№ 905/3071/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/3071/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020

у справі № 905/3071/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство "Автотехпром"

до Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 відкрито провадження у справі № 905/3071/17 про банкрутство ПрАТ "Укрпідшипник", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Донецької області від 03.07.2018 ПрАТ "Укрпідшипник" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 заяву Головного управління ДПС у м. Києві про заміну кредитора задоволено; замінено кредитора у справі - Головне управління ДФС у м.Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м.Києві в сумі основного боргу 389258,17грн. (заборгованість по податках); в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 в частині невизнання кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві у справі № 905/3071/17 та прийняти нове рішення, яким визнати заявлені вимоги ГУ ДПС у м. Києві у повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №905/3071/17 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2, ч. 3 ст. 260 ГПК України та ухвалено протягом десяти днів з дня вручення ухвали ГУ ДПС у м.Києві усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до Східного апеляційного господарського суду: клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; доказів сплати судового збору у розмірі 5286,00 грн.; доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення комітету кредиторів ПрАТ "Укрпідшипник", боржнику та ліквідатору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №905/3071/17 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м.Києві повернуто заявнику.

27.02.2020 ГУ ДПС у м.Києві повторно звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 в частині невизнання кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві у справі №905/3071/17, а також подало клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №905/3071/17 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено ГУ ДПС у м. Києві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання йому можливості вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також надання доказів надіслання копії апеляційної скарги сторонам у справі про банкрутство листом з описом вкладення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 у справі №905/3071/17 (колегія суддів: Крестьянінов О.О. - головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В.) відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17.

Так, ухвалюючи рішення про відмову ГУ ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 на підставі п. 4 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

За висновком апеляційного суду, повторне подання апеляційної скарги після повернення першої з підстав, зумовлених суб`єктивною поведінкою учасника процесу у зв`язку з не усуненням недоліків, які стали причиною залишення її без руху, та які залежали виключно від його волевиявлення, не дають права заявнику на автоматичне поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС у м. Києві зазначено не було, суд апеляційної інстанції визнав наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними.

Крім того, апеляційний суд вказав, що до заяви про усунення недоліків ГУ ДПС у м.Києві в якості доказів направлення апеляційної скарги сторонам у справі про банкрутство надано фотокопії чеків та накладних АТ «Укрпошта», описів вкладення у цінний лист, які всупереч ст. 91 ГПК України незасвідчені належним чином, а тому не можуть вважатися доказами у справі. Заявником також не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів вказаних письмових доказів. Такі обставини є самостійною підставою для повернення апеляційної скарги на підставі ст. 174 260 ГПК України у зв`язку з не усуненням її недоліків у строк, встановлений судом.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 у справі № 905/3071/17; справу направити до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали Головне управління ДПС у м. Києві зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними з огляду на те, що ГУ ДПС у м. Києві вперше було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 - 28.12.2019, тобто в межах процесуального строку після отримання повного тексту судового рішення.

Так, за твердженням ГУ ДПС у м. Києві, оскільки його представник з ухвалою суду першої інстанції мав змогу ознайомитись тільки після її отримання - 18.12.2019, обчислення строку на апеляційне оскарження починається з 19.12.2019, а отже, граничний строк на оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у даній справі є 28.12.2019.

Окрім того, ГУ ДПС у м. Києві звертає увагу, що після повернення апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, яку скаржником було отримано 25.02.2020, останнє повторно звернувся з апеляційною скаргою у максимально короткий строк.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2020 у справі № 160/8237/19, про те, що якщо апеляційна скарга подана відповідачем вдруге у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин, це є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Разом з тим, ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі також зазначає про наявність у нього конституційного права на оскарження рішення суду, права на судових захист та визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві у справі № 905/3071/17 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Білоус В.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.05.2020.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.06.2020 у справі № 905/3071/17 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 905/3071/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 у справі №905/3071/17; призначено розгляд касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві у справі №905/3071/17 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 28.07.2020.

Відзиви на касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, ГУ ДПС у м. Києві оскаржило в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 в частині невизнання кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві у справі № 905/3071/17.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 була подана ГУ ДПС у м. Києві 27.02.2020, тобто з пропуском визначеного законом строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Водночас, ГУ ДПС у м. Києві було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що апеляційну скаргу вперше було подано в межах процесуального строку після отримання повного тексту рішення, а після повернення апеляційної скарги заявник повторно звернувся з апеляційною скаргою у максимально короткий строк.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві вже зверталось 28.12.2020 з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.12.2019 скаржник посилався на те, що оскільки повний текст оскаржуваної ухвали ГУ ДПС у м. Києві було отримано 17.12.2019 (про що свідчить штамп вхідної відмітки канцелярії ГУ ДПС у м. Києві), граничний строк на її оскарження - 28.12.2019, а відтак, ГУ ДПС у м. Києві вважає, що апеляційну скаргу вперше ним було подано в межах процесуального строку після отримання повного тексту рішення.

Частиною 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 29, а.с.115) свідчить про те, що оскаржувану ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 ГУ ДПС у м. Києві було отримано 16.12.2019.

З огляду на викладене, у даному випадку перебіг процесуального строку на подання апеляційної скарги почався з наступного дня після проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (з 17.12.2019), а не з наступного дня після реєстрації отриманої ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у канцелярії ГУ ДПС у м. Києві, як вважає скаржник.

Таким чином, останнім днем на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019, в розумінні ч. 2 ст. 256 ГПК України, було 26.12.2019.

Натомість, як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним судом, з апеляційною скаргою (вперше) ГУ ДПС у м. Києві звернулося лише 28.12.2019 (що підтверджується штампом на поштовому конверті ДП "Укрпошти", в якому надійшла апеляційна скарга), тобто з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст.256 ГПК України для подання апеляційної скарги та без відповідного клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення. Крім того, апеляційну скаргу було подано без додержання вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а саме: не надано доказів направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у сторони відсутні, листом з описом вкладення сторонам у справі про банкрутство: комітету кредиторів, боржнику та арбітражному керуючому.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені вище недоліки поданої вперше апеляційної скарги стали підставою для залишення апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без руху, що в подальшому, у зв`язку з неусуненням цих недоліків, призвело до повернення апеляційної скарги без розгляду ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020.

Отже, повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулось з причин неусунення скаржником недоліків поданої касаційної скарги, що залежали від волі скаржника.

Як було зазначено вище, повторно ГУ ДПС у м.Києві звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду 27.02.2020, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, наголошуючи на тому, що вперше ним було подано апеляційну скаргу в межах встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України процесуального строку після отримання повного тексту рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №905/3071/17 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено ГУ ДПС у м.Києві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання йому можливості вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також надання доказів надіслання копії апеляційної скарги сторонам у справі про банкрутство листом з описом вкладення.

Як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції, повторне подання апеляційної скарги після повернення першої з підстав, зумовлених суб`єктивною поведінкою учасника процесу у зв`язку з не усуненням недоліків, які стали причиною залишення її без руху, та які залежали виключно від його волевиявлення, не дають права заявнику на автоматичне поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому колегія суддів зауважує, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку доводам ГУ ДПС у м. Києві, наведеним в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що було подане на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що причини подання апеляційної скарги після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали суду були зумовлені суб`єктивною поведінкою скаржника, а не об`єктивно непереборними обставинами. До того ж, у вказаному клопотанні інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, ніж тих, що були зазначені в первісному клопотанні про поновлення пропущеного строку, ГУ ДПС у м. Києві зазначено не було.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником підстави пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 не є поважними причинами для поновлення ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених апеляційним судом обставин справи та визначених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову ГУ ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17.

Наведені у касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві аргументи про те, що апеляційну скаргу вперше ним було подано в межах процесуального строку після отримання повного тексту рішення відхиляється колегією суддів, оскільки зводиться до неправильного обчислення процесуальних строків та не відповідає обставинам даної справи.

Зокрема, у касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що обчислення строку на апеляційне оскарження, на його думку, починається з 19.12.2019, оскільки його представник з ухвалою суду першої інстанції мав змогу ознайомитись тільки після її отримання - 18.12.2019, а відтак, граничний строк на оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у даній справі є 28.12.2019.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції скаржник доводив, що оскаржувану ухвалу місцевого суду ним було отримано 17.12.2019 (про що свідчить штамп вхідної відмітки канцелярії ГУ ДПС у м. Києві), а тому, на його думку, 28.12.2019 є останнім днем в розумінні ч. 2 ст. 256 ГПК України на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду.

Однак, наведені як в суді апеляційної інстанції, так і при зверненні з касаційною скаргою, аргументи ГУ ДПС у м. Києві зводяться до неправильного тлумачення норм ГПК України, якими врегулювано питання перебігу процесуальних строків (ст. 116 ГПК України) та дати вручення судового рішення (п.3 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 29, а.с. 115) оскаржувану ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у справі №905/3071/17 ГУ ДПС у м. Києві було отримано 16.12.2019.

З огляду на викладене, у даному випадку перебіг процесуального строку на подання апеляційної скарги почався з наступного дня після проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (з 17.12.2019), а не, як стверджує скаржник, з наступного дня після реєстрації отриманої ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 у канцелярії ГУ ДПС у м.Києві (18.12.2019), або після отримання і ознайомлення представника ГУ ДПС у м. Києві з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції (19.12.2019).

Таким чином, останнім днем на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 в розумінні ч. 2 ст. 256 ГПК України було 26.12.2019, а не 28.12.2019, як помилково вважає заявник касаційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2020 у справі № 160/8237/19, огляду на те, що в адміністративній справі № 160/8237/19 та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права, не є подібними.

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26.03.2020 у справі № 160/8237/19 викладено правову позицію про те, що якщо апеляційна скарга подана відповідачем вдруге у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин, це є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Водночас, у зазначеній адміністративній справі судом було встановлено, що вперше відповідач оскаржив в апеляційного порядку рішення адміністративного суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте, була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин, незалежних від його волевиявлення, у зв`язку з чим, апеляційна скарга після залишення її без руху та неусунення її недоліків, була повернута на адресу скаржника.

Натомість, у даній справі №905/3071/17 апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві вперше була подана з пропуском встановленого законом процесуального строку на її подання, без клопотання про поновлення цього строку та з іншими порушеннями вимог ГПК України щодо змісту та форми апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, аргументи заявника касаційної скарги не відповідають встановленим обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного суду.

Крім того, аргументи ГУ ДПС у м. Києві про позбавлення його конституційного права на оскарження рішення суду, права на судових захист та визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі ЄСПЛ Sunday Times v. United Kingdom суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа Steel and others v. The United Kingdom).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України).

Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" зроблено висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Відтак, наведені ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 у справі №905/3071/17 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 304 308 314 315 316 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 у справі №905/3071/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Огороднік К.М.