ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4058/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Приватного підприємства "Рамс Агро" та ОСОБА_1 , про стягнення 139 730,09 грн,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення витрат на професійну правничу допомогу на ОСОБА_1 ,
за участю представників:
позивача - не з`явилися;
відповідача-1 - не з`явилися;
відповідача-2 - Шевцова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви
1.1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") звернулося до Центрального апеляційного суду з заявою про покладення на ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 10 389,20 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
1.2. Заяву обґрунтовано статтями 123 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 (колегія суддів: Мороз В. Ф., Кузнецов В. О., Чередко А. Є.) у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позовній заяві позивач зазначив, що зобов`язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про це суд. Будь-яких інших заяв щодо понесення та розподілу витрат на правничу допомогу позивачем не було подано до суду першої інстанції. Крім того, в суді апеляційної інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про неможливість визначити вартість послуг адвоката та просив врахувати, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням відповідачем-2 рішення господарського суду не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону, та/або радами адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг. Позивач також зазначив, що у разі понесення судових витрат у даній справі, останній зобов`язується повідомити про це суд. Проте будь-яких інших заяв чи повідомлень про понесення таких витрат позивачем до суду апеляційної інстанції надано не було. Разом з тим зазначені позивачем у позовній заяві та відзиві пояснення не можуть вважатися поданим ним попереднім (орієнтовним) розрахунком сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи, оскільки не містять попередньо визначеної суми.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що правовий висновок про те, що неподання до суду першої інстанції разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.
3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.
Скаржник зазначає, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" в порядку, передбаченому статтями 42 46 123 124 126 129 344 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу повідомило суд апеляційної інстанції про те, що понесе витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, розмір яких на час подачі відзиву визначити неможливо, проте він не буде перевищувати вартості правових послуг, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону та/або радами адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг.
4. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 наголошує на тому, що розрахунок позивачем вартості послуг, з огляду на обсяг отриманих юридичних послуг, неспіврозмірний зі складністю справи, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. При цьому ОСОБА_1 посилається на правову позицію, наведену у додатковій постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
5.2. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
5.3. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
5.4. Відповідно до положень статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
5.5. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
5.6. Суд апеляційної інстанції наголосив, що у позовній заяві позивач зазначив, що зобов`язується із врахуванням частини 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про це суд. Будь-яких інших заяв щодо понесення та розподілу витрат на правничу допомогу позивачем не було подано до суду першої інстанції.
5.7. Окрім того, в суді апеляційної інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про неможливість визначити вартість послуг адвоката та просив врахувати, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням відповідачем-2 рішення господарського суду не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону та/або радами адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг. Крім того, позивач зазначив, що у разі понесення судових витрат у даній справі, останній зобов`язується повідомити про це суд. Проте будь-яких інших заяв чи повідомлень про понесення таких витрат позивачем до суду апеляційної інстанції надано не було.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його передчасним, оскільки як вбачається із матеріалів справи до заяви про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції було додано, зокрема: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.03.2020 № 18-03-2020, укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенко Олександром Михайловичем (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником - ПП "Рамс Агро" та ОСОБА_1 , які виникли у зв`язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов`язання на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2010 № ТК070410/5 і договору поруки від 07.04.2010 б/н; акт прийому-передачі від 18.03.2020 та акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2020, в якому зазначається вартість та обґрунтування щодо наданих замовнику адвокатських послуг.
Проте судом апеляційної інстанції оцінка зазначеним доказам не надавалася, і вона не може бути надана судом касаційної інстанції з огляду на встановлені положеннями статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому колегія суддів наголошує на помилковому посиланні судом апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки положення статті 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви. Тобто застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
Подібну позицію наведено у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 та від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина 3 статті 310 ГПК України).
6.3. За таких обставин оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням оскаржуваної ухвали і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі № 904/4058/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя К. Пільков