ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5357/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (колегія суддів: Чус О. В. головуючий, Кощеєв І. М., Дармін М. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Строй-Сервіс"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Будсервіс"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант"
про витребування з незаконного володіння майна,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Нафто-Строй-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви від 25.03.2024 про уточнення прохальної частини) про витребування з незаконного володіння ТОВ "АЗС-Будсервіс" та ТОВ "Атлант" автозаправної станції, що знаходиться на пр. Газети Правда (пр. Слобожанський), 2-Г у м. Дніпро, та автозаправної станції, що знаходиться на пр. Слобожанському, 1-І у м. Дніпро.
1.2Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2008 у справі № 25/504-08 про визнання договору № 8-Д (укладеного між ТОВ "Нафто-Строй-Сервіс" та ТОВ "АЗС-Будсервіс") дійсним та визнання за ТОВ "АЗС-Будсервіс" права власності на зазначені автозаправні станції скасоване. Таким чином, на момент укладення договору № 266 та договору № 259 ТОВ "АЗС-Будсервіс" як продавець за договорами не було власником відчужуваного майна, а тому перехід права власності від ТОВ "АЗС-Будсервіс" до ТОВ "Атлант" не відбувся.
1.3Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 позов задоволено.
1.4Особа, яка не брала участі у справі, ? Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради ? оскаржила це рішення в апеляційному порядку.
2.Короткий зміст оскарженого судового рішення
2.1Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024.
2.2Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ Нафто-Строй-Сервіс заявило віндикаційний позов, за яким позивач, вважаючи себе власником речі, який позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, та вже фактично нею не володіє, а відповідачі є незаконними фактичними володільцями речі. Питання розпорядження землями, на яких розташовані автозаправні станції не досліджувалось в цій справі, оскільки не було предметом розгляду. Ні з матеріалів справи, ні з тексту рішення не вбачається, що місцевий господарський суд вирішив питання про права та обов`язки (ні прямо, ні опосередковано) Дніпровської міської ради.
3.Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1У касаційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2На обґрунтування підстав подання касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) скаржник зазначає про неправильне застосуванням норм матеріального права (статей 125 126 187 188 152 211 212 Земельного кодексу України, статей 15 16 203 215 319 376 388 391 Цивільного кодексу України) та порушенням процесуального права (статей 17 46 53 236 254 264 ГПК України), що спричинило порушення охоронюваних державою інтересів у сфері земельних відносин.
3.3Вважає, що при вирішенні питання щодо наявності права на подання апеляційної скарги у спірних правовідносинах, суд зробив необґрунтовані висновки про відсутність порушення інтересів держави в особі уповноваженого органу управління та взагалі не надав оцінку доводам прокуратури. Незалучення Дніпровської міської ради як учасника справи під час судового розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції не спростовує існування правового зв`язку між правами та інтересами Дніпровської міської ради та спірними правовідносинами в силу приписів законодавства та розпорядження землями комунальної форми власності на території міста Дніпра.
3.4Так, як встановлено прокуратурою та підтверджено рішеннями судів у справах №№ 904/4338/21, 904/4339/21 спірні автозаправні станції є самовільно побудованими спорудами, рішення про надання спірної земельної ділянки для розміщення автозаправних станцій Дніпровською міською радою не приймалося, будь-яких дозвільних документів на будівництво автозаправних станцій компетентні органи не видавали, в експлуатацію спірні об`єкти нерухомості не приймалися, тому Дніпровська міська рада наділена повноваженнями щодо усунення будь-яких порушень її прав на землю від ТОВ "АЗС-Будсервіс" та ТОВ "Атлант".
3.5У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, дійшов правильного висновку про безпідставність його доводів щодо вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси або обов`язки Дніпровської міської ради.
4.Мотивувальна частина
4.1Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
4.3Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку норм ГПК України.
4.4Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення
4.5Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
4.6Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
4.7Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.
4.8Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
4.9Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
4.10Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, а також від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.
4.11Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
4.12Доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України.
4.13Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
4.14Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).
4.15Отже, конструкція вказаної правової норми процесуального закону і її застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а практика застосування Верховним Судом положень частини першої статті 264 ГПК України в системному зв`язку зі статтями 17, 254 цього Кодексу є сталою та послідовною.
4.16Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
4.17Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України", § 47).
4.18До того ж ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", § 53, 55).
4.19Отже, встановивши, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не вирішував питання про права та обов`язки Дніпровської міської ради, оскільки це не вбачається з тексту рішення, а питання розпорядження землями, на яких розташовані автозаправні станції не досліджувалося в цій справі, бо не було предметом розгляду, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
4.20Враховуючи викладене, доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції статей 17 46 53 236 254 264 ГПК України, не знайшли підтвердження.
4.21Щодо інших посилань на неправильне застосування судом норм права колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову про витребування майна стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (пункт 10.28 постанови від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
4.22Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
4.23За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.24Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом норм права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
4.25З урахуванням положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 309 314 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради у справі № 904/5357/23 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийГ. М. Мачульський
СуддіЄ. В. Краснов
Л. І. Рогач