№ 904/982/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/982/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" - Кузьменка В. С.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" - не з`явились,

від фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (далі - ТОВ "Агроцентр-Україна", ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар")

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (колегія суддів у складі: Чередко А. Є. - головуючий, Коваль Л. А., Парусніков Ю. Б.)

у справі за позовом ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар"

до фізичної особи ОСОБА_1

про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 грн.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. 13.03.2019 ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 грн, посилаючись на те, що:

- ТОВ "Агроцентр-Україна" володіє часткою у розмірі 99,9% статутного капіталу ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар";

- у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач, займаючи посаду директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", безпідставно провів податкові платежі в рахунок виконання податкових зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом за рахунок коштів цього товариства;

- умовами договорів оренди, укладеними між ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (орендар) та фізичними особами - власниками земельних ділянок, не було передбачено обов`язку орендаря сплачувати замість орендодавців суми земельного податку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

2. Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" від 24.10.2012 № 23-10/2012 та наказом від 24.10.2012 № 342-к ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" та, перебуваючи на цій посаді в період з 24.10.2012 по 19.10.2017, був службовою особою товариства, на яку покладений 'обов`язок та відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасності сплати податків, обов`язкових платежів до бюджетів та веденню господарської діяльності від імені товариства.

3. Між ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" та фізичними особами - власниками земельних ділянок було укладено договори оренди землі сільськогосподарського призначення для здійснення господарської діяльності товариства.

4. В період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач провів податкові платежі в рахунок виконання зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на загальну суму 1 406 689,28 грн.

5. Перерахування до бюджету земельного податку здійснено на підставі платіжних доручень, які були оформлені у вигляді електронних розрахункових документів.

6. За результатами проведеної в 2019 році аудиторської перевірки встановлено перерахування ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" протягом 2016- 2017 років до бюджету сум земельного податку за фізичних осіб (орендодавців земельних ділянок) на загальну суму 1 406 689,28 грн.

7. Положеннями статуту ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" встановлено, що виконавчий орган товариства складається з однієї особи - директора, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників, які у свою чергу можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належить їм, до компетенції директора. Директор товариства несе повну матеріальну відповідальність за шкоду (збитки, упущену вигоду, не отримані прибутки, збитки та шкоду, завдані незаконним звільненням працівників, в тому числі відшкодування моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тощо), завдану своїми діями/бездіяльністю товариству (пункти 11.3.2, 11.3.3, 11.3.7 статуту).

8. До компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" віднесено винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності його посадових осіб, а до виключної компетенції загальних зборів віднесено затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків (пункти 11.2.2.28, 11.2.3.5 Статуту).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.08.2019 позов задовольнив.

10. Суд першої інстанції, пославшись на положення статей 80 88 92 97 237 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 65 89 224 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 62 Закону України "Про господарські товариства" та підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), виходив з того, що:

- дії ОСОБА_1 , як директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", з проведення податкових платежів в рахунок виконання зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів товариства у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року завдали товариству реальних збитків у заявленому розмірі;

- наявні всі чотири загальні умови відповідальності, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина.

11. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.11.2020 зазначене рішення скасував, в позові відмовив.

12. Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції, мотивуючи постанову нормами статей 11 22 92 97 99 1166 ЦК України, статей 65 89 174 224 225 ГК України, статті 62 Закону України "Про господарські товариства" та підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виходив з такого:

- матеріалами справи підтверджуються обставини перерахування ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у 2016- 2017 роках за допомогою електронних розрахункових документів земельного податку за фізичних осіб до бюджету у сумі 1 406 689,28 грн та підписання відповідних електронних платіжних доручень директором товариства ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису, що не відповідає чинному законодавству України;

- для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина. Протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 904/3852/18);

- суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягало зловживання директором посадовими обов`язками, його особиста зацікавленість в цьому випадку (тобто не встановив, в чому ж полягає його протиправна поведінка) та хто згідно з посадовою інструкцією у ТОВ "Сільськогосподарська фірми "Агростар" був відповідальним за правильне нарахування податкових платежів;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав особисту зацікавленість у перерахуванні грошових коштів зі сплати земельного податку до бюджету, чи одержав з цього якусь користь;

- з обставин справи не вбачається неможливість повернення з бюджету сплачених ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" грошових коштів за зобов`язаннями фізичних осіб по сплаті земельного податку, або врегулювання цього питання безпосередньо з фізичними особами - власниками земельних ділянок;

- стороною позивача не доведено, що загальними зборами учасників ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" ухвалювалося рішення щодо заподіяння товариству діями відповідача збитків і розподілу збитків у період 2016- 2017 років та щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за перерахування відповідних коштів до бюджету;

- матеріалами справи не підтверджується наявність в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленій позивачем сумі та є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

13. 14.12.2020 ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи учасників справи

14. У касаційній скарзі скаржник стверджує про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 89 Господарського кодексу України, статей 92 1166 ЦК України, статей 15, 19, 36, 38, 43, 87 ПК України, статті 62 Закону України "Про господарські товариства". Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що судом апеляційної інстанцій не враховано позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 12.08.2020 у справі № 910/3501/18, від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 24.11.2020 у справі № 816/1098/16, від 03.12.2020 у справі № 815/2307/18.

15. Скаржник зазначає, що:

- висновки апеляційного суду про те, що протиправна поведінка має бути обумовлена виключно особистою заінтересованістю посадової особи, не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16;

- особиста заінтересованість особи в будь-яких правовідносинах не завжди полягає у матеріальному збагаченні, чи отриманні матеріального блага особою. Зокрема, особиста заінтересованість може полягати у завданні шкоди іншій особі з особистих внутрішніх переконань із забезпеченням уникнення відповідальності за такі дії, внаслідок справжньої або уявної образи чи несправедливості, яку відчула особа. Більш того, за загально теоретичним тлумаченням поняття вини, вина виражається у формі умислу чи необережності. При цьому, законодавство, яким врегульовано питання відшкодування збитків завданих посадовою особою юридичній особі не ставить питання "відшкодування збитків" в залежність від форми вини (умислу чи необережності), достатнім є сам факт вини особи. При цьому, вина у формі необережності виключає особисту заінтересованість особи - заподіювача шкоди, але не виключає факту задання збитків, протиправної поведінки та наявності підстав для відшкодування завданої шкоди; виходячи із положень 1166 ЦК України вина особи, яка завдала шкоди, презюмується;

- обов`язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди; до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди; відповідач не спростував своєї вини, не довів, що він вчинив дії, спрямовані на покращення становища товариства та досягнення мети товариства - отримання прибутку, забезпечення науково-технічного та соціального розвитку власного виробництва;

- факт завдання збитків ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у заявленому розмірі підтверджений обставинами справи;

- незастосування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.08.2020 у справі № 910/3501/18 та від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, залишило поза увагою суду питання дослідження "збитків", як складової загальних умов відповідальності; виходячи з тлумачення статті 92 ЦК України, наведеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, спір у яких також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, протиправна поведінка директора товариства ОСОБА_1 не відповідає інтересам ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", полягає у неналежному та недобросовісному виконанні дій від його імені (дій щодо використання майна товариства), без дотримання меж нормального господарського ризику (вчинення таких дій не відповідало інтересам товариства та не передбачало можливості досягнення мети діяльності товариства), при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних та марнотратних рішень;

- неналежне та недобросовісне виконання дій щодо використання майна ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у розмірі 1 406 689,28 грн, за відсутності навіть припущення будь-якої можливості для настання позитивних наслідків для товариства (отримання прибутку, забезпечення науково-технічного та соціального розвитку власного виробництва, інших позитивних наслідків) від використання майна товариства безоплатно шляхом сплати податкових зобов`язань за третіх осіб, здійснене без дотримання меж нормального господарського ризику при зловживанні своїм розсудом, є одночасно очевидно необачним та марнотратним рішенням, що призвело до завдання збитків у заявленому розмірі;

- посилання суду апеляційної інстанції на посадові інструкції ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" є необґрунтованим, оскільки посадові обов`язки директора, як виконавчого органу, визначаються статутом, з якого вбачається перебування у межах повноважень директора вирішення питань щодо використання майна, до якого відносяться й грошові кошти (наведене також, вбачається із частини четвертої статті 62 Закону України "Про господарські товариства", норми якої застосовувались під час розгляду справи, але помилково витлумачені судом);

- висновки апеляційного суду про ймовірність повернення грошових коштів з бюджету або врегулювання цього питання безпосередньо з фізичними особами - власниками земельних ділянок є помилковими, оскільки платником податків у розумінні норм ПК України в даному випадку були фізичні особи - власники земельних ділянок, а не товариство, незважаючи на те, що воно перерахувало власні грошові кошти в рахунок погашення податкових зобов`язань фізичних осіб;

- відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.12.2020 у справі № 815/2307/18 щодо тлумачення норм статті 43 ПК України, заяви про повернення коштів мають право подати особи, чиї податкові зобов`язання були виконані, тобто фізичні особи - власники земельних ділянок. При цьому товариство, у разі обрання такого шляху вирішення даного спору, змушено було б звертатися до понад 1000 осіб з проханнями до них щодо звернення ними як платниками податків до відповідних податкових органів із заявами про повернення цих коштів, а після такого повернення - звертатися до них з проханнями повернути ці кошти товариству. З огляду на кількість фізичних осіб - платників податку, 'зобов`язання яких виконані товариством, не виключено наявності у значної кількості осіб податкового боргу, що виключає повернення будь-яких коштів з бюджету. Все це викликає необхідність прикладання додаткових зусиль та вказує на неефективність такого способу захисту порушених прав;

- посилаючись на відсутність доказів ухвалення загальними зборами товариства відповідних рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб та заподіяння товариству діями відповідача збитків і їх розподіл, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади, а факт завдання збитків виявлено вже після його звільнення, що унеможливило його притягнення до дисциплінарної відповідальності органами управління товариства;

- положення статті 1166 ЦК України, статті 92 ГК України та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, не пов`язують факт доведеності та наявності підстав для відшкодування збитків, завданих посадовою особою, із наявністю чи відсутністю обставин щодо притягнення посадової особи до дисциплінарної відповідальності чи прийняття рішень юридичною особою щодо розподілу збитків.

16. Відзив відповідача на касаційну скаргу ухвалою від 16.02.2021 залишений без розгляду як такий, що надійшов після закінчення призначеного судом строку.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

17. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25.01.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 17.02.2021.

18. Ухвалою від 17.02.2021 Верховний Суд відклав розгляд скарги на 24.02.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Згідно з положеннями статей 92 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно з частинами першою - четвертою статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

21. Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

22. Відповідно до частини другої статті 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

23. За змістом приписів частини другої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

24. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

25. За частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

26. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

27. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

28. Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

29. Суди попередніх інстанцій встановили факти перерахування ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у 2016- 2017 роках за допомогою електронних розрахункових документів земельного податку за фізичних осіб до бюджету у сумі 1 406 689,28 грн.

30. Суди також встановили, що у власності або постійному користуванні ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" земельні ділянки не перебувають, але товариство використовує у своїй господарській діяльності землі на умовах оренди з фізичними особами - власниками відповідних земельних ділянок. Укладені сторонами договори не передбачають сплату земельного податку товариством замість орендодавців.

31. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплата ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" земельного податку могла відбуватися лише за фізичних осіб, земельні ділянки яких перебувають в оренді товариства, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що директор як особа, якій належить право першого підпису, підписав відповідні платіжні доручення шляхом накладення електронного цифрового підпису на сплату земельного податку за третіх осіб (з відповідним призначенням платежу).

33. Водночас, встановивши зазначені вище обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності складу деліктного порушення у діях відповідача.

34. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором), у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

35. У постанові від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи. Особою, яка діє від імені товариства без довіреності, відповідає за організацію бухгалтерського обліку та звітності у товаристві, є директор ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар".

36. У пункті 11.3.6 статуту ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" зазначено, що директор:

- здійснює поточне (оперативне) управління товариством, організує його виробничо-господарську, соціальну і іншу діяльність, забезпечує виконання завдань товариства, що передбачені цим Статутом;

- зобов`язаний виконувати свої обов`язки сумлінно з високим ступенем старанності та дбайливості;

- володіти базовими знаннями з права, економіки, адміністрування, фінансів, кадрового менеджменту та екології.

37. Статут також передбачає, що директор товариства несе повну матеріальну відповідальність за шкоду (збитки, упущену вигоду, не отримані прибутки, збитки та шкоду, завдані незаконним звільненням працівників, в тому числі відшкодування моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу тощо), завдану своїми діями/бездіяльністю товариству (пункти 11.3.2, 11.3.3, 11.3.7 статуту).

38. Суди попередніх інстанцій встановили, що директор як особа, якій належить право першого підпису, підписав платіжні доручення шляхом накладення електронного цифрового підпису на сплату земельного податку за фізичних осіб до бюджету у сумі 1 406 689,28 грн, тоді як товарситво не було платником такого податку і не мало земельних ділянок у власності.

39. Така помилка директора свідчить про його неналежне виконання статутних обов`язків, відсутність належної обачливості при розпорядженні майном (грошовими коштами) товариства. У цій справі йдеться про помилку у сплаті податку, яка виникла не внаслідок неналежної якості податкового законодавства, тобто заплутаності (неясності) правового регулювання, наявності колізій між його нормами, їх неоднакового тлумачення платником та податковим органом, неоднакової судової практики, складної процедури обрахування податку (визначення об`єкту, бази оподаткування, ставки податку чи порядку його обрахування), а в ситуації, яка характеризується правовою визначеністю. І директор товариства у разі належного виконання своїх обов`язків, прояву ним розумної обачливості мав би не припуститися такої помилки.

40. Таким чином, протиправна поведінка директора полягала у помилковій сплаті податку всупереч інтересам товариства, через відсутність належної обачливості, неналежне виконання своїх статутних обов`язків.

41. За таких обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що завдяки помилковій сплаті суми земельного податку до бюджету протягом 2016 - 2017 років ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" втратило грошові кошти (у розмірі помилково сплаченого податку), що становить 1 406 689,28 грн; ця грошова сума і є сумою прямих збитків товариства. У випадку, якщо б директор помилково не перерахував цю суму до бюджету, вона б залишилася у власності товариства.

42. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями директора ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (розпорядження грошовими коштами товариства шляхом їх помилкового спрямування на сплату податку) і завданими збитками (вибуття грошових коштів із власності товариства) є очевидним.

43. Позов поданий учасником ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", який володіє часткою у розмірі 99,9% статутного капіталу, в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", в порядку, передбаченому статтею 54 ГПК України. Ця стаття передбачає, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Відповідно потерпілим у деліктних відносинах виступає саме ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", а не ТОВ "Агроцентр-Україна" (його учасник).

44. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статті 54 ГПК України ТОВ "Агроцентр-Україна", як учасник ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", має право на звернення до суду незалежно від того, чи ухвалювалося загальними зборами ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" рішення про притягнення директора до відповідальності.

45. Наявність чи відсутність такого рішення не має значення і при вирішенні судом питання про доведеність складу деліктного порушення. Інше (зворотне) тлумачення суперечило би змісту статті 54 ГПК України і фактично позбавляло б учасника з часткою у статутному капіталі, яка не надає більшості голосів при голосуванні на зборах, права на звернення до суду з відповідною позовною вимогою.

46. Більш того, у цій справі учасник, який звернувся до суду з похідним позовом в порядку статті 54 ГПК, володіє часткою 99,9%, відповідно розбіжностей між волею і волевиявленням такого учасника та волею і волевиявленням самого товариства, не може існувати.

47. Згідно з частиною другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

48. ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

49. У частині першій статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

50. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

51. Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

52. Суди встановили, що директор не мав жодної особистої зацікавленості у сплаті податку в бюджет за третіх осіб. Водночас, відповідач, як директор ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", тобто особа, яка відповідає за організацію фінансово-господарської діяльності в товаристві, повинен був знати, про те, що сплата податку за третіх осіб дозволена лише у випадках, прямо встановлених чинним законодавством.

53. У випадку, якщо директор усвідомлював (або мав усвідомлювати), що він не володіє відповідними знаннями у сфері фінансів та податкового законодавства, він мав можливість найняти кваліфікованого бухгалтера чи звернутися за допомогою до аудиторської фірми для надання професійної допомоги та консультацій з питань сплати податків.

54. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що помилкова сплата ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" земельного податку в бюджет відбулася з вини його директора.

55. Суд першої інстанції констатував наявність у відповідача вини, але не визначив її форму. Водночас суд, при вирішення спору щодо притягнення особи до відповідальності за завдану шкоду, має визначити форму вини, враховуючи фактичні обставини справи (характер дії, обставини завдання шкоди, індивідуальні особливості потерпілого, його стан тощо). Вирішення питання про форму вини є різновидом правової оцінки (кваліфікації), і може бути здійснено Верховним Судом.

56. У справі, що розглядається, директор товариства вочевидь, не мав наміру завдати збитків юридичній особі, яка знаходилася під його керівництвом. Тобто формою його вини є необережність.

57. Виходячи із встановлених судами обставин справи, вина директора кваліфікується Верховним Судом як необережність. Директор не передбачав і не бажав тих наслідків, які фактично настали (помилкова сплата податку на значну суму), хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно міг і був зобов`язаний їх передбачити.

58. Враховуючи викладене, помилковими є висновки апеляційного господарського суду про відсутність в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення.,

59. Водночас, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про притягнення відповідача до повної відповідальності за завдану ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" шкоду у розмірі 1 406 689,28 грн, не взяв до уваги низку аргументів відповідача.

60. Суд апеляційної інстанції помилково кваліфікував можливість повернення з бюджету сплачених ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" грошових коштів за зобов`язаннями фізичних осіб по сплаті земельного податку, або можливість врегулювання цього питання безпосередньо з фізичними особами - власниками земельниїх ділянок, які орендує ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", як обставину, що свідчить про відсутність збитків.

61. Верховний Суд не погоджується з подібним висновком. Так, потерпілий, діючи добросовісно і розумно, має обов`язок сприяти зменшенню завданих іншою особою збитків. Наявність у потерпілого можливість виправити наслідки завданої шкоди своїми силами, відновити стан, який існував до завдання шкоди повністю чи частково, не свідчить про те, що збитки не були завдані. Невчинення потерпілою від делікту особою дій для зменшення шкідливих наслідків, виправлення ситуації, не впливає на питання доведеності складу деліктного правопорушення.

62. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у справі, яка розглядається, позивач не здійснив жодних розумних заходів для зменшення розміру збитків. Згідно зі статтею 43 ПК України платник податків має право на повернення з бюджету помилково сплаченої суми податків, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання (податку) є подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми. Враховуючи, що платежі були здійснені у грудні 2016 року та серпні 2017 року позивач, виявивши у 2019 році помилкову сплату податку, мав можливість звернутися до податкового органу з відповідною заявою у межах передбаченого законом строку. Суд також звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

63. Також відповідач міг звернутися до фізичних осіб, за яких було сплачено податок, з позовом про повернення сплаченої за них суми податку як безпідставно набутого майна відповідно до статті 1212 ЦК України. Особа, яка зберегла у себе майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Якщо такі особи були орендодавцями за договорами оренди з ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", то товариство мало можливість провести зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто зменшити суму орендної плати, яка сплачується таким фізичним особам, на суму помилково сплаченого за них податку.

64. Крім того, загальними зборами позивача щорічно затверджувалися результати фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" і учасники товариства за умови розумної обачливості могли самостійно виявити помилкову сплату податку або найняти для перевірки звітності аудиторську фірму (якщо не володіють необхідними знаннями). Втім, такий аудит був проведений лише у 2019 році, більш як через два роки після звільнення відповідача.

65. Відповідно до статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, що завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

66. Враховуючи, що директор товариства не мав особистої зацікавленості у здійснення помилкового перерахування сум податків до бюджету, а форма його вини - необережність, а також дії самого ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", яке своєчасно не виявило помилку та не здійснило жодних заходів зі зменшення суми завданих помилкою збитків, Верховний Суд зменшує розмір збитків, які підлягають відшкодуванню директором товариству, до 140 668,93 грн , що складає 10 % відсотків від суми завданих збитків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

68. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

69. Частиною першою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

70. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини третя та четверта статті 311 ГПК України).

71. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину у редакції, відповідно до якої позов підлягає задоволенню в частині стягнення 140 668,93 грн збитків (в іншій частині позову необхідно відмовити).

Щодо судових витрат

72. Судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги) покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/982/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2019 у справі № 904/982/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:

3.1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 гривень задовольнити частково.

3.2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (місце реєстрації: 49005, м. Дніпро, проспект Яворницького, 12, кім. 14, код ЄДРПОУ 33983588) 140 668 (сто сорок тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 93 коп. збитків.

3.3. В іншій частині - в позові відмовити.

3.4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" (місце реєстрації: 49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 39793886) 2 110 (дві тисячі сто десять) гривень 03 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" (місце реєстрації: 49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 39793886) 4 220 (чотири тисячі двісті двадцять) гривень 07 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко