ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8800/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради - не з`явився,
відповідача - Придніпровської державної Академії фізичної культури і спорту - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради
на додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022 (суддя Васильєв О.Ю.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (головуючий суддя: Парусніков Ю.Б., судді: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.)
у справі № 904/8800/21
за позовом комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради (далі - Підприємство, позивач, скаржник)
до Придніпровської державної Академії фізичної культури і спорту (далі -ПДАФКІС, Академія, відповідач)
про стягнення 1 248 051,69 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року Підприємство звернулося з позовом до ПДАФКІС про стягнення 1 248 051,69 грн заборгованості з поставленої теплової енергії, а також стягнення з відповідача 62 402 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 закрито провадження у справі № 904/8800/21 у зв`язку із відсутністю предмета спору (з підстав повного погашення заборгованості в процесі розгляду справи). Стягнуто з відповідача на користь позивача 18720,78 грн витрат на сплату судового збору.
23.05.2022 до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області від Підприємства надійшла заява про розподіл витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у сумі 62 402 грн.
Короткий зміст судових рішень
Додатковою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022 заяву Підприємства про розподіл/стягнення витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 000 грн витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги; в задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Витрати в цій частині покладено на позивача.
Частково задовольняючи заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 62 402 грн не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати неспівставні з обсягом і змістом наданих послуг. При цьому, зважаючи на те, що фактично правова допомога у даній справі все ж була надана, є документально підтвердженою, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про стягнення із відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн, які є співставними з обсягом і змістом наданих послуг.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2022 додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022 зі справи № 904/8800/21 залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Підприємство просить суд касаційної інстанції змінити додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022, а також скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2022 та стягнути з відповідача на свою користь 62 402 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У доводах касаційної скарги Підприємство посилається на порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 126 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію щодо права суду з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомог. Скаржник наголошує на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, а матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат.
Доводи інших учасників справи
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
24.10.2022 від позивача надійшла заява, в якій останній просив Суд здійснити розгляд справи у відсутності представника Підприємства.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.10.2022 № 29.3-02/1840 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/8800/21 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Об`єктом касаційного перегляду у даній справі є додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат, а саме витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З урахуванням положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Статтею 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі, що розглядається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Підприємство надало Договір від 18.10.2021 № 13/1/221018, Акт приймання - передачі виконаних робіт з надання професійної правової допомоги згідно з договором № 13/1/221018 від 18.10.2021, в якому наведений перелік виконаної адвокатом роботи та її вартість.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що відповідно до Акта приймання - передачі виконаних робіт з надання професійної правової допомоги адвокатом була виконана така робота:
- перша зустріч 18.10.2021 з клієнтом та консультування з питання підготовки позовної заяви від КП «Дніпротеплоенерго» ДОР про стягнення вартості поставленої ПДАФКІС теплової енергії в період січень-травень 2021 року включно на суму 1248051,69 грн. Витрачено часу 5 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 10000,00 грн;
- вивчення наданих клієнтом документів з вказаного у пункті 1 цього Акту питання (перелік документів наведено в Акті). Витрачено часу 5 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 10000,00 грн;
- складання розрахунку розміру заборгованості ПДАФКІС за спожиту теплову енергію в період січень-травень 2021 року включно на суму 1248051,69 грн. Витрачено часу 2 години. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 4000,00 грн;
- вивчення судової практики та складання позовної заяви з додатками, направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, подача позовної заяви з додатками до суду. Витрачено часу 15 годин. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 30000,00 грн;
- сторони обумовили вартість участі адвоката представника інтересів Підприємства в одному судовому засіданні в підготовчому провадженні 2201,00 грн;
- складання 12.01.2022 заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості. Витрачено часу 1 година. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 2000,00 грн;
- складання 15.02.2022 клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із наданням відповідачем розпорядження про направлення суми переплати за теплову енергію у 2020 році на оплату заборгованості за теплову енергію, спожиту відповідачем у березні - травні 2021 року. Витрачено часу 1 година. Вартість 1 години 2000,00 грн. Загальна сума 2000,00 грн;
- сторони обумовили вартість участі адвоката представника інтересів Підприємства в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.05.2022 на суму 2201,00 грн.
Всього до оплати за Актом: 62402,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, розглядаючи надані Підприємством докази понесених витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, врахував правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, дійшов заснованого на законі висновку, що розмір заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 62 402 грн не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг. При цьому суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії та є типовим; розрахунки заявлених до стягнення сум є не складними, а відповідно не потребували значного часу для їх оформлення, оскільки вже відображені у відповідних актах та рахунках на оплату, які складалися та надані адвокату саме позивачем; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката; сам розрахунок вартості теплової енергії не є належним доказом у справі, оскільки не містить підпису адвоката.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 62 402 грн є неспівмірними зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи сукупний час, витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для даної справи. При цьому, зважаючи на те, що фактично правова допомога у даній справі все ж була надана, є документально підтвердженою, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про стягнення із відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (1000,00 грн - складання позову, 2000,00 грн - участь у судових засіданнях, 800,00 грн - складання заяви про зміну розміру позовних вимог, складання заяви про закриття апеляційного провадження у справі - 200,00 грн), які є співставними з обсягом і змістом наданих послуг. З вказаним висновком погодився також апеляційний господарський суд.
Отже, з матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони з огляду на таке.
У цій справі відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та стягнення з нього 62 402 грн витрат на професійну правничу допомогу (аркуші справи 81-84 та 111-113).
Окрім того, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Висновки судів про часткову відмову Підприємству у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав неспіврозмірності, непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення ними норм процесуального законодавства.
Враховуючи конкретні обставини справи, суди зазначили про наявність підстав для часткового задоволення вищезазначеної заяви і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Окрім того, Суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).
Судом відхиляються посилання скаржника на додаткову постанову Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 910/6933/21, оскільки в зазначеній справі Верховний Суд не робив правових висновків щодо застосування статті 129 ГПК України (яка була застосована судами попередніх інстанцій у справі що розглядається), а безпосередньо як суд, що ухвалив рішення у справі, ухвалював додаткове рішення про судові витрати на підставі статей 224 та 126 ГПК України, досліджуючи іншу доказову базу та відповідні процесуальні дії учасників справи, які не є подібними до тих, що мають місце в даній справі.
При касаційному перегляді додаткової ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив у діях суду першої та апеляційної інстанцій порушень приписів статей 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.
Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх судових інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову ухвалу та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом касаційної інстанції він не розподіляється.
Керуючись статтями 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення, а додаткову ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 904/8800/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко