№ 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представника ОСОБА_1 - Шпака В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін)

у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))

за позовом ОСОБА_1

до:

відповідача-1 Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс"

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення"

відповідача-4: ОСОБА_3

відповідача-5: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа-1: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради

третя особа-2: ОСОБА_4

про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин передачі справи за підсудністю

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до відповідачів про (1) визнання недійсними прилюдних торгів по реалізації належної позивачу квартири, зокрема, протоколу № 04-0385/12-а-2Н-2 від 14.02.2013 та акту про проведення прилюдних торгів від 18.02.2013, (2) витребування вказаної квартири від добросовісного набувача ОСОБА_3 та (3) визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 26.04.2016 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк").

Позовна заява обґрунтована наступним:

- процедура проведення прилюдних торгів була порушена, зокрема, не було повідомлено боржника та потенційних покупців про час; та дату проведення торгів. Таке порушення істотно вплинуло на результати перших торгів, які визнані такими, що не відбулися, що в подальшому призвело до протиправної уцінки вартості майна на 23% і, як наслідок, до реалізації майна за заниженою вартістю на повторних торгах 18.02.2013;

- станом на дату реалізації квартири з прилюдних торгів у ній проживав та був зареєстрований малолітній син позивача - ОСОБА_5 . Вказана квартира була єдиним постійним житлом для малолітнього сина позивача, внаслідок чого, в силу положень діючої на той час Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій, державний виконавець мав отримати дозвіл на реалізацію квартири у органі опіки та піклування, чого зроблено не було;

- власником спірної квартири є ОСОБА_3 , тому квартира має бути витребувана від неї як добросовісного набувача в порядку віндикації, а договір іпотеки вказаної квартири, укладений ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), має бути визнаним недійсним як такий, що порушує права позивача як законного власника на розпорядження належною йому квартирою.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2016 відкрито провадження у справі № 202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 в задоволенні клопотання відповідача-3 про закриття провадження у справі відмовлено, ухвалено цивільну справу № 202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до Господарського суду Дніпропетровського області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (далі - ТОВ "Ключове рішення").

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 прийнято до свого провадження в межах справи № 904/5868/18 про банкрутство ТОВ "Ключове рішення" справу № 202/5001/16-ц (провадження № 2/202/45/2019) за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Новокодацького Відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного управління юстиції у Дніпропетровській області; відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (далі - ТОВ "ТД Еліт Сервіс"); відповідача-3: ТОВ "Ключове рішення"; відповідача-4: ОСОБА_3 ; відповідача-5: АТ КБ "Приватбанк"; третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, - про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна. Клопотання відповідача-1 за №4202 від 08.01.2020 (вх. №1362/20) задоволено, здійснено заміну Новокодацького відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на його правонаступника - Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10.11.2003 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17200,00 дол. США на купівлю квартири.

10.11.2003 ОСОБА_1 за кредитні кошти придбано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - Квартира).

В забезпечення основного зобов`язання за кредитним договором позивач уклав з АТ КБ "Приватбанк" Договір застави нерухомого майна № N01100062310717, відповідно до якого Квартира передана банку в заставу.

27.07.2011 рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №2-1984/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" борг у розмірі 404 886,86 грн за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

На виконання вказаного рішення у справі № 2-1984/11 видано виконавчий наказ.

19.08.2011 Ленінським ВДВС Дніпропетровського міського округу міністерства юстиції (далі - Ленінським ВДВС) було відкрито виконавче провадження за №28277757, відповідно до Виконавчого листа виданого Кіровським районним судом міста Дніпропетровська № 2-1984/11 на примусове виконання рішення суду від 27.07.2011 про стягнення заборгованості.

У ході проведення виконавчих дій 12.02.2012 заступником начальника складено акт опису й арешту майна боржника, а саме Квартири.

Заступником начальника Ленінським ВДВС 26.07.2012 винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Марченкову Ю.В. для участі у виконавчому провадженні.

Суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання надано звіт щодо вартості арештованого майна боржника, а саме трикімнатної Квартири, яка склала 458 296, 00 грн.

26.07.2012 Ленінським ВДВС подана заявка до ГУЮ в Дніпропетровській області на реалізацію арештованого майна боржника, а саме Квартири, що на праві приватної власності належала ОСОБА_1 .

Відповідно до договору № 04-0385/12 про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.12.2012, що був укладений між Ленінським ВДВС та ТОВ "ТД Еліт Сервіс", вищевказане арештоване майно боржника передано на реалізацію останньому.

Згідно інформаційного повідомлення ТОВ "ТД Еліт Сервіс" від 28.12.2012 прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника призначені на 11.03.2013.

11.01.2013 за вих. № 33/7 старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника.

14.01.2013 Ленінським ВДВС отримано повідомлення від ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги не відбулися, у зв`язку із відсутністю зареєстрованих покупців.

Старшим державним виконавцем 18.01.2013 складений акт переоцінки не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника, та відповідно майно боржника було уцінено державним виконавцем на 25 % та склала 343722,00 грн.

28.01.13 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського ВДВС із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та того ж дня ознайомився з вказаними матеріалами ознайомився, про що свідчить відповідна відмітка на самій заяві.

Реалізація арештованого майна на прилюдних торгах відбулася 14.02.2016 під час проведення повторного аукціону (прилюдних торгів).

Встановлено, що арештоване майно - спірна Квартира, було реалізоване на прилюдних торгах за ціною продажу майна 343 900, 00 грн; переможцем торгів стало ТОВ "Ключове рішення" (відповідач-3 у даній справі), що підтверджується Протоколом № 04-0361/12-1-2Н-1 від 14.02.2013.

18.02.2013 складено Акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затверджений начальником Ленінського ВДВС Никитюком І.П. та Акт № 04-0385/12 приймання - передачі наданих послуг по реалізації арештованого державним виконавцями.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 17.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С., Квартира на правів власності належить переможцю публічних торгів - ТОВ "Ключове рішення".

У подальшому 20.04.2016 між ТОВ "Ключове рішення" та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу Квартири.

Із витягу з реєстру прав власників, право власності на Квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу реєстр. № 353 від 20.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М.

26.04.2016 між ОСОБА_3 та АТ КБ "Приватбанк" був укладений іпотечний договір №369 від 26.04.2016, предметом іпотеки за яким визначено спірну Квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) (суддя - Первушин Ю.Ю.) в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14.02.2013, визнання недійсним протоколу № 04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації Квартири, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінськl6;го ВДВС Никитюком І.П. від 18.02.2013, відмовлено.

Провадження в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Квартири, яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договору іпотеки від 26.04.2016, укладеного між ОСОБА_3 та АТ КБ "Приватбанк", закрито на підставі частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами обґрунтованості вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника, визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу з реалізації Квартири, визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна.

Суд вважав, що реалізація арештованого майна - Квартири проведена відповідно до діючого законодавства; позивач не є учасником торгів, тому у нього відсутнє порушення права як учасника оскаржуваних прилюдних торгів.

У частині вимог, провадження за якими судом закрито, суд мотивував прийняте рішення тим, що в цій частині спір не стосується майна боржника - відповідача-3 - ТОВ "Ключове рішення", боржник не є стороною у цьому спорі, що виключає можливість залучення спірного майна до ліквідаційної маси та проведення інших заходів з метою задоволення вимог кредиторів.

За наведених умов суд вважав, що у нього відсутні правові підстави для розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Квартири та визнання недійсним вказаного договору іпотеки від 26.04.2016 в межах провадження у справі № 904/5868/18 про банкрутство ТОВ "Ключове рішення".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. - головуючий, Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування Квартири. В скасованій частині справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду. В іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення в цій частині залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові не погодився з позицією місцевого господарського суду про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог про витребування майна та визнання недійсним договору іпотеки через відсутність підстав для розгляду спору в цій частині в межах провадження у справі № 904/5868/18 про банкрутство ТОВ "Ключове рішення".

Урахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2020 у справі № 161/7436/18, апеляційний суд зазначив, оскільки ухвала Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області набрала законної сили, це виключає можливість повторного звернення позивача в порядку цивільного судочинства із вказаними вимогами, тож всі заявлені у даній справі вимоги ОСОБА_1 підлягали розгляду по суті в порядку господарського судочинства.

В іншій частині позовних вимог (щодо визнання недійсними акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника, прилюдних торгів, протоколу з реалізації Квартири, акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна) постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наступним:

- порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (далі - Тимчасове положення), є обов`язковим у разі проведення повторних торгів (пункт 4.7), однак матеріали справи не містять доказів щодо дотримання відповідачем-2 такого порядку;

- процедурні порушення призвели в подальшому до порушення строків проведення повторних торгів, які є предметом позовних вимог. З огляду на вказане, колегія суддів не надає оцінку доводам апелянта про відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, в якій був зареєстрований та проживав малолітній син позивача;

- є доведеним, що станом на 28.01.2013 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався про порушення своїх прав, мав можливість звернутися до суду в межах строків, встановлених чинним Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з відповідними позовними вимогами, які заявив у даній справі. Між тим, позивач звернувся з позовом до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська лише 05.08.2018, що підтверджується штампом реєстрації позовної заяви. Отже, в частині порушених прав позивача слід застосувати позовну давність, про яку заявлено було відповідачем-1 суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись частково з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині, у якій рішення суду першої інстанції залишено без змін; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, акту прилюдних торгів та протоколу прилюдних торгів задовольнити повністю.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частини першої статті 257, частини першої статті 261 ЦК України, та порушенням норм процесуального права, зокрема частини шостої статті 70 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у його редакції, чинній на дату звернення з позовом (аналогічні норми містилися у частині четвертій статті 51 ГПК України).

Вказані порушення, на думку скаржника, полягають наступному:

- судом апеляційної інстанції фактично змінено правове обґрунтування причин для відмови у задоволенні позовних вимог з безпідставності на відмову через пропуск позовної давності, однак у резолютивній частині постанови не вказано про зміну рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позову;

- суд апеляційної інстанції вказав, що обставини справи безспірно свідчать про порушення процедури проведення публічних торгів внаслідок неправильного зазначення дати їх проведення в інформаційному повідомленні, внаслідок чого додатковий аналіз інших аргументів позивача в частині, допущених порушень процедури проведення торгів, є по суті зайвою деталізацією. Незважаючи на те, що апеляційний суд фактично не аналізував доводи про порушення прав малолітнього сина позивача при проведенні публічних торгів (з підстав не отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування при передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні), скаржник стверджував про обґрунтованість вказаного доводу, серед іншого, вказуючи про необхідність врахування правової позиції, викладеної в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 у справі №6- 29168 СК15;

- право боржника є порушеним лише за наслідками проведення прилюдних торгів та затвердження їх результатів, тому до проведення торгів відсутні правові та фактичні підстави для захисту прав боржника, як власника майна, що підлягає примусовій реалізації. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав 28.01.2013, тобто до дати проведення прилюдних торгів, і саме з цього моменту повинен починатися відлік строків позовної давності, є невірними і прямо суперечить приписам статей 257 261 ЦК України;

- апеляційний суд порушив норми процесуального права, дійшовши помилкового висновку, що датою звернення до суду є дата, вказана на відбитку штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії суду, а не дата, що вказана на відбитку поштового календарного штемпеля організації зв`язку на конверті, в якому на адресу суду було направлено позовну заяву. При цьому, в матеріалах справи наявний конверт, на якому проставлений вихідний штемпель оператора поштового зв`язку з датою відправки 25.01.2016. Більш того, за змістом постанови суду апеляційної інстанції вказується, що начебто із позовом позивач звернувся тільки у 2018 році, хоча ще в 2016 році по даній справі було відкрито провадження суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

У якості підстави касаційного оскарження скаржник також вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.11.2021 до касаційного суду 16.12.2021 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року (в частині залишення вказаного рішення господарського суду без змін) у справі № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)); призначено касаційну скаргу до розгляду на 09.02.2022 о 11:00 год.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022, зокрема, клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосування системи EasyCon задоволено.

Судове засідання 09.02.2022 відбулось за участі представника ОСОБА_1 - Шпака В.І. , який надав пояснення у справі. Інші учасники явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників іншої сторони у справі.

При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

Оскільки заявник просить переглянути судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, акту та протоколу прилюдних торгів, тому справа щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування Квартири не є предметом касаційного перегляду Верховним Судом.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 287, частиною першою, третьою статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції з`ясував, що:

(1) щодо визначення вартості майна - матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 оскаржував результати оцінки майна;

(2) щодо дотримання вимог частини п`ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" - термін від підготовчих дій на проведення реалізації арештованого майна 05.09.2012 та до підписання протоколу про результати торгів 14.02.2013 становить менше шести місяців;

(3) щодо уцінки майна - з 28.01.2013 ОСОБА_1 (позивач) був обізнаний про здійснення переоцінки та уцінення державним виконавцем арештованого майна на 25% та міг скористався своїм правом на оскарження результатів оцінки майна до передачі майна на реалізацію, однак позивач не оскаржував результати оцінки майна;

(4) щодо порушення вимог ведення та оформлення протоколу - зі змісту протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 вбачається, що він складений відповідно до норм чинного законодавства; зазначені всі необхідні реквізити, підписано протокол особою, яку визначено переможцем за результатами проведених прилюдних торгів;

(5) щодо описки в оголошенні - у повідомлені про час і дату проведення перших торгів, які в подальшому визнані такими, що не відбулись, мала місце описка в даті - вказано 11.03.2013 10.00, замість 11.01.2013 10.00 і ця описка не впливає на законність реалізації майна на повторних торгах та не порушує права та законні інтереси позивача;

(6) щодо порушення прав позивача - обставини, на які посилається позивач, не порушують його права та інтереси, так як він безпосередньо не приймав участь в процедурі прилюдних торгів і нeотримання інформації про час і дату їх проведення є для останнього юридично не значимим.

З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено порушень норм законодавства та прав позивача під час проведення процедури реалізації Квартири, що стало підставою для відмови у вимогах про визнання торгів недійсними.

Разом з тим, досліджуючи питання порушення встановлених законодавством правил проведення торгів під час апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

- суд першої інстанції не надав належну оцінку наявним у справі доказам та обставинам дотримання при реалізації майна боржника вимог Тимчасового положення;

- у даній справі інформаційне оголошення опубліковано ТОВ "ТД Еліт Сервіс" 28.12.2012 і погодитись з тим, що в даті призначення торгів наявна описка неможливо, оскільки в такому випадку торги призначені з порушенням 15-ти денного строку, передбаченого пунктом 3.5. Тимчасового положення.

- проведення оспорюваних прилюдних торгів в іншу дату - 11.01.2013 порушує вимоги діючого на час їх проведення законодавства та порушує права позивача як можливого учасника торгів, а також як боржника у виконавчому провадженні;

- суд першої інстанції не надав оцінку суперечливості наданих суду доказів, зокрема:14.01.2013 Ленінським ВДВС отримано повідомлення від ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 - Квартири 11.01.2013 не відбулися у зв`язку із відсутністю зареєстрованих покупців, однак 11.01.2013, до отримання відповідного повідомлення від організатора аукціону, старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам виконавчого провадження та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника;

- вказані процедурні порушення призвели в подальшому до порушення строків проведення повторних торгів, які є предметом позовних вимог;

- позивач ОСОБА_1 на дату написання скарги до прокуратури на дії державного виконавця, тобто станом на 26.02.2013, знав про можливе порушення своїх прав. Крім того, позивач під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тобто станом на 28.01.2013 , також знав про можливе порушення своїх прав. Однак, позивач звернувся з позовом до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська лише 05.08.2018, що підтверджується штампом реєстрації позовної заяви.

Ураховуючи встановлені обставини апеляційний суд зауважив на тому, що мотиви відмови позивачу в позовних вимогах, розглянутих судом першої інстанції, колегія суддів вважає помилковими, однак на правильність висновку суду по суті спору вказане не впливає, оскільки в частині порушених прав позивача слід застосувати позовну давність, про яку заявлено було відповідачем-1.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з обґрунтованістю доводів скаржника в частині того, що змінивши правове обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог та встановивши допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, апеляційним судом помилково не зазначено у резолютивній частині постанови про зміну мотивувальної частини рішення.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для застосування апеляційним господарським судом статті 276 ГПК України та залишення у відповідній частині рішення суду першої інстанції без змін, ураховуючи неповноту та неналежність оцінки останнім наявних у справі доказів.

Разом з тим, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції у питанні спливу позовної давності передчасними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивача б/н від 25.01.2016 була направлена до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська засобами поштового зв`язку, при чому на конверті проставлений вихідний штемпель оператора поштового зв`язку з датою відправки 25.01.2016 (а.с. 8, т.с. 1). Крім того, позовна заява зареєстрована в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська 05.08.2016 за вх. № 16943, про що свідчить вхідний штемпель суду (а.с. 1, т.с. 1).

Наведене спростовує твердження апеляційного господарського суду про звернення позивачем з позовом до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська лише 05.08.2018, що підтверджується штампом реєстрації позовної заяви.

Такі висновки апеляційного суду є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, адже, крім наведеного, спростовуються також фактом того, що ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2016 було залишено позовну заяву без руху (а.с. 10-11, т.с. 1), за тим ухвалою того ж суду від 29.08.2016 було відкрито провадження у цій справі (а.с. 17, т.с. 1).

Колегія суддів враховує, що позов у справі було подано та прийнято до розгляду в порядку цивільного судочинства (за тим, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 ухвалено цивільну справу № 202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до Господарського суду Дніпропетровського області для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Ключове рішення").

Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до цивільного суду) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Ураховуючи викладене та наведені норми процесуального закону, касаційний господарський суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, не правильно визначив дату звернення до суду, яка є датою, зазначеною на відбитку календарного штемпелю оператора поштового зв`язку на конверті, яким позов скеровано до суду, а не дата, зазначена на відбитку штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії суду, проставлена на титульному аркуші позовної заяви.

Отже, висновки апеляційного суду в частині застосування наслідків пропуску позовної давності є передчасними, зробленими з неповним дослідженням матеріалів справи та встановленням фактичних обставин, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний суд фактично не аналізував аргументи про порушення прав малолітнього сина позивача при проведенні публічних торгів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки аргументам позивача про відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, в якій був зареєстрований та проживав малолітній син позивача, обмежившись лише зазначенням того, що суд не надає оцінку наведеним доводам, оскільки встановлено інші процедурні порушення, які призвели в подальшому до порушення строків проведення повторних торгів.

Згідно зі статтею 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеним обставин, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано в повній мірі обставини щодо підтвердження факту пропуску позовної давності, не досліджено належним чином докази, пов`язані з аргументами позивача про порушення прав його малолітнього сина при проведенні публічних торгів (з підстав не отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування), не надано їм правової оцінки.

У той же час, загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73 74 76 77 86 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд вважає, що допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення суду, прийняте з порушенням норм процесуального права, не може вважатися таким, що відповідає приписам статті 6 Конвенції щодо права на справедливий суд.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився суд апеляційної інстанції, свідчать про ухвалення передчасного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в оскаржуваній частині з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, зокрема в частині визначення строку позовної давності, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін - скасувати.

3. Справу № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) в скасованій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков