№ 904/5898/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (головуючий суддя - Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.)

за позовом Криворізької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 117 596,52 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Криворізька міська рада звернулася із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,2991га, з кадастровим номером 1211000000:04:223:0192, для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на м-ні 5-му Зарічному у Жовтневому районі м.Кривого Рогу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006 в частині повної та своєчасної оплати оренди; незважаючи на припинення договору з 28.12.2012 зобов`язання відповідача з оплати оренди за фактичне користування земельною ділянкою продовжують існувати; основний борг за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 117596,52грн.

1.3. Відповідач заперечував проти позову та просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що позивачем невірно визначена предметна та суб`єктна підсудність.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 (суддя Татарчук В.О) закрито провадження у справі.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/5898/18 скасовано та передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 17.12.2019 (згідно реєстраційним номером АГС) Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі №904/5898/18 до Касаційного господарського суду.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 у справі № 904/5898/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/5898/18 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишено без руху до 02.03.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, оскільки підстави, наведені у заяві про поновлення строку, визнані неповажними; встановлено ФОП Штефану Владиславу Олександровичу строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 17.02.2020 скаржник надав Суду клопотання про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30.01.2020. До клопотання скаржник долучив квитанцію № 0.0.1616593817 від 15.02.2020 на суму 1 921 грн., копію конверту з штриховим кодовим ідентифікатором та роздрукований трекінг-Укрпошти в підтвердження отримання скаржником саме 12.12.2019 копії оскаржуваної постанови.

3.5. Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.6. Ухвалою Касаційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 904/5898/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 17.03.2020.

3.7. При цьому скаржником у прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання справу розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.301 ГПК України:

"5. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи."

Тобто, відповідно до вказаної ч.6 ст.301 ГПК України, вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п`ятій вказаної статті 301 ГПК, обумовлено лише власним розсудом суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Ніяких інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у вказаній нормі не міститься.

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи, а тому відхиляє його як безпідставне.

3.8. 19.03.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу від позивача, надісланий до суду 16.03.2020.

Разом з цим, відзив на касаційну скаргу, поданий позивачем, підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За вимогами частини 3 статті 1312 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Крім того, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання врегульовані ГПК.

29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX.

Суд звертає увагу відповідача на приписи частини 3 статті 56 ГПК, за змістом яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до правил частини 1 статті 58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Відзив на касаційну скаргу Криворізької міської ради підписано представником - Скляр Наталією Михайлівною.

Відповідно до ч.7 ст. 165 ГПК до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Довіреність, долучена до матеріалів доданих до відзиву на підтвердження наявності у Скляр Н.М. повноважень представляти інтереси Криворізької міської ради, у тому числі у Верховному Суді, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали, долучені до відзиву, не містять доказів самопредставництва. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.

При цьому підписання відзиву на касаційну скаргу є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Відповідно до частин 2, 4 статті 170 ГПК письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, стягнути з позивача понесені судові витрати.

4.2. Ці вимоги мотивовані неповним з`ясуванням апеляційним судом всіх обставин даного спору, неврахуванням усіх доводів відповідача, оскільки посилання апеляційного суду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.08.2019 у справі №904/5896/18 на переконання відповідача є недостатніми для прийняття спірного рішення та помилковими, оскільки доводи сторін у цій справі були відмінними від даної.

4.3. Разом з тим, заявником у касаційній скарзі викладено клопотання про передачу справи №904/5898/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Рішенням Криворізької міської ради від 27.09.2006 №347 фізичній особі- підприємцю Штефану В.О. затверджений проект відведення земельної ділянки комерційного використання для розміщення автостоянки та будівлі КПП, розташованої за адресою мкр. 5-му Зарічний у Жовтневому районі м.Кривого Рогу.

5.2. 28.12.2006 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Штефаном В.О. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 28.12.2006 за № 040610801406).

Згідно з п. 1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006 № 347 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мкр. 5-му Зарічний у Жовтневому районі м.Кривого Рогу.

Пунктом 5 договору встановлено, що договір укладений на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі «Орендар» повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити «Орендодавця» про намір продовжити його дію.

5.3. 24.02.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору.

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди термін дії договору оренди від 28.12.2006 № 040610801406 відповідно до рішення міської ради від 25.11.2009 № 3611 поновлено на 3 роки.

5.4. Рішенням Криворізької міської ради від 28.12.2012 № 1634 відповідачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки та зобов`язано припинити з 10 січня 2013 року комерційне використання зазначеної земельної ділянки, у двомісячний термін від дати прийняття рішення звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд, привести її у стан, придатний для подальшого використання, та повернути міській раді за актом приймання -передачі (повернення).

5.5. Згідно пунктів 16-17 Договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 28.12.2006 за № 040610801406), після припинення дії договору «Орендар» повертає «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання- передачі.

Відповідно до пункту 19 Договору, неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє «Орендаря» від орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом «Орендна плата» цього договору.

Тобто сам по собі факт закінчення дії договору оренди земельної ділянки не свідчить про припинення у відповідача зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором.

Однак, відповідачем рішення міської ради від 28.12.2012 №1634 не виконано, означену земельну ділянку позивачу за актом приймання-передачі не повернуто.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Закриваючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Суд зазначив, що з урахуванням положень чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, обов`язковою умовою для висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства є використання фізичною особою-підприємцем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності у встановленому законом порядку.

Оскільки, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 25.12.2006 був припиненим в 2012 році у зв`язку з відмовою Криворізької міської ради в його продовженні, то фізична особа-підприємець Штефан В.О. перебуває на вказаній земельній ділянці без належних правових підстав. Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема у правовідносинах з користування земельною ділянкою без правових підстав.

6.2. Апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову свої висновки мотивував тим, що оскільки спірна земельна ділянка не була повернута за актом приймання передачі, то факт закінчення дії договору не свідчить про припинення у відповідача зобов`язання зі сплати орендної плати, а використання чи невикористання її для господарської діяльності не свідчить про те, що між сторонами припинились господарські зобов`язання за договором, бо земельна ділянка надавалась суб`єкту господарювання саме для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, оскільки рішенням Криворізької міської ради та договором оренди земельна ділянка за адресою мкр. 5-му Зарічний у Жовтневому районі м.Кривого Рогу надавалась в оренду саме фізичній особі-підприємцю Штефану В.О. для здійснення господарської діяльності по розміщенню автостоянки, то в спірних земельних правовідносинах відповідач виступав як суб`єкт господарювання, а не як фізична особа, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідачем у справі оскаржується постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав її непідсудності господарському суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В порядку цивільного судочинства відповідно до приписів ст.19 Цивільного процесуального кодексу України можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України:

"1.Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

7.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку із виконанням правочину у господарській діяльності щодо сплати орендної плати за договором оренди землі для розміщення автостоянки та будівлі КПП, укладеного між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Штефаном В.О. (орендар), отже в силу наведених положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підвідомчий господарському суду.

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з ФОП Штефан В.О. орендної плати, нарахованої міськрадою після припинення дії договору оренди земельної ділянки внаслідок неповернення її цим суб`єктом господарювання за актом приймання-передачі (повернення) та використання її останнім для розміщення автостоянки та будівлі КПП, то між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Таким чином, оскільки земельна ділянка надавалась відповідачу як фізичній особі-підприємцю для здійснення господарської діяльності, за актом приймання-передачі орендодавцю не була повернена, і позов подано про стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування відповідачем землею, що також передбачено умовами договору, то посилання відповідача на те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, є безпідставними.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.08.2019 у справі №904/5896/18 та Касаційного господарського суду у постанові від 10.02.2020 у справі №904/5897/18, в якій учасниками є ті ж самі сторони.

Обставини в названих справах є аналогічними тим, що встановлені в справі, що переглядається у касаційному порядку.

Наведеним спростовуються аргументи відповідача щодо незаконності прийнятої у справі постанови апеляційного суду.

7.4. Доводи відповідача про недоведеність та неналежну оцінку апеляційним судом обставин справи відхиляються касаційним судом, оскільки оскаржуваною постановою апеляційного суду скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав її непідсудності господарському суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, отже такі аргументи є передчасними.

7.5. Відповідач у касаційній скарзі заявив клопотання про передачу справи №904/5898/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що судом апеляційної інстанцій порушено правила суб`єктної юрисдикції, внаслідок чого безпідставно скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого Криворізькою міською радою заявлено позовні вимоги, закінчив свою дію у грудні 2012 року, судом не встановлено факту використання даної земельної ділянки відповідачем саме як суб`єктом господарювання для здійснення господарської діяльності з розміщення автостоянки, а отже між сторонами відсутні будь-які господарські відносини, тому спір є цивільно-правовим, у зв`язку з чим справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною третьої статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Із наведених норм права вбачається, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа передається у випадках, якщо відповідні питання виникають під час розгляду спору по суті.

Оскільки із обставин даної справи не вбачається, що під час її розгляду спір вирішувався по суті, доводи скаржника в частині застосуванням судами рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації про нормативно-грошову оцінку земель до існуючих правовідносин, не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Разом з тим, питання предметної та суб`єктної юрисдикції у подібних правовідносинах, як зазначалось вище, вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду і відповідний висновок викладено у постанові від 06.08.2019 у справі №904/5896/18 за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за іншим договором оренди землі на тих же правових підставах, а тому, з урахуванням правових висновків зроблених у даній справі щодо віднесення цього спору до господарської юрисдикції, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Отже, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд відмовляє.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст.8 129 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі №904/5898/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський