№ 904/3000/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3000/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "КОМІНБАНК"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.), якою було скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 про забезпечення позову (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРНІХРОМ"

2. ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог, хронологія подій, що передували прийняттю оскаржуваної постанови

1.1. Акціонерне товариства "Комінбанк" (далі - АТ "Комінбанк", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКРНІХРОМ" (далі - ТОВ "ВКФ "Укрніхром", Відповідач-1) та ОСОБА_1 594 468,81 грн, з яких: 513 900 грн простроченої заборгованості за кредитом, 80 568,21 грн заборгованості за простроченими процентами за кредитом, 642,38 грн заборгованості за простроченою комісією.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачами договору про надання гарантії від 14.04.2022 № G10596/22 (далі - Договір).

1.3. 09.04.2024 Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "ВКФ "Укрніхром", які знаходяться на всіх рахунках, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Відповідачу-1, у межах суми позову - 594 468,81 грн.

1.4. Заява Позивача мотивована тим, що предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідачів заборгованості в розмірі 594 468,81 грн, що виникла внаслідок порушення Відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором. За доводами Позивача, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача-1, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача-1, в порядку забезпечення позову в спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду, в разі задоволення позову, буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Враховуючи майновий характер спору, заходи у вигляді арешту майна та грошових коштів Відповідача-1 в межах суми заявлених позовних вимог є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій, встановлені судами обставини справи

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 заяву АТ "Комінбанк" про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "ВКФ "Укрніхром" та знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке йому належить, у межах суми позову - 594 468,81 грн.

2.2. Місцевий господарський суд визнав заяву Позивача обґрунтованою, а вказані ним заходи забезпечення позову - такими, що відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог.

2.3. За результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача-1 Центральний апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2024 скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

2.4. При цьому апеляційний суд прийшов до висновку про доведеність Відповідачем- 1 недоцільності та неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову з огляду на те, що останній є добросовісним платником податків та не вчиняв жодних дій, що можуть свідчити про ухилення від виконання судового рішення у справі.

2.5. Позивач не погодився з вказаною постановою та скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 08.07.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. АТ "Комінбанк" просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2024, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 про забезпечення позову залишити в силі.

3.3. Касаційну скаргу Позивач обґрунтовує правомірністю та співрозмірністю вжитих заходів забезпечення та законністю ухвали суду першої інстанції.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.5. Відповідач-2 не скористався своїм правом надати Суду вдізив на касаційну скаргу.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

4.4. При цьому вжиття заходів забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.5. По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

4.6. Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

4.7. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.8. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21).

4.9. Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

4.10. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.11. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

4.12. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.13. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

4.14. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

4.15. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.16. Частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

4.17. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

4.18. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

4.19. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам норм національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

4.20. З огляду на викладене господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

4.21. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

4.22. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

4.23. Також суд бере до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

4.24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

4.25. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

4.26. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

4.27. Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про солідарне стягнення з Відповідачів грошових коштів у розмірі 594 468,81 грн.

4.28. Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом Позивача про стягнення 594 468,81 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач-1 необхідну суму грошових коштів, позивач і доводив суду, що застосування заявленого ним заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

4.29. Судом при розгляді заяви Позивача враховано, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача-1 у межах майнової вимоги та враховано, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.30. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, які просить вжити Позивач, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, та задовольнив заяву Позивача і наклав арешт на грошові кошти та майно Відповідача-1 у розмірі заявленої до стягнення суми.

4.31. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції також погодився з вищевказаними доводами щодо можливості та співмірності застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів та майна Відповідача-1 у межах заявленої у позові суми та вцілому з мотивами і обґрунтуванням ухвали суду першої інстанції від 11.04.2024.

Водночас апеляційний суд врахував доводи апеляційної скарги ТОВ "ВКФ "Укрніхром" щодо своєчасної сплати останнім податків і зборів, виконання ним 16 договорів з державними та приватними підприємствами, відсутність відкритих виконавчих проваджень та лише на підставі цих доводів прийшов до висновку про недоцільність та неспівмірність заявлених Позивачем заходів забезпечення позову.

4.32. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції недостатньо вмотивованими та обґрунтованими, оскільки законом не передбачено залежність застосування заходів забезпечення позову від добросовісності виконання особою вимог законодавства щодо сплати податків та зборів.

4.33. Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційний господарський суд, відхиляючи доводи ТОВ "ВКФ "Укрніхром" щодо необхідності врахування позицій Верховного Суду, сформованих, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, помилково зазначив про їх неподібність виключно з посиланням на відмінності заявлених до стягнення сум. При цьому апеляційним господарським судом фактично не було враховано усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, яка застосовується судами касаційної інстанції.

4.34. Оскільки інших доводів на скасування заходів забезпечення позову судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові не наведено, колегія суддів погоджується з доводами Скаржника щодо її необґрунтованості.

4.35. З огляду на вищевказане та беручи до уваги обставини даної справи, враховуючи характер спору та предмет позову у справі, Суд вважає, що касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду - залишенню в силі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Позивача необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "КОМІНБАНК" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 904/3000/23 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 про забезпечення позову залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко