№ 904/974/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/974/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Мельниченко І.Ф.)

від 08.06.2021

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Верхогляд Т.А.; судді: Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.)

від 16.11.2021

у справі № 904/974/21

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

про стягнення штрафу у сумі 1 849 369, 94 грн та зобов`язання замінити неякісний товар,

за участю представників учасників справи:

позивача - Бєлєвцова О.С.;

відповідача - Козарь Ю.І.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення штрафу у сумі 1 849 369, 94 грн за договором поставки № УГВ813/30-19 від 11.03.2019 та зобов`язання замінити неякісний товар - труби обсадні 244,48х13,84 (група міцність Р-110) у кількості 162 штуки.

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № УГВ813/30-19 від 11.03.2019 в частині поставки товару за залізничними накладними №№ 47443981, 47419635, 47419601, 46629911, 46553616, 46553608, 46552717 46628210, 46989026, 47026414, 47012992, 47052170.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення штрафу у сумі 1 849 369, 94 грн та зобов`язання замінити неякісний товар відмовлено.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження поставки йому спірних труб неналежної якості, а отже, не доведено і факту порушення відповідачем своїх зобов`язань.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Як на підставу касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилається на пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 12.09.2019 у справі №910/8922/18, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 01.06.2021 у справі №927/144/20 (щодо застосування частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, статті 680, частини 1 статті 688, частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України, Інструкції №П-7).

Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами порушено норми процесуального права, а саме: статті 76-79 86 236 238 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

3.3. Від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на адресу Суду надійшли письмові пояснення, в яких товариство також звернуло увагу на постанову Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/5217/19 щодо застосування частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 269 Господарського кодексу України.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. При цьому товариство зазначає про те, що діаметр отриманих труб складав 212, 83 мм, тому Акціонерне товариство "Укргазвидобування" не правильно застосувало до них жорсткий шаблон розміром 215, 9 мм, що свідчить про помилкове використання продукції покупцем, і не підпадає під гарантійні зобов`язання. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звертає увагу суду касаційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 927/787/19 у подібних правовідносинах.

3.5. Також від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на адресу Суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких товариство спростовує посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на постанову Верховного Суду в справі № 927/787/19. Крім того, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено частину 6 статті 269 Господарського кодексу України; неправильно враховано пункт 5.10 договору замість пункту 7.3; неповно встановлено обставини справи. Також Акціонерне товариство "Укргазвидобування" просить врахувати постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 921/765/20.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (постачальник) та Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець) 11.03.2019 уклали договір поставки № УГВ813/30-19.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язався поставити товар (труби обсадні), зазначений в специфікації, що додається до даного договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується в специфікації (далі специфікація), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

В п. 2.1 договору сторонами узгоджено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються документами:

- сертифікат якості (Mill Test Gertificafte) на готовий виріб обсадну трубу 1 оригінал, завірений підписом та печаткою виробника та повинен містити відмітку незалежної міжнародної інспекційної компанії (на кожну партію поставки);

- звіт міжнародної незалежної інспекції компанії - 1 оригінал (на кожну партію поставки);

- завірена підписом та печаткою постачальника копія діючого сертифіката від виробника обсадної труби на право використання монограми АРІ при виготовленні обсадних труб згідно специфікації 5СТ стандарту АРІ - надається разово з першою партією поставки.

В п. 2.2 договору сторони домовились, що постачальник гарантує якість і надійність товару, що поставляється, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікації до договору.

Відповідно до п.5.10 договору приймання товару по кількості, проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 (далі - Інструкція П-7), затвердженої Постановою Держарбітражу при КМ СРСР від 25.07.1966, та сертифікату якості та/ або паспорту заводу-виробника за нормами стандарту АРІ 5СТ. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представника постачальника - обов`язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця. Виклик покупцем здійснюється в письмовій формі та /або в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору. У випадку неявки представника постачальника, в строк вказаний у виклику покупця, підписанням даного договору постачальник надає згоду про те, що він погоджується з оглядом товару на предмет відповідності кількості/якості, та з актом складеним покупцем в односторонньому порядку за результатами такого огляду.

Сторони погодилися, що якщо вони відступили від положень Інструкцій, вказаних в даному пункті договору, врегулювавши свої відносини на власний розсуд, то пріоритет мають норми договору.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення штрафу у сумі 1 849 369, 94 грн за договором поставки № УГВ813/30-19 від 11.03.2019 та зобов`язання замінити неякісний товар - труби обсадні 244,48х13,84 (група міцність Р-110) у кількості 162 штуки.

5.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що залучені позивачем до матеріалів справи листи від 30/161 від 16.04.2020, №30/245 від 09.06.2020, №30/294 від 16.06.2020 "Щодо відбракованих обсадних труб", не відповідають ні вимогам, викладеним в Інструкції П-7, ні умовам договору, викладеним у пункті 5.10, а отже, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які б підтверджували виконання покупцем обов`язку щодо виклику представника постачальника для участі у прийманні продукції і складанні акта, що передбачено, зокрема, договором (абзац 2 пункту 16 Інструкції П-7).

Крім того, суд першої інстанції встановив, що залучені позивачем до матеріалів справи акти від 27.03.2020, від 05.04.2020, від 06.04.2020 від 07.04.2020 від 08.04.2020, від 10.04.2021, від 13.042020 та 16.04.2020, складено в порушення п. 29 Інструкції № П-7, що позбавляє їх юридичної сили, а тому вони не можуть бути прийняті в якості доказів, що підтверджують факт отримання від відповідача товару неналежної якості.

5.3. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції та залишаючи без змін його рішення, крім того, встановив таке.

До договору поставки № УГВ813/30-19 від 11.03.2019 сторонами укладені специфікації №№1, 2, 3.

Позивач вказував на неналежну якість поставленого йому товару, передбаченого позицією №3 специфікації №2, що було виявлено ним в процесі експлуатації отриманих від відповідача труб.

З урахуванням умов договору поставки № УГВ813/30-19, доводів, якими обґрунтовано позов, заперечення на позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для правильного вирішення спору слід встановити:

- поставку якого саме товару погодили сторони у договорі;

- який товар було поставлено відповідачем;

- якими доказами підтверджується правова позиція позивача щодо неналежної якості частини труб, отриманих за позицією №3 специфікації №2 до договору № УГВ813/30-19;

- чи дотримано позивачем умови договору та вимоги діючого законодавства щодо належного оформлення виявлених недоліків, повідомлення ним відповідача про невідповідність товару умовам договору.

Відповідно до позиції №3 специфікації №2 договору поставки № УГВ813/30-19 від 11.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" зобов`язалось поставити позивачу таку продукцію: труба обсадна 244,48x13,84; група міцності Р-110 ТУ У24.2-05393116-546-2016, безшовна, UPJ-M, R3, PSL-1, ISO 13679:2002 клас CAL IV. виготовлену по ТУ У 24.2.- 05393116-546-2016.

Продукцію направлено відповідачем залізницею згідно з залізничними накладними №№ 47443981, 47419635, 47419601, 46629911, 46553616, 46553608, 46552717 46628210, 46989026, 47026414, 47012992, 47052170.

Умовами договору сторони погодили, що відповідність товару по якості має бути підтверджена документами постачальника:

- сертифікатами якості (Mill Test Gertificafte) на готовий виріб - обсадну трубу - 1 оригінал, завірений підписом та печаткою виробника та повинен містити відмітку незалежної міжнародної інспекційної компанії (на кожну партію поставки);

- звітом міжнародної незалежної інспекції компанії - 1 оригінал (на кожну партію поставки);

- завіреною підписом та печаткою постачальника копією діючого сертифіката від виробника обсадної труби на право використання монограми АРІ при виготовленні обсадних труб згідно специфікації 5СТ стандарту АРІ (надається разово з першою партією поставки).

При вирішенні спору обидві сторони посилалися на п. 4.6 додатку №5 План виробництва.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірний договір укладено сторонами на підставі тендерної документації, наявної в матеріалах справи. За інформацією "Лот №5" труби обсадні з різьбою класу "Преміум в асортименті", номер процедури закупівлі 18Т-615. Відповідно до п. 3 додатку 2.5 тендерної документації технічні вимоги і якісні характеристики та основні умови, які будуть включені до договору про закупівлю і які замовив позивач, наступні: "Труба обсадна 244,48x13,84, група міцності Р-110, виготовлена у відповідності до стандарту АРІ 5СТ, безшовна, група довжини 3, PSL 1. Тип різьбового з`єднання VAM TOP або аналогічне різьбове з`єднання, що пройшло випробування згідно вимог ISO 13679:2002 клас CAL IV.

Відповідно до проведених торгів укладено договір поставки, який є предметом розгляду даної справи.

Отже, як вимоги тендерної документації, так і умови договору містять посилання на стандарт АРІ 5СТ.

Позивач посилається на те, що специфікацією №2 та в сертифікатах по якості зазначено ТУ У 24.2.-05393116-546-2016, а не стандарт АРІ 5СТ.

З цього приводу відповідач зазначав, що відповідно до тендерної документації позивач замовив трубу обсадну 244,48x13,84 тип різьбового з`єднання VAM TOP або аналогічне різьбове з`єднання, що пройшло випробування згідно вимог ISO 13679:2002 клас CAL IV, тобто трубу з різьбовим з`єднанням. Позивач запропонував своє різьбове з`єднання , UPJ-M, яке виготовляється на підставі параметрів та розмірів, передбачених ТУ У 24.2.- 05393116-546-2016.

Різьбове з`єднання UPJ-M по ТУ У 24.2.- 05393116-546-2016 є аналогом типу різьбового з`єднання VAM TOP, що передбачено стандартом АРІ 5СТ.

Отже, вказані стандарт та технічні умови не суперечать один одному, а доповнюють. Тому правова позиція позивача щодо погодження сторонами саме ТУ У 24.2.- 05393116-546-2016, а не стандарту АРІ 5СТ не відповідає обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно з вказаної позивачем позиції №3 специфікації №2 до договору поставки сторони погодили поставку труб з шаблонуванням оправкой стандартного діаметру - 212, 83 мм. стандарту АРІ 5СТ з різьбовим з`єднанням UPJ-M по ТУ У 24.2.- 05393116-546-2016.

Під час укладення договору поставки сторонами було погоджено План виробництва та контролю якості продукції (план проведення інспекції) №ТПЦ-4, 5/261-УГВ-2018 Ред.№1, що є додатком №5 до договору, в якому є посилання на стандарт виконання API Spec 5СТ -2011 (9-видання) - вимога замовника.

Такий План додано позивачем до матеріалів справи.

План виробництва та контролю якості продукції (план проведення інспекції) №ТПЦ-4, 5/261-УГВ-2018 Ред№1 - це документ, який встановлює відповідні можливі контрольовані параметри труб, критерії приймання, операції виробництва, маркування, упаковку, якими повинна керуватися саме незалежна міжнародна інспекційна компанія на території заводу - виробника при виробництві відповідного асортименту труб.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме в зазначеному Плані можливо встановити ті технічні характеристики труб, про невідповідність яких зазначав позивач. І саме можливість контролю якості на етапі виробництва, якою не скористався позивач, стала підставою для відхилення судом апеляційної інстанції доводів представника АТ "Укргазвидобування" про недобросовісну поведінку відповідача.

На спростування заперечень апелянта про неправомірну підтримку судом правової позиції відповідача щодо того, що покупець не скористався правом контролю якості виробництва, суд апеляційної інстанції також зазначив, що дана обставина є важливою, оскільки надає право позивачу контролювати якість продукції саме в процесі виробництва задля уникнення обставин невідповідності продукції погодженим умовам договору.

Пунктом 6.3.9 договору поставки сторони погодили наступне: постачальник зобов`язаний надати безперешкодний доступ представникам обраної сторонами міжнародної незалежної інспекції (оплата послуг за рахунок покупця), для проведення на території заводу - виробника технічної інспекції процесу виробництва обсадних труб та готової продукції з подальшим наданням звіту покупцеві на будь-якому етапі виробництва.

Відвантаження та відправка товару з заводу-виробника повинна проводитись після отримання покупцем від незалежної міжнародної інспекційної компанії дозволу відвантаження.

Як ініціатором замовлення такої інспекції, так і платником послуг згідно з договором, виступає покупець.

Відповідач зазначав, а позивач не спростував, що такий контроль продукції на етапі виробництва покупець не замовляв.

Пункт 5.10 договору поставки передбачає необхідність встановлення при прийманні продукції відповідно до положень Інструкції П-7 та відповідних сертифікатів якості відповідність труб нормам стандарту АРІ 5СТ.

До матеріалів справи позивач надав акти вхідного контролю ТМЦ № 116 від 04.10.2019 року, № 117 від 05.10.2019 року, №16 від 20.03.2020 року, №17 від 21.03.2020 року, №19 від 01.04.2020 року, №20 від 02.04.2020 року, №106 від 02.04.2020 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у кожному з зазначених актів вхідного контролю у складі представників відповідної комісії підтвердив, що при прийнятті наявна вся необхідна і належним чином оформлена супровідна документація, що відповідає умовам договору, відповідно до візуального огляду якісні характеристики ТМЦ відповідають вимогам, які встановлені нормативно-правовими актами, в тому числі, але не обмежуючись, технічним умовам, державним стандартам та положенням договору. В тому числі це стосується продукції, що передбачена позицією №3 специфікації №2.

Відповідач зазначав, а позивач під час апеляційного перегляду справи не спростував, що АТ "Укргазвидобування" погодилось, що у стандарті АРІ 5 СТ вказуються стандартні розміри оправки (шаблона) - табл. С.28, де шаблон в діаметрі повинен бути 212,83 мм.

Разом з поставленим товаром (труби стальні) АТ "Укргазвидобування" були передані інспекційні сертифікати (сертифікати якості): №1171/4 від 13.03.2020 року, №1174/4 від 13.03.3020 року, №1174А/4 від 13.03.2020 року, №1172/4 від 13.03.2020 року, №4/5208 від 28.09.2019 року, №4/5188 від 27.09.2019 року, в №1223/4 від 15.03.2020 року, №1223А/4 від 15.03.2020 року, №1570/4 від 27.03.2020 року, №1620/4 від 28.03.2020 року, №1634/4 від 29.03.2020 року, №1589/4 від 29.03.2020 року, лист №398 від 07.04.2020року, №4/5186 від 27.09.2019 року, які наявні в матеріалах справи.

На кожній другій сторінці сертифікату вказується шаблонування - діаметр оправки 212.83 мм.

Тобто, труба сталева безшовна розміру 244,48х13,84 мм., поставлена АТ "Укргазвидобування" виготовлена відповідно вимог АРІ 5 СТ (1), а саме: шаблонування виконувалось оправкой стандартного діаметру, мінімальний діаметр оправки розраховувався, виходячи із параметрів, вказаних в табл. С.28 АРІ 5СТ. та складає 212,83 мм.

Приймаючи товар згідно з актами вхідного контролю, про які вказано вище, позивач зазначив, що фактична кількість та якість товару відповідає вказаній в сертифікатах якості та прихідних документах. Товар придатний до використання за прямим призначенням, виготовлено згідно з АРІ 5 СТ.

Отже, жодних зауважень щодо діаметру оправки труб у розмірі 212,83 мм. у АТ "Укргазвидобування" при прийнятті товару не було.

Відповідач наголошував, що альтернативне шаблонування для труб 244,48x13,84 мм, діаметр оправки 215,9 мм (допуск на шаблон -0/0,25 мм.) на відстані не менше 1000 мм з обох кінців труби можливе за вимогою замовника, це встановлено Планом.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що згідно з п.4.6 шаблонування Плану виробництва та контролю якості продукції зазначено посилання на документ АРІ 5СТ. Вимога замовника.

В договорі такої вимоги не було від позивача, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б замовлення АТ "Укргазвидобування" на альтернативне шаблонування для труб 244,48x13,84 мм, діаметр оправки 215,9 мм.

Позивач в обґрунтування вимог позовної заяви зазначав, що під час підготовки обсадних труб до експлуатації, перед спуском у свердловину БУ "Укрбургаз", на базах виробничого обслуговування ВБР була проведена перевірка її внутрішнього діаметру труб (шаблонування) жорстким шаблоном 215,9 мм і довжиною 305 мм та протягом гарантійного строку було виявлено дефекти, а саме: не входження шаблону у трубу, заклинювання шаблону та не проходження шаблону пo всій довжині труби щодо 162 обсадних труб 244,48x13,84, що на думку АТ "Укргазвидобування" виключає можливість використання даних труб для спуску у свердловини та подальше буріння долотом 215,9 мм. Через неможливість експлуатації АТ "Укргазвидобування" відбраковано 162 обсадні труби 244,48 х13,84 мм., про що було складено в односторонньому порядку акти.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що заслуговують на увагу доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, що під час підготовки обсадних труб до експлуатації, перед спуском у свердловину БУ "Укрбургаз", на базах виробничого обслуговування позивач застосував до труб жорсткий шаблон діаметром 215,9 мм і довжиною 305 мм, знаючи, що згідно сертифікатів якості труби виготовлені стандартного діаметру 212,83 мм.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, встановлені обставини і надані на їх підтвердження докази підтверджують правову позицію відповідача щодо погодження сторонами поставки продукції відповідно до позиції №3 специфікації №2 труби обсадної, шаблонування якої виконувалось оправкою стандартного діаметру - 212, 83 мм.

Саме вказану продукцію позивач отримав, прийняв її відповідно до п.5.10 договору, наявні у справі докази підтверджують відповідність отриманої продукції умовам договору поставки.

5.4. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укргазвидобування" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 12.09.2019 у справі №910/8922/18, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 01.06.2021 у справі №927/144/20 (щодо застосування частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, статті 680, частини 1 статті 688, частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України, Інструкції №П-7).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що правовідносини у зазначених скаржником справах та цій справі, що переглядається, є подібними за змістом, оскільки випливають з договорів поставки, зокрема стосуються передання товару неналежної якості.

5.5. Щодо застосування частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, статті 680, частини 1 статті 688, частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України, Інструкції №П-7 у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, від 12.09.2019 у справі №910/8922/18, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 01.06.2021 у справі №927/144/20.

У постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 викладено таку правову позицію.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 №П-7, відповідно до якої саме на покупця покладений обов`язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення скритих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції не застосовуються, як підстава для звільнення постачальника (виробника) від обов`язку доводити, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України, а відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Окрім того, ця Інструкція застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

Наведена правова позиція врахована у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №927/293/19, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/8922/18.

У постанові від 01.06.2021 у справі №927/144/20 Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції помилково звернувся до положень Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966. Даний відомчий акт колишнього СРСР не міг застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки це не відповідає положенням частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, і до того ж він містить приписи, несумісні із законодавством України і практично невиконувані (зокрема, щодо участі у прийнятті продукції представників галузевих інспекцій по якості продукції, представників громадськості тощо).

Суди попередніх інстанцій без врахування наведених правових висновків Верховного Суду, безпідставно застосували до спірних правовідносин положення Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, адже як правильно зазначив позивач, етап приймання товару за якістю та кількістю в спірних правовідносинах вже закінчився, оскільки трубна продукція перевірялася перед введенням її в експлуатацію, при цьому на продукцію встановлений гарантійний строк експлуатації.

Крім того, господарські суди не звернули уваги на те, що в обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилалось на пункт 7.3. договору, відповідно до якого якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти або невідповідність якості товару, обумовленої договором, постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару за його місцезнаходженням або замінити неякісний товар на товар належної якості в узгоджені сторонами строки, але не більше 20 календарних днів з дня отримання повідомлення від вантажоотримувача чи покупця про дефекти або невідповідність якості товару. Внаслідок чого суди попередніх інстанцій необґрунтовано посилались на пункт 5.10 договору, який регулює правовідносини сторін в процесі приймання товару, а не в процесі підготовки його до експлуатації.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

5.6. Також Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 76-79 86 236 238 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7 13 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

5.7. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про те, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було враховано, а також не надано відповідної оцінки його аргументам та доказам, поданим на їх підтвердження, про те, що в результаті перевірки (неруйнівного контролю - шаблонування) поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" за договором 749 труб було встановлено, що з них 587 труб відповідають вимогам діаметру 215,9, погодженого сторонами в пункті 4.6. додатку № 5 до договору і лише 162 спірні труби - не відповідають.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

5.8. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" у відзиві на касаційну скаргу на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 927/787/19 про стягнення штрафу за постачання товару неналежної якості, колегією суддів відхиляються, оскільки як вказав у своїй постанові від 14.09.2021 суд касаційної інстанції в цій справі, Товариством не заявлялись до Компанії вимоги усунути дефекти товару за його місцезнаходженням або замінити неякісний товар на товар належної якості, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування частини шостої статті 269 ГК України (про застосування якої наголошується у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18) при вирішенні даного спору, з урахуванням частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим предметом спору в цій справі, що переглядається, є вимога про зобов`язання замінити неякісний товар та стягнення штрафу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Враховуючи те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, від 12.09.2019 у справі №910/8922/18, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 01.06.2021 у справі №927/144/20, як і підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази, внаслідок чого припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства розглянути вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 скасувати, а справу № 904/974/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова