладеному 12.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які призначалися у кримінальному провадженні № 12020040000000369, складено два експертні висновки - № СЕ-19/104-21/7419-ПЧ від 11.03.2021 та № 3132-21 від 27.07.2021, які містять протилежні висновки щодо справжності підпису ОСОБА_1 на цьому договорі.

Також суд апеляційної інстанції, оцінивши долучені до справи копії договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп», укладеного 12.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в т.ч. у вигляді додатків до експертних висновків, дійшов висновку, що вони містять деякі відмінності, зокрема щодо розташування підпису ОСОБА_1 на договорі.

У листі Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра від 07.06.2022 № 04/53-2528ВИХ-22 у відповідь на ухвалу апеляційного суду про витребування доказів та інформації також вказано, що в матеріалах кримінального провадження №12020040000000369 містяться два оригінали договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018.

З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що об`єктами досліджень за експертними висновками № СЕ-19/104-21/7419-ПЧ від 11.03.2021 та № 3132-21 від 27.07.2021 були різні примірники договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, чим і обумовлений різний результат експертних досліджень.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що матеріали справи у своїй сукупності, в тому числі обставини встановлені під час розгляду справи № 904/393/20, свідчать про більшу вірогідність існування обставин щодо відчуження позивачем частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП «Алмира Групп» від 12.09.2018, відповідно, непідтвердженність обставин, якими обґрунтовував позивач свої вимоги щодо недійсності цього договору і, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що при винесенні оскаржуваної постанови встановлено обставини справи на підставі доказів, які є взаємосуперечливими та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18 є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються не лише на висновках експертиз, а судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи та досліджено докази, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 24.02.2021 у справі №910/1873/20, на які посилається скаржник.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, фактично стосуються незгоди із встановленими судом фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.12. Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та частину третю статті 310 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції був зобов`язаний призначити експертизу у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно із частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Разом з тим, враховуючи, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються не лише на висновках експертиз, а на підставі комплексної оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів, в тому числі із врахуванням обставин, встановлених судом при розгляді справи №904/393/20, колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника необґрунтованими.

5.13. Іншою підставою касаційного оскарження скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судове рішення прийнято за участю судді, якому заявлено відвід.

ОСОБА_1 до апеляційного господарського суду подано заяву про відвід колегії суддів від розгляду даної справи.

Заява про відвід мотивована тим, що при визначенні складу суду для розгляду справи було порушено порядок визначення суддів та справу передано на розгляд тієї ж самої колегії суддів, якою вже приймалися судові рішення на користь відповідачів при розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, зокрема, ухвалювалися цими суддями неправосудні рішення у справі № 904/393/20; означеним складом суду не з`ясовуються усі обставини справи задля повного і всебічного розгляду апеляційної скарги та прийняття правильного рішення у справі. Наведені обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до пункту 2.3.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (зі змінами) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється шляхом розподілу судових справ; шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; повторного автоматизованого розподілу судових справ; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів). Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Згідно із пунктом 2.3.23 вказаного Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів, що автоматично створюється автоматизованою системою.

Пунктом 2.2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу у Центральному апеляційному господарському суді визначено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, відповідальними за здійснення автоматизованого розподілу судових справ особами, визначеними наказом керівника апарату суду.

За приписами пунктів 2.3.1, 2.3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Центральному апеляційному господарському суді визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідно до пункту 2.4.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою визначається суддя-доповідач із числа усіх суддів суду з урахуванням їх спеціалізації. Після визначення судді-доповідача автоматизованою системою визначається основний склад постійних колегій суддів, затверджених зборами суддів. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа основного складу постійних колегій суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу постійних колегій суддів та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа усіх суддів суду з урахуванням складу судових палат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 для розгляду справи №904/2226/21 автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 у цій справі сформовано з порушенням приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З цього приводу Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Верховний Суд зазначає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на зазначене, незгода ОСОБА_1 з ухваленими рішеннями, зокрема, у справі №904/393/20, не може бути підставою для відводу зазначених суддів від розгляду даної справи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №904/2226/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко