ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/2571/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
позивача (ТОВ "ФК "Делоріан") - адвокат Попков П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. та Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
від 08.04.2021
у складі колегії суддів: Медуниці О.Є.- головуючого, Радіонової О.О., Черноти Л.Ф.
у справі № 905/2571/17
за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод"
про: звернення стягнення на предмет іпотеки та застави
ВСТАНОВИВ:
1. ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, обґрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 170 960 046,48 грн.
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі №905/2571/17 позов задоволено.
3. Звернено стягнення на предмет іпотеки: належний ТОВ "ДФЗ" єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Педагогічна, буд.18 шляхом надання права продажу предметів іпотеки будь-якій третій особі від імені Акціонерного товариства "ВТБ Банк", за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів іпотеки.
4. Також звернено стягнення на предмети застави (об`єкти рухомого майна) шляхом набуття Акціонерним товариством "ВТБ Банк" права власності на предмет застави за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів застави.
5. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.07.2018 у справі №905/2571/17 замінено стягувача - Акціонерне товариство "ВТБ Банк" правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" у виконавчих документах (наказах) та в рішенні суду у справі №905/2571/17 за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.
6. 12.10.2018 ТОВ "ФК "Делоріан" та ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" звернулися до Господарського суду Донецької області із заявою про затвердження мирової угоди (а.с.124-127 т.12).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі №905/2571/17 (з урахуванням ухвали суду 22.03.2021 про виправлення описки, а.с.236 т.13 ) задоволено спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17.
8. Затверджено мирову угоду, укладену 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" у наступній редакції: "Сторони погодили задоволення вимог стягувача до боржника за рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17 шляхом реалізації (продажу) на прилюдних торгах ("голландському" аукціоні) з редукціоном наступного майна:
-предмету іпотеки за іпотечним договором від 15.07.2011 № 19з/2011, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" та іпотечним договором від 24.12.2013 р. № 19з-14/2011, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" та належить останньому на праві власності, а саме єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Дружківка, будинок 18;
-предмету застави за договором застави обладнання №19з-1/2011 від 15.07.2011, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмету застави за договором застави транспортних засобів №19з-2/2011 від 15.07.2011, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмету застави за договором застави обладнання №19з-13/2011 від 26.06.2013, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмету застави за договором застави обладнання №19з-9/2011 від 20.03.2012, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмету застави за договором застави обладнання №19з-10/2011 від 24.05.2012, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмету застави за договором застави обладнання №19з-11/2011 від 03.09.2012, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод";
- предмет застави за договором застави обладнання №19з-12/2011 від 17.12.2012, укладеним між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод".
8.1 Сторони погодили, що обрання організатора прилюдних торгів здійснюється сторонами за спільним погодженням. У разі відмови боржника погодити організатора прилюдних торгів 2 рази і більше, стягувачем обирається організатор торгів на власний розсуд, про що останній зобов`язується повідомити боржника.
8.2 Сторони погодили, що початкова ціна прилюдних торгів, передбачених п. 1 цієї мирової угоди, дорівнюватиме вартості, визначеної на підставі складених Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі №905/2571/17 відповідних звітів про експертну оцінку ринкової вартості предметів іпотеки та предметів застави.
8.3 Сторони погодили, що грошові кошти, одержані від продажу вищенаведених предметів іпотеки та застави спрямовуються винятково на погашення заборгованості боржника перед стягувачем. Сторони додатково можуть погодити, що вказані грошові кошти можуть бути сплачені безпосередньо стягувачеві.
8.4 Сторони погодили, що заборгованість боржника перед стягувачем буде погашена в частині, які відповідає фактично одержаній стягувачем сумі грошових коштів від реалізації вищенаведених предметів іпотеки та застави. При чому, стягувач зберігає за собою права вимоги до боржника на непогашену такою реалізацією суму заборгованості.
9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" та Зовнішньоекономічне підприємство "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (особи, які не брали участі у справі та вважають, що суд вирішив питання про їх права, інтереси та обов`язки) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилися, звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
10. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Регіон" та апеляційної скарги Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Рух касаційних скарг
11. 07.05.2021 арбітражний керуючий Худоногова Л.Ю. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.05.2021 року №02/442 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. у справі № 905/2571/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.05.2021.
13. 11.05.2021 Зовнішньоекономічне підприємство "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось через Східний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
14. 20.05.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту Перехідних положень ГПК України, касаційна скарга Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю разом зі справою № 905/2571/17 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 905/2571/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.06.2021.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2021 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 905/2571/17 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17; відкрито касаційне провадження у справі № 905/2571/17 за касаційною скаргою Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами; призначено розгляд касаційних скарг на 20.07.2021 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.
17. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, арбітражним керуючим Худоноговою Л.Ю. та Зовнішньоекономічним підприємством "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подано касаційні скарги в яких останні просять скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
18. Касаційні скарги мотивовано наступним.
18.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що ухвалення Господарським судом Донецької області ухвали від 22.10.2018 призвело до зміни обсягу майнових зобов`язань ТОВ "Регіон" перед ТОВ "Фінансова компанія "Делоріан" на підставі кредитного договору № 19/2011 від 15.07.2011 у сторону їх збільшення на 54 275 065, 93 грн, оскільки ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" і ТОВ "Регіон" були солідарними боржниками відповідно до договору поруки. При цьому судом не враховано, що після винесення судового рішення від 08.06.2018 обсяг зобов`язання боржників зменшився на 77 971 332, 61 грн, а після укладення мирової угоди вже на 29 798 138, 10 грн, а тому таке рішення впливає на прав та обов`язки ТОВ "Регіон".
18.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що ухвалою від 22.10.2018 затверджено мирову угоду предметом якої було не врегулювання спору лише між ТОВ "Фінансова компанія "Делоріан" та ТОВ "Дружківський фарфоровий завод", а часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 19/2011 від 15.07.2011 солідарну відповідальність за яким несе і ТОВ "Регіон" як поручитель, а тому таке рішення впливає на прав та обов`язки ТОВ "Регіон".
18.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що закінчення розгляду справи по суті двома судовими рішеннями - первинно рішенням суду та в подальшому ухвалою суду про затвердження мирової угоди, яка постановлена після набрання рішенням суду законної сили не передбачено жодною нормою Господарського процесуального кодексу України. Вказане відповідає правовим висновкам викладеним в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц та від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.
18.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що ухвала від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди прямо впливає на майнові інтереси Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю як кредитора у справі № 914/2578/20 про банкрутство ТОВ "Регіон".
18.5 Суд має відступити від правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12 оскільки така позиція обмежує права Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю як кредитора у справі про банкрутство.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
19. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" подано відзив на касаційні скарги в якому останнє просить закрити касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, а у випадку їх розгляду по суті залишити касаційні скарги без задоволення а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
20. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" в судовому засіданні 20.07.2021 заперечив проти касаційних скарг.
Розгляд клопотань Верховним Судом
21. Як вже було зазначено у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" на касаційні скарги викладено клопотання про закриття касаційного провадження.
22. Окрім того, 20.07.2021 на електронну пошту Суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" про закриття касаційного провадження.
23. Вказані клопотання мотивовані тим, що Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 сформульовано висновок про те, за яких умов рішення вважається таким, що прийняте про права та обов`язки особи яка не була залучена до участі у справі, що породжує у незалученої особи право на апеляційне оскарження такого рішення. Окрім того, тотожний правовий висновок щодо того, що будь - який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги, сформульований також в багатьох інших постановах Верховного Суду.
24. Розглянувши вказані клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.
25. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
26. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
27. Суд зазначає, що висновки у наведеній заявником постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, у інших постановах наведених у клопотаннях та у цій справі (№ 905/2571/17) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
28. З огляду на викладене, Суд відхиляє клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" про закриття касаційного провадження як такі, що необґрунтовані належним чином.
29. Також, 20.07.2021 на електронну пошту Суду надійшло клопотання представника Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, яке мотивовано перебуванням адвоката Соколова М.М. у відпустці за сімейними обставинами.
30. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" в судовому засіданні 20.07.2021 не заперечив проти вказаного клопотання.
31. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.
32. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
33. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
34. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
35. Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.
36. Провадження за вказаними касаційними скаргами у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 22.06.2021.
37. З наведеного убачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
38. Тому, суд касаційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 20.07.2021 з розгляду касаційних скарг у справі № 905/2571/17 уповноваженого представника Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
39. Також, ухвалою від 22.06.2021 явка представників сторін в судове засідання 20.07.2021 не визнавалася обов`язковою, та доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
40. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
41. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
42. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
43. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
44. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
45. З огляду на викладене та враховуючи те, що скаржниками у касаційних скаргах викладено свою процесуальну позицію щодо оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційні скарги Арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. та Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17 за відсутності представників скаржників. Відсутність представників скаржників в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційних скарг та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
46. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.
Позиція Верховного Суду
47. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан", обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
48. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
49. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
50. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
51. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаних касаційних скарг підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
52. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
53. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
54. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
54.1 15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" укладено кредитний договір № 19/2011.
54.2 Виконання зобов`язань за вказаним договором було забезпечено іпотечними договорами від 15.07.2011 №19з/2011, від 24.12.2013 № 19з-14/2011, а також договором застави транспортних засобів №19з-2/2011 від 15.07.2011, договорами застави обладнання від 15.07.2011 №19з-1/2011, №19з-13/2011 від 26.03.2013, №19з-9/2011 від 20.03.2012, №19з-10/2011 від 24.05.2012, №19з-11/2011 від 03.09.2012, №19з-12/2011 від 17.12.2012, укладеними між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ДФЗ".
54.3 ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" неналежним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 у справі № 905/2597/17 задоволено позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" та стягнуто з ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" 134 586 439,91 грн - прострочену заборгованість за кредитом, 1 969 239,30 грн. - строкову заборгованість зі сплати процентів, 25 871 562,28 грн - прострочену заборгованість зі сплати процентів, 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 103 016 грн 26 коп. - прострочену заборгованість зі сплати процентів, 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 956 596 грн 40 коп. - прострочену заборгованість зі сплати процентів, 18 035,13 грн 3% річних за прострочення повернення кредиту, 92 883 грн 69 коп. 3% річних за прострочення сплати процентів, 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 56 051,04 рос. рублів в еквіваленті за курсом НБУ в сумі 24 727 грн 86 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 72 458 грн 32 коп., інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати кредиту в гривні в сумі 102 326 грн 74 коп., інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом в гривні в сумі 29 583 грн 69 коп.
54.4 Вказане рішення суду залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 905/2597/17.
54.5 В подальшому, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, обґрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 170 960 046,48 грн.
54.6 Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17 позов задоволено (а.с.199 т.11).
54.7 Звернено стягнення на предмет іпотеки: належний ТОВ "ДФЗ" єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Педагогічна, буд.18 шляхом надання права продажу предметів іпотеки будь-якій третій особі від імені Акціонерного товариства "ВТБ Банк", за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів іпотеки.
Також звернено стягнення на предмети застави (об`єкти рухомого майна) шляхом набуття Акціонерним товариством "ВТБ Банк" права власності на предмет застави за вартістю, визначеною на підставі складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз звіту про експертну оцінку ринкової вартості предметів застави.
54.8 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.07.2018 у справі №905/2571/17 замінено стягувача - Акціонерне товариство "ВТБ Банк" правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" у виконавчих документах (наказах) та в рішенні суду у справі №905/2571/17 за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави (а.с.110 т.12).
54.9 12.10.2018 ТОВ "ФК "Делоріан" та ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" звернулися до Господарського суду Донецької області із заявою про затвердження мирової угоди (а.с.124-127 т.12).
54.10 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 (з урахуванням ухвали суду 22.03.2021 про виправлення описки а.с.236 т.13) задоволено спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17.
54.11 Затверджено мирову угоду, укладену 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" у наступній редакції: "Сторони погодили задоволення вимог стягувача до боржника за рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17 шляхом реалізації (продажу) на прилюдних торгах ("голландському" аукціоні) з редукціоном наступного майна: предмету іпотеки - єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Дружківка, будинок 18, який належить ТОВ "ДФЗ» та предметів договорів застави. Сторони погодили, що початкова ціна прилюдних торгів ("голландського" аукціону), передбачених п. 1 цієї мирової угоди, дорівнюватиме вартості, визначеної на підставі складених Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі № 905/2571/17 відповідних звітів про експертну оцінку ринкової вартості предметів іпотеки та предметів застави.
54.12 У 2019 ТОВ "ФК "Делоріан" звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Дружківський фарфоровий завод". В обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство заявник послався на наявність безспірних вимог до боржника, підтверджених рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/2597/17 від 13.12.2017, відповідним наказом господарського суду та постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2018 №ВП№56074602.
54.13 Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДФЗ" та визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "ФК "Делоріан" на загальну суму 141 596 419,56 грн. В мотивувальній частині вказаної ухвали, судом було встановлено, що на виконання укладеної сторонами та затвердженої ухвалою суду від 16.07.2018 у справі № 905/2571/17 мирової угоди, 10.12.2018 було проведено аукціон з продажу заставленого майна; організатором аукціону виступила Товарна біржа "Катеринославська", м. Дніпро; об`єкти продажу: Лот 1 - Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Педагогічна, буд.18 (протокол №1 проведення голландського аукціоні з редукціоном від 10.12.2018); Лот 2 - рухоме майно (протокол №2 проведення голландського аукціоні з редукціоном від 10.12.2018) у кількості 497 одиниць за переліком додатку №1 до цього протоколу; переможець аукціону: Худоногова Людмила Юріївна з обмеженою відповідальністю "Астра Продакт"; ціна продажу: Лот 1 - 6 078 872,40 грн з ПДВ; Лот 2 - 23 629 266,68грн з ПДВ.
54.14 За наслідком проведеного аукціону ініціюючим кредитором та боржником з одного боку та переможцем аукціону, були укладені договори купівлі-продажу реалізованого на аукціоні майна на загальну суму 29 470 263,06 грн, а саме: договір №1712-2018 від 17.12.2018 купівлі-продажу придбаного на аукціоні майна за переліком, наведеним у додатку №1 до договору на загальну суму 23 391 390,66 грн, та договір купівлі-продажу нерухомого майна Єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Педагогічна, буд.18, за ціною 6 078 872,40грн.
54.15 Таким чином, як зазначено судом в ухвалі від 05.02.2019 у справі № 905/15/19, загальна сума заборгованості боржника, ТОВ "Дружківський фарфоровий завод", перед ТОВ "Фінансова компанія "Делоріан" за рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2017 у справі № 905/2597/17 (з урахуванням часткового погашення за рахунок продажу заставленого майна у сумі 29 470 263,06 грн) становить 141 596 419,56 грн.
55. Аргументи скаржників (пункти 18.1, 18.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
55.1 Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.
55.2 Згідно частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
55.3 Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Вказане означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
55.4 Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
55.5 У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
55.6 Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.
55.7 Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17.
55.8 Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
55.9 Згідно частини першої статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
55.10 Отже, законом передбачено право кредитора звернутися до суду до кожного з боржників окремо, а отже, під час розгляду спору про стягнення заборгованості з боржника, процесуальна участь поручителя не є обов`язковою.
55.11 Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини сторін у справі № 905/2571/17 винили між ТОВ "ВТБ Банк" (правонаступником якого є ТОВ "ФК "Делоріан") та ТОВ "ДФЗ" (позичальником) на підставі кредитного договору №19/2011 від 15.07.2011, виконання зобов`язання за яким було забезпечено договорами іпотеки та застави. За рішенням суду у цій справі було звернено стягнення на іпотечне та заставне майно, належне боржнику - ТОВ "ДФЗ". Оскаржуваною ухвалою суду від 22.10.2018 затверджено мирову угоду між ТОВ "ФК "Делоріан" та ТОВ "ДФЗ", якою сторони вирішили здійснити продаж іпотечного та заставного майна шляхом його реалізації (продажу) на прилюдних торгах ("голландському" аукціоні) з редукціоном.
55.12 Отже, оскаржуваною ухвалою вирішено спір з приводу звернення стягнення на заставне та іпотечне майно в межах правовідносин, учасниками яких є заставодавець/іпотекодавець та заставодержатель/іпотекодержатель та які виникли на підставі договорів іпотеки та застави.
55.13 Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Регіон" не є стороною ані кредитного договору, ані договорів застави та іпотеки. Серед підстав позову у цій справі відсутній договір поруки №19п/2011 від 15.07.2011, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Регіон", яким скаржники обґрунтовують доводи апеляційних скарг. Спір у цій справі та укладена мирова угода стосується майна, яке належало боржнику - ТОВ "ДФЗ" та перебувало у іпотеці та заставі ПАТ "ВБТ Банк", тобто вказане майно не мало жодного відношення до ТОВ "Регіон".
55.14 Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що безпідставними є твердження скаржників про те, що ТОВ "Регіон" є учасником правовідносин, в яких суд першої інстанції розглянув і вирішив спір про його права, оскільки правовідносини, які випливають з кредитних договорів та договорів іпотеки та застави, стороною яких не є ТОВ "Регіон", не слід ототожнювати із правовідносинами, які виникли на підставі того ж кредитного договору та договору поруки, де він виступає стороною.
55.15 Частиною другою статті 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
55.16 Пунктом 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем.
55.17 Враховуючи викладене, безпосередньо законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов`язку за боржника. Отже, захист прав поручителя врегульовано в законодавчому порядку.
55.18 Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що аргументи скаржників про те, що укладаючи мирову угоду сторони вплинули на права поручителя (ТОВ "Регіон"), оскільки боржник погодившись на її умови одержав меншу суму, ніж міг би і відповідно поручитель має погасити перед кредитором (банком, ТОВ "Делоріан") борг у більшому розмірі, не відповідають нормам якими встановлено правове регулювання цього питання.
55.19 При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що укладаючи договір поруки, ТОВ "Регіон" свідомо взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором у разі порушення боржником зобов`язання та передбачав можливість стягнення з нього заборгованості у примусовому порядку, а тому наявність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки та застави та згода боржника (ТОВ "ДФЗ") на продаж цього майна шляхом реалізації (продажу) на прилюдних торгах ("голландському" аукціоні) з редукціоном жодним чином не впливає та не порушує прав поручителя - ТОВ "Регіон".
55.20 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 суд першої інстанції не наводив будь-яких висновків щодо прав, інтересів чи обов`язків ТОВ "Регіон"; не визначав розмір заборгованості останнього як поручителя, а визначив лише обраний сторонами спосіб звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно, щодо якого у ТОВ "Регіон" не існувало будь-яких прав.
55.21 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що судом першої інстанції в ухвалі від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов`язків ТОВ "Регіон", як поручителя ТОВ "ДФЗ".
55.22 Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції ПАТ "ВТБ Банк" зверталося до Господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "Регіон" про стягнення заборгованості в розмірі 170 960 046,48 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що виконання ТОВ "ДФЗ" зобов`язань за кредитним договором №19/2011 від 15.07.2011 було забезпечено порукою на підставі договору поруки №19п/2011 від 15.07.2011, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Регіон". Рішенням Господарського суду м.Києва від 12.02.2018 у справі № 910/18113/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.09.2018 у справі № 910/18113/17 задоволено заяву ТОВ "Регіон" про заміну кредитора (позивача) правонаступником. Замінено сторону - АТ "ВТБ Банк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Делоріан".
55.23 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2020 ЗЕП "Азовімпекс" у формі ТОВ звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регіон". ТОВ "ФК "Делоріан" також звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регіон".
55.24 Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі № 914/2578/20 про банкрутство ТОВ "Регіон", введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна ТОВ "Регіон" - арбітражну керуючу Худоногову Л.Ю. Вказаною ухвалою визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів - ЗЕП "Азовімпекс" у формі ТОВ в розмірі 225 225 180 грн та ТОВ "Делоріан" у розмірі 224 480 984,37 грн. З мотивувальної частини вказаної ухвали вбачається, що грошові вимоги ТОВ "ФК "Делоріан" до ТОВ «Регіон» підтверджуються рішенням Господарського суду м.Києва від 12.02.2018 у справі № 910/18113/17.
55.25 Вказане рішення було ухвалено раніше, ніж ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі №905/2571/17 (12.02.2018 і 22.10.2018 відповідно).
55.26 Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "ФК "Делоріан" було збільшено розмір грошових вимог у зв`язку із нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.09.2017 по 16.12.2020, а також перерахунком стягнутих за рішенням грошових коштів в російських рублях та євро, виходячи із офіційного курсу НБУ станом на 16.12.2020.
55.27 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги ТОВ "Делоріан" у справі про банкрутство ТОВ "Регіон" ґрунтуються на рішенні Господарського суду м.Києва від 12.02.2018 у справі № 910/18113/17. Рішення у справі № 910/18113/17 є доказом безспірності вимог кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Регіон". Саме у зв`язку із невиконанням останнім зазначеного рішення суду, ініціюючим кредитором було збільшено грошові вимоги до боржника.
55.28 Водночас, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що розпорядник майна боржника - ТОВ "Регіон" в межах справи про банкрутство останнього не позбавлений права спростовувати суму грошових вимог ТОВ "Делоріан" та надавати свої доводи при вирішенні питання про визнання розміру грошових вимог кредиторів.
55.29 Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 10.03.2021 у справі № 914/2578/20, 04.03.2021 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" подала до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2020 у справі № 914/2578/20, в якій просить відкрити провадження у справі про перегляд за нововиявленими обставинами цієї ухвали та переглянути її, визнавши грошові вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Делоріан" у сумі 179 230 341,83 грн, в решті заявлених вимог відмовити. Заяву обґрунтовує тим, що існують нововиявлені істотні для справи обставин, якими є судові рішення, що набрали законної сили - рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2018 у справі № 905/2571/17, ухвали Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі № 905/2571/17, ухвали Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у справі № 905/15/19, які, на її думку, безпосередньо впливають на висновки суду за змістом ухвали від 28.12.2020 у справі № 914/2578/20 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Делоріан" до боржника ТОВ "Регіон" у загальній сумі 224 480 984,37 грн.
55.30 Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що обставини які стосуються реалізації заставного та іпотечного майна ТОВ "ДФЗ", поручителем якого є ТОВ "Регіон", та (як вважають скаржники) зміни у зв`язку з такою реалізацією майна розміру грошових вимог ТОВ "Делоріан" до ТОВ "Регіон" можуть бути предметом дослідження та вирішення судом в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регіон".
55.31 Посилання скаржників на те, що скасування ухвали суду від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17- це єдиний спосіб захисту їх прав є безпідставними, адже такий захист, як і визначення дійсного розміру грошових вимог кредиторів має відбуватися в межах процедури банкрутства ТОВ "Регіон".
56. Аргументи скаржників (пункт 18.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
56.1 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ухвала суду від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у цій справі не містить будь-яких висновків про права, інтереси чи обов`язки ЗЕП "Азовімпекс" у формі ТОВ, яке є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Регіон". В мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду від 22.10.2018 у цій справі не вказано ні прямо, ні опосередковано про права чи обов`язки ЗЕП "Азовімпекс" у формі ТОВ.
56.2 З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що судом першої інстанції в ухвалі від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов`язків ТОВ "Регіон", як поручителя ТОВ "ДФЗ", безпідставними є аргументи ЗЕП "Азовімпекс" у формі ТОВ про те, що ухвала від 22.10.2018 впливає на його майнові інтереси як кредитора у справі № 914/2578/20 про банкрутство ТОВ "Регіон".
57. Аргументи скаржників (пункт 18.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 не є предметом цього касаційного провадження та вказана ухвала не переглядалася судом апеляційної інстанції по суті в оскаржуваній ухвалі від 08.04.2021, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження. З огляду на викладене, також безпідставними є посилання скаржників на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц та від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.
58. Аргументи скаржників (пункт 18.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
58.1 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
58.2 Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції", заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України", заява N 24003/07, п.33, 08.12.2016).
58.3 Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності в основі якого лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
58.4 Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії").
58.5 У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.
58.6 При цьому скаржниками не наведено обґрунтованих обставин які б свідчили про необхідність відступлення від правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12.
58.7 Окрім того, як вже було зазначено, посилання скаржників на те, що скасування ухвали суду від 22.10.2018 про затвердження мирової угоди у справі № 905/2571/17 це єдиний спосіб захисту їх прав є безпідставними, адже такий захист, як і визначення дійсного розміру грошових вимог кредиторів, має відбуватися в межах процедури банкрутства ТОВ "Регіон".
59. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
60. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
61. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
62. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
63. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
64. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
65. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
66. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були дотримані.
67. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржників.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційні скарги Арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. та Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 905/2571/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк