ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/372/23 (904/3898/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.)
за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018
у справі №904/372/23 (904/3898/18)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
до 1) Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"; 2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича
про визнання одностороннього правочину недійсним та визнання відсутності права вимоги
в межах справи №904/372/23
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - Відповідач-2) про:
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком шляхом направлення на адресу Позивача вимоги від 02.08.2018 №Э.Upr1/3-626626 про сплату винагороди за користування кредитом по кредитному договору №DNHSLN103662 від 03.06.2013 (далі - Кредитний договір);
- визнання відсутності у Банка права вимоги до Позивача сплати за користування кредитом за Кредитним договором в редакції договору про внесення змін до цього договору від 15.12.2016;
- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Відповідачем-2 шляхом направлення на адресу Позивача листа-повідомлення від 09.08.2018 №09-08/18 про розірвання Кредитного договору (в частині поруки Відповідача-2).
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 задоволено заяву Позивача про забезпечення позову: заборонено Банку та будь-яким особам в його інтересах вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором від 15.12.2016 №DNHSLNІ03662/DZ; заборонено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" здійснювати будь-які перешкоди в користуванні / експлуатації та володінні Позивачем вантажними вагонами (згідно з переліком), вносити зміни до автоматизованого банка даних парку вантажних вагонів щодо власника вагонів у зв`язку з реалізацією Банком свого права заставодержателя щодо вагонів-хоперів для сипучих вантажів, об`єм кузова 110 м3 (для перевозки зерна), тип 950, модель 19-1970-01 (згідно з переліком).
4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 передано справу за вказаним позовом для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство Позивача.
Стислий зміст заяви
5. Банк 10.11.2023 звернувся до господарського суду зі скаргою на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 (далі - Скарга), в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенка Д.Б. (далі - Державний виконавець) від 13.06.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1;
- визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- зобов`язати Державного виконавця скласти акт про доведення до відома рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати протиправними дії Державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з направлення 08.06.2023 до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
6. Скаргу мотивовано тим, що примусове виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18 про забезпечення позову мало б здійснюватися виключно відповідно до положень частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", доведення до відома боржника резолютивної частини рішення та складання акта в порядку, визначеному вказаною нормою, є певною гарантією того, що до відома боржника доведено резолютивну частину рішення, якою боржнику заборонили вчиняти певні дії. Проте матеріали виконавчого провадження не містять відповідного акта, що є порушенням процедури, встановленої зазначеним Законом щодо виконання рішень немайнового забороняючого характеру, та усуває підстави для застосування Державним виконавцем до Банка заходів відповідальності, у тому числі накладення штрафу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. 07.09.2018 державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кузема Я.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18 про забезпечення позову шляхом заборони Банку вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором від 15.12.2016 №DNHSLNІ03662/DZ. Боржником є Банк, а стягувачем - Позивач. У пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
8. У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №904/1469/22 (яка набрала чинності 15.11.2022) встановлено, що вчинені Банком дії щодо реєстрації звернення стягнення 23.05.2022 свідчать про початок ним процедури позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, за результатами якої може бути здійснено звернення стягнення на заставлене майно відповідно до наведених норм законодавства.
9. Про вказані факти стягувач (ТОВ "Істейтглобал") повідомив державного виконавця листом від 13.06.2022, за наслідком чого державний виконавець прийняв постанову від 14.06.2022 у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення на користь держави в сумі 5100 грн.
10. 13.06.2023 Державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, яку мотивовано тим, що боржник рішення суду не виконав, тому Державний виконавець 08.06.2023 направив повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у задоволенні Скарги відмовлено.
12. Ухвалу мотивовано тим, що Банк вчинив активні дії на порушення заборони, встановленої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18, тому Державний виконавець правомірно застосував штрафні санкції до нього за порушення встановленої заборони. При цьому місцевий господарський суд виходів з того, що оскаржувані дії Державного виконавця направлені на виконання ухвали про заборону вчинення відповідних дій.
13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано частково, ухвалено нове судове рішення, Скаргу задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Державного виконавця від 13.06.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1; визнано протиправною бездіяльність Державного виконавця, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома боржника рішення, що виконується у виконавчому провадженні НОМЕР_1; визнано протиправними дії Державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з направлення 08.06.2023 до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; у задоволенні Скарги в іншій частині відмовлено, в решті ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
14. Постанову мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів складання Державним виконавцем акта про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18, тому Державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. Також апеляційний господарський суд виснував, що направлення Державним виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення свідчить про порушення Державним виконавцем принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та порядку виконання рішення, яке забороняє боржнику вчиняти певні дії, визначеного частиною 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
15. Водночас господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що у суду відсутні повноваження зобов`язувати вчинити дії, які за Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
17. Позивач зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 75, частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не врахував преюдиційні факти, встановлені під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/1469/22 і Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №160/15184/23, щодо протиправності активних дій Банка, спрямованих на порушення заборон, встановлених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у цій справі.
18. Позивач погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та вважає, що апеляційний господарський суд вдався до надмірного формалізму, попри зухвалі незаконні дії Банка, який є стороною в цій справі, брав у ній активну участь та знав текст відповідної ухвали про забезпечення позову, але розпочав процедуру звернення стягнення на об`єкт забезпечення (вагони).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
20. Банк заперечує проти доводів Позивача про порушення господарським судом апеляційної інстанції вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені в касаційній скарзі цитати з судових рішень у справах №904/1469/22 і №160/15184/23 є правовою оцінкою, висновками судів з установлених обставин та не є обов`язковими для господарського суду.
21. Водночас Банк заперечує проти висновку судів про початок ним процедури позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки реєстрація ним 23.05.2022 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави здійснена на виконання вимог статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" з метою реалізації гарантованого Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України права на звернення до суду.
22. Банк наголошує, що виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у цій справі мало б здійснюватися виключно відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", а державний виконавець не наділений повноваженнями контролю виконання подібного роду судових рішень.
23. Крім того, Банк зауважує про відсутність порушення права Позивача, зважаючи на те, що позов у цій справі розглядався з 2018 року понад 5 років, а ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області: від 12.02.2024 задоволено заяву Позивача про відмову від позову, провадження у справі закрито, а від 05.03.2024 задоволено клопотання Банка про скасування відповідних заходів забезпечення позову.
Касаційне провадження
24. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
25. Відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2024 №261-кв суддя Пєсков В.Г. перебував у відпустці з 15.07.2024 по 19.07.2024. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2024 №32.2-01/1416 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Однак у період з 16.07.2024 до 19.07.2024 автоматичний розподіл не відбувся, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується відповідними протоколами щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2019.
26. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів: Картере В.І. - головуючий, доповідач, Пєсков В.Г., Огороднік К.М. Проте відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 №269-кв суддя Картере В.І. перебував у відпустці з 22.07.2024 по 05.08.2024.
27. З огляду на викладені обставини касаційний перегляд цієї справи здійснюється у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Позиція Верховного Суду
28. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
29. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою задоволено скаргу Позивача на дії, бездіяльність та рішення Державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали господарського суду (про забезпечення позову шляхом заборони вживати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки) в частині: визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження; визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нескладенні акта про доведення до відома боржника рішення, що виконується у виконавчому провадженні; визнання протиправними дій з направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
30. У силу статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
31. Принцип обов`язковості судового рішення закріплений також у статтях 2 18 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
32. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
33. У рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
34. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".
35. За вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
37. Відповідно до положень частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, одним з яких є ухвала господарського суду про забезпечення позову. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
38. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
39. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначені розробленою відповідно до цього Закону Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (далі - Інструкція).
40. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
41. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1).
42. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2).
43. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 3).
44. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 4).
45. Притягнення до відповідальності у виконавчому провадженні також врегульовано розділом ХІ Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, згідно з частиною 2 статті 76 зазначеного Закону за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
46. Згідно з пунктом 2 розділу XIV Інструкції у разі наявності у діях боржника або інших осіб ознак злочину, передбаченого статтями 342 343 382 388 Кримінального кодексу України, виконавець звертається до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
47. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
48. Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
49. Розглядаючи цю справу за Скаргою Позивача, апеляційний господарський суд встановив відсутність у матеріалах справи доказів складання Державним виконавцем акта про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 у справі №904/3898/18.
50. Тобто Державний виконавець закінчив виконавче провадження НОМЕР_1 оскаржуваною постановою від 13.06.2023, не виконавши вимоги частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження". Натомість зазначену постанову мотивовано тим, що боржник рішення суду не виконав, у зв`язку з чим Державний виконавець 08.06.2023 направив повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.
51. Закінчення виконавчого провадження із надісланням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення передбачено абзацом 3 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.
52. Однак, як правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції, виконавчі документи, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії та виконавчі документи, за якими боржник зобов`язаний утриматись від вчинення певних дій, підлягають виконанню у порядку, що істотно відрізняються один від одного, зокрема, за наслідками для сторін виконавчого провадження. Порядок виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій чітко визначено саме в частині 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження". Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/1513/22 та від 12.04.2023 у справі №904/1283/22).
53. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про передчасність закриття Державним виконавцем виконавчого провадження НОМЕР_1 до складання акта про доведення до відома боржника рішення, на виконання якого відкрито зазначене виконавче провадження, із застосуванням натомість положень частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", яка до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. У зв`язку з цим обґрунтованим є також висновок господарського суду апеляційної інстанції про протиправну бездіяльність Державного виконавця, яка полягає у нескладенні зазначеного акта.
54. При цьому Верховний Суд враховує, що господарські суди під час розгляду Скарги не встановили, а учасники справи не доводили обставин, які б свідчили про звернення Державного виконавця до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому частиною 2 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", за наслідками складання відповідного акта про порушення, який відповідно до положень пункту 8 розділу І Інструкції складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій, і за допомогою якого здійснюється підтвердження певних встановлених фактів або подій. Тому передчасним є також направлення Державним виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення як виконавчої дії у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
55. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що наведені Позивачем у касаційній скарзі посилання на встановлені у судових рішеннях у справі №904/1469/22 і №160/15184/23 обставини (які він вважає преюдиційними для цієї справи) щодо вчинення Банком дій, спрямованих на порушення встановлених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 у цій справі заборон, не спростовують висновки апеляційного господарського суду, покладені в основу оскаржуваної постанови. Адже наявність таких обставин не доводить факт дотримання Державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при вчиненні ним оскаржених виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
56. Водночас, звертаючись із касаційною скаргою, Позивач не навів посилання на певні наявні у справі докази, які підтверджують факт виконання Державним виконавцем вимог частини 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" як передумови для закриття виконавчого провадження спірною постановою та / або дотримання порядку, встановленого частиною 2 статті 76 зазначеного Закону.
57. Також Верховний Суд вважає безпідставними посилання Позивача на надання адміністративними судами першої та апеляційної інстанцій у справі №160/15184/23 оцінки факту нескладення Державним виконавцем акта, передбаченого частиною 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" як такого, що само по собі не може свідчити про протиправність оскарженої в зазначеній справі постанови Державного виконавця від 01.06.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про накладення на Банк штрафу. Адже на відміну від справи №160/15184/23, у цій справі оскаржуються саме дії, бездіяльність та постанова Державного виконавця, які безпосередньо стосуються виконання ним вимог, зокрема, зазначеної норми Закону. І висновок адміністративних судів про дотримання вимог Закону при винесенні Державним виконавцем вказаної постанови про накладення штрафу не спростовує факт невиконання ним приписів Закону, які встановлюють порядок вчинення саме спірних у цій справі виконавчих дій (яким має передувати складення відповідних актів як фіксація вчинення дій виконавцем та / або факту правопорушення).
58. Зважаючи на викладене, недоречним у цій справі є висновок, наведений в ухвалі місцевого господарського суду в цій справі, на який посилається Позивач у касаційній скарзі, про правомірність застосування Державним виконавцем штрафних санкцій до позивача за порушення заборони, адже вони не стосуються виконавчих дій та бездіяльності, щодо яких подано Скаргу.
59. Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що невчинення державним виконавцем дій щодо звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який регламентує вчинення ним відповідних виконавчих дій, не обмежує Позивача у праві звернення до зазначених органів у разі наявності в нього інформації про вчинення певними особами діянь, що мають ознаки кримінального правопорушення. Адже передбачена, зокрема, частиною 4 статті 144, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України та статтею 382 Кримінального кодексу України відповідальність осіб, винних у невиконанні судового рішення (ухвали про забезпечення позову), не може бути поставлена в залежність від прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та належного вчинення державним виконавцем виконавчих дій тощо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.
61. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
62. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі №904/372/23 (904/3898/18) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков