ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/7323/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» - Падалки Ю. П.,
Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022 (у складі колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий), Кузнецов В. О., Чередко А. Є.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 (суддя Панна С. П.)
у справі № 904/7323/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп»
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про захист права власності шляхом скасування арешту,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Відділ примусового виконання рішень), в якій просить суд скасувати арешт, накладений 19.05.2016 в рамках виконавчого провадження № 44055038 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ванжою О. В. на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100 кв. м, номер запису про обтяження 40818241.
Позов обґрунтовано тим, що позивач як власник нерухомого майна позбавлений можливості ним розпоряджатися у зв`язку з наявністю арешту на це майно.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2022 року ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/7323/21 за касаційною скаргою ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.07.2022.
Відділ примусового виконання рішень, ОСОБА_1 не скористалися свої правом на подання відзиву на касаційну скаргу та в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
За змістом касаційної скарги, підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2статті 287 ГПК України, згідно з якими підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, встановивши наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 19.07.2007 № CNL-301/412/2007, 19.07.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № РСL-301/221/2007, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстровано в реєстрі за № 7990, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,0 кв. м.
16.07.2014 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за № 8223, який вчинено 25.11.2013, було відкрито виконавче провадження за № 44055038. Стягувачем за виступало Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), боржником - ОСОБА_1
19.05.2016, в рамках цього виконавчого провадження, головним державним виконавцем Ванжою О. В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (правонаступник - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме, квартиру АДРЕСА_2 (запис про обтяження № 40818241).
Рішенням Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровськ від 21.02.2017 у справі № 203/2725/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., виконавчий напис, вчинений 15.11.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований в реєстрі за №8223, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Постановою про закриття виконавчого провадження від 20.03.2017 виконавче провадження № 44055038 було закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
27.10.2020 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (фактор) було укладено договір факторингу №27/10/20/1, відповідно до умов клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договором від 19.07.2007 № CNL-301/412/2007, який було укладено між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_1 .
За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за вказаними кредитним договором (пункт 1.3 Договору).
Згідно з пунктом 5.2 Договору загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , право вимоги щодо якої відступається, складає 71 223,56 шв. франків, що станом на дату підписання сторонами цього Договору становить 2 225 187,83 грн.
За змістом підпункту 7.1.2 пункту 7.1 Договору клієнт повинен сповістити боржника про відступлення прав вимоги фактору і повідомити, що платежі по кредитному договору повинні сплачуватись на користь нового кредитора.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було повідомлено ОСОБА_1 про відступлення права вимог ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», що підтверджується копіями доказів направлення повідомлення (т. 1 а. с. 14-15).
29.10.2020 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (новий іпотекодержатель), було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № РСL-301/221/2007, посвідченим 19.07.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 7990. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В. М. та зареєстровано в реєстрі за № 111.
З метою задоволення грошових вимог за кредитним договором від 19.07.2007 № CNL-301/412/2007, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» було звернуте стягнення на предмет іпотеки (квартиру) шляхом позасудового врегулювання, а саме, реєстрації права власності за собою на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,0 кв. м.
25.02.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності за ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» на вищезазначену квартиру.
ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», звертаючись до суду з позовом про захист права власності шляхом скасування арешту, накладеного 19.05.2016 в рамках виконавчого провадження № 44055038 на спірне нерухоме майно (квартиру) обґрунтувало свої вимоги тим, що за ним зареєстровано право власності на це нерухоме майно відповідно до рішення про державну реєстрацію прав від 03.03.2021 № 56905165, прийнятого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричком Ю. О., але у зв`язку з наявністю арешту на це майно, позивач не має можливості ним розпоряджатися.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що законодавством визначено окремий механізм поновлення порушеного права особи, яка вважає себе власником майна, на яке накладено арешт - шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту, тому дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту. Крім того враховуючи, що задоволення цього позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси інших осіб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 12.02.2020 у справі № 761/17142/15-ц).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції, стаття 60 цього Закону в редакції, чинній на час накладення арешту на спірне нерухоме майно майно).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.05. 2016 на спірне нерухоме майно (квартиру) було накладено арешт в рамках виконавчого провадження № 44055038. 20.03.2017 зазначене виконавче провадження було закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», але арешт зі спірного нерухомого майна (квартири) знято не було.
25.02.2021 ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» як новий кредитор та іпотекодержатель скористалося своїм правом задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього та зареєструвало право власності на спірне нерухоме майно (квартиру), на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 03.03.2021 № 56905165, прийнятого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.03.2021 № 246739170.
Набуття права власності ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» на спірне нерухоме майно (квартиру) судом незаконним не визнавалось.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» має зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно (квартиру), тому висновок про обрання позивачем неналежного способу захисту у зв`язку з непред`явленням одночасно з вимогою про зняття арешту з майна вимоги про визнання права власності на це майно є помилковим, але такий висновок не спростовує правильність висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.
ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», звертаючись до суду з позовом про захист права власності шляхом скасування арешту, відповідачем визначив Відділ примусового виконання рішень.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
У справі № 904/7323/21, що розглядається, встановлено, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 204/7861/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Ю. О. про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.
Крім того, у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська також перебуває справа № 200/3309/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, додаткових договорів, додатку до додаткового договору та за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином між ОСОБА_1 (третя особа у справі, що розглядається) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» існує спір про право, а позовні вимоги позивача безпосередньо стосуються прав на спірне нерухоме майно (квартиру) ОСОБА_1 , яка не є відповідачем у справі.
Необхідно зауважити, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.
У справі, що розглядається, позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного суду від 26.11.19 у справі № 905/386/18, від 31.08.21 у справі № 921/273/20).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відділ примусового виконання рішень не є належним відповідачем у цій справі та правомірно відмовив ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» у задоволенні позову, пред`явленого до нього.
Доводи скаржника щодо доповнення, судом апеляційної інстанції, висновків суду першої інстанції підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, Судом не приймаються до уваги, оскільки такі доповнення не суперечать чинному законодавству та не призвели до постановлення незаконного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанцій відсутні.
За таких обставин, касаційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест Груп» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022 у справі № 904/7323/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
В. Г. Суховий