ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2444/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників:
Позивача: не з?явився
Відповідача: не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024
(головуючий - Чус О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023
(суддя - Золотарьова Я.С.)
у справі №904/2444/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ»
до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області
про визнання неправомірною односторонньої відмови від договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут -проект» (далі -ТОВ «Добробут -проект», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області (далі - Служба, відповідач) про визнання недійсним повідомлення Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, за вихідним номером 1-17/3984 від 09.12.2021, щодо розірвання договору № ПКД-31-41, роботи з розроблення проектної документації по об`єкту Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка -Кобеляки - Решетилівка на ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область (71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги), укладеного між Службою та ТОВ «Добробут-Проект» 13.11.2020.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відомості із веб-сайту електронного майданчика, відповідно до яких йому стало відомо про те, що договір № ПКД-31-41 від 13.11.2020, укладений між позивачем та відповідачем, є розірваним в односторонньому порядку, з причин порушення позивачем договірних зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024, у задоволені позову відмовлено.
4. Судове рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем робіт за договором у строки передбачені договором, тоді як договором передбачено дострокове його розірвання. Отже, у відповідача були наявні підстави для відмови від договору та надіслання позивачу відповідного повідомлення про розірвання договру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 30.05.2023 у справі № 92/3180/21.
7. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що відповідно до положень п. 1 частини 3 ст. 310 ГПК України, є підставами для скасування судових рішень у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Розгляд справи у Верховному Суді
9. До Верховного Суду позивачем і відповідачем заявлялись клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 задоволено заяву ТОВ «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2024 задоволено заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
10. 25.04.2024 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги позивача у справі № 904/2444/22 виникли технічні проблеми у встановленні відеоконференцзв`язку, не пов`язані з діяльністю Верховного Суду, а саме, сторони не приєдналися до судового засідання, внаслідок власної технічної неможливості, про що Касаційним господарським судом було складено відповідний акт № 32/2024 від 25.04.2024.
11. Водночас з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, у судовому засіданні 25.04.2024 колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку про можливість продовження розгляду касаційної скарги позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2020 між Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області (замовник) та ТОВ «Добробут-Проект» (підрядник) укладено договір № ПКД-31-41 роботи з розроблення проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка на ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область» (71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги) (далі - договір).
13. Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик виконати роботи з розроблення проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка па ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область» (71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги) за рахунок бюджетних коштів.
14. За змістом п. 2.1 договору, строки виконання робіт до 31.12.2021 визначаються графіком виконання робіт згідно з додатком № 2, який є невід`ємною частиною діючого договору.
15. Відповідно до п. 3.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи, якість яких відповідає вимогам норм і правил, стандартам, технічним умовам, іншим нормативним документам. Відповідальність за якість виконання робіт несе підрядник, а замовник, у відповідності до п. 3.2 договору, здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до норм чинного законодавства України та у порядку, передбаченому цим договором.
16. Відповідно до пункту 4.3 договору, оплата робіт проводиться в межах виділеного фінансування по фактично виконаних обсягах робіт, затверджених актом, шляхом поетапної оплати протягом 30 календарних днів у разі надходження відповідних коштів на рахунок замовника. Ненадходження коштів з відповідного бюджету на реєстраційний рахунок замовника для оплати робіт за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органом державного казначейства сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника.
17. Відповідно до п. 5.3 договору, у разі якщо графіком виконання робіт передбачено поетапне виконання робіт, замовник розраховується з підрядником за кожен етап окремо. У такому випадку невід`ємною частиною до акту здачі приймання виконаних робіт за визначений етап є належним чином оформлений підрядником виконавчий кошторис.
18. Відповідно до п. 6.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи за завданням замовника і передати їх результат у строк, встановлений цим договором.
19. Відповідно до п. 6.2 договору, підрядник зобов`язаний негайно інформувати замовника про неможливість одержати очікувані замовником результати або недоцільність продовження виконання робіт.
20. Відповідно до п. 7.4 договору, замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань підрядником, повідомивши про це його у строк не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до дати такого розірвання. Якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення суттєво не змінились та від підрядника не надійшло письмового заперечення проти такого розірвання, замовник має право розірвати договір односторонньо.
21. Відповідно до цього, затверджено завдання № 4-14/20 від 31.08.2020 на розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка на ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область.
22. 13.11.2020 затверджено кошторис роботи з розроблення проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка на ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область.
23. 13.11.2020 затверджено кошториси з техніко - економічних та інженерно - геологічних вишукувань.
24. Відповідно до акту № 71 від 22.12.2020, договірна ціна становить 5 599 000, 00 грн, в т.ч. з ПДВ.
25. 22.12.2020 між замовником Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області та проектувальником ТОВ «Добробут-Проект» підписано Акт № 71 здачі-приймання ПВР по договору № ПКД-31-41 від 13.11.2020 на суму 300 000, 00 грн, відповідно до якого сторони узгодили, що виконані проектно-вишукувальні роботи задовольняють умовам договору та належним чином оформлені.
26. 06.04.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору роботи з розроблення проектної документації по об`єкту «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка на ділянці км 31+357 - км 41+992, Дніпропетровська область» (71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги).
27. За змістом додаткової угоди № 4 визначено, що на підставі пунктів 4, 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 10.2 договору, в зв`язку із затримкою фінансування витрат замовника, пункт 2.1 викладено в наступній редакції: «Строки виконання робіт до 31.12.2022 року» визначаються графіком виконання робіт згідно з додатком № 2, який є невід`ємною частиною діючого договору.
28. Додатковою угодою № 4 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань між сторонами.
29. Відповідно до графіка виконання робіт, що є додатком № 2 до додаткової угоди № 4 до договору, план виконання робіт визначений з 2020 по 31.12.2022 роки, а саме:
-Топографо-геодезичні вишукування (1 частина) та інженерно-геологічні вишукування (1 частина) на 2020 рік передбачені у сумі 300 000 грн. Період у якому належить виконання грудень 2020;
-Топографо-геодезичні вишукування (2 частина), інженерно-геологічні вишукування (2 частина), техніко-економінчні вишукування (штучні споруди, проектні роботи) на 2021 рік роботи не передбачено. Натомість передбачено погашення кредиторської заборгованості у сумі 300 000 грн;
-Топографо-геодезичні вишукування (2 частина), інженерно-геологічні вишукування, техніко-економінчні вишукування (штучні споруди, проектні роботи ) на 2022 передбачені на загальну суму 5 299 000 грн., зі строком виконання усіх видів робіт лютий 2022.
30. Листом № 1-22/2654 від 18.08.2021, відповідач просив у позивача надати відомості про хід виконання робіт, ознайомитись з обсягами виконаних проектних робіт та іншими документами Підрядника. Відповіді на цей лист матеріали справи не містять.
31. Також, відповідачем було направлено позивачу лист № 1-22/2863 від 03.09.2021, в якому відповідач просив невідкладно надати інформацію про хід виконання проектних робіт за договором з наданням підтверджуючих документів та попереджав, що в разі ігнорування буде вимушений ставити питання про розірвання договору.
32. На вказаний лист позивач надіслав відповідь (вих. № 06/09-7 від 06.02.2021), в якій повідомив, що у квітні 2021 року він надавав топографо-геодезичні вишукування та інженерно-геологічні вишукування та надсилає їх повторно та просив надати фінансування по об`єкту.
33. Відповідачем на вказаний лист позивача було направлено на його адресу відповідь (від 24.09.2021 вих. № 1-17/3138-1), в якій повідомлено, про відсутність додатково виділених бюджетних коштів.
34. Також відповідач, в межах реалізації свого права контролювати хід виконання робіт, просив позивача надати в строк до 08.10.2021 документи, про готовність яких позивач повідомляв у листі вих. № 06/09-7 від 06.09.2021.
35. Відповідачем було направлено лист позивачу (від 24.11.2021 року № 1-17/3788,; п. 62 Реєстру відправлень до акту № СО_0012194 від 30.11.2021), в якому було констатовано, що станом на 24.11.2021 звіти по обстеженню штучних споруд та техніко-економічних вишукувань позивачем не було надано та повторно було запитано вказані документи з проханням надати їх в строк до 03.12.2021. Відповідач у вказаному листі роз`яснював позивачу наслідки ігнорування вимог відповідно до п. 7.4 договору та ст. 651 ЦК України та попереджав, що в разі ігнорування буде вимушений розцінювати це як невиконання позивачем, як підрядником, договірних зобов`язань та розгляне питання щодо розірвання договору.
36. Повідомленням від 09.12.2021 № 1-17/3984, відповідач повідомив позивача про розірвання договору № ПКД-31-41 від 13.11.2020, з причин порушення позивачем договірних зобов`язань.
37. Вищенаведені причини і стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги
(4).
40. Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови відповідача від договору.
41. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
42. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
43. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
44. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
45. Статтею 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
46. Так, судами вірно визначено, що повідомлення відповідача про розірвання договору є одностороннім правочином.
47. Відповідно до частин 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
48. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
49. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
50. За змістом статей 525 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов недопускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
51. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
52. Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
53. За змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.
54. Попередні судові інстанції встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного між ними договору підряду. Договір містить всі необхідні умови, щодо ціни., строків виконання та завдань.
55. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2- 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (стаття 837 Цивільного кодексу України).
56. Права замовника під час виконання роботи підрядником, зокрема й відмови від договору підряду, визначені у статті 849 Цивільного кодексу України. Так, зокрема, за змістом частини 2 цієї статті якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
57. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
58. Суди встановили, що відповідно до графіка виконання робіт, виконання топографо-геодезичних вишукувань (2 частина), інженерно-геологічних вишукувань, техніко-економінчних вишукувань (штучні споруди, проектні роботи), передбачено до 31.12.2022 року. Водночас, Графік містить положення щодо строків виконання робіт по кожному місяцю. Зі змісту Графіку вбачається, що не зважаючи на вказівку в договорі про те, що він діє до 31.12.2022, увесь обсяг робіт має бути виконаним у лютому 2022 (з урахуванням додаткової угоди). Проте, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем будь-яких робіт у 2022 (як до лютого 2022, так і в будь якому іншому місяці).
59. Проаналізувавши зміст листа від 09.12.2021, в якому відповідачем констатовано неодноразове ігнорування позивачем як підрядником вимог замовника про надання проміжних результатів виконаних робіт, суди зазначили, що відповідно до пунктів 7.3, 7.4 договору, у відповідача були наявні підстави розірвання договору. До того ж, судами встановлено, що договором передбачено право замовника на дострокове розірвання договору шляхом повідомлення про це підрядника (тобто в односторонньому порядку), у випадку неналежного виконання зобов`язань підрядником.
60. За змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
61. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
62. З урахуванням зазначеного, суди, надавши оцінку змісту договору та оспорюваному правочину щодо відмови від договору, зважаючи на зазначені норми законодавства, констатували, що сторони врахували встановлену законом свободу договору, та на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення його дії, що, у свою чергу, не суперечить вимогам статей 6 525 598 627 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України. Водночас, оскільки, позивачем не доведено суду виконання ним робіт (частини 2 за договором) як у строки, встановлені договором, так й у інші строки, суди зробили висновок, що у відповідача були наявні підстав для розірвання договору, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
63. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
64. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
65. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
66. Так, у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 30.05.2023 у справі № 92/3180/21.
67. Проаналізувавши правові висновки Верховного Суду у вказаних скаржником справах, касаційний суд зазначає наступне.
68. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
69. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
70. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
71. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
72. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
73. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
74. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
75. Так, як вбачається з тексту постанови Верховного Суду у справі № 912/3180/21 з позовом у цій справі звернувся підрядник до замовника про визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду відповідно до повідомлення про розірвання договору та листа. Судовими рішеннями у справі позов задоволено, суди зазначали, що наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачем договірних зобов`язань, непорушення термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт. При цьому судами була надана оцінка, у тому числі, висновкам судових будівельно-технічних експертиз, наявних у матеріалах справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій.
76. У справі № 910/11397/18 позивач (підрядник) звернувся до відповідача (замовника) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, вчиненого відповідачем відповідно до листа та зобов`язання відповідача до виконання зобов`язань за договором шляхом забезпечення своєчасного фінансування та прийняття послуг. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме, неналежне фінансування робіт згідно з затвердженим графіком, що унеможливило виконання позивачем своїх обов`язків у належному обсязі. Позивач наголошував, що відповідач неправомірно, шляхом направлення листа повідомив про дострокове розірвання договору, зазначаючи про невиконання зобов`язань позивачем. Рішеннями судів позов задоволено частково, визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору у іншій частини позовних вимог відмовлено. Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення позивачем договору зумовлено діями/бездіяльністю управленої сторони відповідача, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави для односторонньої відмови від договору, на підставі пункту 6.2.1 Договору та частини третьої статті 651 ЦК України, саме у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язань за договором. Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.
77. Проаналізувавши судові рішення у справах касаційний суд зазначає, що безпідставним є посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду № 910/11397/18, № 92/3180/21, оскільки, судові рішення у вказаних справах та справі, що розглядається Судом, прийнято за різних фактичних обставин справи, що відповідно вплинуло на застосування положень, якими врегульовано питання оспорювання одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду.
78. Так, у справі, що розглядається Судом, судами встановлено обставини недоведення позивачем належного виконання зобов`язань за договором, у строки встановлені графіком, а тому, у відповідача були підстави для односторонньої відмови від договору, і відповідно суди відмовили у позові про визнання недійсним одностороннього правочину. Тоді як у справі № 912/3180/21 судами встановлено, що позивачем доведено суду виконання договірних зобов`язань за вказаним договором підряду, дотримання термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт. У справі № 910/11397/18 судами встановлено, що порушення позивачем договору зумовлено діями/бездіяльністю управленої сторони відповідача, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави для односторонньої відмови від договору.
79. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що відповідно до положень п. 1 частини 3 ст. 310 ГПК України, є підставами для скасування судових рішень у справі.
80. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
81. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
82. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі пункти 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
83. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, при цьому, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження, щодо п. 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на неналежне дослідження доказів судами, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п.п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної
інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
85. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
86. Враховуючи викладене, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/2444/22, необхідно залишити без змін.
Розподіл судових витрат
87. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ-ПРОЕКТ» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у справі №904/2444/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
Н.М. Губенко