ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/9875/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 (колегія суддів: Дормін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Чус О. В.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 (суддя Крижний О. М.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи, які передували поданню скарги на дії приватного виконавця
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (далі - ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (далі - ТОВ "Агріколь-Самара") заборгованість за договорами про надання фінансового кредиту від 21.09.2020 № ФК210920Д, від 22.09.2020 № ФК220920Д, від 29.09.2020 № ФК290920Д, від 02.10.2020 № ФК021020Д, від 25.11.2019 № ФК251119Д.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання фінансового кредиту в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 затверджено мирову угоду від 22.02.2022 у справі № 904/9875/21, укладену між ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" та ТОВ "Агріколь-Самара", в редакції, яка узгоджена сторонами.
1.4. Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича від 25.09.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022у справі № 904/9875/21.
1.5. У межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О., зокрема, ухвалено постанову від 20.02.2024 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майнові права, що належать боржнику: право оренди ТОВ "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник - ТОВ "Агріколь-Самара".
1.6. Зазначена постанова ухвалена на підставі інформації, отриманої приватним виконавцем із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо боржника - ТОВ "Агріколь-Самара", який є орендарем земельних ділянок (відповідно до переліку).
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.
2. Короткий зміст скарга на дії приватного виконавця
2.1. ТОВ "Агріколь-Самара" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця Селезньова М. О., в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з переліком як на речове право ТОВ "Агріколь-Самара";
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. про опис та арешт майнового права оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з переліком як речового права ТОВ "Агріколь-Самара";
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. зняти арешт, накладений постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з переліком як на речове право ТОВ "Агріколь-Самара".
2.2. Скарга ТОВ "Агріколь-Самара" на дії приватного виконавця обґрунтована тим, що, на думку скаржника, відповідно до статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статей 177 178 190 Цивільного кодексу України виконавець не має права накладати арешт на право оренди майна боржника-орендаря, оскільки за змістом наведених норм майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. Тому, за твердженням скаржника, зміни, внесені Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі - Закон від 28.04.2021 № 1423-IX) до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, які надали можливість орендарю самостійно, на власний розсуд, без згоди власника земельної ділянки розпоряджатися належним йому правом оренди, зокрема, відчужувати право оренди земельної ділянки, не впливають на правомірність дій приватного виконавця. На думку скаржника, встановлена цією нормою можливість відчуження, передачі в заставу права користування (оренди, емфітевзису) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки не змінює правової суті майнового (речового) права, зокрема, права оренди земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав, відмінного від нерухомого та рухомого майна. ТОВ "Агріколь-Самара" у скарзі також посилалося на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо неможливості накладення арешту на право оренди земельної ділянки.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024, у задоволенні скарги ТОВ "Агріколь-Самара" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова М. О. відмовлено.
3.2. Суд першої інстанції встановив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. ухвалена на підставі інформації, отриманої приватним виконавцем із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржника - ТОВ "Агріколь-Самара", який є орендарем земельних ділянок (відповідно до переліку). Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, послався на положення частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 02.05.2023 № 3065-IX та виходив із того, що на час прийняття постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. правом на відчуження права оренди наділений орендар - ТОВ "Агріколь-Самара". Суд першої інстанції погодився з поясненнями приватного виконавця про накладення арешту на право оренди земельних ділянок з огляду на вимоги статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі № 904/9875/21, тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як на речове право ТОВ "Агріколь-Самара" і визнання неправомірною та скасування постанови від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про арешт майнового права оренди земельних ділянок, а також зобов`язання зняти арешт, накладений постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
3.3. Суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 02.05.2023 № 3065-IX, зазначив, що законодавець зняв обмеження щодо оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником. Згідно з постановою приватного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 описано та накладено арешт на майно боржника (право оренди ТОВ "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник - ТОВ "Агріколь-Самара" на праві оренди), тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ненакладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок могло призвести до відчуження відповідачем речових прав на земельні ділянки та унеможливило би примусове виконання рішення суду. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначив, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі № 904/9875/21. Тому, за виснвоком апеляційного господарського суду, відсутні підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця Селезньова М.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо накладення арешту на майнове право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як на речове право ТОВ "Агріколь-Самара" і визнання неправомірною та скасування постанови від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про арешт майнового права оренди земельних ділянок, а також зобов`язання зняти арешт, накладений його постановою від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. ТОВ "Агріколь-Самара" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і у справі № 904/9875/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо накладення арешту на право оренди земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з переліком як на майнове право ТОВ "Агріколь-Самара"; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. щодо звернення стягнення на належне ТОВ "Агріколь-Самара" право оренди 186 (ста вісімдесяти шести) земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з переліком шляхом продажу права оренди на торгах у формі електронного аукціону.
4.2. ТОВ "Агріколь-Самара", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і постановленні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 5 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 93 Земельного кодексу України до спірних правовідносин, помилково не застосували до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо неправомірності накладення арешту приватним виконавцем на речові права оренди земельних ділянок з метою звернення на них стягнення.
4.3. ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що вимоги, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Агріколь-Самара", виходять за межі предмету розгляду в суді першої інстанції. Позивач вважає, що ТОВ "Агріколь-Самара" хибно тлумачить положення статті 5 Цивільного кодексу України, зазначаючи про можливість застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо застосування частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону, чинного на момент укладення договорів оренди земельних ділянок. За таких обставин ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" просить залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21 без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Агріколь-Самара" - без задоволення.
4.4. Приватний виконавець Селезньов М. О. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21 без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Агріколь-Самара" - без задоволення. Приватний виконавець Селезньов М. О. зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Земельного кодексу України в редакції Закону, чинного в 2011-2018 роки, тобто у період укладення боржником договорів оренди земельних ділянок, та вважає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.3. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за результатами розгляду скарги ТОВ "Агріколь-Самара" на дії приватного виконавця Селезньова М. О., про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Агріколь-Самара" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Селезньова М. О.
5.4. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
5.5. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").
5.6. Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
5.7. Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
5.8. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
5.9. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").
5.10. Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
5.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 зазначено, що, визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
5.12. Як установили суди попередніх інстанцій, у межах виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М. О. ухвалено постанову від 20.02.2024 про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майнові права, що належать боржнику: право оренди ТОВ "Агріколь-Самара" на земельні ділянки, землекористувачем яких є боржник ТОВ "Агріколь-Самара". Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень.
5.13. ТОВ "Агріколь-Самара", не погодившись із постановою приватного виконавця від 20.02.2024 про арешт майна боржника, звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця Селезньова М. О.
5.14. Скарга на дії приватного виконавця ТОВ "Агріколь-Самара" обґрунтована тим, що, на думку скаржника, відповідно до статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статей 177 178 190 Цивільного кодексу України, виконавець не має право накладати арешт на право оренди майна боржника-орендаря, оскільки за змістом наведених норм майнове право є відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. Тому, за твердженням скаржника, зміни, внесені Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, які надали можливість орендарю самостійно, на власний розсуд, без згоди власника земельної ділянки розпоряджатися належним йому правом оренди, зокрема, відчужувати право оренди земельної ділянки, не впливають на правомірність дій приватного виконавця. На думку скаржника, встановлена цією нормою можливість відчуження, передачі в заставу права користування (оренди, емфітевзису) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки не змінює правової суті майнового (речового) права, зокрема права оренди земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав, відмінного від нерухомого та рухомого майна. ТОВ "Агріколь-Самара" у скарзі також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо неможливості накладення арешту на право оренди земельної ділянки.
5.15. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, послався на положення частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 02.05.2023 № 3065-IX та виходив із того, що на час прийняття постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. правом на відчуження права оренди наділений орендар - ТОВ "Агріколь-Самара". Суд першої інстанції погодився з поясненнями приватного виконавця про накладення арешту на право оренди земельних ділянок з огляду на вимоги статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М. О. щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі № 904/9875/21.
5.16. Суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 02.05.2023 № 3065-IX, зазначив, що законодавець зняв обмеження щодо оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником. Згідно з постановою приватного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 описано та накладено арешт на майно боржника (право оренди ТОВ "Агріколь-Самара" щодо земельних ділянок, землекористувачем яких є боржник ТОВ "Агріколь-Самара" на праві оренди), тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ненакладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок могло призвести до відчуження відповідачем речових прав на земельні ділянки та унеможливило би примусове виконання рішення суду. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначив, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі № 904/9875/21.
5.17. ТОВ "Агріколь-Самара" у касаційний скарзі зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і постановленні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували положення статті 5 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 93 Земельного кодексу України до спірних правовідносин та помилково не застосували до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18, щодо неправомірності накладення арешту приватним виконавцем на речові права оренди земельних ділянок з метою звернення на них стягнення.
5.18. Дослідивши доводи ТОВ "Агріколь-Самара", наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.19. Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
5.20 Згідно із частинами 1, 2 статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
5.21. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).
5.22. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття постанови приватним виконавцем) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Отже, право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.
5.23. Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття постанови приватним виконавцем)).
5.24. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
5.25. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".
5.26. Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 № 3065-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством"
5.27. Колегія суддів вважає, що наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.
5.28. Такі винятки визначені, зокрема, статтею 8-1 Закону України "Про оренду землі" та стосуються земель державної або комунальної власності. Так, відповідно до частини 1, 2 статті 8-1 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною 2 цієї статті випадків. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
5.29. Під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18).
5.30. Оскільки орендар-боржник згідно із змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, то за встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, що розглядається, та враховуючи обсяг прав орендаря, суди дійшли правильного висновку про те, що приватний виконавець мав право накладати арешт на майнові (речові) права боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
5.31. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.32. Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, враховуючи положення частини 5 статті 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 02.05.2023 № 3065-IX, правильно зазначив, що законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання ухвали суду у справі № 904/9875/21.
5.33. Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, до правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
5.34. Колегія суддів зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX земельне законодавство передбачало можливість відчуження права оренди земельної ділянки власником земельної ділянки. Зокрема, частина 5 статті 93 Земельного кодексу передбачала, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
5.35. Натомість змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, передбачалося, що право, зокрема, оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом.
5.36. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
5.37. За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 5 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 93 Земельного кодексу України до спірних правовідносин є безпідставними.
5.38. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 Верховний Суд зазначив, що аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.
При цьому Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 виходила із того, що частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення приватним виконавцем постанови - 17.10.2018) право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що "право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом".
Таким чином, висновок про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому він не може бути застосованим до правовідносин у справі № 904/9875/21, що розглядається.
5.39. Доводи скаржника про те, що договорами оренди земельних ділянок, зокрема, у пунктах 2.3 кожного договору визначено те, що умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором, є необґрунтованими та спростовуються висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до чинного на момент ухвалення приватним виконавцем постанови від 20.02.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Крім того скаржник не посилається на умови укладених договорів, які би встановлювали обмеження прав орендаря щодо відчуження права оренди земельних ділянок.
5.40. Інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2024 і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі № 904/9875/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак