№ 904/346/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/346/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 (суддя Загинайко Т.В.)

у справі №904/346/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни

про стягнення 354 148,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.05.2024 №32.2-01/835 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку з відпусткою суддів Кролевець О.А. та Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/346/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни (далі також ФОП Шакула Н.О.) про стягнення 354 148,71 грн, що складається з: 279 754,93 грн - заборгованості за теплову енергію, спожиту за період 01.11.2021-31.03.2022 за Типовим індивідуальним Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 8 759,10 грн - пені, 7 199,26 грн - 3% річних, 58 345,26 грн - інфляційних втрат та 90,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період 01.11.2021-31.10.2022.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за Типовим індивідуальним Договором про надання послуги з постачання теплової енергії щодо здійснення оплати за спожиту теплову електроенергію.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.АТ "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем та ФОП Шакулою Н.О. як споживачем було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) (т.1 а.с.19-24).

2.2.Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633 634 641 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (пункт 1 Договору).

2.3.Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

2.4.Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

2.5.Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

2.6.Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

2.7.Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

2.8.Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

2.9.Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).

2.10.Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

2.11.Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).

2.12.Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).

2.13.Факт поставки теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.03.2022 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №9, що на мікрорайоні Ювілейний у місті Кривому Розі, відповідно до рішень Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022" та від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022", а саме:

- від 28.10.2021 №67, з якого вбачається, що з 28.10.2021 подано теплоносій на ОСББ за адресою: мкр Ювілейний, буд. 9 (а.с.25);

- від 08.04.2022 №136, з якого вбачається, що з 01.04.2022 припинено подачу теплоносія на ОСББ "Ювілейний" за адресою: мкр Ювілейний, буд. 9 (а.с.25).

2.14.У матеріалах справи містяться копії рішень Виконкому Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022" та від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022" (а.с.27-28).

2.15.У будинку №9, що на мікрорайоні Ювілейний у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії від 22.10.2021 (а.с.8).

2.16.На виконання умов Договору позивачем у період з 01.11.2021 по 31.03.2022 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 279 754,93 грн, а також у період з 01.11.2021 по 31.10.2022 включно надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 90,16 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а також актами надання послуг з абонентського обслуговування.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.09.2023 у справі №904/346/23, яке Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.03.2024, позовні вимоги АТ "Криворізька теплоцентраль" до ФОП Шакули Н.О. про стягнення 354 148,71 грн - задовольнив; стягнув з ФОП Шакули Н.О. на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" 279 754,93 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію, 90,16 грн - заборгованості з абонентської плати, 8 759,10 - пені, 7 199,26 грн - 3% річних, 58 345,26 грн - інфляційних нарахувань та 5 312,23 грн - витрат на сплату судового збору.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. З урахуванням умов Договору строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.11.2021 по 31.03.2022 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.11.2021 по 31.10.2022 включно є таким, що настав. Доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу на момент розгляду справи суду не надано. Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, стягнення заборгованості за абонентське обслуговування, а також нарахованих на таку заборгованість пені, інфляційних втрат і 3% річних є обґрунтованими.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони

4.1.ФОП Шакула Н.О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у цій справі і відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог АТ "Криворізька теплоцентраль" до ФОП Шакули Н.О. про стягнення 354 148,71 грн. Також скаржницею заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для необхідності відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

4.2.ФОП Шакула Н.О. підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій визначила пункти 1, 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи що:

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 02.11.2021 у справі N756/2361/20-ц, від 22.02.2023 у справі N753/2748/20, від 28.08.2019 у справі №522/13498/17 (провадження № 61-39108св18), від 15.07.2019 у справі №235/499/17 (провадження № 61-32739св18), від 26.12.2019 у справі №522/17085/15 (провадження № 61-26756св18), щодо застосування Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 N829, пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630);

- необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, а саме щодо того, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду;

- судами першої та апеляційної інстанцій вирішено спір за недопустимими доказами у справі; не встановлено фактичні обставини справи на підставі допустимих доказів; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки спір у цій справі виник з корпоративних відносин; судом апеляційної інстанції проігноровано клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи №904/6650/21 (пункти 1, 2, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

Також скаржниця вказує на те, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді справ №904/6650/21, №904/4034/23, №904/6328/23, які розглядаються на теперішній час; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково: дана справа є складною та такою, що підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, адже в приміщенні відповідача встановлений вузол обліку теплової енергії, а з 14.04.2021 взагалі відсутня послуга з постачання теплової енергії (підпункти "б" та "г" частини третьої статті 287 ГПК).

4.3.АТ "Криворізька теплоцентраль" подало відзив на касаційну скаргу, у якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.4.АТ "Криворізька теплоцентраль" зазначає таке:

- скаржник хибно посилається на Правила №630, оскільки вони містять спеціальну вказівку лише щодо фізичних осіб - власників житлових приміщень, і не встановлюють яким чином здійснювати нарахування плати за спожиті послуги з централізованого опалення власникам або орендарям приміщень у житловому будинку юридичним особам та фізичним особам-підприємцям;

- інформація щодо встановлення комерційного приладу обліку теплової енергії або розподільного приладу обліку теплової енергії у приміщенні відповідача, що відповідає вимогам чинного законодавства, у АТ "Криворізька теплоцентраль" відсутня, у зв`язку з чим здійснений позивачем розрахунок обсягів спожитої відповідачем теплової енергії на підставі загальнобудинкового лічильника є правильним;

- факт отримання скаржником послуги підтверджується актами подачі теплоносія до зрізу несучої конструкції будівлі, що здійснюється в межах експлуатаційної відповідальності позивача;

- договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013 втратив свою силу 01.11.2021, тобто з дати набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії;

- посилання скаржника на обставини, встановлені у рішенні суду у справі №904/6650/21, є безпідставними, оскільки рішення в цій справі не вступило в законну силу та переглядається Центральним апеляційним господарським судом;

- суд першої інстанції цілком справедливо визнав цю справу малозначною;

- загалом касаційна скарга зводиться до незгоди скаржника із рішенням суду та до переоцінки доказів.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо вирішення спору по суті

5.1.Спір у цій справі стосується питання щодо стягнення з ФОП Шакули Н.О. заборгованості за спожиту теплову енергію. Позивач вважає, що обсяг спожитої відповідачкою теплової енергії має визначатись за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеним між позивачем та відповідачкою 01.11.2021, тоді як остання вказує, що обсяг споживання теплової енергії має визначатися відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013, за показаннями встановленого у приміщенні ФОП Шакули Н.О. приладу обліку такої енергії.

5.2.Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України "Про теплопостачання", який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

5.3.Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

5.4.Згідно зі статтею 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

5.5.Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та

споживачами теплової енергії регулюються також постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" (далі також Постанова №1198).

5.6.Згідно з пунктом 7 Постанови №1198 усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

5.7.Пунктом 17 Постанови №1198 визначено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

5.8.Згідно з пунктом 18 Постанови №1198 прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

5.9.Згідно з пунктом 19 Постанови №1198 після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

5.10.Згідно з пунктом 20 Постанови №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

5.11.Згідно з пунктом 23 Постанови №1198 від 03.10.2007 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

5.12.Пунктом 10 Правил №630, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і, зокрема, юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, передбачено, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

5.13.Згідно з пунктом 29 Правил №630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

5.14.Відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

5.15.В обґрунтування своєї позиції у справі відповідачка вказувала, що належне їй приміщення обладнане приладом обліку теплової енергії, який було встановлено згідно з чинними на час встановлення нормативними приписами, з отриманням усіх необхідних погоджень та документів, і, відповідно, що обрахунок спожитої теплової енергії має здійснюватися згідно з показаннями такого приладу.

5.16.У свою чергу позивач вказував про незаконність встановлення комерційного приладу обліку на приміщення відповідачки.

5.17.Частиною першою статті 73 ГПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

5.18.Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.19.Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.20.Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд погодився з доводами позивача та зазначив про ненадання відповідачкою доказів законності встановлення лічильника в належному останній приміщенні.

5.21.Однак судом не враховано, що з урахуванням вимог частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК, обов`язок доведення обставин щодо незаконності встановлення відповідачкою засобів обліку із зазначенням конкретних норм, положенням яких не відповідає засіб обліку та/або процедура його встановлення, покладається саме на позивача.

5.22.Апеляційний суд не встановив та не зазначив з порушенням яких саме нормативних приписів встановлено індивідуальний засіб обліку в приміщенні відповідачки та чому не можна брати до уваги визначені ним обсяги споживання теплової енергії, а також в порушення наведених вимог процесуального законодавства, безпідставно переклав тягар доведення відповідних обставин на відповідачку.

5.23.При цьому, апеляційним судом взагалі не було надано оцінки: 1) заяві свідка - слюсаря Яценка Ю.М. від 16.10.2021, у якій ним зазначено, що приміщення №65 має окрему систему теплопостачання, з траси врізані дві труби на це приміщення; 2) наявним у матеріалах справи доказам, які надавались відповідачкою на підтвердження отримання нею погодження позивача щодо встановлення індивідуального засобу обліку теплової енергії у приміщенні №65, а саме: робочому проекту вузла обліку теплової енергії та технічним умовам на встановлення приладів обліку теплової енергії; 3) доказам того, що встановлений у 2007 році прилад обліку в приміщенні відповідачки був прийнятий позивачем на абонентський облік у 2007 році та з 2007 року позивачем обслуговувався, розпломбовувався на повірку, здійснювався його технічний огляд, і що саме за показаннями такого приладу обліку сторони визначали обсяг спожитої відповідачкою теплової енергії до спірного періоду 20212022 року.

5.24.Колегія суддів також зазначає, що зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №756/2361/20-ц, від 22.02.2023 у справі №753/2748/20, від 28.08.2019 у справі №522/13498/17, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 26.12.2019 у справі №522/17085/15). Однак наведені висновки суду касаційної інстанції не були враховані апеляційним судом.

5.25.З огляду на викладене вище, судами не було належним чином досліджено питання щодо наявності/відсутності підстав для розрахунку спожитих відповідачкою обсягів електричної енергії на підставі показань загальнобудинкового лічильника, а не на підставі показань індивідуального приладу обліку, розміщеного у приміщення відповідачки.

5.26.Крім того, як було зазначено вище, спірним у цій справі є питання щодо того, який саме договір регулює відносини теплопостачання між сторонами.

5.27.Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

5.28.У офіційному виданні "Голос України" №231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ.

5.29.Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

5.30.Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

5.31.Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

5.32.В обґрунтування висновків про те, що правовідносини сторін регулюються Типовим індивідуальним Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, суди попередніх інстанцій послались на абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частину п`яту статті 13 цього Закону.

5.33.Відповідно до вказаних норм договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання (частина п`ята статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

5.34.Апеляційний суд зазначив, що з урахуванням наведених положень законодавства договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013 втратив свою силу 01.11.2021, тобто з дати набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

5.35.Втім, суд апеляційної інстанції не врахував, що за змістом наведених положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. Водночас у спірних правовідносинах теплопостачання відповідачці здійснювалося за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013.

5.36.Абзацами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

5.37.Враховуючи викладені вище обставини того, що у спірних правовідносинах теплопостачання відповідачці здійснювалося за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013, суди мали дослідити чи припинився цей договір з визначених ним та/або відповідними приписами законодавства підстав. Зазначені ж апеляційним судом обставини затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

5.38.Крім того, щодо встановлення наведених обставин апеляційним судом належним чином не досліджені наступні докази та не надана їм оцінка: лист АТ "Криворізька теплоцентраль" від 10.11.2021 №8177/30 щодо зміни тарифів, копія додаткової угоди до Договору №724 від 02.10.2013 від 2021 року (без зазначеної чіткої дати), підписаної АТ "Криворізька теплоцентраль", відповідь ФОП Шакули Н.О. від 07.12.2021 на лист АТ "Криворізька теплоцентраль" від 10.11.2021 №8177/30 щодо зміни тарифів, протокол розбіжностей ФОП Шакули Н.О. від 07.12.2021 до додаткової угоди до Договору №724 від 02.10.2013, підписана ФОП Шакулою Н.О. додаткова угода до договору №724 від 02.10.2013 разом з протоколом розбіжностей, докази надсилання відповіді ФОП Шакули Н.О. від 07.12.2021, підписана ФОП Шакулою Н.О. додаткова угода до Договору №724 від 02.10.2013 разом з протоколом розбіжностей, лист АТ "Криворізька теплоцентраль" від 17.01.2022 №307/30 з доданою до нього копією додаткової угоди від 2022 року (без зазначення конкретної дати).

5.39.З огляду на викладене вище, апеляційним судом не було належним чином спростовано доводи відповідачки про те, що правовідносини сторін регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №724 від 02.10.2013, а не Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, факт приєднання до умов якого (акцептування договору), як те унормовано у пункті 4 Договору, вчиненням відповідачкою будь-яких дій, які свідчать про її бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг, не підтверджується матеріалами справи (заява-приєднання не підписана, рахунки не сплачені, акти передачі-прийняття теплової енергії від замовника не підписані).

5.40.Наведені обставини не були досліджені й місцевим господарським судом.

5.41.Відтак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини, з якими норми матеріального та процесуального законодавства пов`язують правильність вирішення цього спору по суті.

Щодо розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження та щодо клопотання скаржниці про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5.42.Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 12 ГПК спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.43.Згідно з частинами першою, другою статті 247 ГПК у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

5.44.Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

5.45.Відповідно до частини першої статті 250 ГПК питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

5.46.Частини друга - шоста статті 250 ГПК не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина сьома статті 250 ГПК).

5.47.Частиною п`ятою статті 252 ГПК зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5.48.Враховуючи, що ціна позову у цій справі не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження, що до місцевого господарського суду не надходили клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були достатні підстави для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

5.49.У касаційній скарзі скаржниця також вказує, що її неналежним чином було повідомлено про дату, час і місце засідання суду, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали про відкриття провадження у справі містило підпис невідомої особи, а не відповідачки.

5.50.З огляду на викладене, підставою касаційного оскарження скаржниця також вказала пункт 2 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, а саме щодо того, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

5.51.Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає таке.

5.52.Статтею 269 ГПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.53.Як було зазначено вище, суд першої інстанції мав достатньо підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та на виконання вимог процесуального законодавства направив сторонам копії ухвали про відкриття провадження у справі. Однак відповідачка не подала відзив на позовну заяву з долученням до нього доказів в обґрунтування своєї позиції.

5.54.Після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі відповідачка звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, зокрема, вказувала про те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі не була отримана з незалежних від неї підстав, що унеможливило доведення суду своєї позиції та подання відповідних доказів, чим порушено принцип змагальності сторін. До апеляційної скарги відповідачкою були подані докази в обґрунтування своєї позиції у спорі.

5.55.Колегія суддів враховує, що за апеляційною скаргою відповідачки було здійснено повний апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду з повідомленням (викликом) сторін та надано можливість відповідачці викласти усі доводи на підтвердження своєї позиції у спорі та надати докази, що не були подані в суді першої інстанції, тобто, забезпечено реалізацію усіх процесуальних права.

5.56.Водночас, за змістом доводів касаційної скарги, скаржниця вказує про неповноту здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки додатково поданих доказів на стадії апеляційного перегляду, однак не зазначає, що було порушено змагальність сторін внаслідок неприйняття апеляційним судом певних додаткових доказів, які скаржниця була позбавлена можливості подати до суду першої інстанції.

5.57.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що зазначена скаржницею підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, не перебуває у логічно-змістовному зв`язку з наведеними скаржницею доводами касаційної скарги, які не містять посилань на порушення принципу змагальності сторін внаслідок неможливості подання відповідачкою певних доказів суду.

5.58.Відтак, оскільки повідомлення відповідачки в місцевому господарському суді було здійснено у відповідності зі сформованою, сталою судовою практикою Верховного Суду, а на стадії апеляційного провадження було прийнято додані до апеляційної скарги відповідачки докази та забезпечено реалізацію усіх процесуальних права останньої, колегія суддів вважає, що з`ясування питання щодо наявності/відсутності підстав для відступу від висновків у наведених скаржницею постановах, не вплине на результат розгляду касаційної скарги, у зв`язку з чим, подане скаржницею клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, без належної оцінки доводів сторін та наведених ними в обґрунтування своїх заперечень норм, умов договору та фактичних обставин справи, дійшли до недостатньо обґрунтованих висновків про задоволення позову.

6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

6.7.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Відмовити у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни про передачу справи №904/346/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2.Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шакули Ніни Олексіївни задовольнити частково.

3.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у справі №904/346/23 скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко