ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8573/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Крижний О.М.)
від 08.11.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)
від 12.01.2022
у справі № 904/8573/21
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-Мікс"
про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі підприємства; здійснення поділу 50% статутного капіталу; витребування частки у статутному капіталі,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" з позовом, в якому просить:
- визнати недійсним договір відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,0 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" за рішенням учасника ОСОБА_2 ;
- здійснити поділ статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" 50 % якого становлять 3 000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" у розмірі 25 %;
- витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" в розмірі 25 % вартістю - 1 500,0 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 відчужив частку у статутному капіталі у розмірі 50% Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС", придбану перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , без згоди дружини ОСОБА_1 , відразу після подання позивачем позову про поділ спільного майна подружжя.
Також ОСОБА_1 з посиланням на статті 60 61 Сімейного кодексу України просила суд здійснити поділ статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спільного майна подружжя.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у справі №904/8573/21 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, суд першої інстанції ухвалу мотивував порушенням правил об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя, з посиланням на положення статті 60 Сімейного кодексу України є спором, який випливає з сімейних правовідносин і не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у справі №904/8573/21 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №904/8573/21, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 :
- суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, при прийнятті рішення порушили норми процесуального законодавства;
- рішення судів попередніх інстанцій постановлені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18, від 03.11.2020 у справі №922/88/20, від 12.02.2019 у справі №911/414/18;
- основна позовна вимога про визнання недійсним спірного договору відчуження частки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Право позивача на звернення до суду з даною позовною вимогою обґрунтовується наявністю у останньої права на частку в статутному капіталі на підставі норм сімейного законодавства, а саме статті 60 Сімейного кодексу України. Тобто в даному випадку мають місце корпоративні правовідносини в аспекті сімейних;
- вимога про поділ статутного капіталу товариства та вимога про витребування належної позивачу частки у статутному капіталі товариства є похідними та прямо залежними від вимоги про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі товариства;
- вимогу про витребування частки в статутному капіталі товариства, яка підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, не можливо розглянути без визначення розміру такої частки, а саме її поділу;
- даний спір стосується саме незаконності відчуження відповідачем частки у статутному капіталі товариства, яка належить як позивачу, так і відповідачу-1 на праві спільної сумісної власності у рівних частинах, виходячи з презумпції спільності майна подружжя, а також поділу статутного капіталу товариства, а тому спірні правовідносини за своєю правовою природою відносяться виключно до корпоративних спорів та юрисдикції господарських судів.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.
4.2. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
4.3. Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
4.4. Згідно з частиною четвертою статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, для об`єднання позовних вимог має бути дотримано правила підсудності цих вимог господарському суду.
4.5. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання недійсним договору відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,0 грн у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС"; здійснення поділу статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" 50 % якого становлять 3 000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" у розмірі 25 % та витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" в розмірі 25 % вартістю - 1 500,0 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що позовні вимоги про визнання недійсним договору відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС", належать до юрисдикції господарського суду.
4.6. Разом з тим ще однією позовною вимогою є вимога здійснити поділ статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" 50 % якого становлять 3 000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" у розмірі 25 %.
При цьому, як встановлено судами обох інстанцій, позивач просить здійснити поділ спільної сумісної власності, посилаючись на положення статті 60 Сімейного Кодексу України.
4.7. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
4.8. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 904/8573/21 справу направлено на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №904/8573/21 зазначену справу повернуто колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.9. Питання поділу майна подружжя врегульовано у Сімейному кодексі України і вказані спори за предметною юрисдикцією підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 1 Сімейного кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає, у тому числі майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.
У статті 2 Сімейного кодексу України вказано, що цей Кодекс регулює, зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Сімейного кодексу України.
Отже, позовні вимоги щодо поділу майна, набутого подружжям, є спором, що випливає з сімейних правовідносин, а тому дана вимога не підлягає розгляду в господарських судах.
Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що спір стосується поділу частки, що належить одному з подружжя у спільному сумісному майні, тобто стосується сімейних правовідносин, а тому цей спір не підлягає вирішенню господарським судом.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позов ОСОБА_1 містить позовні вимоги з порушенням правил їх об`єднання, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання судом апеляційної інстанції на неактуальну правову позицію Верховного Суду у справі №909/52/19 не призвело до прийняття неправильного рішення.
4.10. Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги стосовно неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 та від 03.11.2020 у справі №922/88/20, оскільки при вирішення спорів у зазначених справах не вирішувалося питання поділу спільної сумісної власності.
Так у справі №916/2813/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі приватного підприємства Велика Палата дійшла висновку, що оскільки рішенням загальних зборів, оформленим протоколом від 09.01.2013 №1 розподілено статутний капітал між засновником (одним із подружжя) та новими учасниками (в тому числі іншим з подружжя), то з точки зору норм сімейного законодавства між подружжям відбувся поділ статутного капіталу приватного підприємства, який до цього перебував у режимі спільного майна подружжя.
У справі №922/88/20 Велика Палата зазначила, що між сторонами оспорюваних правочинів - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно не існувало сімейних чи спадкових правовідносин, а тому, як оскаржуваний договір, укладений ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , так і наступні договори щодо подальшого відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "Спецпроект", не є правочинами у сімейних чи спадкових правовідносинах. Крім того Велика Палата зауважила, що позивачка не заявляла про порушення під час укладання спірних правочинів прав та обов`язків другого з подружжя, не стверджувала про існування спору між подружжям щодо поділу майна (корпоративних прав).
Також не приймаються доводи щодо неврахування висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, оскільки суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, встановивши, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради на підставі якого у фізичних осіб виникли цивільні права на зазначені в цьому рішенні земельні ділянки, але в подальшому припинені через відчуження ними цих земельних ділянок, не відносить позов в цій частині до юрисдикції загальних судів, оскільки метою її пред`явлення у сукупності з іншими вимогами є витребування земельної ділянки у юридичної особи - ТОВ "Трейдом", яка є її власником і володільцем на час пред`явлення позову.
Для визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала раніше викладені висновки щодо тлумачення поняття «подібність правовідносин», та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №904/8573/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кібенко