ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/533/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" (далі - ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш", скаржник)
ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 (суддя - Сковородіна О.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н.В. (головуючий), судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.)
за результатом розгляду зустрічної позовної заяви ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш"
до:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Мустанг фінанс");
Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ «ПУМБ»;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (далі - ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод")
про:
1) визнання недійсним положення статті 3 Договору факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-2846 від 15.10.2019;
2) визнання недійсними додаткової угоди №1 від 24.05.2021, додаткової угоди №2 від 20.07.2021, додаткової угоди №3 від 25.08.2021, додаткової угоди №4 від 22.10.2021, додаткової угоди №5 від 26.11.2021, додаткової угоди №7 від 03.12.2021, додаткової угоди №8 від 29.12.2021 до Договору підряду № 3509 від 10.03.2021,
у справі № 905/533/23
за позовом ТОВ "ФК "Мустанг фінанс"
до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод",
про стягнення 2 052 868, 30 грн.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" звернулось до суду з позовом до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" про стягнення заборгованості в розмірі 2 052 868, 30 грн.
1.1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що АТ "ПУМБ" відповідно до умов Договору факторингу від 20.03.2023 передало ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" право вимоги до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" за Договором факторингу з регресом від 15.10.2019 з оплати заборгованості за договором підряду від 01.03.2021. Додатком №1 до договором факторингу від 20.03.2023 сторонами правочину визначений перелік контрактів/договорів, за якими відступаються права, а також суми права вимоги, у тому числі до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" - 2 052 868,30 грн.
1.2. ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" подало до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "ФК "Мустанг фінанс", АТ "Перший Український Міжнародний Банк", ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" про:
1) визнання недійсним положення статті 3 Договору факторингу з регресом від 15.10.2019, а також пункт 3 реєстрів № 24 від 30.11.2021, № 25 від 07.12.2021, № 26 від 30.12.2021 в частині визначення ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" поручителем ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод;
2) визнання недійсними додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8 до Договору підряду від 10.03.2021.
1.2.1. В обґрунтування зустрічної позовної заяви ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" вказує, що договір факторингу з регресом від 15.10.2019, укладений між ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" та АТ "ПУМБ", є недійсним щодо обов`язку ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" як поручителя, оскільки не відповідає вимогам статті 558 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), так як відповідно до пункту 3.10 Договору факторингу з регресом від 15.10.2019 ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" не надано право на оплату послуг.
1.2.1.1. Узгодженими діями АТ "ПУМБ" та ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" вимусили ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" до підписання додаткових угод №1, №2, №3, №4, №7, №8 до Договору підряду від 10.03.2021 про відстрочку платежу на 119 календарних днів та сплату 17% річних за зайві 84 календарних дні, що на кожен 1 000 000,00 гривень факторингового фінансування давало АТ "ПУМБ" необґрунтований прибуток у 39 123,29 грн.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 зустрічну позовну заяву ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" повернуто на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/533/23 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" просило скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №905/533/23; справу №905/533/23 направити до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" та об`єднання її в одне провадження з первісним позовом.
3.2. В обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм права, зокрема, норм частини першої статті 14, статей 162, 164, частини першої статті 174, частин другої та третьої статті 180, пункту 2 частини першої та частини другої статті 267 ГПК України.
4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
4. ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" 12.09.2023 через «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" у травні 2023 року звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" про стягнення заборгованості на підставі Договору факторингу від 20.03.2023, укладеного між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Мустанг фінанс".
5.2. Ухвалою господарського суду Донецької від 08.05.2023 у справі №905/533/23 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
5.3. Відповідач 08.06.2023 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "ФК "Мустанг фінанс", АТ "ПУМБ", ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" про:
1. Визнання недійсними положення статті 3 Договору факторингу з регресом МБ-Ф-KHA-2846 від 15.10.2019, укладеного між ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" та АТ «ПУМБ», а також пункт 3 реєстру № 24 від 30.11.2021, пункт 3 реєстру № 25 від 07.12.2021, пункт 3 реєстру № 26 від 30.12.2021 в частині визначення ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" поручителем ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод";
2. Визнання недійсними додаткову угоду №1 від 24.05.2021, додаткову угоду №2 від 20.07.2021, додаткову угоду №3 від 25.08.2021, додаткову угоду №4 від 22.10.2021, додаткову угоду №5 від 26.11.2021, додаткову угоду №7 від 03.12.2021, додаткову угоду №8 від 29.12.2021 до Договору підряду від 10.03.2021 № 3509, укладеного між ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «КЕРАММАШ» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ Маріупольський Ремонтно-механічний завод» в частині відстрочення платежу на 119 календарних днів.
5.4. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про повернення зустрічного позову, суди попередніх інстанцій відзначили таке:
- підставою для звернення ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" з первісним позовом є Договір факторингу від 20.03.2023, яким АТ "ПУМБ" передало ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" право вимоги до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш";
- натомість, вимогами зустрічного позову є визнання недійсними інших правочинів: 1) визнання недійсним положення статті 3 Договору факторингу з регресом від 15.10.2019; 2) визнання недійсними додаткової угоди №1 від 24.05.2021, додаткової угоди №2 від 20.07.2021, додаткової угоди №3 від 25.08.2021, додаткової угоди №4 від 22.10.2021, додаткової угоди №5 від 26.11.2021, додаткової угоди №7 від 03.12.2021, додаткової угоди №8 від 29.12.2021 до Договору підряду від 10.03.2021;
- тобто, у поданому зустрічному позові відповідач оскаржує як положення договору факторингу від 15.10.2019 та пунктів складених на його виконання реєстрів, так і 7 додаткових угод до договору підряду від 10.03.2021, укладених з іншими, аніж позивач, суб`єктами господарювання;
- у разі задоволення зустрічних позовних вимог, вони жодним чином не вплинуть на правовідношення за первісним позовом ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" та ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш", оскільки Договір факторингу від 20.03.2023, який є підставою позову, залишиться чинним та цей договір є оспорюваним правочином, дійсність якого не спростовується автоматично через можливе визнання недійсними попередніх правочинів;
- за поданим зустрічним позовом первісний позивач хоча і включений до кола відповідачів, проте, у жодному з правочинів, які вказані у зустрічному позові, він не є стороною, та, як слід, не можна вважати вимоги заявлені до нього;
- предмет і підстави доказування у даному випадку не є однорідними або похідними, заявлені до різних відповідачів та потребують, у тому числі, встановленню різних обставин, у зв`язку з чим поряд із іншим відповідачем не було дотримано правил об`єднання позовних вимог, що в обов`язковому порядку також ставляться до зустрічного позову;
- з огляду на предмет та підстави заявленого зустрічного позову, його задоволення не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, що є однією із ознак взаємної пов`язаності зустрічного та первісного позовів і, відповідно, доцільність їх спільного розгляду;
- подання зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Проте у зустрічній позовній заяві не вказано, із посиланням на відповідні докази, про відсутність у позивача за первісним позовом матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову;
- поданий зустрічний позов не має по суті зустрічних вимог по відношенню до первісних вимог;
- сторони Договору факторингу від 20.03.2023 №20/03-2023 умовами правочину (додаток №1 до Договору) визначили грошову суму вимог, що переходить до фактора, з урахування чого доводи апелянта щодо того, що у межах первісного позову позивачем були здійснені розрахунки на підставі оспорюваних відповідачем умов договорів і у випадку задоволення зустрічних позовних вимог відпадуть підстави для задоволення позовних вимог первісного позову, не є підставними;
- об`єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом у цій справі, на думку суду, не є доцільним, з огляду на що суд дійшов висновку про повернення зустрічного позову;
- позивач (за зустрічним позовом) не позбавлений права, у встановленому законодавством порядку, передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 касаційну скаргу у справі №905/533/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І.Б.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі №905/533/23 за касаційною скаргою ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" 17.09.2023 через «Електронний суд» подало до Суду додаткові пояснення.
6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.3. Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №905/533/23, якими зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.
7.4. У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи частини першої статті 14, статей 162, 164, частини першої статті 174, частин другої та третьої статті 180, пункту 2 частини першої та частини другої статті 267 ГПК України.
7.5. У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд відзначає таке.
7.6. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
7.7. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
7.8. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
7.9. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
7.10. Виходячи з приписів статей 55 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
7.11. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
7.12. Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
7.13. Відповідно до приписів статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
7.14. Частиною першою статті 180 ГПК України передбачено право відповідача пред`явити зустрічний позов.
7.15. Відповідно до частини другої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
7.16. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у такому:
- обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
7.16.1. Крім того, зважаючи на положення частини другої статті 180 ГПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
7.16.2. Близька за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 (провадження №12-24гс19).
7.17. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
7.18. Відповідно до частини шостої статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
7.19. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків:
- у разі задоволення зустрічних позовних вимог, вони жодним чином не вплинуть на правовідношення за первісним позовом, оскільки Договір факторингу від 20.03.2023, який є підставою первісного позову, залишиться чинним та цей договір є оспорюваним правочином, дійсність якого не спростовується автоматично через можливе визнання недійсними попередніх правочинів;
- за поданим зустрічним позовом первісний позивач хоча і включений до кола відповідачів, проте, у жодному з правочинів, які вказані у зустрічному позові, він не є стороною;
- предмет і підстави доказування у даному випадку не є однорідними або похідними, заявлені до різних відповідачів та потребують, у тому числі, встановленню різних обставин;
- з огляду на предмет та підстави заявленого зустрічного позову, його задоволення не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;
- зустрічна позовна заява не містить посилань на докази про відсутність у позивача за первісним позовом матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову;
- поданий зустрічний позов не має по суті зустрічних вимог по відношенню до первісних вимог;
- об`єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом у цій справі є недоцільним.
7.20. Суд акцентує, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
7.21. Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
7.22. Верховний Суд враховує, що фактичною підставою первісного позову є Договір факторингу від 20.03.2023, укладений між АТ "ПУМБ" та ТОВ "ФК "Мустанг фінанс", відповідно до якого АТ "ПУМБ" передало ТОВ "ФК "Мустанг фінанс" право вимоги до ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" за іншим Договором факторингу з регресом від 15.10.2019 з оплати заборгованості за договором підряду від 01.03.2021.
7.23. Натомість же ПрАТ "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" обґрунтовувало свої зустрічні позовні вимоги необхідністю визнання недійсним інших правочинів (що передували укладенню Договору факторингу від 20.03.2023), а саме визнання недійсним положення статті 3 Договору факторингу з регресом від 15.10.2019 та пункту 3 реєстру від 30.11.2021 №24, пункту 3 реєстру від 07.12.2021 №25, пункту 3 реєстру від 30.12.2021 №26; 2) визнання недійсними додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8 до Договору підряду від 10.03.2021.
7.23.1. Тобто, у поданому зустрічному позові відповідач оскаржує як положення Договору факторингу від 15.10.2019 та пунктів складених на його виконання реєстрів, так і 7 додаткових угод до договору підряду від 10.03.2021, укладених з іншими, аніж позивач, суб`єктами господарювання. На думку позивача за зустрічним позовом, задоволення цих вимог свідчитиме про безпідставність вимог за первісним позовом.
7.23.2. При цьому позивачем за зустрічним позовом не оспорюється названий Договір факторингу від 20.03.2023.
7.24. Верховний Суд відзначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
7.24.1. Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.
7.24.2. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
7.25. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що навіть можливість імовірного задоволення таких зустрічних вимог автоматично не свідчитиме про недійсність Договору факторингу від 20.03.2023 (який є оспорюваним правочином), що є підставою первісного позову. Тобто подання такого зустрічного позову не має на меті доведення відсутності у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
7.26. Отже, встановивши, що обидва позови (первісний та зустрічний) не є взаємопов`язаними, тобто, зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частини другої статті 180 ГПК України, суд першої інстанції, з яким підставно погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов заснованого на законі висновку про повернення зустрічного позову на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.
7.27. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
7.28. Верховний Суд окремо відзначає, що вказані у цій Постанові мотиви не є недоступом до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може подати вказаний позов у порядку передбаченому ГПК України як окремий позов, за яким за умови дотримання всіх вимог ГПК України, буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.
7.29. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови.
7.30. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
7.30.1. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
7.30.2. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
7.31. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.32. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.33. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136 137 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї Постанови.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут керамічного машинобудування "Кераммаш" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №905/533/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос