№ 904/72/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/72/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" акціонерного товариства "Українська залізниця" - Калініної О.О.,

відповідача - публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" - Сидорова Ю.В.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022

(суддя Колісник І.І.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Дармін М.О. і Іванов О.Г.)

зі справи № 904/72/22

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця) в особі філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія)

до Товариства

про стягнення 5 725 794,06 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про стягнення збитків у сумі 5 725 794,06 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: всупереч вимогам податкового законодавства та договору про надання послуг від 14.02.2018 № 00027/ЦТЛ-2018/320 (далі - Договір) відповідачем (замовником) не проведено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) 38-ми розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму податку 5 725 794,06 грн. за перевезення, здійснені в липні - грудні 2018 року, граничним терміном реєстрації яких був липень - грудень 2021 року; за вказаних обставин позивач не зміг зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) і, відповідно, змушений був віднести зазначену суму на збитки.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Укрзалізниці в особі Філії збитки в сумі 5 725 794,06 грн. і судовий збір у сумі 85 886,91 грн.

4. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство просить: скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; присудити на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/22, від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11.

Доводи іншого учасника справи

7. Укрзалізниця у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

8. Укрзалізницею (перевізник) і Товариством (замовник) укладено Договір, згідно з яким:

- предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1);

- замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги із сум внесеної передоплати, своєчасно реєструвати розрахунки коригувань до податкових накладних у Реєстрі у строки, встановлені розділом 4 Договору (пункти 2.1.6, 2.1.10);

- розрахунки за цим договором здійснюються через Філію (пункт 4.1);

- оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перевізника (пункт 14.2);

- одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (пункт 4.3);

- у міру виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу (пункт 4.5).

9. Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили можливість використання електронного документообігу.

10. За змістом пункту 8.2 Договору для організації документообігу використовуються названі в ньому інформаційні системи.

Електронний документообіг між сторонами передбачає оформлення певних документів з накладенням електронного підпису.

11. У межах Договору та відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відповідач здійснював попередню оплату за договірні послуги, яку позивач зараховував на особовий рахунок відповідача з подальшим складанням та реєстрацією в Реєстрі податкових накладних за ставкою 20% (загалом 38 накладних).

Відповідна обставина сторонами визнається й спір щодо неї відсутній.

12. Сторони також визнають, що в подальшому позивачем у взаємовідносинах з відповідачем здійснювалися перевезення з нульовою ставкою оподаткування, що стало підставою для коригування ним своїх зобов`язань з ПДВ шляхом складання розрахунків коригування до раніше складених податкових накладних (далі - спірні розрахунки коригування) щодо зменшення ПДВ на загальну суму 5 725 794,06 грн. (загалом за 38 податковими накладними).

13. У період з 20.07.2018 по 03.01.2019, у міру здійснення для відповідача міжнародних перевезень з нульовою ставкою оподаткування, з метою зменшення податкових зобов`язань перед державним бюджетом спірні розрахунки коригування були надіслані позивачем відповідачу за допомогою електронного документообігу для подальшої реєстрації в Реєстрі.

Спірні розрахунки коригування направлялися відповідачем для реєстрації до Державної податкової служби України, однак в їх прийнятті було відмовлено, що знайшло відображення у відповідних квитанціях податкового органу з узагальненими застереженнями: "рядок відсутній у податковій накладній, що коригується".

Подальших заходів щодо реєстрації спірних розрахунків коригування відповідач не вживав, на звернення позивача з листом-вимогою від 19.08.2020 № ЄРЦ-5/4826-ю та претензію від 06.09.2021 № ЄРЦ-05/5155-ю не реагував. Цей й стало причиною виникнення спору.

14. Відсутність реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Реєстрі не дає покупцю можливості (права) включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

15. Сторони єдині в тому, що після реєстрації позивачем в Реєстрі податкових накладних на загальну суму 436 120 000 грн. останнім надавалися відповідачу послуги з міжнародних перевезень, які оформлювалися єдиним міжнародним перевізним документом.

16. Нарахування позивачем 20% ПДВ у складі ціни послуг за Договором на суму попередньої оплати відповідача та здійснення після цього позивачем на користь відповідача міжнародних перевезень за єдиним міжнародним перевізним документом, фактично змінило ціну послуг, на які позивач складав і реєстрував податкові накладні, оскільки таке міжнародне перевезення підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою.

Отже, зміна (зменшення) суми компенсації вартості фактично наданих послуг має наслідком обов`язкове коригування суми податкових зобов`язань постачальника та податкового кредиту отримувача послуги на підставі розрахунку коригування до податкової накладної. Такий розрахунок складається позивачем та підлягає реєстрації в Реєстрі відповідачем, для чого постачальник (позивач) надсилає складений ним розрахунок коригування отримувачу (відповідачу).

Відтак неприйнятними є доводи відповідача про можливість коригування раніше визначеного ПДВ, нарахованого за операціями між сторонами, виключно за умови повернення покупцям сплаченого ними податку під час придбання таких товарів (послуг). При цьому посилання відповідача на роз`яснення Державної податкової служби, долучене до відзиву на позов, відхилено судом, оскільки воно не має вихідних даних і стосується іншої ситуації - умов коригування суми ПДВ, яка була помилково нарахована, - що не є подібною до ситуації у спірних правовідносинах у цій справі.

17. Складення та надсилання позивачем на адресу відповідача спірних розрахунків коригування до раніше складених податкових накладних у рахунок зменшення ПДВ на суму 5 727 794,06 грн. підтверджується наданими позивачем доказами - протоколами руху документа/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зважаючи на зазначені в цих протоколах дати отримання відповідачем розрахунків коригування і з урахуванням приписів статей 253 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо початку й закінчення перебігу строку, спірні розрахунки коригування відповідач повинен був зареєструвати в податковому органі у певні строки (їх зазначено в судових рішеннях зі справи).

Відповідач у такі строки спірні розрахунки коригування не зареєстрував, так само як не зареєстрував і протягом 1095 календарних днів (відповідно до пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.6 статті 198 ПК України) з дати їх складання позивачем (липень-грудень 2018 року), а саме не пізніше липня-грудня 2021 року, що позбавило позивача можливості зменшити суму податкових зобов`язань на 5 725 794,06 грн.

При цьому твердження відповідача з посиланням на пункт 522 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України про зупинення перебігу строків давності для реєстрацій спірних розрахунків коригування у зв`язку із запровадженням карантину є помилковим. Зокрема, строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, обов`язкові для контролюючих органів та їх посадових осіб і не стосуються строків для вчинення дій з реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних платниками податків.

18. Відповідач всупереч вимогам пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував спірні розрахунки коригування до податкових накладних; можливість їх реєстрації втрачена; у зв`язку з цим позивач був позбавлений права на зменшення своїх податкових зобов`язань на суму 5 725 794,06 грн.

19. Судом не прийнято посилання відповідача на те, що ним (відповідачем) виконано вимоги закону щодо подання на реєстрацію спірних розрахунків коригування, а неприйняття їх податковим органом мало місце з підстав, що зазначені у квитанціях і не залежать від нього. Адже: в будь-якому разі обов`язок щодо реєстрації розрахунків коригування у спірних правовідносинах законом покладено на відповідача; відповідач не довів наявності помилок позивача під час складання ним спірних розрахунків коригування; відповідач не позбавлений був можливості взаємодіяти з позивачем та податковим органом з метою повторного подання у межах законодавчо визначених граничних строків спірних розрахунків коригування; безпосереднє дослідження судом разом із сторонами у судовому засіданні спірних розрахунків коригування до податкових накладних підтвердило доводи позивача про можливість відмови у прийнятті розрахунків коригування внаслідок недотримання відповідачем черговості подання на реєстрацію декількох розрахунків коригування, складених до однієї податкової накладної.

20. Відповідач не довів належними й допустимими доказами відсутність своєї вини у завданих позивачу збитках.

21. Судом також враховано висновок Великої Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 у подібних правовідносинах щодо питання правової природи збитків внаслідок невиконання податкових зобов`язань; в згаданій постанові зазначено, що, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення зазначеної суми збитків у зв`язку з непроведенням з відповідачем реєстрації в Реєстрі розрахунків коригування до податкових накладних.

23. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

24. Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

25. Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

26. Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

27. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

28. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

29. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 5 725 794,06 грн.

30. При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

31. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

32. Подібні ж правові висновки викладено як у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18, так і в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21; на останню, між іншим, посилається скаржник як на таку, висновок у якій, на його думку, не враховано судами у прийнятті оскаржуваних судових рішень.

З відповідним твердженням скаржника погодитися не можна, оскільки, натомість, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, узгоджується з правовими висновками, наведеними як у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, так і в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

33. Що ж до інших постанов, на правові висновки Верховного Суду і Верховного Суду України в яких скаржник посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження (пункт 6 цієї постанови), то вони прийняті хоча і в правовідносинах, що виникли з відшкодування збитків, але не у зв`язку з порушенням відповідачами у справах податкового законодавства у вигляді непроведення реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних за договором про надання послуг, а з інших причин та підстав, зокрема:

- у справі № 925/1196/18 (постанова від 14.04.2020) - стосовно відшкодування за рахунок державного бюджету України шкоди (збитків) у розмірі суми пені, сплаченої позивачем на користь третьої особи;

- у справі № 908/2261/17 (постанова від 09.10.2018) - про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу за період припинення розподілу та постачання природного газу;

- у справі № 910/15865/14 (постанова від 31.07.2019)- щодо стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неправомірним користуванням володінням та користування відповідачами майна;

- у справі № 922/3928/20 (постанова від 30.09.2021) - з приводу стягнення неодержаного доходу (прибутку) у зв`язку з відміною тендеру після оголошення наміру про укладення договору з позивачем;

- у справі № 3-64гс11 (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011) - стосовно стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, яка являє собою вартість непоставленого товару;

- у справі № 910/7511/20 (постанова від 11.11.2021) - про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого доходу), зумовлених неукладенням відповідачем договорів за результатами аукціону із закупівлі робіт та послуг.

Отже, правовідносини у зазначених у цьому пункті постанови судових рішеннях Верховного Суду та Верховного Суду України не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, за фактично-доказовою базою у відповідних справах, тобто за встановленими в них обставинами та дослідженими судами доказами, а також значною мірою - й за правовим регулюванням таких правовідносин (зокрема, в зазначених постановах не застосовувалися положення податкового законодавства України щодо направлення на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних у транспортних перевезеннях).

34. Водночас доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин даної справи та дослідження і оцінки наявних у ній доказів, що вже, відповідно, встановлені та досліджені (оцінені) судами попередніх інстанцій, - не можуть бути предметом касаційного розгляду в силу припису частини другої статті 300 ГПК України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Суд погоджується з доводами Укрзалізниці, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

37. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишення без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін через відсутність визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

38. Сплачений відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судовий збір покладається на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 зі справи № 904/72/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова