ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/5598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
за дорученням судді помічник судді Горейко М. В.
за участю представників:
прокурора: Баклан Н. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019
у складі колегії суддів: Березкіної О. В. - головуючої, Іванова О. Г., Антоніка С. Г.
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019
у складі судді Бєлік В. Г.
у справі за позовом Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
1. Східного офісу Державної аудиторської служби України
2. Кам`янської міської ради
до
1. Комунального закладу "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" Кам`янської міської ради
2. Фізичної особи-підприємця Бурківського Богдана Йосиповича
про визнання недійсним договору постачання № 4 від 25.01.2018
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У грудні 2018 року керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Східний офіс Державної аудиторської служби України, позивач 1) та Кам`янської міської ради (далі - Кам`янська міська рада, позивач 2) до Комунального закладу "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" Кам`янської міської ради (далі - КЗ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16", відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця Бурківського Богдана Йосиповича (далі - ФОП Бурківський Б. Й., відповідач 2) про визнання недійсним договору постачання від 25.01.2018 № 4.
2. Позовні вимоги мотивовані укладенням між КЗ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" та ФОП Бурківський Б. Й. договору постачання продуктів харчування від 25.01.2018 № 4 з порушенням статей 656 669 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454 щодо порядку закупівлі товарної продукції (продуктів харчування), визначення в договорі предмету закупівлі та у специфікаціях до договору кількості продукції та її найменування.
3. В обґрунтування підстав для звернення з цим позовом прокурор посилається на порушення економічних інтересів держави щодо ефективного використання бюджетних коштів зумовлене укладенням між відповідачами 1, 2 договору постачання від 25.01.2018 № 4 з недотриманням вимог законодавства та невжиття Східним офісом Державної аудиторської служби України як органом державного фінансового контролю та Кам`янською міською радою як контролюючим суб`єктом по відношенню до замовника (відповідача 1) враховуючи, що останній є комунальним закладом, який фінансується з міського бюджету та засновником його є позивач 2, самостійно заходів, направлених на захист законних інтересів держави, зокрема, щодо оскарження в судовому порядку результатів публічної закупівлі та укладеного за наслідками її проведення договору постачання продукції від 25.01.2018 № 4.
4. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви прокурором визначено приписи статей 19 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2, 3, 7, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 203 215 216 236 655 656 669 712 ЦК України, статей 179 180 259 ГК України, статей 7 26 Бюджетного кодексу України, статей 10, 17, 60, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування", пункту 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, статей 4 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 904/5598/18 позов керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Кам`янської міської ради до КЗ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" Кам`янської міської ради та ФОП Бурківського Б. Й. про визнання недійсним договору постачання від 25.01.2018 № 4 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, оскільки представництво прокурором інтересів держави в суді може бути здійснюватися тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом та доведення яких здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статті 74 ГПК України, тоді як матеріали справи належних та допустимих доказів необхідності такого звернення не містять. Окрім того, прокурором невірно визначено позивачів у справі.
7. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 21.05.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 904/5598/18 залишив без змін погодившись з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду та невірного визначення прокурором в якості позивача Східного офісу Державної аудиторської служби України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 18.06.2019 заступник прокурора Дніпропетровської області поштовим відправленням через апеляційний господарський суд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 18.06.2019 № 08-475вих19 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 905/383/18, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
9. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
10. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
11. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
12. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
13. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
14. Отже, учасник справи, який не є скаржником, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
15. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 904/5598/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області, повідомлено учасників справи про право на подання відзивів на касаційну скаргу до 08.08.2019, тобто значно раніше дати запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України, якою є 12.03.2020. Тому положення пункту 4 розділу X ГПК України щодо продовження процесуального строку, зокрема на подання відзиву, на період дії карантину застосуванню під час розгляду цієї касаційної скарги не підлягають.
17. Ця ухвала суду касаційної інстанції від 19.07.2019, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 904/5598/18, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
18. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
19. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
20. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
21. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.
22. Станом на момент розгляду скарги заступника прокурора Дніпропетровської області до суду касаційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на касаційну скаргу.
23. 30.07.2020 в судове засідання з`явився прокурор, який надав пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України, не реалізували. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 30.07.2020 від учасників справи не надходило.
24. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
25. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
26. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
28. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
29. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
30. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
31. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
32. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
33. У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 21.07.2020 на 30.07.2020 обов`язковою не визнавалась.
34. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи заступника прокурора Дніпропетровської області
35. Заступник прокурора Дніпропетровської області в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права зазначаючи, зокрема, таке:
- процесуальна можливість керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звертатись з позовом до суду прямо передбачена статтею 1311 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру" та статями 4 44 53 55 ГПК України.
- питання про наявність у прокурора права заявляти в позові конкретну матеріально-правову вимогу в інтересах визначеного позивача або правильність обраного способу захисту, не свідчить про відсутність у прокурора процесуальної можливості звертатись з позовом до суду та не може бути підставою для залишення позову без розгляду;
- судами помилкового ототожнена відсутність підстав для представництва з відсутністю у керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області процесуальної дієздатності;
- перед звернення до суду прокурором направлялись на адресу позивачів повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в яких повідомлялось про виявлені порушення, підстави для представництва в особі цих органів та зверталась увага на можливості оскарження до суду підстав для представництва прокурором інтересів держави у даних правовідносинах. Позивачами не оскаржено підстав для застосування прокурором представницьких повноважень;
- законодавством не встановлено переліку доказів, які прокурор повинен надати суду на підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідними суб`єктами владних повноважень.
- судом першої інстанції жодними чином не обґрунтовано неналежне визначення прокурором позивачів в особі яких подано позов.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ФОП Бурківського Б. Ю.
36. У відзиві на касаційну скаргу Бурківський Б. Ю. заперечує щодо доводів касаційної скарги прокурора та вважає її необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню, зазначаючи, зокрема, таке:
- прокурором не надано доказів наявності підстав для звернення в інтересах держави в особі визначених ним позивачів;
- прокурором не наведено причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами;
- згідно норм частини третьої, четвертої статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний обґрунтувати підстави представництва інтересі держави в суді.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
37. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.
38. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
39. Оскільки заступник прокурора Дніпропетровської області з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 904/5598/18 звернувся до Верховного Суду 18.06.2019, тобто до набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд цієї скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній до 08.02.2020.
40. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
43. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
44. Предметом судового розгляду цій справі є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Кам`янської міської ради до КЗ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" Кам`янської міської ради та ФОП Бурківський Б. Й. про визнання недійсним договору постачання від 25.01.2018 № 4, обґрунтований укладенням між відповідачами 1, 2 договору постачання продуктів харчування від 25.01.2018 № 4 з порушенням законодавства, зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі", що стало наслідком порушення економічних інтересів держави щодо ефективного використання бюджетних коштів.
45. Залишаючи позов прокурора без розгляду суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду з огляду на не доведення прокурором правових підстав для представництва інтересів держави в суді та невірне визначення позивачів в особі яких подано позов.
46. У поданій касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує, що в розрізі положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини четвертої статті 53 ГПК України ним у позовній заяві належним чином обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави, в тому числі нездійснення позивачами захисту інтересів держави. Крім того вказує, що судом першої інстанції жодними чином не обґрунтовано неналежне визначення прокурором позивачів в інтересах яких подано позов.
47. Отже, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання наявності підстав звернення прокурора з позовом до суду та наявності (відсутності) підстав для залишення позову прокурора без розгляду.
Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду
48. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
49. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
50. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
51. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
52. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
53. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
54. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
55. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
56. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
57. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
58. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
59. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
60. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
61. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
62. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
63. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
64. У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
65. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
66. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
67. Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
68. При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
69. Однак у наведеній статті ГПК України ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
70. Відповідно до статті 246 ГПК України суд також може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (у тому числі якщо підписана прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Щодо залишення позову без розгляду
71. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про залишення позову прокурора без розгляду, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд обґрунтував відповідний висновок відсутністю підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду з огляду на не доведення ним правових підстав для представництва інтересів держави в суді та невірне визначення позивачів в особі яких подано позов.
72. Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та передчасним, зробленим без належного з`ясування обставин справи та норм законодавства.
73. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
74. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
75. Як зазначалося вище у пунктах 56, 57 цієї постанови звертаючись до суду з позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
76. У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
77. Відсутність відповіді компетентного органу на таке звернення (повідомлення) не прокурора не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
78. Із встановлених обставин справи вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду позов прокурора залишено без розгляду на підставі приписів частини першої статті 226 ГПК України з посиланням на те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її. Тобто підставою для залишення позову прокурора без розгляду судом першої інстанції визначено приписи пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
79. Однак, відкриваючи ухвалою від 17.12.2018 провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162 164 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив.
80. Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
81. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74 77 ГПК України).
82. Як свідчать матеріали справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Східним офісом Державної аудиторської служби України та Кам`янською міською радою, які самостійно не вжили заходів щодо оскарження в судовому порядку результатів публічної закупівлі та укладеного за наслідками її проведення із недотриманням вимог законодавства договору постачання продукції від 25.01.2018 № 4, що стало наслідком порушення економічних інтересів держави щодо ефективного використання бюджетних коштів.
83. Тобто навів підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивачів у справі: Східний офіс Державної аудиторської служби України та Кам`янську міську раду. Окрім того на підтвердження повідомлення позивачів про таке звернення прокурором долучено до позову повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
84. Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.
85. Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").
86. Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
87. Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
88. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).
89. Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).
90. З урахуванням наведеного, Східний офіс Державної аудиторської служби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення позивачем у справі офісу Державної аудиторської служби викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18).
91. Тому висновок судів попередніх інстанцій щодо неправильного визначення прокурором у якості особи, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного - Східного офісу Державної аудиторської служби є помилковим.
92. Крім того помилковим є висновок суду першої інстанції щодо визначення в якості позивача Кам`янської міської ради.
93. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
94. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
95. Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
96. Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Статуту КЗ "Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-колегіум № 16" заклад є комунальним унітарним закладом освіти, створеним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України. Засновником та власником закладу є територіальна громада міста Кам`янського Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 24604168).
97. Частиною першою статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
98. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
99. Однак, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо належності позивачів у справі наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що Кам`янська міська рада є неналежним позивачем у справі, не навівши при цьому жодних обґрунтувань в підтвердження відповідного висновку в цій частині (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення міської ради в якості позивача у справі викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18).
100. Також без належної оцінки та з`ясування судами попередніх інстанцій залишено обставини дотримання прокурором приписів частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідних суб`єктів владних повноважень, визначених позивачами, при зверненні з цим позовом до суду та якими доказами підтверджується як факт самих повідомлень, так і факт направлення таких повідомлень та їх отримання позивачами, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентних органів в особі яких заявлено позов, яка має місце у разі якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.
101. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
102. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
103. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
104. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.
105. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
106. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
107. Натомість суди попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень статтями 86 269 ГПК України не перевірили наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду.
108. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
109. З урахуванням вищевикладеного висновки судів попередніх інстанцій про непідтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є передчасним, зробленим судом без належної оцінки обставин справи, зазначених прокурором підстав представництва та норм права, які підлягають застосуванню до цих відносин.
Щодо суті касаційної скарги
110. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
111. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
112. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
113. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
114. Виходячи з наведеного, касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суд першої інстанції з урахуванням викладеного у цій постанові.
Щодо судових витрат
115. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи на новий розгляд д о суду першої інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
116. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
117. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
118. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
119. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
120. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 904/5598/18 скасувати.
3. Справу № 904/5598/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
В. Г. Пєсков