ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/5368/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: Жиліч С.М.
відповідача-1: Гурський В.С. (присутній в режимі відеоконференції)
відповідача-2: не з`явився
третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Митюченко Валентини Іванівни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021
у справі № 904/5368/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Митюченко Валентини Іванівни
до: 1) Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області; 2) Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання "Потяг",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 - Комунальне підприємство "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації"
про припинення права власності та про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець Митюченко Валентина Іванівна (далі - ФОП Милютченко В.І., позивач) звернулась до суду з позовом до Верхівцевської міської ради (далі - Рада, відповідач-1) та Дніпропетровського державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання "Потяг" (далі - ДП «Потяг», відповідач-2) про: (1) визнання таким, що припинено право власності відповідача-2 на нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська обл., м. Верхівцеве, вул. Красна 2-В, а саме комплекс загальною площею 424,5 кв.м. (далі - Комплекс); (2) визнання права власності на нерухоме майно - будівлю магазину промислових товарів за адресою: Дніпропетровська обл., м. Верхівцеве, вул. Красна 2В (далі - Магазин).
Позивач посилається на закінчення у 2019 році будівництва магазину промислових товарів по вул. Красна 2-В у м. Верхівцеве, яке здійснено без оформлення прав на землю та без дозвільних документів на будівництво. Однак за цією ж адресою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДП «Потяг» зареєстрований об`єкт нерухомого майна - Комплекс, який станом на 2004 рік був знищений внаслідок пожежі. З огляду на можливість безпечної експлуатації Магазину, будівництво якого відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване майно в порядку частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як право власності відповідача-2 на Комплекс підлягає припиненню у зв`язку зі знищенням. Одночасно позивач посилається і на наявність правових підстав для визнання за ним права власності на спірний об`єкт за набувальною давністю в порядку статті 344 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 (суддя Петренко І.В.) позов задоволений. Визнано таким, що припинено право власності відповідача-2 на Комплекс; визнано за позивачем право власності на Магазин.
Суд першої інстанції констатував відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно, як самочинно збудоване. У той же час наявні у справі докази підтверджують добросовісне, безперервне та відкрите володіння позивачем спірним майном з 2004 року, що є підставою для визнання права власності останнього на це майно за набувальною давністю з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на це майно з огляду на відсутність відомостей про таку юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (колегія суддів: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з актом від 09.11.2004 вибору земельної ділянки під будівництво магазинів промтоварів комісія Верховцевської міської ради встановила можливість будівництва Приватним підприємцем Мітюченко В. І. магазину промислових товарів на земельній ділянці по вул. Красна, 2- в. За змістом вказаного акта на земельній ділянці раніше знаходився магазин, знищений в результаті пожежі.
03.04.2006 позивачу видано архітектурно-планувальне завдання на проектування об`єкта архітектури для нового будівництва магазину промтоварів по вулиці Красній, 2-а в місті Верхівцеве строком дії до 2009 року.
15.02.2007 між відповідачем-1 та позивачем укладено договір про плату за користування земельною ділянкою, за умовами якого: (1) відповідач-1, на підставі рішення №50 від 15.02.2007, дав дозвіл позивачу на розробку технічної документації на земельну ділянку загальною площею 0,01 га у в м. Верхівцеве по вулиці Красній, 2 для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування; (2) у зв`язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку позивач зобов`язується сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 600 грн. на рік до укладання договору оренди.
Рішеннями Ради від 07.12.2007 за №155/3-ХІ/V та від 14.08.2020 №92 позивачу надавалися дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки в м. Верхівцеве по вул. Красна, 2В для надання в оренду під будівництво та обслуговування магазину.
Рішенням Ради від 05.10.2010 за №196 позивачу надано дозвіл на проектно-вишукувальні роботи по будівництву магазину промтоварів по вул. Красна, 2-в.
25.04.2019 виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська обл., м. Верхівцеве, вул. Красна, 2в.
Звітом від 03.02.2020 про проведення технічного обстеження магазину по вулиці Красна, будинок 26 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до інформаційної довідки №252811280 від 15.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна комплекс загальною площею 424,5 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Верхівцеве, вул. Красна, 2-в перебуває у загальнодержавній власності та знаходиться на балансі ДП «Потяг» з 31.03.2003.
Суд апеляційної інстанції встановив, що зареєстрований за відповідачем-2 об`єкт нерухомого майна був знищений ще у 2004 році в результаті пожежі. Натомість позивач обґрунтовує свої позовні вимоги обставиною будівництва ним нового об`єкта нерухомості на місці знищеного майна. Отже, відсутня обставина заволодіння позивачем чужим майном, що виключає можливість визнання права власності на збудований позивачем новий об`єкт нерухомості за набувальною давністю. Суд також констатував відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований Магазин у порядку статті 376 ЦК України, оскільки останній не оформив речове право на землю під зведеним майном, а відповідач-1, як власник земельної ділянки, заперечує щодо визнання за позивачем права власності на об`єкт самочинного будівництва. Щодо позовної вимоги, зверненої до ДП «Потяг», то відомості про таку юридичну особу відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто позовна вимога пред`явлена до неналежного (неіснуючого) відповідача.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питання визначення моменту припинення права власності на знищене нерухоме майно відповідно до положень статті 349 ЦК України. Так, стаття 349 ЦК України у редакції після 2018 року пов`язує обставину припинення права власності з моментом знищення майна, а не з державною реєстрацією припинення права власності на майно. Отже, для державної реєстрації припинення права власності відповідача-2 достатньо подати докази знищення майна. Проте якщо право власності відповідача-2 не є припиненим у зв`язку з відсутністю заяви власника про припинення, позивач вправі розраховувати на визнання за ним права власності на таке майно за набувальною давністю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 08.07.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.07.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, який долучається до матеріалів справи, однак не розглядається Верховним Судом з огляду на приписи статті 118, частин 1, 2 статті 119 ГПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані рішення господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 349 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
У межах даного судового провадження позивач заявляє дві позовні вимоги: (1) про визнання за ним права власності на будівлю Магазину у порядку статті 376 ЦК України, як об`єкт нового будівництва, та (2) про припинення права власності ДП «Потяг» на інше майно - Комплекс, з посиланням на те, що зареєстрований за відповідачем-2 об`єкт нерухомості знищений і на його місці позивач самочинно збудував новий об`єкт - Магазин.
При цьому у тексті позовної заяви позивач, вказуючи на знищення належного ДП «Потяг» Комплексу, одночасно стверджує про набуття ним права власності на це ж майно за набувальною давністю, проте не заявляючи відповідної позовної вимоги (про визнання права власності на Комплекс) у прохальній частині позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги будівництвом ним нового об`єкта нерухомості на місці знищеного майна, а не добросовісним заволодінням існуючим чужим нерухомим майном, що виключає можливість визнання права власності на такий об`єкт нерухомості за набувальною давністю в порядку статті 344 ЦК України. Одночасно суд установив, що позивач не отримав у встановленому порядку речове право на земельну ділянку під вже збудованим майном і власник земельної ділянки - відповідач-1 заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт самочинного будівництва - Магазин, що виключає задоволення заявленого позову з підстав, передбачених частиною 3 статті 376 ЦК України.
Отже, зі встановлених у цій справі фактичних обставин вбачається не доведення позивачем наявності правових підстав набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості - Магазин, що свідчить про відсутність порушеного права власності на нерухоме майно, за захистом якого позивач звернувся до суду у межах даного судового провадження.
З огляду на предмет і підстави заявленого позову, встановлені у справі фактичні обставини та правові норми, які підлягають застосуванню та було застосовано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, висновок щодо застосування норми статті 349 ЦК України щодо припинення права власності на знищене майно, який формулює скаржник у касаційній скарзі, не має жодного правового значення для вирішення даного спору, оскільки позивач не довів наявності у нього речових прав на об`єкт нерухомості - Магазин, який безпосередньо є предметом заявленого ним позову. У зв`язку із чим Верховний Суд не формує висновок з приводу застосування цієї статті у спірних правовідносинах.
При цьому Верховний Суд враховує, що підставою для відмови апеляційним судом в задоволенні позовних вимог, спрямованих до ДП «Потяг», стало заявлення такої вимоги до неналежного (неіснуючого) відповідача з огляду на відсутність відомостей про вказану юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.
Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для її скасування немає.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Митюченко Валентини Іванівни залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/5368/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.