ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/416/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Коломис В.В., судді: Миханюк М.В., Тимошенко О.М.)
від 23.11.2023
у справі №906/416/22
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Житомирського професійного політехнічного ліцею
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Житомиробленерго"
про стягнення 1 066 295, 47 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирського професійного політехнічного ліцею заборгованості у сумі 1 066 295,47 грн, з яких: 765 917,86 грн боргу за поставлену електричну енергію, 118 416,25 грн пені, 108 727,18 грн 15% річних, 73 234,18 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані не сплатою відповідачем платежів за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у січні - березні 2021 року.
1.3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житомирського професійного політехнічного ліцею на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 382 103,75 грн - боргу за поставлену електричну енергію, 34 736,00 грн інфляційних втрат. У стягненні 383 814,11 грн боргу за поставлену електричну енергію, 118 054,40 грн пені, 38 498,18 грн інфляційних втрат та 108 280,50 грн 15% річних відмовлено.
1.4. В частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції застосував положення частини першої статті 692 Цивільного кодексу України щодо обов`язку оплатити отриманий товар. Враховуючи відомості щодо обсягів розподілу (передачі) електричної енергії відповідачу по точках обліку, окремо по адміністративних приміщеннях та окремо по гуртожитках, місцевий суд дійшов висновку, що за Ліцеєм обліковується 382 103,75 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, тому в частині стягнення 383 814,11 грн основного боргу місцевий суд позов залишив без задоволення. В частині стягнення 34 736,00 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції вимоги задовольнив частково, відмовивши в частині стягнення 38 498,18 грн інфляційних нарахувань. Місцевий суд також відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені та 15% річних.
1.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №906/416/22 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 залишено без змін.
1.6. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/416/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №906/416/22.
1.7. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22, особа, яка не брала участі у справі - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та поновити НКРЕКП строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення; прийняти апеляційну скаргу НКРЕКП до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
1.8. Обґрунтовуючи свої вимоги, НКРЕКП посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того вказує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22 порушує права, інтереси та (або) обов`язки НКРЕКП, як Регулятора на ринку електричної енергії.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
2.2. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що на момент звернення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення 1 066 295,47 грн упродовж усього розгляду справи судом першої інстанції та на момент прийняття оскаржуваного рішення НКРЕКП не перебувала у складі учасників провадження у справі №906/416/22.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в мотивувальній частині цього рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки НКРЕКП, не вказано про права і обов`язки НКРЕКП і в резолютивній частині оскаржуваного рішення. Спір стосується стягнення з Житомирського професійного політехнічного ліцею заборгованості за поставлену електричну енергію. Спірні правовідносини у даній справі виникли між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", та Житомирським професійним політехнічним ліцеєм, як споживачем електричної енергії.
Тобто судом апеляційної інстанції встановлено відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/416/22, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:
- ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та є необґрунтованою;
- вказує, що рішення місцевого господарського суду у цій справі порушує права, інтереси та (або) обов`язки НКРЕКП, як Регулятора на ринку електричної енергії.
3.3. ДПЗД "Укрінтеренерго" у відзиві на касаційну скаргу підтримує вимоги скаржника, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, оскільки висновки, викладені в ухвалі є передчасними та протиправними, та суд цілком нівелює правовий статус НКРЕКП як Регулятора на ринку електричної енергії.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
4.3. Відповідно до частин першої та четвертої статті 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
4.4. Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду; доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/169, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21.
4.5. У разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/169, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20.
У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 також наголошено на тому, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
4.6. Право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша).
4.7. Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 №910/9016/16, від 21.07.2020 № 914/1971/18.
4.8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
4.9. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Своє право на апеляційне оскарження НКРЕКП обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує права, інтереси та (або) обов`язки НКРЕКП, як Регулятора на ринку електричної енергії. При цьому вказує, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Пунктами 1, 4 та 6 частини третьої статті 3 зазначеного Закону передбачено, що основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами.
Пунктом 7 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить встановлення (зміна), зокрема цін (тарифів) на послуги постачальника універсальної послуги, постачальника "останньої надії" у випадках, передбачених статтями 63 та 64 цього Закону.
Частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Пунктом 9 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії також належить забезпечення дотримання оператором системи передачі та операторами систем розподілу, а також іншими учасниками ринку (крім споживачів) їхніх зобов`язань згідно з цим Законом, у тому числі щодо співпраці та взаємодії з учасниками ринків електричної енергії інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник, оспорюючи рішення місцевого господарського суду, зазначав, що незважаючи на вказані норми законодавства, судом у рішенні зроблено помилковий висновок, що в матеріалах справи відсутні докази як приєднання відповідача до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", на який вказує позивач, так і сплати Житомирським професійним політехнічним ліцеєм наданих позивачем рахунків за електричну енергію.
Також скаржник зазначав, що здійснення постачання постачальником "останньої надії" електричної енергії споживачу за тарифами, не встановленими йому відповідно до вимог частини п`ятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 2.1 глави 2 Методики №1178, пунктом 2.1 глави 2 Порядку №1179, свідчитиме про порушення постачальником "останньої надії", як учасником ринку, відповідного законодавства та тарифної політики. Вказував, що постачальник "останньої надії" є ключовим учасником ринку електричної енергії, який виконує важливу соціальну функцію, несе велике соціальне навантаження та виступає гарантом стабільного електропостачання споживачам, у зв`язку з цим, врегулювання питань пов`язаних з виконанням публічних договорів приєднання до типової угоди щодо постачання електроенергії та відповідно стягнення постачальником "останньої надії" заборгованості за спожиту електроенергію без акцепту, забезпечить безперервне постачання електричної енергії, зокрема на об`єкти стратегічного значення та критичної інфраструктури.
При цьому стверджував, що наведені ним обставини свідчать про існування порушених оскаржуваним рішенням прав та інтересів НКРЕКП, як Регулятора на ринку електричної енергії.
Відхиляючи доводи НКРЕКП, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звернення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення 1 066 295,47 грн упродовж усього розгляду справи судом першої інстанції та на момент прийняття оскаржуваного рішення НКРЕКП не перебувала у складі учасників провадження у справі №906/416/22.
Спір стосується стягнення з Житомирського професійного політехнічного ліцею заборгованості за поставлену електричну енергію. Спірні правовідносини у даній справі виникли між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", та Житомирським професійним політехнічним ліцеєм, як споживачем електричної енергії.
При цьому, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є окремою юридичною особою з власною цивільною дієздатністю та правоздатністю, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та реалізовує свої права, а відтак здатна самостійно захистити власні інтереси шляхом звернення до суду.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов`язки НКРЕКП. Всі доводи НКРЕКП, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до порушення прав та інтересів ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", та не конкретизовано які ж права та інтереси НКРЕКП порушені оскаржуваним рішенням.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що ДПЗД "Укрінтеренерго" скористалось своїм правом на оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2023 у справі №906/416/22, та за результатами розгляду його апеляційної скарги Північно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 13.06.2023 про залишення оскаржуваного рішення без змін.
З огляду на викладене та встановивши, що рішення місцевого господарського суду не стосується прав, інтересів та обов`язків НКРЕКП, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №906/416/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець