ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 904/9067/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (колегія суддів: Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 (суддя Мельниченко І. Ф.) у справі
за позовом Кам`янської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 2 991 059,42 грн,
за участю представників:
позивача - Змітріченко Ю. П., Тарасюк О. Л.,
відповідача - Гінінгер А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року Кам`янська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (далі - ПАТ "Южкокс") 2 991 059, 42 грн збитків у вигляді безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.07.2021).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 12, 8819 га за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. В. В. Щербицького, буд. 1 без оформлення права на неї, внаслідок чого позивачем недоотримана орендна плата за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в сумі 2 991 059,42 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 11.10.1995 № 313 Баглійському коксохімічному заводу видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 002497, який 20.10.1995 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89. За цим Державним актом Баглійському коксохімічному заводу передано у постійне користування для виробничих цілей, підсобного господарства, дитячих закладів землю в межах згідно з планом землекористування площею 170, 7594 га (перелік з підплощами, визначений у пункті 2.1. рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів від 11.10.1995 № 313).
4. Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 12.12.2000 № 506, зокрема, вилучено із користування Відкритого акціонерного товариству "Баглійкокс" (далі - ВАТ "Баглійкокс") земельну ділянку площею 1,0279 га за адресою вул. Уральська, 1, надану рішенням виконкому міськради від 08.07.1999 № 190 Товариству з обмеженою відповідальністю «Променергія»; вирішено вважати таким, що частково втратило чинність рішення виконкому міської ради від 11.10.1995 № 313; залишено в користуванні ВАТ "Баглійкокс" земельну ділянку площею 153,7566 га для виробничих цілей. Зазначені відомості містяться в змінах у землекористуванні до Державного акту серії І-ДП № 002497.
5. Відповідно до абзац 2 графи 14 пункту 65 додатка до рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.02.2005 № 490-17/IV частково втратив чинність абзац 2 пункту 3.1 рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 12.12.2000 № 506 та залишено в користуванні ВАТ "Баглійкокс" земельну ділянку площею 153,5552 га для виробничих цілей.
6. Згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.04.2005 № 531-18/IV за клопотанням Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський коксохімічний завод" (далі - ВАТ "Дніпродзержинський коксохімічний завод") від 04.03.2004 № 020-159 визнано таким, що втратив чинність абзац 2 графи 14 пункту 65 додатка до рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.02.2005 № 490-17/IV та анульовано Державний акт № 89. Таким чином, як вважає позивач, проведено вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування відповідача, за його згодою; вилучені у відповідача земельні ділянки, надані йому в користування на умовах оренди строком на 10 років, що підтверджується додатком до рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.04.2005 № 531-18/IV.
7. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24.06.2005 № 569-19/IV "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення на території Відкритого акціонерного товариства "Баглійкокс" у тому числі виділено земельну ділянку площею 12,8819 га за адресою: вул. Щербицького, 1Л для розміщення адміністративно - побутового корпусу ОПУФМК (нині вул. В. Чорновола, 1л).
8. Рішенням Кам`янської міської ради від 29.09.2017 № 796-19/VII (пункт 14.2.1.) надано ПАТ "ЄВРАЗ ЮЖКОКС" на умовах оренди строком до 30.09.2027 земельну ділянку за адресою: вул. В`ячеслава Чорновола,1Л, м. Кам`янське, Дніпропетровської області загальною площею 12,8820 га для розміщення будівлі адміністративного корпусу та дамби відстійника, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0191, КВЦПЗ 11.02, обмеження у використанні земельної ділянки: санітарно охоронна зона навколо об`єкта 12,8820 га; визнано таким, що втратив чинність, абзац 1 пункту 6 рішення міської ради від 24.06.2005 № 569-19/IV; припинено право користування земельною ділянкою.
9. 25.03.2016 спеціалістами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 12,8819 га за адресою: вул. Щербицького, 1Л та встановлено, що на ній розміщена будівля адміністративного комплексу, яка згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ВАТ "Баглійкокс" на підставі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.12.2005; з цього часу, як зазначає позивач, ПАТ "ЄВРАЗ Баглійкокс" користувалося земельною ділянкою без оформлення договору оренди, що не відповідає вимогам статей 125 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та стало підставою для нарахування недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 2 991 357,35 грн, про що був складений акт від 06.12.2016 визначення розміру збитків, заподіяних міській раді за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та прийнято рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 25.01.2017 № 11 "Про затвердження акту визначення розміру збитків, заподіяних міській раді внаслідок використання земельних ділянок м. Кам`янське".
10. Відповідач збитки в сумі 2 991 357,35 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.
12. Судові рішення мотивовано тим, що у відповідача були відсутні підстави для укладання договору оренди земельної ділянки в спірний період з огляду на те, що до 2017 року спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні відповідача, що підтверджується державним актом від 20.10.1995 І-ДП № 002497. Право постійного користування було припинено на підставі рішення Кам`янської міської ради від 29.09.2019 № 796-19/VII; протягом 2014 - 2016 років відомості про спірну земельну ділянку не були внесені до Державного земельного кадастру, а сама земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільного права та не могла бути предметом орендних відносин.
Короткий зміст касаційної скарги
13. Кам`янська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
14. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема, статей 93 79-1 120 125 152 15 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 15, 20, 21 Закону України "Про Держаний земельний кадастр", статей 5, 13, 20 23 Закону України "Про оцінку земель", а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. ПАТ "Южкокс" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.
Позиція Верховного Суду
16. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
18. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
19. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
20. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
21. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
22. На обґрунтування позовних вимог, Кам`янська міська рада посилається на те, що відповідач на праві власності володіє нерухомим майном будівлею адміністративного комплексу за адресою: м. Кам`янське, вул. В`ячеслава Чорновола, 1Л та відповідно фактично користуються земельною ділянкою під розміщення вказаного адміністративного комплексу, проте, жодних документів на землекористування не оформлено, орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачуються, у зв`язку з чим Кам`янській міській раді завдано збитки у вигляді недоотриманої орендної плати.
23. Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
24. Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.
25. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм ЗК України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
26. При цьому Конституційний Суд України зазначив таке:
- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки; при переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;
- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України;
- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;
- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
27. Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.
28. При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
29. Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
30. У зв`язку із викладеним Верховний Суд, зокрема в постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
31. Таким чином, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.
32. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виданий Баглійському коксохімічному заводу Державний акт серії І-ДП № 002497 від 20.10.1995 є чинним і посвідчує набуте відповідачем право постійного користування земельною ділянкою до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
33. Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
34. Відповідно до частин 3, 4 статті 142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
35. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
36. Позивач посилається на те, що право постійного користування відповідача на земельну ділянку площею 12,8819 га за адресою: вул. Щербицького, 1Л припинилося у зв`язку з поданням ним заяви про вилучення земельної ділянки, наданої йому в постійне користування.
37. Водночас, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Відкрите акціонерне товариство "Баглійкокс" відмовилося в добровільному порядку від права користування спірною земельною ділянкою.
38. Суд апеляційної інстанції наголосив, що рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.04.2005 № 531-18/IV, зокрема, прийнято за клопотанням Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський коксохімічний завод" від 04.03.2004 № 020-159, а не відповідача, яке мало інші найменування, про що зауважує сам відповідач; доказів протилежного а також самого клопотання позивачем не надано. Апеляційний господарський суд також зауважив, що зазначеним рішенням право користування відповідача спірною земельною ділянкою відповідно до частини четвертої статті 142 ЗК України припинено не було; земельна ділянка площею 12,8819 га за адресою: вул. Щербицького, 1Л у переліку п. 63 додатку до зазначеного рішення відсутня.
39. Проте позивач Кам`янська міська рада стверджує, що рішення міської ради від 29.04.2005, яким було анульовано державний акт № 89 та припинено чинність попереднього рішення, за яким у користуванні відповідача залишалася земельна ділянка площею 153,5552 га, було ухвалено саме за клопотанням відповідача, оскільки правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський коксохімічний завод" є Приватне акціонерне товариство "Южкокс".
40. Оскільки питання відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою є визначальним для вирішення даного спору, судам необхідно було достеменно встановити чи є ВАТ "Дніпродзержинський коксохімічний завод", за клопотанням якого від 04.03.2004 № 020-159 визнано таким, що втратив чинність абзац 2 графи 14 пункту 65 додатка до рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.02.2005 № 490-17/IV та анульовано державний акт № 89, правонаступником особи, якій спірна земельна ділянка надавалася у постійне користування та яка, відповідно, отримала державний акт постійного користування землею № 89. Тобто вирішити питання чи мала місце відмова користувача від права постійного користування земельною ділянкою в розумінні статті 141 ЗК України.
41. Висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Проте без з`ясування вищенаведених обставин неможливо з`ясувати обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог та відповідно вирішити спір по суті.
42. Суди фактично не дослідили у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, а також не надали належної оцінки аргументам сторін, а Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи та надавати оцінку відповідним доказам. Так, частиною другою статті 300 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. Отже, висновки судів про наявність правових підстав для відмови у позові є передчасними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
45. Беручи до уваги те, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надати їм належної оцінки, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. Під час нового розгляду судам слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України. Залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Судові витрати
47. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Кам`янської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 скасувати, справу № 904/9067/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич